Ухвала суду № 129208872, 31.07.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11939/25

Провадження № 2/344/4189/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., вивчивши матеріали заяви представника позивача адвоката Гуділіна О.О. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗДОРОВЕ МАЙБУТНЄ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗДОРОВЕ МАЙБУТНЄ» звернулося до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 672 559,39 грн., з яких: сума основного боргу: 661 620,00 грн 3% річних: 2 338,33 грн., інфляційні втрати : 8 601,06 грн.

30.07.2025 року представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): завод, що складається з семи будівель і споруд загальною площею 858,9 м2, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2341405126212), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль SUBARU OUTBACK, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , в межах ціни позову, яка становить 672 559,39 грн.

Заяву обґрунтовує тим, що відповідач систематично ухиляється від виконання грошового зобов`язання та не вживає жодних дій щодо його виконання, що вже саме по собі свідчить про наявність реальної загрози утруднення або унеможливлення виконання майбутнього судового рішення.

Заявником зазначається, що відповідачка вчиняє дії з відчуження майна, у стислі терміни після виникнення боргових зобов`язань та до подачі цього позову, з урахуванням претензії явно свідчать про її недобросовісну поведінку та цілеспрямований намір уникнути відповідальності за своїми зобов`язаннями шляхом приховування або виведення належного їй майна. Така поведінка створює реальну загрозу того, що в разі ухвалення рішення на користь позивача, його виконання буде унеможливлено або значно ускладнено через відсутність у відповідачки належного ліквідного майна для стягнення.

Враховуючи вищевикладене, а також активні дії відповідачки щодо відчуження майна, існує обґрунтоване припущення, що відповідач може відчужити, приховати або вивести інше належне їй майно, що унеможливить реальне стягнення у виконавчому провадженні.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Отже, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч.1 ст.150 ЦПК України, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 та 2 частини 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. […]

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача просив накласти арешт на нерухоме майно, що належить відповідачці ОСОБА_1 , а саме завод, що складається з семи будівель і споруд загальною площею 858,9 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль SUBARU OUTBACK, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_2 .

Вивчивши матеріали справи, суд не погоджується з доводами позивача про необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позову з наступних мотивів.

В заяві про забезпечення позову не наведено обґрунтовних підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_1 , загальною площею 858,9 м2, та автомобіль SUBARU OUTBACK, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_2 без зазначення та підтвердження реальної вартості такого майна на час подання заяви, що виключає можливість суду перевірити вартість майна та співмірність застосування такого заходу забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.149-150,152, 153,260 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Гуділіна О.О. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗДОРОВЕ МАЙБУТНЄ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Татарінова О.А.