Рішення № 129217934, 31.07.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/5413/25

Справа № 522/9002/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Єрганінової К.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 25.04.2025 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.11.2011 рішенням Приморського районного суду м.Одеси у справі №2/1522/10639/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №А01-15000-230508 від 23.05.2008 у розмірі 91886,51 грн, відшкодування судового збору у розмірі 918,87 грн, витрати ІТЗ судового процесу 120 грн, а всього 92925,38 грн. 11.05.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» укладено договір про відступлення права вимоги і право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до позивача. Рішення Приморського районного суду м.Одеси по справі №2/122/10639/11 боржником повністю не виконано. У зв`язку з невиконанням зобов`язання позивач просить стягнути інфляційні витрати та 3% річних у відповідності до ст.625 ЦК України за період з 02.04.2017 по 23.02.2022.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.05.2025 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 18.06.2025.

Ухвалою від 06.05.2025 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Однак, у судове засідання 18.06.2025 учасники справи не з`явилися, представник позивача подала 16.06.2025 до суду заяву про розгляд справи без участі товариства. З метою належного сповіщення відповідача розгляд справи у судовому засіданні 18.06.2025 відкладено на 28.07.2025.

Ухвалою від 23.06.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 28.07.2025 учасники справи не з`явилися, сповіщалися про час, дату та місце судового розгляду належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за відсутності заперечень представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 31 липня 2025 року.

Суд,дослідивши матеріалисправи,оцінивши доказив їхсукупності,приходить донаступних висновків.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2011 року позов задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором №АВ/909325/01 від 01.08.2007 в розмірі 91 886,51 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 918,87 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн, а разом 92925,38 грн (а.с.5-6).

11 травня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» було укладено договір №1369/К про відступлення прав вимоги (а.с.13-14).

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 19.08.2019 у справі №2/1522/10639/11 замінено стягувача(сторонуу виконавчомудокументі,у виконавчомупровадженні) Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листах 2/1522/10639/11, виданих Приморським районним судом м. Одеси на його правонаступника Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова установа«Європейська факторинговакомпанія розвитку» (а.с.12).

Згідно розрахунку 3% річних за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 розмір 3% річних обрахованих на суму заборгованості 88139,14 грн складає 12952,83 грн.

Згідно розрахунку інфляційних втрат за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, інфляційні втрати нараховані на суму заборгованості 88139,14 грн становлять 42740,74 грн.

У відповідності до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. (ст. 599 ЦК України).

Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) вказано, що «нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов`язуєприпинення зобов`язанняз наявністюсудового рішеннячи відкриттямвиконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Велика Палата Верховного Суду у постановах: № 536/1841/15-ц від 23.06.2020 року; № 912/1120/16 від 04.02.2020 року прийшла до висновку, що у випадку закінчення терміну дії кредитного договору чи у випадку його дострокового розірвання з ініціативи кредитора, як правило, через неналежне виконання зобов`язань з боку позичальника, то позикодавець не має права нараховувати проценти передбачені кредитним договором у порядку передбаченому статтею 1048 ЦК України, а його права захищаються положеннями статті 625 ЦК України. Іншими словами, процентна ставка змінюється з тієї, яка зазначається у кредитному договорі до 3 % річних (або іншого розміру, який може бути зазначений у договорі).

Таким чином, за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2011 ОСОБА_3 має заборгованість за кредитним договором №АВ/909325/01 від 01.08.2007, яка обліковується за правонаступником стягувача ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» у розмірі 88139,14 грн.

Наявність рішення про стягнення боргу за кредитним договором не припиняє правовідносин сторін кредитного договору за весь період його невиконання і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України за увесь час прострочення боржника.

Таке прострочення є тривалим порушенням, тому право на позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникло у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. (постанова ВП ВС від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

Для цілей правового регулювання зобов`язальних відносин та відповідальності за порушення зобов`язань юридичне значення має саме момент виконання такого обов`язку боржником.

Ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів за договором лише підтверджує дійсне існування обов`язку боржника зі сплати боргу кредитору, його безспірність та надає цьому обов`язку безпосередньо примусового характеру.

Частина друга статті 11 ЦК України визначає, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Наявність судового рішення про стягнення заборгованості свідчить про настання строку виконання зобов`язання за тією вимогою, яку задоволено судом, та наявність обов`язку боржника сплатити відповідну заборгованість.

Проте, судове рішення про стягнення заборгованості не змінює змісту відповідного зобов`язання, оскільки характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, а додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання та безспірності боргу. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав відповідне зобов`язання продовжує існувати.

За змістом статті 1 Закону "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

При цьому, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 1 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При тому, застосування строків позовної давності суд здійснює виключно за заявою відповідача.

Згідно ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.04.2025 (а.с.4).

У зв`язку з задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3 028 грн

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (код ЄДРПОУ 34615314, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40 х) 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 12952(дванадцятьтисяч дев`ятсотп`ятдесят дві)гривні 83(вісімдесяттри)копійки та інфляційні збитки у розмірі 42 740 (сорок дві тисячі сімсот сорок) гривень 74 (сімдесят чотири) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (код ЄДРПОУ 34615314, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40 х) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 31 липня 2025 року.

Суддя В.Я.Бондар