Рішення № 129204689, 28.07.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 28.07.2025

Справа № 334/4405/25

Провадження № 2/334/2660/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Мохунь М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в міста Запоріжжі, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпровського районного суду міста Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтований тим, що 01.08.21 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №75969943, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн. строк позики - 5 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Того ж дня. Позикодавець на виконання п.1 Договору позики №75969943 від 01.08.21 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи.

Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за Договором позики та заборгованості за процентами не виконав.

Враховуючи викладені вище умови Договору позики №75969943 від 01.08.21 р., та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 0 грн., заборгованість останнього за договором позики складає 17 343,00 грн., зокрема 6000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 11343 грн. сума заборгованості за відсотками.

19.11.21 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу №1911 від 19.11.21 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75969943 від 01.08.21 року.

03.04.23 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.23 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75969943 від 01.08.21 року.

Відповідного Реєстру прав вимог від 03.04.23 року до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.23 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 17 343,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 343,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Зважаючи на вищевикладене, представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором у розмірі 17343 грн., сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 02 червня 2025 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу роз`яснено право на подачу відзиву відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України.

09.07.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Стариченко М.П., надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовну заяву слід задовольнити частково, а саме а саме стягнути заборгованість за залишком непогашеної відповідачем суми тіла кредиту та відсотках за користування кредитом, у розмірі - 6 597,00 грн. Відзив обґрунтований тим, що Підписуючи договір позики №75969943, Відповідач також був ознайомлений зі строком позики 5 днів (п. 2.2. Договору); та процентною ставкою (базовою) / день, яка відповідно до п. 2.3. Договору складала 1,99 %, тобто 119,40 грн. / день. Таким чином, проти стягнення тіла кредиту у розмірі 6 000, 00 грн., а також 597,00 грн. (процентів за користування кредитом) протягом 5 днів, як це було обумовлено договором позики, Відповідач не заперечує і визнає позовні вимоги в цій частині. Відповідач жодним належним чином не був повідомлений про можливість ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» безкінечно (протягом 90 днів!) пролонговувати строк кредитування та ще й без його явної на те згоди. При цьому, Позивач посилається на невідомі ОСОБА_1 «Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики)», що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/. Проте, не надає жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили той факт, що споживач цих послуг ОСОБА_1 , насправді був з ними ознайомлений та добровільно підписав їх. Такі докази в матеріалах справи відсутні. З наданих Позивачем доказів не вбачається факту продовження (пролонгації) строку кредитування після 06.08.2021. Окрім того, не можливо встановити, яка редакція правил діяла на момент укладення договору позики. Отже, з наданого Позивачем розрахунку заборгованості за Договором позики № 75969943 від 01.08.2021 р, Відповідачу були нараховані відсотки поза межами строку кредитування, тобто після 06.08.2021. Тому, Відповідач не визнає позовні вимоги Позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 10 746,00 грн. (11 343,00 грн. - 597,00 грн.) процентів заборгованості за відсотками.

Крім того, представник відповідача зазначив, що сума правових витрат, які заявляє позивач є завищеною та необґрунтованою, не доведено, що укладений договір про надання правничих послуг стосується саме цієї справи.

18.07.2025року,використовуючи систему«Електронний суд»представник позивачаподав відповідьна відзив,в якійзазначив,що відповіднодо п.5.2.договору позики№75969943,позичальник домоменту підписаннядоговору вивчивцей договірта Правиланадання грошовихкоштів упозику (наумовах поверненняпозики вкінці строкупозики),що розміщеніна сайтіhttps://mycredit.ua/ua/documents-license/,їх зміст,суть,об`ємзобов`язаньсторін танаслідки укладенняцього договору,а такожзазначена вправилах процедураі наслідкиоформлення позичальникомподовження строкукористування позикою(пролонгація)або застосуванняавтопролонгації,йому зрозумілі. У договоріпозики встановленострок позики5днів,однак усамому договоріпозики наявніумови щодопролонгації абоавтопролонгації строкукористування позикою.Умовами,які передбаченіу Правилах,строк пролонгаціїобмежено 90календарними днями. Посилання представника Відповідача на положення ст.625 ЦПК України вважають помилковими, оскільки Позивач звертаючись з позовом до суду обраховував заборгованості відповідача за базовою/фіксованою процентною ставкою, а не за Процентною ставкою «понадстрокове користування Позикою» в розмірі 2,7% (відповідальність штраф за порушення умов договору позики, згідно правил нараховується після 95 днів нарахування процентів за базовою процентною ставкою).

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» не з`явилась, надала заяву в якій просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовну заяву підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

Представник відповідача адвокат Стариченко М.П. в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі та участі відповідача, вказав, що до суду подані всі наявні докази на підтвердження позиції відповідача, а у відзиві на позовну заяву викладено всі обставини по справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 01.08.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №75969943 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

За умовами вказаного Договору, а саме пункту 2, Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн. строк позики 5 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

Дата надання позики 01.08.2021 року. Дата повернення позики (останній день) 06.08.2021. Знижена процентна ставка/день % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) 1,99%. Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день, 2,70 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 101583,86 %. Орієнтовна загальна вартість позики 6597 грн.

Пунктом 12 Договору сторони погодили, що цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

У відповідності достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Частиною 1 ст.205ЦКУкраїни визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207ЦКУкраїни правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.5ЗаконуУкраїни«Про електроннідокументитаелектронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст.8ЗаконуУкраїни«Про електроннідокументитаелектронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України«Проелектроннукомерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1ЗаконуУкраїни«Про електроннийцифровийпідпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст.3ЗаконуУкраїни«Про електроннийцифровийпідпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст.4ЗаконуУкраїни«Про електроннийцифровийпідпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6ЗаконуУкраїни«Про електроннийцифровийпідпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст.3ЗаконуУкраїни«Про електроннукомерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст.11ЗаконуУкраїни«Про електроннукомерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст.11ЗаконуУкраїни«Про електроннукомерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12ЗаконуУкраїни«Про електроннукомерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст.3ЗаконуУкраїни«Про електроннукомерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Матеріали справи свідчать про те, що Договір позики №76969943 був підписаний відповідачем ОСОБА_1 саме одноразовим ідентифікатором 87b7HsuCql.

Відповідно до частини 1статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зі ст. 1054 ЦК України встановлюється, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно довідки № КД-000022352/ТНПП від 22.04.25 року ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 01.08.21 року, сума 6 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_2 , номер платежу 633000ec-8018-4c8a-9ab8-977d0095e430.

При цьому суд звертає увагу, що і представник відповідача не заперечував факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 6000 грн.

Отже ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було виконано умови договору та надано суму позики, однак відповідач умови договору не виконав у повному обсязі, доказів повернення коштів суду не надано.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 28.05.2025 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 17343 грн., з яких заборгованість за тілом позики 6000 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами 11343 грн.

Представник відповідача у своєму відзиві посилається на недоведеність того факту, що ОСОБА_1 був ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у позику.

Суд критично ставиться до вказаних доводів представника відповідача, з огляду на наступне.

Згідно п. 5.1 Договору, Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» ( TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»), розміщених за адресою https://mycredit.ua/ua/akcii/.

Зазначений договір був підписаний ОСОБА_1 , що сам відповідач не заперечує.

Згідно п.5.2 Договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Також суд критично ставиться до доводів представника відповідача, про те, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» застосовувати автоматичну пролонгацію без явної на те згоди споживача - ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що згідно із п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», у редакції, що діяла на час укладення договору позики, оскільки вказані правила затверджені 14.05.2021 року, (при цьому п. 5.2 Договору встановлено, що ОСОБА_1 ознайомлений з цими правилами) передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 5 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Отже відсотки були нараховані правомірно та в межах строку користування кредитом.

19.11.21 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (Фактор) уклали Договір факторингу №1911 від 19.11.2021 року, на підставі якого за цим договором Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Права вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі заборгованості в розмірі Портфеля Заборгованості.

Вказаний договір був підписаний сторонами, копія договору містить підписи уповноважених осіб та печатки юридичних осіб.

Згідно додатку до Договору факторингу №1911 від 19.11.2021 року, а саме Реєстру прав вимог №3 (номер запису №13180) право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №75969943 від 01.08.21 року передано ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ».

03.04.23 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (Клієнт) та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (Фактор) було укладено договір факторингу №030423-ФК, на підставі якого за цим договором Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Права вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі заборгованості в розмірі Портфеля Заборгованості.

Вказаний договір був підписаний сторонами, копія договору містить підписи уповноважених осіб та печатки юридичних осіб.

Згідно додатку до Договору факторингу №№030423-ФК від 03.04.2023 року, а саме Реєстру заборгованості (номер запису №12586) право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №75969943 від 01.08.21 року передано ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ».

Слід також зазначити, що ст. 1080 ЦК України передбачає, що договір Факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №361/2105/16-ц).

Крім того, про фактичне переуступлення права вимоги до ТОВ ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» свідчить наявність у Позивача документів кредитної справи ОСОБА_1 , які додавалися представником позивача до позовної заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи виходить з презумпції правомірності правочину вищезазначеного кредитного договору (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України).

Суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідач свої зобов`язання за укладеним договором не виконав, наявна за вищевказаним договором заборгованість відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена, тому заборгованість за вищевказаним у розмірі 17343 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Згідно зіст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з приписамист. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як встановлено судом, у межах розгляду даної цивільної справи позивачу надавалась професійна правнича допомога адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною на підставі договору про надання правової допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 року , який наявний в матеріалах справи.

При цьому суд погоджується, що дійсно договір про надання правничої допомоги за своїм змістом має загальний характер та укладається на надання правничої допомоги не по кожній конкретній справі.

Актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги б/н до Договору №01-11/24 року №2 погоджено надання послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на суму 3500 грн.

Платіжною інструкцією №579934664.1 від 30.04.2025 підтверджується факт сплати адвокату Ткаченко Юлії Олегівни плати згідно акту №12-П приймання наданої правничої допомоги від 30.04.2025 року за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року.

Згідно ч. 5, 6ст. 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 зазначено, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

У своєму відзиві представник відповідача зазначив, що дана позовна заява є шаблонною, сплата витрат на правову допомогу у розмірі 7100 грн. за підготовку і подання даної позовної заяви до суду є неспівмірною для таких послуг.

Частина 4ст. 137 ЦПК Українивизначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду усправі № 905/1795/18та усправі № 922/2685/19, де визначено, щосуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000, 00грн, виходячи з такого.

Перш за все, суд, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по кредитному договору, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, спір відноситься категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору, у спорах такого характеру, за відсутності особливостей кредитного договору судова практика є сталою. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню при складанні позовної заяви спірні правовідносини не передбачають.

Отже, суд дослідивши перелік послуг, наданих адвокатом позивача за договором про надання правової допомоги, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.2,4,12,13,15,76-78,81,141,258,259,264,265,273,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за Договором позики №75969943 в розмірі 17343,00 грн. (сімнадцять тисяч триста сорок три гривні).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, адреса 08200, місто Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Баруліна Т. Є.