Ухвала суду № 129218207, 31.07.2025, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Пересипський районний суд міста Одеси

Справа №523/1388/25

Провадження №1-кп/523/995/25

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2025 року м. Одеса

Колегія суддів Пересипського районного суду м. Одеси у складів головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , обвинуваченої та її захисника адвоката ОСОБА_6 , під час розгляду у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, кримінального провадження із звинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.114-1 та ч.2 ст.436-2 КК України,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_7 обвинувачують у вчиненні:

- державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду обороноздатності та державній безпеці України, а саме: надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану;

- перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період;

- поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України.

Ухвалою колегії суддів Суворовського районного суду м. Одеси від 02 червня 2025 року ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 31 липня 2025 року.

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої, обґрунтоване її причетністю до вмінених злочинів, їх тяжкістю та суспільною небезпечністю, а також існуванням ризиків можливого переховування обвинуваченої від суду, продовження злочинної діяльності, незаконного впливу на свідків, а також знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень.

З`ясувавши заперечення сторони захисту колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до вимог ст.ст.177 та 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов`язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до несудимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суду необхідно враховувати вимоги дотримання розумного строку як застосування такого запобіжного заходу, так і продовження строку його застосування. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).

ОСОБА_7 вперше притягуєтьсядо кримінальноївідповідальності,обвинувачується увчиненні особливотяжкого злочину,санкція якогопередбачає можливістьпризначення покаранняу виглядіпозбавлення воліна строкп`ятнадцять років або довічне позбавлення волі.

Обґрунтованість причетності ОСОБА_7 до вмінених їй діянь була перевірена слідчим суддею при первинному застосуванні тримання під вартою та продовженні строку дії цього ж запобіжного заходу.

Оцінюючи доводи прокурора про наявність доказів в обґрунтування існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у взаємозв`язку із тим, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку обвинуваченої та виконання нею процесуальних обов`язків в межах даного кримінального провадження, колегія суддів з цим погоджується, виходячи з наступного.

Доводи прокурора про існування ризику можливого знищення обвинуваченою, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, є припущеннями, оскільки обвинувальні докази у справі зібрані у відповідних процесуальних формах, відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК України, та відсутні будь-які переконливі докази можливого здійснення обвинуваченою таких дій.

Водночас, ОСОБА_7 усвідомлює тяжкість вчинених діянь, суворість можливого покарання за їх вчинення. В справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім того, у справі «W проти Швейцарії» ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрювана може ухилитись від слідства.

Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно 15-20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення підозрюваною території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.

Вищезазначене, на думу колегії суддів, обґрунтовує продовження існування ризику переховування підозрюваної від суду.

Окрім того, оскільки невстановлена особа, з числа співробітників спеціальних служб російської федерації, до теперішнього часу не затримана, з нею може бути знову встановлено обвинуваченою контакти через мережу Інтернет, то продовжує існувати ризик можливого незаконного впливу на свідків в цьому ж провадженні.

Необхідно також виходити і із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції», оскільки злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , було спрямовані на шкоду суверенітету, територіальної цілісності, недоторканості та обороноздатності України, в умовах воєнного стану, в період часу, коли продовжує тривати агресивна війна з боку російської федерації проти України.

При цьому судом враховано і положення ч.6 ст.176 КПК України про те, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.114-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 частини 1 цієї статті, тобто тримання під вартою.

З урахуванням викладеного, даних про особу обвинуваченої та обставини вмінених їй злочинів, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави, як альтернативи триманню під вартою (абз.8 ч.4 ст.183 КПК України).

Керуючись ст.ст.176-178,183,193,331,369-372 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», стосовно обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.114-1 та ч.2 ст.436-2 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , - строком до 26 вересня 2025 року, без визначення розміру застави.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана впродовж п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії.

Судді Пересипського районного суду м. Одеси

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3