Ухвала суду № 129214775, 30.07.2025, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"30" липня 2025 р. м. РівнеСправа №918/361/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної при секретарі судового засідання В.Мельник, розглянувши матеріали справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

за участю учасників провадження:

арб.кер. - ОСОБА_2

від боржника - Романчук І.І.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року до Господарського суду Рівненської області звернувся гр. ОСОБА_1 (далі - заявник) із заявою про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, в якій просив прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про неплатоспроможність в порядку, передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.04.2025 року прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду. Підготовче засідання призначено на 14 травня 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 року зокрема, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, призначено керуючим реструктуризацією - арбітражного керуючого Драгун І.І. та оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Визначено дату проведення попереднього судового засідання 02 липня 2025 року.

16 червня 2025 року до Господарського суду Рівненської області надійшли заяви від громадянки ОСОБА_3 та ГУ ДПС у Рівненській області з кредиторськими вимогами до боржника.

У зв`язку із перебуванням судді Н.Церковної у щорічній відпустці з 16.06.2025року по 01.07.2025 року вищевказані заяви ухвалами суду від 02.07.2025 року прийнято до розгляду та залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08.07.2025 року призначено розгляд заяви ГУ ДПС у Рівненській області на 16 липня 2025 року.

16 липня 2025 року від ГУ ДПС у Рівненській області надійшло клопотання про розгляд справи 16.07.2025 року за відсутності представника.

Ухвалою суду від 16.07.2025 року попереднє засідання відкладено на 30.07.2025 року.

25 липня 2025 року від кредитора ОСОБА_4 надійшли додаткові письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 02.07.2025 року.

30 липня 2025 року в судовому засіданні по розгляду вимог кредиторів до боржника ОСОБА_1 судом встановлено наступне.

У силу вимог ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника та розгляду судом відповідних заяв регламентовані нормами ст. 45-47 КУзПБ.

Згідно з ч.1 ст.45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.5 ст.45 КУзПБ розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною 1 цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

За ч.6 ст.45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Частиною 2 ст. 47 КУзПБ передбачено, що за результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВС: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд в силу вимог ст. 1, 45-47, 122 КУзПБ має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому: заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги, проте обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18). У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно - правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18). На стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15).

Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18). Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм ст. 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18). Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

Суд, розглянувши заяви про визнання кредиторських вимог, зазначає таке.

Щодо грошових вимог ОСОБА_4

16 червня 2025 року від громадянки ОСОБА_4 надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника, яка обґрунтована тим, що 03.11.2021 між боржником та ОСОБА_4 укладено договір позики на суму 50 000,00 доларів США, що на час укладання угоди еквівалентно 1 314 520,00 грн, які позичальник зобов`язався повернути до 03.11.2022 року. Однак, боржник не виконав своїх грошових зобов`язань, у зв`язку з чим остання звернулось до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 1314520,00 грн. Вимоги підтверджуються договором позики від 03.11.2021 року та розпискою про отримання коштів.

17 червня 2025 року від керуючого реструктуризацією надійшов відзив на заяву про визнання грошових вимог ОСОБА_4 , згідно з яким вказані грошові вимоги до боржника визнаються керуючим реструктуризацією в повному обсязі, на суму 1 314 520,00 грн, як вимоги другої черги задоволення та 6056,00 грн сплаченого судового збору, які відшкодовуються повністю до задоволення вимог кредиторів.

Дослідивши письмові пояснення боржника та документи, що до них долучені, судом встановлено, що ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_4 грошові кошти у іноземній валюті (дол. США) який зобов`язався повернути до дат зазначеній в договорі позики. Однак, ОСОБА_1 ні у строк обумовлений в договорі, ні в подальшому свого обов`язку не виконав, борг позикодавцю не повернув.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. (Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13, від 02.07.2014 у справі №6-79цс14, від 13.12.2017 у справі №6-99цс17, постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №154/3443/18).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому, факт укладення договору позики (шляхом отримання розписки) не оспорюється ні позикодавцем, ні позичальником.

Як зазначено судом вище по тексту, головним обов`язком суду та суттю судового провадження є встановлення істинних фактичних обставин у справі. У свою чергу учасники по справі здійснюють відповідні процесуальні дії щодо доведення тих чи інших обставин (фактів) шляхом надання доказів, а вже суд їх повинен об`єктивно оцінити.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалою суду від 02.07.2025 року запропоновано заявнику кредиторських вимог ОСОБА_4 надати суду докази реальності (дійсності) таких зобов`язань, що підтверджують фінансову спроможність кредитора щодо надання відповідної позики (природу походження грошових коштів). На виконання вище вказаної ухвали, кредитором надано суду інформацію про майновий стан, яку залучену до матеріалів справи (договір продажу нерухомості).

