Рішення № 129222746, 24.07.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2543/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання Козак А.К.

представника позивача Висота І.А.

представника відповідача Набок В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом до про .

В С Т А Н О В И В:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області в якій просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №00000312405 від 02.01.2025, яким застосовано за податковим зобов`язанням 94285,93 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 16843,98 грн, пені 15300,70 грн, всього 126430,61 грн., податкове повідомлення-рішення №00000152405 від 02.01.2025, яким застосовано за податковим зобов`язанням 3352,14 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 776,51 грн, всього 4128,65 грн., податкове повідомлення-рішення №00000342405 від 02.01.2025, яким застосовано за податковим зобов`язанням 3012,93 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 753,25 грн, всього 3766,18 грн., податкове повідомлення-рішення №00000272405 від 02.01.2025, яким застосовано за податковим зобов`язанням 55162,23 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 17931,16 грн., податкове повідомлення-рішення №00000332405 від 02.01.2025, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 3450106,64 грн

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2018 по 31.12.23 дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2023. За результатами перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення, які прийняті неправомірно, з порушенням Податкового кодексу України та підлягають скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

25 березня 2025 через "Електронний суд" надійшов відзив на позов, у якому відповідач не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що у спірних правовідносинах контролюючий орган діяв виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 закрито підготовче провадження у справі за позовом.

В судове засідання представник позивача прибув, позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.

В судове засідання представник відповідача прибув, проти позовної заяви заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77, п.81.1 ст.81, п.82.1 ст.82 пп. 69.35 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), та п.2 ч.1 ст. 13 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями), наказу Головного управління ДПС у Полтавській області за № 3091-п від 17.10.2024 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2024 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиного внеску) за період з 01.01.2018 по 31.12.2023.

За результатами перевірки складений акт №16389/16-31-24-05-01/2472114927 від 22.11.2024

На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №00000312405 від 02.01.2025, яким застосовано за податковим зобов`язанням 94285,93 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 16843,98 грн, пені 15300,70 всього 126430, 61 грн., податкове повідомлення-рішення №00000152405 від 02.01.2025, яким застосовано за податковим зобов`язанням 3352,14 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 776,51 грн, всього 4128,65 грн., податкове повідомлення-рішення №00000342405 від 02.01.2025, яким застосовано за податковим зобов`язанням 3012,93 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 753,25 грн, всього 3766,18 грн., податкове повідомлення-рішення №00000272405 від 02.01.2025, яким застосовано за податковим зобов`язанням 55162,23 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 17931,16 грн. податкове повідомлення-рішення №00000332405 від 02.01.2025, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 3450106, 64 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Щодо встановленого в ході перевірки порушення вимог Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та винесеного податкового повідомлення-рішення №00000332405 від 02.01.2025, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія вказаного Закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону № 265/95-ВР, поняття:

- розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

- розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Отже, суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Під час здійснення розрахункових операцій покупцеві видавались фіскальні чеки, які містять повну та достовірну інформацію про здійснену покупку, крім того необхідно зазначити що фіскальні чеки також містили, всі обов`язкові реквізити передбачені чинним законодавством.

Пункт 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків:

1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;

2) непроведення розрахункової операції через РРО;

3) невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а третій - з пункту 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 вказаного Закону.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого п. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини щодо непроведення розрахункової операції через РРО; проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми та змісту.

Як вбачається зі спірного податкового повідомлення-рішення позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених ст. 3 Закону №265/95-ВР.

Висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки за порушення названого вище пункту Закону №265/95-ВР, фактично, зводяться до того, що зазначення невірної адреси у фіскальних чеках РРО тягне за собою неприйнятність таких документів як розрахункових, тобто, вказує на те, що розрахункові операції проведені без роздрукування розрахункових документів встановленої форми і змісту, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР і, відповідно, є підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.

Як вже зазначалося, обов`язок суб`єкта господарювання, передбачений пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, полягає в тому, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надавати особі (покупцю) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Відповідно до ст. 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням №13.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Положення №13 фіскальний касовий чек на товари (послуги), (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою №ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення №13 установлено такі обов`язкові реквізити, які повинен містити фіскальний чек.

Отже, Закон № 265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення № 13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).

При цьому за змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 02.02.2023 у справі №500/6845/21.

Матеріали перевірки не містять доказів того, що розрахункові документи не було роздруковано та не видано покупцю, що відповідачем не заперечується.

Позиція контролюючого органу полягає в тому, що платник податків здійснював господарську діяльність з реалізації товарів з використанням РРО без зазначення в розрахункових документах (фіскальних чеках) обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджено наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 № 13 (далі - Положення № 13).

Контролюючий орган вважає, що відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку згідно з Положенням № 13 тягне за собою неприйнятність такого документа як розрахункового, тобто свідчить, що розрахункова операція проведена без роздрукування розрахункового документа і без видачі такого покупцю, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР і є підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 цього Закону.

Водночас слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 у справі №520/4564/23 наголосив, що законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності за видачу розрахункового документу з використанням реєстраторів розрахункових операцій, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні змісту. Тобто, законодавець визначив обов`язок, за невиконання якого не встановив відповідальність, встановлену статтею 17 Закону № 265/95-ВР.

У цій же постанові Верховний Суд підкреслив, що до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту.

Відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію не приховуючи її сутність за допомогою реєстратора розрахункових операцій (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, а саме, як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Виключенням з цього правила можна вважати видачу такого фіскального чеку, в якому не зазначено тих обов`язкових реквізитів, що встановлені у Положенні №13, які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.

Натомість інформація які міститься в фіскальних чеках є повною, достовірною та не тягне за собою негативних наслідків як для покупця, так і для держави, оскільки не впливає на формування податкової звітності. Зазначений висновок узгоджується з правовим підходом, наведеним у постанові Верховного Суду від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22.

Суд зазначає, що під час перевірки контролюючим органом не було встановлено фактів непроведення позивачем розрахункових операцій через РРО та фактів здійснення розрахункової операції на неповну суму покупки, а тому притягнення позивача до відповідальності за порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР є безпідставним та необґрунтованим.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Належним доказом на підтвердження обставин щодо видачі позивачем розрахункових документів невстановленої форми є відповідні розрахункові документи, проте до матеріалів перевірки не додано таких розрахункових документів, оскільки відповідачем не здійснено перевірку первинних документів каси.

Суд зазначає, що ті дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, за своєю суттю є податковою інформацією, та не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин.

Долучення витягу з системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД PPO), не може бути підставою для підтвердження продажу товару без зазначення в чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку.

Саме розрахунковий документ є доказом, що підтверджує факт продажу товару, а не Витяг з системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій та саме такий документ має контролюючим органом братися до уваги.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Сама лише податкова інформація не є тим джерелом отримання податкової інформації, яка згідно з положеннями статті 83 ПК України може бути підставою для висновків контролюючих органів під час проведення перевірок, а відтак не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником.

Більш того, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Отже, відповідачем до акту перевірки не було надано жодного з розрахункових документів оригіналів/копій фіскальних чеків, які підтверджували твердження контролюючого органу про відсутність на таких розрахункових документах одного з обов`язкових реквізитів - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер). Натомість у акті вказано, що фіскальний чек про здійснення контрольної закупки підакцизного товару відповідає встановленій формі та змісту.

За таких обставин, вчинення порушення позивачем у вигляді проведення розрахункової операції через РРО розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) відповідачем не доведено належними та достовірними доказами.

