Рішення № 129212510, 31.07.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3137/25

пр. № 2/759/2953/25

31 липня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаря Дубини Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма «Т.М.М.» - ТОВ), у якому просив визнати протиправними дії щодо зміни істотних умов договору без письмового погодження, складенням оголошення про одностороннє встановлення нового тарифу «14,02 грн за 1 кв. м. з 01.07.2023» за адресою: АДРЕСА_1 , яке не відповідає пунктам 3.3, 3.5, 7.5, 7.6 договору про надання житлово-комунальних та інших послуг № 95ж/Ч2-13 від 14 лютого 2014 року, додатку № 1 від 14 лютого 2014 року та додатку № 2 від 14 лютого 2014 року до договору та додаткової угоди № 1 від 14 лютого 2014 року до договору та Закону України «Про захист прав споживачів», статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Свої вимоги позивач мотивував тим, що Фірма «Т.М.М.» - ТОВ є приватною експлуатуючою організацією і надає житлово-комунальні та інші послуги у будинку АДРЕСА_2 , в тому числі і для квартири АДРЕСА_3 . Між позивачем та відповідачем укладено договір про надання житлово-комунальних та інших послуг від 14 лютого 2014 року № 95ж/Ч2-13 (далі - Договір), додаток № 1 від 14 лютого 2014 року та додаток № 2 від 14 лютого 2014 року до договору та додаткова угода № 1 від 14 лютого 2014 року до договору.

Один примірник договору знаходиться у позивача, інший - у відповідача. Предметом Договору (п. 1.1.) є надання виконавцем споживачеві послуг, обумовлених цим Договором про надання житлово-комунальних та інших послуг у житловому будинку АДРЕСА_2 , в якому знаходиться приміщення споживача, а саме квартира АДРЕСА_3 , передбачених цим Договором.

Позивач посилається на те, що Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ порушуються його права, як споживача житлово-комунальних послуг. Фірма «Т.М.М.» - ТОВ на порушення Закону України «Про житлово-комунальні послуг», Закону України «Про захист прав споживачів», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Договору і додатку № 1 та додатку № 2, а також додаткової угоди № 1, розмістив оголошення про те, що вона в односторонньому порядку та без письмового погодження сторін ввів новий тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_2 в сумі «14,02 грн за 1 кв. м з 01.07.2023», в тому числі і для квартири АДРЕСА_3 .

При цьому, з наданого оголошення вбачається, що воно ніким не підписане і не можливо встановити, що це оголошення саме відповідача, не зважаючи на те, що в нижній правій частині паперу, на якому викладене оголошення зазначено: «Департамент управління нерухомістю Фірми «Т.М.М.» - ТОВ».

Ідентифікувати автора оголошення саме відповідача, на думку позивача, неможливо, оскільки згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Договору, у відповідача немає департаментів, а є юридична особа з повною назвою: Фірма «Т.М.М.» - ТОВ.

Оголошення складено на порушення вимог законодавства та Договору, не відповідає статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якою первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, які в ньому відсутні: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для операції).

Позивач зазначає, що оголошення складене з порушенням законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про захист прав споживачів», порушенням Договору, додатків № 1 та 2, додаткової угоди № 1 та з порушенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідач не мав права встановлювати зазначений тариф без письмового узгодження з позивачем, оскільки відповідно до умов договору, зміна тарифів є суттєвою істотною умовою договору, яка потребує погодження обома сторонами. Одностороннє встановлення тарифів є порушенням принципів договірного врегулювання та може призвести до невиправданих фінансових зобов`язань сторони. Письмове узгодження змін у тарифах є необхідним для забезпечення прозорості та правової визначеності у відносинах між сторонами, сутність письмового погодження унеможливлює належний контроль за змінами умов договору та може призвести до необґрунтованих фінансових претензій з боку відповідача Фірми «Т.М.М.» - ТОВ.

З огляду на пункт 3.5. Договору, вартість послуг може бути змінена сторонами з врахуванням положень законодавства, що регулюють порядок формування тарифів та інших послуг обумовлених цим Договором, у випадку зміни таких тарифів у бік збільшення/зменшення. Згідно з пунктом 3.3. Договору, розцінки та тарифи на послуги, що надаються виконавцем, перелік яких вказаний у Додатку до цього договору, розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку.