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши всі обставини справи, керуючись внутрішнім переконанням та засадами розумності та справедливості, з урахуванням сукупності доказів та їх причинно-наслідкового зв`язку, - судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено реальність грошових зобов`язань боржника перед ОСОБА_4 . Відтак, суд дійшов висновку про задоволення вищевказаних заяв з кредиторськими вимогами до боржника.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У постанові ВП ВС від 23.10.2019 № 723/304/16-ц (14-360цс19) зазначено наступне.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також частини 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Згідно з абз.4 ч.2 ст. 45 КУзПБ склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Із заяв вбачається, що заявники просять суд визнати їх грошові вимоги до боржника у зазначених розмірах дол.США в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату укладення договору позики, а не на дату звернення до суду.

Оскільки сума заявлена менше а ніж обчислюється за офіційним курсом станом на момент звернення із вказаною заявою до суду, суд приходить до висновку про задоволення грошових вимог кредиторів ОСОБА_4 - без змін.

В силу приписів статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, забезпечені кредитори це кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника, а конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Суд встановив, що від кредитора чи боржника до суду не надходили пояснення з доказами щодо забезпечення заявлених вимог, а отже суд робить висновок, що заявлені кредиторські вимоги є конкурсними.

Згідно з нормами статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати вимоги кредитора ОСОБА_4 в розмірі неповернутої позики 1 314 520,00,00 грн. - друга черга задоволення вимог.

Суд також встановив, що ОСОБА_5 понесено витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність в розмірі 6056,00 грн. судового збору.

Щодо вимог ГУ ДПС у Рівненській області.

ГУ ДПС у Рівненській області обґрунтовує свої вимоги наступним.

Згідно інтегрованої картки платника податків за боржником ОСОБА_1 по податках і зборах обліковується заборгованість в загальному розмірі 293 978,52 грн., в тому числі: штрафні (фінансові) санкції у сумі 16 899,83 грн.; пеня у сумі 277 078,69 грн. Зокрема, податкова заборгованість в загальній сумі 293 978,52 грн. виникла по податках, в т.ч.: - 206 967,13. з податку на додану вартість (код платежу 14010100); - 87 011,39 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500); Дана заборгованість виникла на підставі самостійно визначених податкових зобов`язань та на підставі визначених контролюючим органом податкових зобов`язань, але не сплачених в добровільному порядку та донарахованих штрафних санкцій, а також нарахування пені за несвоєчасну сплату. Детальна інформація зазначена в розрахунку виникнення податкового боргу та підтверджується інтегрованої карткою платника податків. При цьому, як вбачається із додатків до заяви та з тексту заяви ДПС про визнання грошових вимог, заборгованість боржника перед податковим органом складається із штрафної (фінансової) санкції у сумі 16 899,83 грн та пені у сумі 277 078,69 грн, що також підтверджується випискою із картки платника податків.

У відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) платники податків і зборів зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно визначення, наданого у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Зазначене визначення кореспондується із терміном грошове зобов`язання (зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), яке міститься у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 1 ПК України пеня це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з підпунктом 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктами 59.1 та 59.5 статті 59 ПК України унормовано, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відтак, враховуючи, що грошові вимоги ГУ ДПС у Рівненській області підтверджуються документально та визнаються боржником і керуючим реструктуризацією боргів, суд доходить до висновку, що указані вимоги належить визнати в заявленій сумі та включити їх до третьої черги задоволення відповідно до положень статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства. Також на боржника належить покласти сплачений кредитором судовий збір у розмірі 4844,80 грн. для відшкодування до задоволення вимог кредиторів (ч. 2 ст. 133 КУзПБ).

В ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:

1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;

2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Згідно з приписами статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

Відповідно до правил частини 6 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

Судом враховано, що відповідно до положень статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, жодним з кредиторів не подано письмових заперечень щодо визнання вимог інших кредиторів.

Керуючись ст. ст. 45, 47, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_4 про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати вимоги кредитора ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в розмірі 1 314 520,00 грн. - вимоги другої черги.

Включити до реєстру вимог кредиторів для відшкодування до задоволення вимог кредиторів судовий збір у сумі 6056,00 грн. на користь ОСОБА_4 .

3. Заяву ГУ ДПС у Рівненській області про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

5. Визнати вимоги кредитора ГУ ДПС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12 ЄДРПОУ 44070166) в розмірі 293978,52 грн. - вимоги третьої черги.

Включити до реєстру вимог кредиторів для відшкодування до задоволення вимог кредиторів судовий збір у сумі 4844,80 грн. на користь ГУ ДПС у Рівненській області.

4. Зобов`язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 серпня 2025 року.

5. Зобов`язати керуючого реструктуризацією надати суду до 30 серпня 2025 року: реєстр вимог кредиторів боржника; докази організації та проведення зборів кредиторів.

6. Призначити судове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на "09" вересня 2025 р. на 10:00 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Давидюка Тараса, 26-А, в залі судових засідань №10.

7. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили 30 липня 2025 року та може бути оскаржена у десятиденний строк до Північно-західного апеляційного господарського суду за правилами ст.ст.254/259 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Церковна Н.Ф.