Крім того, судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду, контролюючи органом видавалась та реєструвалась книги розрахункових операцій, так наприклад книга обліку розрахункових операцій на РРО № 3000491120Р/5, містить інформацію, а саме дані щодо фіскального номеру РРО 3000491120, господарської одиниці «назва господарської одиниці» "Аптека №2 "Медуниця" "адреса господарської одиниці" "вул. Ак. Маслова 31/20", книга обліку розрахункових операцій на РРО № 3000491120Р/9, містить інформацію, а саме дані щодо фіскального номеру РРО 3000491120, господарської одиниці "назва господарської одиниці" "Аптека №2 "Медуниця" "адреса господарської одиниці" "вул. Ак. Маслова 31/20", книга обліку розрахункових операцій на РРО № 3000491120Р/10, містить інформацію, а саме дані щодо фіскального номеру РРО 3000491120, господарської одиниці "назва господарської одиниці" "Аптека №2 "Медуниця" "адреса господарської одиниці" "вул. Ак. Маслова 31/20" книга обліку розрахункових операцій на РРО № 3000422032Р/7, містить інформацію, а саме дані щодо фіскального номеру РРО 3000422032, господарської одиниці "назва господарської одиниці" "Аптека №1 "Медуниця" "адреса господарської одиниці" "вул. Київська,60", книга обліку розрахункових операцій на РРО № 3000422032Р/8, містить інформацію, а саме дані щодо фіскального номеру РРО 3000422032, господарської одиниці "назва господарської одиниці» "Аптека №1 "Медуниця" "адреса господарської одиниці" "вул. Київська,60", книга обліку розрахункових операцій на РРО № 3000422032Р/10, містить інформацію, а саме дані щодо фіскального номеру РРО 3000422032, господарської одиниці "назва господарської одиниці" "Аптека №1 "Медуниця" "адреса господарської одиниці" "вул. Київська,60" в подальшому вказані книги були видані повторно неодноразово, і містять аналогічну інформацію щодо фіскального номеру РРО та господарської одиниці. (витяг з книг обліку розрахункових операцій на РРО додаються) Вказані книги належним чином зареєстровані в контролюючому органі, про що міститься відмітка контролюючого органу.

Отже, що дані які вносились платником податків до вказаних книг перевірялись контролюючим органом, про що свідчить в тому числі виправлення, які вносила посадова особа контролюючого органу в дані щодо господарської одиниці.

Водночас, законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності, за видачу розрахункового документу з використанням реєстраторів розрахункових операцій, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні змісту, у тому числі якщо відображається неправильно. Тобто, законодавець визначив обов`язок, за невиконання якого не встановив відповідальність встановленого статтею 17 Закону.

До розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас, навіть у разі відсутності певного елементу змісту або неправильне зазначення (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію не приховуючи її сутність за допомогою реєстратора розрахункових операцій (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за пунктом 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме, як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Виключенням з цього правила, можна вважати, видачу такого фіскального чеку, в якому не зазначено тих обов`язкових реквізитів, що встановлені у наведеному Положенні, які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.

Зазначений висновок узгоджується з правовим підходом наведеним у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22, від 16 травня 2024 року у справі № 520/4564/23.

З огляду на вказане, навіть у разі помилкового зазначення невірної адреси у розрахунковому документі не змінює встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а видані чеки підтверджують виконання розрахункової операції та безпідставність тверджень контролюючого органу про те, що ФОП ОСОБА_1 не застосувався реєстратор розрахункових операцій в ході здійснення господарської діяльності і, відповідно, розрахунковий документ не видавався. Крім того, як було з`ясовано в ході розгляду справи, покупцю видавався розрахунковий документ, в якому вказано саме адреса реалізації товару, що не заперечується Відповідачем, ні під час судових засідань, ні в Акті перевірки

Відтак, притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР є протиправним.

У той же час, встановлюючи відповідне порушення контролюючий орган посилається на бази даних ГУ ДПС у Полтавській області за період діяльності ФОП ОСОБА_1 включно і на підставі інформації з бази даних було встановлено, що позивач реалізовував товар через зареєстрований та опломбований у встановленому порядку та переведенні у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій зі створенням у паперовій формі розрахункового документа, але без зазначення правильної адреси.

У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем, зокрема в описовій частині виявлених під час проведення перевірки порушень, не зазначено жодного конкретного фіскального чеку, що підтверджує факт видачі позивачем у перевіряємий період лише вказана загальна сума реалізованих товарів подобово.

За висновком Верховного Суду у постанові від 16.05.2024 у справі №520/4564/23, відомості СОД РРО, на які посилається контролюючий орган, які внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Зазначені обставини спростовують твердження контролюючого органу, зроблені в Акті про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , а саме оскаржуване податкового повідомлення-рішення №00000332405 від 02.01.2025 підлягає скасуванню

Щодо визначення загального оподаткованого доходу, документально підтверджених витрат, пов`язаних з діяльністю, чистого оподаткованого доходу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, а бухгалтерський облік здійснюється шляхом ведення обліку доходів і витрат.