Тариф на утримання будинку за адресою: вул. Дмитра Чижевського (колишня назва - Чаадаева Петра), 2 у м. Києві, розрахований на підставі фактичних затрат, змінився, про що начебто було розміщено вказане оголошення.

Відповідач на порушення договору не узгоджував письмово зміну тарифів зі стороною договору, натомість, без належних і допустимих доказів про зміну тарифів начебто десь «розмістив у будинку відповідне оголошення», що є істотним порушенням прав споживача та умов Договору.

Крім того, позивач наголошує, що пунктом 7.5 Договору визначено, що умови договору можуть бути змінені тільки за угодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до Договору». Пункт 7.6 Договору передбачає, що зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки є невід`ємною частиною договору та мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками та скріплені їх печатками (за умови наявності).

Тобто, пункти 3.3, 3.5 та 7.5, 7.6 Договору у системному зв`язку передбачають, що тарифи на надання послуг можуть здійснюватися лише за умови письмового узгодження змін між сторонами, відповідач не мав права змінювати тарифи в односторонньому порядку, оскільки це суперечить договірним зобов`язанням та порушує принципи рівності сторін у зобов`язаннях і прав споживача.

Відсутність такого письмового узгодження робить будь-які зміни тарифів недійсними та необов`язковими для виконання стороною Договору. Водночас пункт 3.5 Договору встановлює, що будь-які зміни та доповнення до Договору, включаючи зміни тарифів, повинні бути оформлені у вигляді додаткових угод і підписані обома сторонами.

Позивач зазначив, що Фірма «Т.М.М.» - ТОВ повинно було дотримуватися положень Договору і додатків № 1 та 2, а також Додаткової угоди № 1 та Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про захист прав споживачів», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які визначають порядок надання послуг та їхню вартість.

Порушення цих умов є підставою для визнання дій відповідача протиправними та недійсними і суд має надати цьому правову оцінку.

Висновок про те, що вартість послуг може бути змінена тільки сторонами за згодою також підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у справі № 759/7100/22.

Станом на час подання позову, єдина легітимна зміна тарифу, згідно з пунктом 3.5 Договору, оформлена 11 червня 2014 року у вигляді Додаткової угоди від 11 червня 2014 року і підписана обома сторонами, а саме вартість послуги з утримання будинку та прибудинкової території (Експлуатаційні послуги) за 1 кв. м площі квартири становить 3,50 грн.

До того ж, тариф на утримання будинку неодноразово змінювався, що повністю відповідає пункту 3.5 договору про надання житлово-комунальних послуг від 14 лютого 2014 року № 95ж/42-13, але інші тарифи на порушення прав споживача не узгоджувалися.

Разом з тим, позивач зазначив, що у нього майже ніколи не було зауважень щодо якості наданих відповідачем послуг і напевно у інших споживачів також, але нажаль завжди зауваження і спори стосуються необґрунтованої вартості послуг та порушень прав споживачів при недотриманні Договору та змін істотних умов договору, які можуть бути змінені тільки письмово і за згодою сторін.

Процесуальні дії

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 лютого 2025 року визначеного головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 197-198 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 200 т. 2).

У березні 2025 року через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, у яких ОСОБА_1 зазначив, що як стало відомо з офіційного листа Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) - перевірки (позапланової перевірки) компанії Фірма «Т.М.М.» - ТОВ за її офіційною адресою реєстрації: м. Київ, вул. Провіантська, 3 було встановлено, що це підприємство не здійснює господарську діяльність за цією адресою (а. с. 204-209 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) та Головного Управління Держпродспоживслужби в місті Києві (Держпродспоживслужба Києва) у цивільній справі № 759/3137/25 за позовом ОСОБА_1 до Фірми «Т.М.М.» - ТОВ про захист прав споживачів залишено без задоволення (а. с. 162-163 т. 3).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї, яка отримана 27 березня 2025 року (а. с. 166 т. 3).

У березні 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому Фірма «Т.М.М.» - ТОВ просить відмовити у позові, мотивуючи це тим, що відповідно до пп. 2.4.2. п. 2.4. Договору № 95ж/Ч2-13 виконавець зобов`язується надавати споживачеві в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік послуг, структуру тарифу, загальну суму місячного платежу, норми споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо.

