Рішення № 129221265, 21.07.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2025 року Справа № 826/17760/18 Провадження №ЗП/280/591/25 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого суддіБатрак І.В.,

за участю секретаря Прус Я.І.,

представника третьої особиГрадова А.Р.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві

до Концерну «ТЕХВОЄНСЕРВІС»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у м. Києві (далі ГУ ДФС у м. Києві) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Концерну «Техвоєнсервіс» (далі Концерн, відповідач), в якому просило суд та надати дозвіл на погашення суми податкового боргу, за рахунок майна Концерну, що перебуває у податковій заставі.

На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві вказує, що відповідач має податковий борг у сумі 31230577,66 грн, який добровільно не погашається. Майно Концерну перебуває у податковій заставі, на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 15.10.2014 №1449/26-58-25-01-23, здійснено опис майна у податкову заставу та складено акти опису майна №4 від 22.01.2009, №3 від 20.01.2010, №30 від 04.12.2014. Постановами Окружного адміністративного суду від 03.01.2013 у справі № 2а-9932/11/2670, від 28.01.2013 у справі №2а-17134/12/2670, від 30.10.2013 у справі 826/13024/13-а стягнуто з відповідача податковий борг. З метою погашення податкового боргу на підставі зазначеного рішення суду позивачем надсилались інкасові доручення, однак вони були повернуті без виконання, у зв`язку із відсутністю коштів на рахунках позивача, що є підставою для надання судом дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. ст. 257-262 КАС України.

Відповідач позов не визнав, на адресу суду 13 грудня 2018 року подав відзив (вх. №12783/18), в якому стверджує, що наявність податкового боргу, на який посилається позивач, не підтверджена судовими рішеннями, а відтак потребує доказуванню. Крім того, звертає увагу суду на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.121.2014 по справі №826/15161/14, якою було відмовлено у задоволенні позову ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до Концерну про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Також зауважує, що позивач посилається на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2015 у справі №826/2569/15 за позовом ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві до Концерну про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 1660723,94 грн за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, однак вказаним судовим рішенням було відмовлено у задоволенні адміністративного позову. З огляду на викладене, просить у задоволенні позову відмовити.

18.03.2025 матеріали адміністративної справи №826/17760/18 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Батрак І.В.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 прийнято справу №826/17760/18 (ЗП/280/591/25) до свого провадження, вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 10 квітня 2025 року. Допустити заміну позивача ГУ ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (далі ГУ ДПС у м. Києві, позивач).

Ухвалою суду від 10.04.2025 відкладено підготовче засідання на 20 травня 2025 року.

15 квітня 2025 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому наголошує, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (в редакції на момент звернення з позовною заявою), встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Станом на сьогодні зазначена норм викладена в наступній редакції: «Встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна». Наголошує, що Концерн є господарським об`єднанням (товариством) 100 % якого належить державі, в особі Міністерство оборони України. Зазначений мораторій розпочав свою дію ще в 2001 році, а тому на момент звернення з даним позовом були відсутні підстави для звернення про примусову реалізацію державного майна.

20 травня 2025 року судом продовжений строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03 червня 2025 року.

Ухвалою суду від 20.05.2025 вирішено залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України (далі третя особа).

02 червня 2025 року від представника позивача на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (вх.№27308), у якій зауважує, що факт наявності судового рішення про стягнення конкретної суми не фіксує її як остаточну. Навпаки, сума боргу є динамічною, оскільки базується на всьому масиві узгоджених ППР, які залишаються чинними. Таким чином, обсяг боргу, який є предметом справи про звернення стягнення на майно, не обмежується лише сумами, що зазначені в попередніх судових рішеннях, і може включати всі узгоджені та непогашені податкові зобов`язання на дату звернення до суду з відповідним позовом, що підтверджується офіційною інформацією. Щодо посилання відповідача відмова суду у справі № 826/15161/14 (ухвалена у 2014 році) в наданні дозволу на погашення боргу за рахунок майна спростовує чи ставить під сумнів наявність податкового боргу стверджує, що суд вийшов за межі предмета спору, покладаючись на політичні фактори, які не мають прямого юридичного значення. У рішенні від 18.11.2014 по справі № 826/15161/14 Окружний адміністративний суд м. Києва, відмовляючи у задоволенні позову ДПІ, не встановив неправомірності податкових повідомлень-рішень, не визнав податковий борг таким, що відсутній чи погашений, і не застосував жодного з визначених у ПКУ підстав для припинення податкового боргу. Натомість суд послався на загальнополітичну та воєнну ситуацію в державі, наявність указів Президента України про часткову мобілізацію, а також на «роль підприємства» у забезпеченні обороноздатності України. Однак ані ПК України, ані Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ані інші нормативно-правові акти не передбачають, що «роль підприємства в особливий період» може бути підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення податкового боргу. Зазначає, що відсутність реальної можливості списання коштів банком незалежно від причини (відсутність або арешт) є достатньою підставою для застосування ст. 95 ПКУ. Арешт коштів виключає їх доступність для виконання платіжних вимог, отже є юридично рівнозначним їх відсутності. Наявність коштів на рахунку в розумінні ПКУ це не лише «облікова наявність», а фактична можливість їх використання Податковий кодекс не оперує дефініцією «наявність коштів на рахунках» у бухгалтерському або банківському розумінні. У контексті ст. 95 ПКУ йдеться саме про фактичну здатність податкового органу реалізувати право на примусове стягнення. І якщо інкасо не виконується це підтвердження неможливості погасити борг з рахунків, навіть якщо кошти обліково там є. Суд неправомірно підмінив тягар доказування: Податковий орган не зобов`язаний надавати довідки банків про баланс рахунку достатньо належної реакції банку на інкасове доручення Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона доводить обставини, на які вона посилається. Податковий орган довів наступне: направлено платіжні вимоги (інкасові доручення); банк надав відповідь про неможливість їх виконання через арешт. Це, на думку позивача, є належним доказом, що кошти недоступні для стягнення у порядку інкасо.

03 червня 2025 року підготовче засідання по справі відкладено на 17 червня 2025року.

Представником позивача через систему «Електронний суд» надіслано 12 червня 2025року відповідь на відзив (вх. №29475), у якій додатково зазначає, що звертаючись до суду з позовною заявою, контролюючим органом дотримано процесуальний та матеріальний порядок, оскільки на момент звернення з позовом (і до тепер) не існувало жодних обмежень саме контролюючого органу (ГУ ДПС у м. Києві) щодо реалізації майна відповідача в рахунок погашення боргу. Дія цього закону розповсюджується виключно на Державну виконавчу службу.

Ухвалою суду від 17.06.2025 у задоволенні клопотання Військової прокуратури Центрального регіону України про вступ у адміністративну справу відмовлено.

17 червня 2025 року підготовче засідання по справі відкладено на 20 червня 2025року.

20 червня 2025 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 липня 2025року.

26 червня 2025 року від представника третьої особи до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, у яких щодо податкової застави вказує, що з матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС подано до суду акти про опис майна із зазначенням його балансової вартості за 2009, 2010 та 2014 роки. Актуальної вартості такого майна станом на дату розгляду цієї справи податковим органом не надано. Підкреслює, що у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 440/11471/21 зроблено правовий висновок, що обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі. На переконання Міноборони, станом на дату подання цих додаткових пояснень контролюючим органом не доведено наявність вищезазначених обов`язкових умов, які надають суду право надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків. Враховуючи, що справа № 826/17760/18 розглядається із 2018 року, майновий стан Концерну змінювався, так само як і балансова вартість його майна та узгоджена сума податкової заборгованості.

07 липня 2025 року у судовому розгляді оголошена перерва до 21 липня 2025 року.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представник третьої особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти позову заперечив у повному обсязі, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 21 липня 2025 року судом згідно зі статтею 243 КАС України проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Концерн «Техвоєнсервіс» (код ЄДРПОУ 33689867) зареєстровано юридичною особою 21.07.2005. Види діяльності: 70.10 Діяльність головних управлінь (хед-офісів) (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 84.22 Діяльність у сфері оборони; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устатковання.

