Постанова № 129210151, 31.07.2025, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/794/25

Номер провадження 3/167/411/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2025 року м. Рожище

Суддя Рожищенського районного суду Волинської області Шептицька Н.В., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Відділу поліцейської діяльності №1 (м. Рожище) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,жителя АДРЕСА_1 ,

за вчиненняадміністративних правопорушень,передбачених:частиною 1статті 130,частиною 1статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі- КУпАП),

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 16.07.2025 року о 15 год 24 хв в смт. Дубище по вул. Зеленій керував скутером марки YB50QT3G, д.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив пункт 2.9 «а» ПДР України. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія за допомогою алкотестеру Драгер 6810, тест №4225, результат 2,72 проміле.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Він же, 16.07.2025 року о 15 год 24 хв в смт. Дубище по вул. Зеленій керував скутером марки YB50QT3G, д.н. НОМЕР_1 , не виконав законну вимогу про зупинку, яка подалась за допомогою звукової та світлової сигналізації, чим порушив пункти 2.4. ПДР.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122-2 КУпАП.

Постановою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 31.07.2025 року адміністративні матеріали були об`єднані в одне провадження з присвоєнням об`єднаній справі єдиного унікального номера № 167/794/25.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча був вчасно і належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення (ас 7).

Суд ухвалив: розгляд справи проводити у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки її особиста присутність при розгляді справи не є обов`язковою, згідно частини 2 статті 268 КУпАП.

Дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення та долучені до них матеріали, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого:ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9 «а» ПДР визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130КУпАП доведена дослідженими в ході судового розгляду: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №393400 від 16.07.2025 року (ас 4), направленням та актом на огляд на стан сп`яніння (ас 4, 5), результатом на стан алкогольного сп`яніння з використанням приладу алкотест Драгер 6810, тест №4225, згідно якого результат тесту 2,72% (ас 6), письмовою розпискою від 16.07.2025 року(ас 8), довідкою начальника ВПД №1 (м. Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Ю. Присяжнюка від 21.07.2025 року (ас 9), відеозаписом на диску, долученого до адміністративного матеріалу стосовно ОСОБА_1 (ас 11).

Згідно частини 1 статті 122-2КУпАП, адміністративним правопорушенням є невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Пунктом 2.4.ПДР визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу, дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2КУпАП доведена дослідженими в ході судового розгляду: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №393379 від 16.07.2025 року (ас 18), постановою серії ЕНА №5238134 від 16.07.2025 року (ас 19), відеозаписом на диску, долученого до адміністративного матеріалу стосовно ОСОБА_1 (ас 20).

Проаналізувавши зазначені матеріали, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінністатті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності дані докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколах обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Таким чином, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, суд вважає доведеним факт порушення ОСОБА_1 , як учасником дорожнього руху, пунктів 2.4., 2.9.«а» ПДР України, а тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Відповідно до статті 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Обставини, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 , відсутні.

Обставини, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , відсутні.

Обираючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд враховує відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь вини, відсутність обставин, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, а тому вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за кожне адміністративне правопорушення окремо, в межах санкції: ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а також стягнути судовий збір, згідно пункту 5 частини 2статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Дані вид та розмір адміністративного стягнення будуть необхідними і достатніми для попередження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в скоєнні нових адміністративних правопорушень.

Також суддя зазначає наступне.

Відповідно до інформаційної підсистеми «Андміністративна практика» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не видавалося (ас 9).

Вирішуючи питання чи можна до ОСОБА_1 застосувати додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, зважаючи на те, що посвідчення водія йому не видавалося, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2статті 7 КУпАПпровадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідностатті 17 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛсправи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції(див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia)від 2 вересня 1998 року, пп. 56-59; ухвалу щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року) і, зокрема, той факт, що стягнення, застосоване до заявниці судом - штраф було згодом замінено на зауваження,не може позбавити правопорушення, про яке йдеться, притаманного йому кримінального характеру(справа «Лучанінова проти України»).

Частина 1статті 9 КонституціїУкраїни встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. А одним із таких міжнародних договорів, з огляду на Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції'» є вищевказана Конвенція.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

У статті 2 КУпАП зазначено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У пункті 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від № 18 від 19.12.2008) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що суди не вправі застосовувати до особи позбавлення права керування транспортним засобом і тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Водночас, відповідно до правових висновків Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладених в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, суд вказав про можливість призначення судом додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Вирішуючи, яку ж із зазначених протилежних позицій Верховного Суду застосувати у цій справі суд керується постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17, де суд зазначає, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Отже, суд застосовує правову позицію Верховного Суду, яка висловлена пізніше, та доходить висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 за грубе порушення порядку керування транспортними засобами, яким є керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, незважаючи на те, що посвідчення водія йому не видавалося.

Крім того, варто підкреслити, що аналіз положень Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить: покарання у формі позбавлення права керування транспортними засобами не зводиться лише до фізичного вилучення водійського посвідчення. Його суть полягає у встановленні тимчасової заборони на керування транспортом, що має самостійне значення як вид юридичної відповідальності.

Таке обмеження має відповідати загальній меті покарання запобіганню повторному вчиненню правопорушень. Адже особа, незалежно від наявності в неї посвідчення водія, яка порушує правила безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспортних засобів, створює реальну загрозу життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху. У зв`язку з цим застосування заборони на керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним для недопущення майбутніх порушень, що можуть мати тяжкі наслідки, а також для формування належного ставлення до правопорядку як у порушника, так і в суспільстві загалом.

На думку суду таке додаткове стягнення буде необхідним і достатнім для виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому з ОСОБА_1 , необхідно стягнути 605,60 грн судового збору.

Керуючись статтями 25, 27, 30, 36, 40-1, частиною 1 статті 122-2, частиною 1 статті 130, статтями 247, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнативинуватимувчиненні адміністративногоправопорушення,передбаченогочастиною1статті122-2КУпАП,танакластина ньогоадміністративнестягненняу видіштрафуурозмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п`ятдесят три) гривні 00 копійок.

ОСОБА_1 визнативинуватим увчиненні адміністративногоправопорушення,передбаченого частиною1статті 130КУпАП,та накластина ньогоадміністративне стягненняу видіштрафу урозмірі однієїтисячі неоподатковуванихмінімумів доходівгромадян,що становить17000(сімнадцятьтисяч)гривень 00копійок,з позбавленнямправа керуваннятранспортними засобамина строк1(один)рік, як додаткове адміністративне стягнення.

На підставі частини 2статті 36 КУпАПнакласти на ОСОБА_1 адміністративне стягненняу видіштрафу урозмірі однієїтисячі неоподатковуванихмінімумів доходівгромадян,що становить17000(сімнадцятьтисяч)гривень 00копійок,з позбавленнямправа керуваннятранспортними засобамина строк1(один)рік, як додаткове адміністративне стягнення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статтей 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбаченихстаттею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.

Судовий збір має бути сплачений на рахунок: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; кодкласифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: судовий збір.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неподання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Рожищенського районного суду

Волинської області Шептицька Н.В.