Згідно з Правилами надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 712, інформацію, пов`язану з виконанням договору управління, управитель доводить до відома співвласників у порядку та спосіб, що визначені таким договором. Під час розміщення інформаційних матеріалів можуть використовуватися такі способи: загального повідомлення: на дошках (стендах) оголошень у під`їздах будинку; на Інтернет-сторінці управителя; персонального повідомлення: через персональний електронний кабінет співвласника (у разі його створення) на Інтернет-сторінці управителя; на звороті платіжних документів, що надаються управителем співвласникам; у друкованих матеріалах, що поширюються управителем через поштові скриньки кожного співвласника; у друкованих матеріалах, що вручаються управителем співвласникові особисто (під розписку); у листах, інших видах поштових відправлень, у тому числі рекомендованих та цінних; на електронну адресу співвласника, якщо така адреса надана співвласником.

Відповідач зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства про зміну тарифу у розмірі 14,02 грн за 1 кв. м ним було розміщено відповідне оголошення на дошці оголошень у під`їзді будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та на рахунках, в тому числі і по кв. АДРЕСА_3 .

Також відповідач посилався на те, що оголошення про розмір тарифу не є первинним документом, це лише документ, що інформую певне коло осіб, в даному випадку - співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_2 , про зміни в тарифі, а отже і не має відповідати вимога статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Нарахування за надані Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ послуги здійснюються на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку (п. 1.2., п. 3.3. Договору № 95ж/Ч2-13), а не на підставі розміщеного оголошення.

У договорі № 95ж/Ч2-13 зазначено, що Фірма «Т.М.М.» - ТОВ діяла в особі директора департаменту управління нерухомістю Тищенко Галини Сергіївни, діючої на підставі довіреності. Отже, правомірним є зазначати в оголошенні, що саме департамент управління нерухомістю, з питань пов`язаних з експлуатацією будівель, діє від імені Фірми «Т.М.М.» - ТОВ.

Збільшення розміру тарифу у розмірі 14,02 грн за 1 кв. м було спричинено імперативними змінами чинного законодавства України, про що в оголошені зазначено. Збільшення вартості електричної енергії, вартість послуги з вивезення твердих побутових відходів, розміру мінімальної заробітної плати спричинили зміну розміру тарифу у бік його збільшення.

Крім того, у постанові Київського апеляційного суду від 16 червня 2022 року у справі № 759/23336/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 січня 2022 року в цивільній справі за позовом Фірма «Т.М.М.» - ТОВ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості встановлено, що тариф на утримання будинку, який знаходиться за адресою у будинку АДРЕСА_2 , неодноразово змінювався, що повністю відповідає п. 3.5 договору про надання житлово-комунальних послуг від 14 лютого 2014 року № 95ж/Ч2-13, за умовами якого вартість послуг може бути змінена сторонами із врахуванням положень законодавства, що регулюють порядок формування тарифів та інших послуг, обумовлених даним договором, у випадку таких тарифів у бік збільшення/зменшення (а. с. 167-172 т. 3).

У квітні 2025 року через систему «Електронний суд» позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що аргументи відповідача не спростовують допущені порушення: відповідач не надав доказів письмової угоди щодо зміни тарифу, що є ключовою вимогою договору та закону; посилання на минулі судові справи (напр., № 759/23336/21) лише підтверджують, що зміна тарифу можлива лише за домовленістю сторін, а не одностороннім рішенням; оголошення не є законним способом зміни умов договору, оскільки не відповідає вимогам до первинних документів.

Дії відповідача є протиправними, оскільки: порушено процедуру зміни істотних умов договору; відсутнє письмове погодження зі споживачем; не дотримано вимог щодо оформлення документів. Судові прецеденти (напр., справа № 759/7100/22) підтверджують, що тарифи можуть змінюватися лише за письмовою згодою сторін.

Відповідь на відзив підкреслює, що відповідач не спростував факт порушення договірних і законних вимог. Суд повинен надати правову оцінку відсутності письмового погодження як ключового порушення та захистити права споживача.

Позивач не погоджується з аргументами, викладеними у відзиві та вважає їх такими, що не спростовують порушення прав споживача та умов договору і закону, що є предметом цього судового розгляду.

