Рішення № 129220816, 31.07.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2025 року Справа№640/11848/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про - визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного Управління ДПС у м. Києві № Ф-40438-17-У від 10.05.19.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем сформовано вимогу від 10.05.2019 № Ф-40438-У про сплату податкового боргу.

Вказує, що спірну вимогу отримав лише 07.02.2022 після отримання її копії на адвокатський запит.

Зазначає, що вказана вимога не містить належного розрахунку податкового боргу та не відповідає вимогам до виконавчого документа.

Посилається на те, що з 01.06.2018 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ГРЕТЧ-ЮНІТАС України», у зв`язку із чим єдиний соціальний внесок за нього сплачує роботодавець.

Вважає спірну вимогу протиправною та просить її скасувати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2022 року відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року прийнято справу до розгляду, залишено позовну заяву без руху. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали суду на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів сплати судового збору у належному розмірі та на належні реквізити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року продовжено розгляд справи.

Ухвалою від 15.07.2025 року суд витребував у відповідача додаткові докази та пояснення по справі.

Відповідач, не погодившись із позовними вимогами, надав до Окружного адміністративного суду міста Києві відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позову з наступних підстав.

Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві за позивачем за кодом платежу (71040000- для фізичних осіб-підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковується нарахування за січень-грудень 2017 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожний місяць та щоквартальні нарахування за І квартал 2018 року І квартал 2019 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, на загальну суму 21030,90 грн, а саме:

- 09.02.2018 за 2017 рік у сумі 8448,00 грн;

- 19.04.2018 за І квартал 2018 року 2457,00 грн;

- 19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року 2457,00 грн;

- 19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року 2457,00 грн;

- 21.01.2019 за ІV квартал 2018 року 2457,00 грн;

- 19.04.2019 за І квартал 2019 року 2457,00 грн.

Станом на 31.12.2018 згідно з даним ІКС Головного управління ДПС у м. Києві у позивача обліковувалась переплата у розмірі 979,59 грн.

Заборгованість станом на дату формування вимоги становила 20051,31 грн.

Засобами ІКС Головного управління ДПС у м. Києві в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10.05.2019 № Ф-40438-17 та направлено позивачу.

Вказує, що позивач є фізичною особою-підприємцем , у зв`язку із чим зазначає щодо правомірності спірної вимоги.

У задоволенні позову просив відмовити.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

10 травня 2019 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-40438-17 зі сплати позивачем заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 20051,31 грн.

Вказану вимогу направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_1 .

18.06.2019 поштове повідомлення повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 07.04.2009 по 03.12.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаєЗакон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI(далі -Закон № 2464-VI, тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.).

Частина 2 ст. 2 Закону № 2464-VI встановлює, що виключно цимЗакономвизначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

За визначенням, що міститься уст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цимЗаконом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

01.01.2017 набрав чинностіЗакон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII(далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до п. 2 ч. 1ст. 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

За приписами абз. 1 та 2 п. 2 ч. 1ст. 7 Закону № 2464-VІ (у редакціїЗакону № 1774-VIIIзі змінами, внесенимиЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Так, у зв`язку із внесеними доЗакону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01.01.2017 виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

За приписами частин 2 - 4, 8, 12ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цьогоЗаконунараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цимЗаконом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цьогоЗаконунараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятоюстатті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цьогоЗаконунараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Керуючись абзацами 1, 3 - 5 ч. 4ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначенимиЗаконом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженанаказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449(у редакціїнаказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі -Інструкція № 449, тут і далі в редакції, чинній на момент прийняття спірної вимоги).

На виконання абз. 2 п. 2 розділу VIІнструкції № 449у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

За приписами абзаців 1 - 3, 11 п. 3 розділу VIІнструкції № 449органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Відповідно до абз. 12 п. 3 розділу VIІнструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Відповідно до абз. 1 п. 4 розділу VIІнструкції № 449вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Аналіз положеньЗакону № 2464-VI таІнструкції № 449свідчить, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску податковий орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи контролюючого органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Положеннями законодавства не передбачено обов`язкової та єдиної умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки) проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акту. Пунктом 3 розділу VІІнструкції №449передбачено строк для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) після вручення платнику акта перевірки виключно у випадку, коли виявлені у ході документальної перевірки дані свідчать про порушення платником нарахування єдиного внеску, що утворює самостійні підстави для донарахування податковими органами сум єдиного внеску.