Відповідно до розрахунку податкового боргу Концерну станом на 31.08.2018 по становить 31230577,66 грн, у т.ч. недоїмка 29180628,53 грн, пенсі 2049949,13 грн.

У зв`язку з несплатою податкового боргу на адресу відповідача контролюючим органом протягом 2008-2009 років направлялись податкові вимоги, які вручені уповноваженому представник підприємства поштою, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення.

13.03.2009 заступник начальника ДПІ у Солом`янському районі м. Києва було прийняте рішення № 116 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Рішенням в.о. начальника ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №912/1 від 14.05.2009 відповідно до ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вирішено здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності (повному господарському віданні) Концерну, а також тих активів, права власності на які він набуде у майбутньому, в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2009 складено акт №12 опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу, затверджений в.о. заступника начальника ДПІ у Дарницькому районі м. Києві. Відповідно до вказаного акту опису, балансова вартість або вартість за експертною оцінкою майна відповідача, що знаходиться у його власності становить 729433,54 грн.

20.01.2010 складено акт №3 опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу, відповідно до якого балансова вартість або вартість за експертною оцінкою майна відповідача, що знаходиться у його власності становить 525615,38 грн.

22.01.2010 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про накладення обтяження (податкової застави) на майно Концерну, на підставі акта опису майна від 22.01.2010 №3, термін дії 22.01.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2010 по справі № 2а-13497/10/2670 позов ДПІ у Дарницькому районі м. Києва до Концерну «Техвоєнсервіс» задоволено у повному обсязі. Постановлено стягнути з Концерну 501548,51 грн у рахунок погашення податкового боргу із земельного податку.

17.02.2011 заступником начальника ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийняте рішення №5205/10124-108 про опис майна Концерну у податкову заставу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2011 по справі № 2а-6708/11/2670 позов ДПІ у Шевченківському районі м. Києва до Концерну «Техвоєнсервіс» задоволено у повному обсязі. Постановлено стягнути з Концерну податковий борг у розмірі 177812,53 грн.

Крім того, ще один позов ДПІ у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби до Концерну постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.01.2013 у справі № 2а-9932/11/2670 задоволено повністю, стягнуто з Концерну на користь Державного бюджету України заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 5637797,10 грн на рахунок № 31110029700010, одержувач УДКУ у Солом`янському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року в задоволенні апеляційної скарги концерну «Техвоєнсервіс» на дану постанову відмовлено.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2013 по справі № 2а-17134/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013, позов ДПІ у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби до концерну «Техвоєнсервіс» задоволено у повному обсязі. Постановлено стягнути з розрахункових рахунків концерну «Техвоєнсервіс» 3149515,87 грн у рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2013 по справі № 826/13024/13-а, яку було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013, задоволено також позовні вимоги ДПІ у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Концерну, стягнуто суму податкового боргу з податку на додану вартість та штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у загальному розмірі 4157069,65 грн шляхом стягнення коштів із зазначених рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Концерн, з яких: заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 4157060,85 грн перерахувати на бюджетний рахунок УДКСУ у Солом`янському районі міста Києва, код одержувача 38050812, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100 та стягнути на бюджетний рахунок №31110029700010 УДКСУ у Солом`янському районі м. Києва, код одержувача 38050812, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100, заборгованість зі штрафних санкцій у розмірі 8,80 грн.

08.02.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про накладення обтяження (податкової застави) на майно Концерну, на підставі акта опису майна від 22.01.2009 №4, термін дії 08.02.2019.

Крім того, 15.10.2014 першим заступником начальника ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів м. Києві прийняте рішення №114/26-58-25-01-23 про опис майна Концерну у податкову заставу.

На підставі вказаного рішення, 04.12.2014 податковим керуючим складено акт опису майна №30, відповідно до якого проведено опис майна відповідача, вартість якого становить 18059613,91 грн.