У свою чергу відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 ( далі Порядок № 727, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Отже, факти заниження і завищення податкових зобов`язань платника мають бути обґрунтовані контролюючим органом з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством.

Суд враховує, що відповідно до пунктів 85.6., 85.7. статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

В ході розгляду справи судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області, які проводили перевірку позивача, акт про відмову у наданні документів (копій документів), що засвідчив би факт відмови позивача у наданні підтверджуючих документів, не складався, як і не оформлювався опис отриманих документів.

Суд бере до уваги, що відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 727 акт документальної перевірки - документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки та відображає її результати.

Згідно з пунктами 3, 4, абзацом 1 пункту 5 розділу ІІ Порядку № 727 акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

При цьому згідно з підпунктом 2 пункту 4 розділу ІІІ вказаного Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити інформацію щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документи та інформацію, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформацію щодо наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності платника податків;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови платника податків, посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання платником податків, посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки;

Отже, аналіз викладених норм свідчить, що кожний встановлений перевіркою факт порушення податкового законодавства має бути обґрунтований в акті перевірки посиланням на первинні документи, документи податкового та/або бухгалтерського обліку, інші документи, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначенням переліку цих документів. У разі відмови платника податків надати документи посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови.

Суд зазначає, що в Акті перевірки зазначено перелік документів, які було використано при проведенні перевірки позивача, і який містить відомості про надання позивачем на перевірку первинних документів які охоплено перевіркою вибірково. Факт складання Актів про відмову у наданні документів в Акті перевірки не відображено та такі акти відповідачем до суду не надано.

Таким чином суд виходить з того, що позивачем надано на перевірку усі первинні документи щодо придбання та реалізації товару, однак факт порушення податкового законодавства контролюючим органом встановлено без посилання на відповідні документи.

Суд бере до уваги, що Верховний Суд вже неодноразово наголошував на тому, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, такий є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких приймають податкові повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Відповідна правова позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі №560/12984/23.

Разом з тим, судом в ході розгляду цієї справи встановлено, що Акт перевірки в частині встановленого порушення у вигляді заниження чистого оподатковуваного доходу, не містить детального посилання на первинні документи, платіжні документи, внаслідок чого не відповідає вимогам законодавства, що відповідно унеможливлює оцінку об`єктивності щодо наявності/відсутності факту заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб

Контролюючий орган визначив розмір завищення витрат, що враховується при визначенні об`єкту оподаткування не шляхом перевірки відповідних первинних документів, що містять відомості про обсяги виручки та витрат, а за своєю (вигаданою) методикою, математично порівнявши вартість придбаних в перевіряємому податковому періоді товарів з вартістю реалізованого товару в цьому періоді та обсягу залишків товару, які контролюючий орган розрахував на свій суб`єктивний розсуд керуючись виключно податковою інформацією.

Таким чином, наведені порушення допущені при проведенні відповідних розрахунків, що містяться в Акті перевірки, свідчать про те, що обраний контролюючим органом метод розрахунків, по-перше, - наведений з помилками, по друге, - жодним чином не свідчить про будь-яке завищення витрат

Відповідно ж до п.177.2. ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із п. 177.4. ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, приписи ст.177 ПК України, не передбачають обраний та наведений контролюючим органом в акті перевірки спосіб визначення витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності.

Ураховуючи наведене вище, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому оскаржуване податкові повідомлення-рішення від 02.01.2025 №00000312405, №00000152405, №00000342405, №00000272405 є протиправними і підлягають скасуванню.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Квитанцією про сплату FU9Y-Z325-44LE від 03.03.2025 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 12112,00 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 12112,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС в Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м.Полтава, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС в Полтавській області №00000312405 від 02.01.2025, №00000152405 від 02.01.2025, №00000342405 від 02.01.2025, №00000272405 від 02.01.2025, №00000332405 від 02.01.2025.

Стягнути з рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м.Полтава, код ЄДРПОУ 44057192) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 12112,00 грн. (дванадцять тисяч сто дванадцять гривен). ?

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі проголошення скороченого рішення.

Повне рішення складено 31 липня 2025 року

Головуючий суддя Г.В. Костенко