Позивач акцентує на тому, що суд має розглянути суть позову та надати правову оцінку порушенню процедури зміни тарифів із врахуванням предмету позову, оскільки позивач не оскаржує питання зміни тарифу чи неодноразові зміни тарифу, тим більше це питання розглянуто у постанові Київського апеляційного суду від 16 червня 2022 року у справі № 759/23336/21, про що позивач наголошує суду, що вартість послуг може бути змінена сторонами із врахуванням положень законодавства, що регулюють порядок формування тарифів обумовлених договором. Тобто саме обумовлених договором, що і підтверджує те, що відповідач порушив права споживача, а саме пункти 3.3, 3.5, 7.5, 7.6 Договору та статтю 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка зазначає, що вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін. Така ціна протягом строку дії договору може змінюватися, але виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Таким чином, без письмової угоди між сторонами новий тариф не може вважатися чинним та не підлягає застосуванню.

У раніше розглянутих справах суди неодноразово визнавали неправомірність дій відповідача Фірми «Т.М.М.» - ТОВ. На сьогодні вирішується питання про подання подібних позовів від всіх зацікавлених споживачів - жителів за адресою: АДРЕСА_2 .

У будь-яких документах, листуваннях, тощо, а тим більше в оголошеннях, листах, заявах, позовах правомірним зазначати тільки сторону договору - юридичну особу Фірму «Т.М.М.» - ТОВ, поки не буде іншого письмового погодження сторін.

Враховуючи викладене та на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», пунктів 3.3, 3.5, 7.5, 7.6 договору № 95ж/Ч2-13, статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також керуючись ЦПК України, та із урахуванням принципу «суд знає закони», сутність якого полягає в тому, що суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилань сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору, які ґрунтуються на змісті вимог та зазначених підставах для ефективного захисту прав та інтересів споживача позивача ОСОБА_1 , просить позов задовольнити (а. с. 1-21 т. 4).

08 квітня 2025 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких Фірма «Т.М.М.» - ТОВ зазначила, що оголошення про розмір тарифу не є первинним документом, це лише документ, що інформую певне коло осіб, в даному випадку - співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_2 , про зміни в тарифі, а отже і не має відповідати вимога ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки оголошення - це інформаційний документ, в якому подається інформація, адресована певному колу зацікавлених осіб, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Збільшення вартості електричної енергії, вартість послуги з вивезення твердих побутових відходів, розміру мінімальної заробітної плати спричинили зміну розміру тарифу у бік його збільшення.

Крім того, свої заперечення стосовно розміру тарифу у сумі 14,02 грн позивач мав змогу висловити шляхом письмового звернення до Фірма «Т.М.М.» - ТОВ, проте таких звернень на адресу відповідача не надходило.

У зв`язку з неналежним виконання позивачем своїх обов`язків за договором № 95ж/Ч2- 13, а саме щодо своєчасної та повної оплати послуг наданих Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ Хабібулліну В.М., було подано позов до суду про стягнення заборгованості та відкрито провадження у цивільній справі № 759/27411/24.

До позовної заяви у справі № 759/27411/24 були додані докази, що підтверджують фактичну заборгованість ОСОБА_1 перед Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ, а саме акт звірки, рахунки, розрахунок заборгованості тощо.

Крім того, на виконання рішення суду у справі № 759/23336/21, 13 жовтня 2022 року було відкрито ВП № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 45 791,01 грн та судовий збір у розмірі 2 205,63 грн, з урахуванням часткової оплати у сумі 5 994,00 грн, всього 42 002,64 грн. Проте ним не виконано рішення суду у справі № 759/23336/21 в повному обсязі. Таким чином, загальна сума заборгованості на сьогоднішній день вже складає 125 541,59 грн.

Тобто позивач продовжує грубо порушувати норми цивільного законодавства України.

Позивач численними позовними заявами та зверненнями до різноманітних органів і служб лише намагається уникнути відповідальності за порушення строків та порядку оплати за отримані послуги, надані позивачеві Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ (а. с. 54-57 т. 4).

02.05.2025 року та 08.07.2025 року від позивача надійшли додаткові пояснення (а.с.68-76, 78-84 т.4).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що Фірми «Т.М.М.» - ТОВ є юридичною особою, код ЄДРПОУ 14073675, директор якої Толмачов Микола Григорович, адреса: 04116, м. Київ, вул. Провіантська, 3, вид діяльності: будівництво житлових і нежитлових будівель (а. с. 22-24 т. 2).

14 лютого 2014 року між Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ в особі директора департаменту управління нерухомістю Тищенко Галини Сергіївни (виконавець) та ОСОБА_1 (споживач) з метою забезпечення кваліфікованого, якісного та гарантованого обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 , його технічного обладнання, надання послуг для створення комфортних умов проживання та перебування осіб у житловому будинку, уклали договір про надання житлово-комунальних послуг № 95ж/Ч2-13 (а. с. 25-30 т. 2).

Також 14 лютого 2014 року між Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ в особі директора департаменту управління нерухомістю Тищенко Галини Сергіївни (виконавець) та ОСОБА_1 укладено додатки № 1 (перелік послуг з утримання будинку та прибудинкової території, комунальних та інших послуг на АДРЕСА_2 ), 2 (перелік щомісячних платежів за договором) та додаткову угоду № 1, відповідно до якої послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні послуги) за 1 кв. м площі квартири становлять 3,50 грн (а. с. 61-62 т. 2).

Згідно з пунктом 1.2 договору № 95ж/Ч2-13 сторони погодили, що виконавець (відповідач) надає житлово-комунальні послуги відповідно до переліку, зазначеному у додатку № 1 до цього договору, за тарифами, які розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку. Інші послуги, що надаються за цим договором, розраховуються виходячи з обсягів наданих послуг за розцінками, затвердженими виконавцем.

Відповідно до пункту 3.3 договору № 95ж/Ч2-13, розцінки та тарифи на послуги, що надаються виконавцем, перелік яких вказаний у додатку до цього договору, розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку.

У пункті 3.5. договору № 95ж/Ч2-13 встановлено, що вартість послуг може бути змінена сторонами із врахуванням положень законодавства, що регулюють порядок формування тарифів та інших послуг, обумовлених даним договором, у випадку таких тарифів у бік збільшення/зменшення.

Оголошенням департаменту управління нерухомістю Фірми «Т.М.М.» - ТОВ проінформовано мешканців житлового будинку АДРЕСА_2 про те, що з 01 червня 2023 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 544 встановлена фіксована ціна на електроенергію для населення з 01 червня до 31 грудня 2023 року, яка є єдиною для всіх споживачів незалежно від обсягів споживання.

Фіксована ціна на електроенергію для побутових споживачів та колективних побутових споживачів з 01 червня 2023 року становить 2,64 грн/кВт год на весь обсяг споживання. Вартість 1 кВт год зросла на 57,1 %.

Також з 01 вересня 2022 року зросла вартість послуги на вивезення твердих побутових відходів у зв`язку зі значним постанням цін на пальне.

Київська міська військова адміністрація своїм розпорядженням від 31 серпня 2022 року № 637 внесла зміни в регульовані тарифи на послуги з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення). Розпорядження вступило в силу з 01 вересня 2022 року.

З 01 січня 2023 року Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» встановлена мінімальна заробітна плата в розмірі 6 700,00 грн за місяць. У діючому тарифі з 15 грудня 2020 року заробітні плати розраховувалися виходячи із мінімальної заробітної плати в розмірі 5 000,00 грн (з 01 вересня 2020 року).

Фірма «Т.М.М.» - ТОВ, враховуючи вище наведене, повідомляє, що з 01 липня 2023 року діють нові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Структура, періодичність та строки надання цих послуг відповідають вимогам розпорядження ВО КМР (КМДА) від 09 березня 2011 року № 307.

Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_2 з 01 липня 2023 року становить 14,02 грн за 1 кв. м.

Структура тарифу на послуги та їх вартість додається. Детальна інформація розміщена на інформаційних стендах у під`їздах будинків (а. с. 21 т. 2, а. с. 182 т. 3)

У листі Північного міжобласного територіального відділення від 11 лютого 2025 року № 60-02/1089е про результати розгляду звернень ОСОБА_1 повідомлено, зокрема, про те, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором (а. с. 32-34 т. 2).

Позивач надав рахунки на оплату експлуатаційних та комунальних послуг, наданих Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ на квартиру АДРЕСА_3 за період 2021-2024 роки.

З наданих рахунків вбачається, що у вересні, грудні 2021 року, березні, грудні 2022 року тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій становив 12,84 грн, у листопаді 2023 року, березні, травні 2024 року - 14,02 грн, з червня до вересня 2024 року - 15,39 грн (а. с. 50-56 т. 2).

