Рішення № 129210676, 18.06.2025, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/874/25

Провадження № 2/366/468/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2025 селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді МовчанаВ.В., за участю секретаря судового засідання Кулик А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача: Баришівській відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про зменшення розміру аліментів

Представники учасників справи:згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Іванківського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про зменшення розміру аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для зменшення розміру аліментів, що встановлені судовим наказом Баришівського районного суду Київської області від 04.03.2024 по справі № 355/311/24 про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , до розміру 1/10 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025, головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 07.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

18.04.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 21.05.2025.

20.05.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що ОСОБА_4 не є дитиною позивача, а позивач не є офіційним опікуном/представником ОСОБА_4 , а отже обов`язку щодо матеріального забезпечення у позивача щодо ОСОБА_4 не виникає, так як у дитини є законні представники у яких є прямий обов`язок забезпечувати дитину. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач не має обов`язку щодо забезпечення дружини, оскільки вона є працездатною особою і може забезпечувати сама себе самостійно, а також звертає увагу суду на те, що позивач не змінював місце роботи, а відтак має стабільну заробітну плату.

У судовому засіданні 21.05.2025 розгляд справи було відкладено на 18.06.2025.

Суд, розглянувши у судовому засіданні 18.06.2025 подані матеріали, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ст. 12, 13, 78, 81, 82 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Оцінка зібраних по справі доказів здійснюється за правилами, передбаченими ст. 89 ЦПК України, з врахуванням положень ст. 76-88 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 08.04.2024 по справі №363/6897/23 між позивачем та відповідачем було розірвано шлюб.

Відповідно до судового наказу Баришівського районного суду Київської області від 04.03.2024 по справі № 355/311/24 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах по судовому наказу № 2н/365/34/24, виданого 04.03.2024 Баришівським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , виданого Баришівським відділом державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області заборгованість станом на 01.01.2025 становила 46311, 68 грн.

Старшим державним виконавцем Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 75194932 від 03.06.2024.

Відповідно до платіжної інструкції від 28.02.2025 ОСОБА_1 було перераховано кошти у сумі 46312,00 грн (призначення платежу сплата заборгованості за ВП-№75194932).

Постановою головного державного виконавця Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.02.2025 знято арешт з коштів у виконавчому провадженні № 75194932.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 12.06.2024 було зареєстровано шлюб, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_4 .

З довідки виданої ФОП ОСОБА_8 від 23.05.2025 вбачається, що ОСОБА_1 оплачує послуги позашкільної освіти за ОСОБА_4 , на підтвердження чого надано платіжну інструкцію від 02.03.2025 на суму 9000, 00 грн та від 03.02.2025 на суму 8000,00 грн.

Відповідно до договору оренди квартири від 14.11.2024, ОСОБА_1 є орендарем квартири по АДРЕСА_1 , орендна плата в місяць складає 12000, 00 грн.

У матеріалах справи також наявні договір № 30 про надання освітніх послуг від 02.09.2024, укладений між ОСОБА_9 та ТОВ «Дошкільний навчальний заклад «Кідс-парк» та договір № 30 про надання послуг у сфері позашкільної освіти від 02.09.2024, укладений між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 180СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Статтею 150СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За змістом статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до вимог частини першої статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від доходу.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також аналогічні рекомендації з цих підстав викладені у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Згідно пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З аналізу статті 192СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз`яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов`язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.

Сімейний кодексУкраїни передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

Стаття 192СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 28.05.2021 у справі № 715/2073/20, від 08.06.2022 у справі № 565/1069/21, від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19, від 03.06.2020 у справі № 760/9783/18, відповідно до якої зміна сімейного стану платника аліментів (народження дитини у новому шлюбі) не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 22.07.2024 у справі №688/4308/23 дійшов висновку про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Таким чином, зміна сімейного стану позивача, а саме реєстрація шлюбу з ОСОБА_9 та наявністю в неї дитини від першого шлюбу не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, з урахуванням інших обставин, встановлених судом.

За принципом диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У свою чергу, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану та те, що з моменту винесення судового рішення його майновий стан не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному судом розмірі.

Обставини, на які позивач посилається як на підставу зменшення розміру аліментів, зокрема, одруження з ОСОБА_6 , виховання та матеріальне забезпечення дружини та її дитини, а також оренда житла не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Твердження позивача про те, що він матеріально забезпечує дружину та її дитину суд не бере до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази відсутності доходів у ОСОБА_9 та докази обов`язку утримувати її дитину позивачем, як і докази її непрацездатності або причин з якої вона не може працювати.

При цьому суд зазначає, що сплачені позивачем аліменти є власністю його дитини на утримання якої вони направляються. Відповідач є лише отримувачем аліментів на спільну дитину сторін. Разом з тим, участь матері в утриманні дитини, яка проживає разом з нею, не обмежується лише фінансовим утримання, таке утримання дитини є набагато ширшим залежно від дитини, її стану здоров`я, уподобань тощо.

Суд зазначає, що для зменшення розміру аліментів позивач повинен довести суду не лише факт зміни матеріального чи сімейного становища, чи стану здоров`я, але і те, що така зміна безпосередньо впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану.

Зміна його сімейного стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки позивачем не доведено, що у зв`язку зі зміною сімейного стану сплата аліментів на утримання його дитини у встановленому судовим рішенням розмірі неможлива чи очевидно порушить права інших утриманців.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з цим, суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що відповідно до статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем витрати на сплату судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, статтями 180,182 СК України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Баришівській відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зменшення розміру аліментів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 ЦПК України.

Суддя Віталій МОВЧАН