10.12.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про накладення обтяження (податкової застави) на майно Концерну, на підставі акта опису майна від 04.12.2014 №30.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2014 по справі № 826/15161/14, яка набрала законної сили 19.02.2015, у задоволенні позову ДПІ у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Концерну «Техвоєнсервіс» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі відмовлено.

20.02.2015 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про накладення обтяження (податкової застави) на майно Концерну, на підставі акта опису майна від 20.01.2010 №3, термін дії 20.02.2020.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що протягом 2018 року ГУ ДФС у м. Києві направлялись інкасові доручення до банків, зокрема до ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», ПАТ «ПУМБ», ПАТ «КБ «Приватбанк» ПАТ «Юнекс банк», АТ «КІБ», ПАТ «КБ «Акордбанк», АТ «Сбербанк», Філія АТ «Укрексімбанк», що обслуговують відповідача, для здійснення без погодження з платником переказу визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Проте, платіжні вимоги були повернуті у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника та через специфіку режиму використання рахунку.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ПК України).

Згідно з п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За визначенням, наведеним у пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За приписами п. 87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.88.1 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п.89.1, 89.2 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підп.89.1.1); у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підп.89.1.2).

Підпунктами 89.2, 89.3 цієї ж статті передбачено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до п.91.3 ст.93 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу.

Статтею 95 ПК України регламентовано порядок продажу майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

За приписами п. 95.1, 95.2, 95.3 цієї статті контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

При цьому, суд враховує, що процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2019 (справа №П/811/203/16).

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України №2864-ІІІ від 29.11.2001 «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (в редакції на момент звернення з позовною заявою) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 % (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Станом на час вирішення справи у суді зазначена норма викладена в наступній редакції: «Встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна».

Таким чином, заходи стягнення, визначені ст.95 ПК України, зокрема продаж майна, не можуть бути застосовані щодо державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Державне господарське об`єднання Концерн «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України, яке (як визначено статутом) засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оборони України. Воно створене з метою здійснення ремонту військової автомобільної та бронетехніки, засобів зв`язку для автомобільної та бронетехніки, реалізації надлишкового майна, що не використовується для потреб Збройних Сил України, металолому, продуктів утилізації для наповнення коштами спецфонду Міністерства оборони України.

Позивачем не спростовано, що майно, яке перебуває податковій заставі, є майном державного підприємства, належить до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності, а частка державної власності в статутному капіталі становить 100%.

Таким чином, якщо майно, яке описане в податкову заставу, належить до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності, а частка державної власності в статутному капіталі платника податків становить 100%, і майно перебуває у платника податків на праві господарського відання, питання надання дозволу на погашення податкового боргу має вирішуватися з урахуванням положень Закону №2864-ІІІ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 по справі №826/2604/14, від 31.03.2020 по справі №818/2857/14, від 19.01.2021 по справі №808/3932/15, від 25.03.2021 по справі №807/1621/15, яка враховується судом під час ухвалення рішення у даній справі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Оскільки Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлює мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25%, до яких належить Концерн, суд вважає, що відсутні підстави для надання дозволу на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі.

Судом також ураховано, що позивач не надав суду актуальної інформації та її документального підтвердження про наявний податковий борг Концерну, діючі рахунки у фінансових установах, обслуговуючих відповідача, а також доказів відсутності на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу.

Як встановлено судом та як свідчать матеріали справи, інкасові доручення надсилались податковим органом до банківських установ, в яких відкриті розрахункові рахунки підприємства, ще у 2018 році.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 440/11471/21 зроблено висновок, що обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

На підставі наведеного, суд зазначає, що контролюючим органом не вжито всіх заходів для примусового стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу та не надано доказів відсутності коштів на усіх рахунках платника податків у банках, обслуговуючих відповідача.

Ураховуючи викладене вище у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі, оскільки наявність відповідних передумов, які згідно ст. 95 ПК України є підставою для прийняття судом такого рішення, у даному випадку позивачем не доведено.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) до Концерну «ТЕХВОЄНСЕРВІС» (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 33689867), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд.6 ЄДРПОУ00034022) про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 31.07.2025.

Суддя І.В. Батрак