ОСОБА_1 неодноразово звертався зі скаргами щодо порушення його прав споживача Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ, а саме до Державної служби з питань захисту споживачів (а. с. 38-40 т. 2), Антимонопольного комітету України (а. с. 88-90 т. 2), Національної комісії з держрегулювання у сферах комунальних послуг (а.с. 173-175 т. 2), Державної податкової служби України (а. с. 43-44 т. 4), Міністерства юстиції України (а. с. 45-46 т. 4), Національної поліції України (а. с. 47-48 т. 4).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року у справі № 759/23336/21 позов Фірми «Т.М.М.» - ТОВ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фірми «Т.М.М.» - ТОВ заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 47 124,33 грн; судовий збір в розмірі 2 270,00 грн (а. с. 194-197 т. 3)

Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2022 року у справі № 759/23336/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року змінено. Зменшено розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Фірми «Т.М.М.» - ТОВ з 47 124 грн 33 коп. до 45 791 грн 01 коп. Зменшено розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Фірми «Т.М.М.» - ТОВ судового збору з 2 270,00 грн до 2 205,63 грн. У решті це рішення суду залишено без змін (а. с. 187-193 т. 3).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2024 року у справі № 759/27411/24 відкрито провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.М.М.», що знаходиться в м. Київ, вул. Провіантська 3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а. с. 198-199 т. 3).

Постановою від 13 жовтня 2022 року приватний виконавець виконавчого органу м. Києва відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2 за виконавчим листом № 759/23336/21, виданий 07 жовтня 2022 року Святошинським районним судом м. Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Фірми «Т.М.М.» - ТОВ заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (а. с. 59 т. 4).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року у справі № 759/3139/25 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Фірми «Т.М.М.» про захист прав споживачів відмовлено (а. с. 60-63 т. 4).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Вирішуючи спір, суд зобов`язаний визначити вид спірних правовідносин між сторонами, обрати норму права, що їх регулює та правильно застосувати її, надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права закону та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Спірні правовідносини в цій справі виникли за період, коли був чинним як Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV) так і Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги», який уведений в дію з 01 травня 2019 року (далі - Закон № 2189-VІІІ).

Відповідно частини 1 статті 13 Закону № 1875-IV до житлово-комунальних послуг відносяться комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, опалення, вивезення побутових відходів) та послуги із утримання будинків і прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Частиною другою статті 14 Закону № 1875-IV визначено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

З огляду на положення частини 3 статті 20 Закону № 1875-IV споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 32 Закону № 1875-IV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Невід`ємною частиною договору є копія рішення (розпорядження), яким встановлено тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій із зазначенням структури тарифу, періодичності та строків надання послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 6 статті 32 Закону № 1875-IV у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.

Пунктом 2 статті 31 Закону № 1875-IV передбачено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Аналогічні положення містять пункт 1 статті 5 та частина 1 статті 9 Закону № 2189-VІІІ (чинний з 01 травня 2019 року), згідно з якими до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга з управління багатоквартирним будинком. А оплату за спожиті житлово-комунальні послуги споживач здійснює щомісяця та не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону № 2189-VІІІ, чинного на час звернення позивача до суду, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону № 2189-VІІІ).

Споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач (пункт 13 частини 1 статті 1 Закону № 2189-VІІІ).

Статтею 10 Закону № 2189-VІІІ визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов`язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території.

На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих послуг з управління, їхню вартість, а також галузева звітність.

У разі якщо прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку, прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку можуть бути включені до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (у тому числі при визначенні управителя на конкурсних засадах) виключно за згодою споживачів із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати.

Інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих комунальних послуг, їхню вартість, а також галузева звітність.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.

Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як встановлено судом, пунктом 1.1. укладеного між сторонами договору № 95ж/Ч2-13 про надання житлово-комунальних послуг, визначено, що предметом зазначеного договору є надання виконавцем (відповідач) споживачу (позивач) послуг обумовлених даним договором у житловому будинку АДРЕСА_2 , в якому знаходиться приміщення споживача, а саме квартира АДРЕСА_3 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим розміром, у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору сторони погодили, що виконавець (відповідач) надає житлово-комунальні послуги відповідно до переліку, зазначеному у додатку № 1 до цього договору, за тарифами які розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку. Інші послуги, що надаються за цим договором, розраховуються виходячи з обсягів наданих послуг за розцінками, затвердженими виконавцем.

Пунктом 3.1. договору № 95ж/Ч2-13 визначено, що споживач сплачує спожиті послуги на підставі рахунку на оплату, який є одночасно актом виконаних послуг не пізніше 20-го місяця, що настає за розрахунковим. Виконавець надає рахунок в термін до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим шляхом вкидання в поштову скриньку споживача.