Аналогічних висновків про те, що проведення перевірки та складення акту перевірки не є обов`язковою передумовою прийняття контролюючим органом вимоги про сплату недоїмки за єдиним внеском дійшов Верховний Суд у постановах від 11 вересня 2018 року у справі №826/11623/16, від 10 грудня 2019 року у справі №826/25425/15.

Отже, винесення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу відповідає положеннямЗакону № 2464-VІтаІнструкції №449.

Верховний Суд у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18) висловлено правову позицію, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення нормЗакону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.

Як встановлено судом з наданого позивачем витягу з Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), позивач у період 2018-2019 роки як фізична особа-підприємець доходу не отримував, єдиний страховий внесок не сплачував.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як встановлено судом форми ОК-5 позивача, страхувальником ТОВ «Юнітас-Гретч Україна» за 13 днів червня 2018 року із заробітної плати позивача у розмірі 8954,25 грн було сплачено страхові внески.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VІ Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Таким чином, оскільки страхувальником позивача у червні 2018 року було нараховану ЄСВ на суму, більшу, аніж мінімальна заробітна плата у 2018 році, позивач не мав сплачувати вказаний внесок як фізична особа-підприємець у червні 2018 року.

Отже, у період червень 2018 рокугрудень 2018 року за позивача було сплачено страхові внески страхувальником ТОВ «Юнітас-Гретч Україна».

Таким чином, за період червень 2018 року - грудень 2018 року позивач не мав сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки такий було сплачено роботодавцем.

Щодо періоду січень 2017 року травень 2018 року, суд зазначає наступне.

За період січень 2018 року травень 2018 року позивач не сплачував ЄСВ як ФОП, також у вказаний період за позивача не сплачувались страхові внески іншим страхувальником.

За 2017 рік Форма Ок-5 відомостей не містить.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VІ для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, в цей період позивачем мав бути сплачений ЄСВ у розмірі 22% від мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 2017 та 2018 роки відповідно.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2017 року становить 3200 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2017 року становить 3723 грн.

Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей щодо отримання позивачем доходу у 2017 році, розмір ЄСВ за 2017 рік, який мав бути сплачений позивачем становить 8448 грн (3200 х 0,22 х 12).

За таких умов, податковим органом вірно розраховану суму заборгованості позивача зі сплати ЄСВ за 2017 рік.

За І квартал 2018 року позивачем мав бути сплачений ЄСВ у розмірі 2457,18 грн (3723 грн х 0,22 х 3)

За ІІ квартал 2018 року - 1638,12 грн (3723 х 0,22 х 2).

Таким чином, спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню в частині нарахування позивачу ЄСВ за період червень 2018 року грудень 2018 року, тобто, у розмірі 6327, 42 грн (819,06 грн за червень 2018 року + 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року + 2457,18 грн за ІV квартал 2018 року).

Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є вимога відповідача на суму 20051,31 грн.

Постанови, прийняті державним виконавцем у виконавчому провадженні № 67638625 не є спірними у цій справі та судом не досліджуються.

Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні до суд даного позову сплачено судовий збір у розмірі 992 грн.

Позовні вимоги задоволено частково на суму 6327,42 грн.

Частка задоволених позовних вимог становить 0,32 (6327,42 грн /20051,31 грн).

Оскільки підставою звернення до суду стало протиправне рішення Головного управління ДПС у м. Києві, суд приходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судового збору у розмірі 317, 44 грн (992 грн х 0,32).

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного Управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-40438-17-У від 10.05.2019 в частині визначення ОСОБА_1 заборгованості зі сплати Єдиного соціального внеску за період червень 2018 року грудень 2018 року у розмірі 6327 (шість тисяч триста двадцять сім) грн 42 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві Григоренка Романа Володимировича(місце проживання:

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 317 (триста сімнадцять) грн 44 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 31 липня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська