Рішення № 129207501, 30.07.2025, Коропський районний суд Чернігівської області

Справа №735/661/25

Провадження по справі № 2-а/735/15/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 липня 2025 року селище Короп

Коропський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Балаби О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Редько А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Короп адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Зощенко В.В., який діє від імені та в інтересах позивача звернувся до суду із позовом про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4601724 від 28 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн протиправною та її скасування. В обґрунтування позову вказує, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

24.06.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, вказує, що доводи позивача викладені у позовній заяві, що він не вчиняв 28.04.2025 будь - яких адміністративних правопорушень та те, що у поліцейських відсутні будь - які докази не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення. Оскаржувана постанова винесена в межах своїх повноважень, вина позивача у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується належними доказами по справі, права позивача не були порушені, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні. Вказує, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами) пов`язані із наданням саме правничої допомоги. Вважає, що заявлена вимога витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн. не підлягає задоволенню.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, проте представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі позивача та представника. Позов підтримують та просять задовольнити.

У судове засідання представник відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області не з`явився, про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 28 квітня 2025 року інспектором Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Левінець Володимиром Ігоровичем винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4601724, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, 28 квітня 2025 року о 11 год 16 хв по вулиці Чернігівській біля буд. 8, в селищі Короп, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку та стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3,34 (зупинку та стоянку заборонено), чим порушив п. 8.4 (в) ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306(зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно ч. 1 ст.246КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як передбачено п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього рухузобов`язанізнати йнеухильно виконувативимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно Правил дорожнього руху, знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 та здійснив зупинку і стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3,34 (зупинку та стоянку заборонено).

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису долученого до відзиву на позовну заяву вбачається, що працівники поліції не зафіксували порушення позивачем вимог знаку 3.34 "Зупинку заборонено" щодо зупинки водія. Це означає, що водій не зупинявся в зоні дії знаку, де це заборонено.

Стаття 72 КАС України передбачає,що доказамив адміністративномусудочинстві єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншіобставини,що маютьзначення дляправильного вирішеннясправи.Ці данівстановлюються такимизасобами:1)письмовими,речовими іелектронними доказами;2)висновками експертів;3)показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що постанова серії ЕНА № 4601724 від 28 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122КУпАП єпротиправною татакою,що підлягаєскасуванню,а справапро адміністративнеправопорушення підлягаєзакриттю.

Вирішуючи вимогу про стягнення судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження суми витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. представник позивача подав до суду: договір про надання правничої допомоги від 19 травня 2025 року, розрахунок судових витрат, акт наданих послуг від 19 травня 2025 року, квитанцію до прибуткового ордера № 32 від 19 травня 2025 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази надання правничої допомоги, складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суті виконаних послуг, а також враховуючи конкретні обставини справи, яка не має ознак значної складності, думку представника відповідача, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5 000 грн є завищеною та не відповідає критерію реальності наданих послуг, а тому на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача мають бути розподілені витрати на правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн.

Крім того, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 229, 241-246, 286 КАС України, ст. ст. 283-284, 288, 289, 293КУпАП суд,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (місцезнаходження: пр. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, ЄРДПОУ: 40108651) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Визнати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4601724 від 28.04.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., протиправною, скасувати її та закрити провадження по справі.

Стягнути зарахунок бюджетнихасигнувань Головногоуправління Національноїполіції вЧернігівській областіна користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 30.07.2025.

Суддя: О.А. Балаба