Згідно з пунктом 3.3 договору № 95ж/Ч2-13 розцінки та тарифи на послуги, що надаються виконавцем, перелік яких вказаний у додатку до цього договору, розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку.

З огляду на пункт 3.5. договору № 95ж/Ч2-13, вартість послуг може бути змінена сторонами із врахуванням положень законодавства, що регулюють порядок формування тарифів та інших послуг. обумовлених даним договором, у випадку таких тарифів у бік збільшення/зменшення.

Як визначено пунктом 7.3 договору № 95ж/Ч2-13, його невід`ємною частиною є додаток № 2, Перелік щомісячних платежів за договором.

Відповідно до пункту 7.5 умови договору № 95ж/Ч2-13 можуть бути змінені за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до договору.

Пунктом 7.6 визначено, що зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки є невід`ємною частиною договору та мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками та скріплені їх печатками (за умови наявності).

Так, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21).

Суд встановив, що 11 червня 2014 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 95ж/Ч2-13 від 14 лютого 2014 року, в якій змінили тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Цим доказом доводиться, що сторони у 2014 році виконували умови договору.

Разом із тим, позивачем до матеріалів справи додано оголошення, в якому відповідач повідомляє мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_2 про підвищення з 01 липня 2023 року тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території до 14,02 грн за 1 кв. м.

Отже, зміна тарифу для нього на послуги з утримання будинку та прибудинкової території була проведена відповідачем в порушення пунктів 3.5, 7.5, 7.6 договору без укладення додаткової угоди.

Суд також встановив, що позов у цій справі був пред`явлений позивачем після відкриття провадження у справі № 759/27411/24 у справі за позовною заявою Фірма «Т.М.М.» - ТОВ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги вже за новими тарифами.

Відтак, дотримання відповідачем процедури підвищення тарифів, пов`язане з обов`язком ОСОБА_1 сплачувати заборгованість, нараховану за новими тарифами.

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року у справі № 759/27411/24 позов Фірма «Т.М.М.» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фірма «Т.М.М.» - ТОВ заборгованість у розмірі 95 303,15 грн, з яких 76 874, 50 грн сума основного боргу; 3 593, 61 грн пеня; 11 321,64 грн сума інфляційних втрат; 3 513, 40 грн - 3% річних.

У справі, що розглядається, вимогою позивача за пред`явленим позовом є правомірність встановлення відповідачем нових тарифів за житлово-комунальні послуги.

Предметом позову було визнання порушення відповідачем прав позивача, як споживача, шляхом односторонньої зміни відповідачем умов договору про надання житлово-комунальних послуг.

Підставою позову зазначено обставини, за яких ТОВ Фірма «Т.М.М.» змінило істотні умови договору, а саме розмір тарифу на послуги з утримання будинку та прибудинкової території не шляхом укладення додаткової угоди (додатку) до договору, а одноосібно шляхом розміщення оголошення.

Отже, способом захисту своїх прав позивач обрав визнання протиправним складення відповідачем оголошення про одностороннє встановлення тарифу, що не поновлює його право, не зобов`язує відповідача виконувати умови договору і не тягне для позивача правових наслідків.

Відповідно до змісту статей 15, 16 ЦК України матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Подібні за змістом висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 910/9256/17 та від 28 листопада 2018 року у справі № 924/374/17.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Для належного захисту свого порушеного права позивач мав зазначити, які дії зобов`язаний вчинити відповідач чи утримуватись від яких дій, або інший спосіб, який є ефективним і відновлює право позивача як споживача послуг.

Суд вважає, що це судове провадження ініційоване для того, щоб спростувати обставини, які мають бути (чи були) оцінені судом в іншій справі, а не на захист свого порушеного права, що суперечить принципам цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі..

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом визнання протиправним складення відповідачем оголошення про одностороннє встановлення тарифу, не поновить його право, не зобов`яже відповідача виконувати умови договору і не потягне для позивача правових наслідків, а тому у позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції ро захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у рішенні від 17 січня 1970 року у справі Delcourt v. Belgium (заява № 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Bellet v. France (заява № 23805/94,) Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про захист прав споживачів залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ 14073675, місцезнаходження: м. Київ, вул. Провіантська, 3.

Текст рішення виготовлено 31.07.2025 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб