Ухвала суду № 129197015, 30.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24135/25

УХВАЛА

30 липня 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулося Приватне акціонерне товариство «Ізмаїльський виноробний завод» (далі-позивач, ПрАТ Ізмаїльський виноробний завод ) до Головного управління ДПС в Одеській області ( далі відповідач, ГУ ДПС в Одеській області), у якому просить:

скасувати Рішення ГУ ДПС в Одеській області від 11.07.2025 №488/15-32-09-04-03 про припинення дії ліцензій на право провадження відповідного виду господарської діяльності;

скасувати Рішення ГУ ДПС в Одеській області від 11.07.2025 №489/15-32-09-04-03 про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

29 липня 2025 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом:

зобов`язати ДПС України утриматися від вчинення дій щодо прийняття рішення про припинення дії ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №990108202300079 терміном дії з 09.11.2023 до безстроково - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі;

зупинити дію Рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 11.07.2025 №488/15-32-09-04-03 про припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі без додання спирту №990208202300077 від 28.08.2023 та ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту) №990209202300064 від 28.08.2023

зупинити дію Рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 11.07.2025 №489/15-32-09-04-03 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №15020308202403921 (термін дії до 12.09.2025).

Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що 20.01.2025 року уповноваженою особою заступником начальника ГУ ДПС в Одеській області на підставі п.п. 191.1.4 п. 191 ст. 19, п.п. 191.1.14 п. 191 ст. 19, ст. 20, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, прийнято наказ № 393-п «Про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» (код ЄДРПОУ 00412033) за адресами господарський одиниць: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 54 та Одеська область, Ізмаїльський район, с. Плавні, вул. Лиманська, 1а з 21 січня 2025 року тривалістю 10 діб., з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення контрольних розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як вказує представник позивача, профільним напрямком діяльності ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» є виробництво та оптова торгівля виноробною продукцією, що відповідає зареєстрованому основному виду діяльності у відповідності до КВЕД 11.02, 46.34. З метою здійснення господарською діяльності, ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» отримало відповідні дозвільні документи, а саме:

ліцензію на виробництво алкогольних напоїв №990108202300079 від 09.11.23 (термін дії безстроково);

ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі без додання спирту №990208202300077 від 28.08.2023 (термін дії 28.08.2028);

ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту) №990209202300064 від 28.08.2023 (термін дії 28.08.2028);

ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №15020308202403921 (термін дії до 12.09.2025).

Представник позивача вказує, що Рішенням ГУ ДПС в Одеській області від 11.07.2025 №488/15-32-09-04-03 припинено дію ліцензій:

на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі без додання спирту №990208202300077 від 28.08.2023;

на право оптової торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту) №990209202300064 від 28.08.2023.

Рішенням ГУ ДПС в Одеській області від 11.07.2025 №489/15-32-09-04-03 припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №15020308202403921 (термін дії до 12.09.2025).

Підставою для припинення дії зазначених ліцензій стало те, що при проведенні фактичної перевірки фахівцями відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Одеській області складено Акт про відсутність ліцензіата ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» за місцезнаходженням від 30.01.2025 №515/15-32-09-11.

На переконання представника позивача, Наказ № 393-п від 20.01.2025 про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» є протиправним, а фахівцями ГУ ДПС в Одеській області не надано у додатках до Акту від 30.01.2025 №515/15-32-09-11 жодної мультимедійної інформації щодо фіксації факту відсутності суб`єкта господарювання за місцем провадження діяльності технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, що суперечить вимогам Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Представник позивача зазначає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що існує очевидна небезпека того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення його порушених прав та інтересів позивача, оскільки основним видом діяльності позивача є виробництво та оптова торгівля алкогольними напоями. Товариство намагається зберегти не лише свої активи, ділову репутацію, але й робочі місця працівників та виконати свої зобов`язання щодо сплати податків до державного бюджету.

Так, за твердженням представника позивача, продукція ПрАТ «Ізмаїльській виноробний завод» реалізовується у національних мережах магазинів, зокрема, в таких як «АТБ». Співпраця із контрагентами здійснюється на дуже жорстких умовах, за порушення яких на постачальника покладаються особливо обтяжливі для підприємства штрафні санкції. Крім того, ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» є роботодавцем для великої кількості працівників, що підтверджується штатним розписом. Отже, на переконання представника позивача, анулювання ліцензій спричинить зупинення господарської діяльності ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод», невиконання зобов`язань перед контрагентами, руйнування ділової репутації перед контрагентами, застосування до позивача штрафних санкцій у великому розмірі за невиконання умов договорів із контрагентами, блокування формування доходу як наслідок неможливість сплати позивачем податків, виплати заробітної плати.

Окрім того, як стверджує представник позивача, небезпеку порушення своїх прав до вирішення питання у справі по суті позивач вбачає також у можливості прийняття ДПС України розпорядження про припинення дії ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №990108202300079 від 09.11.23р (термін дії безстроково) на підставі ч.2 ст. 46 Закону 3817, враховуючи невідворотність наслідків такого рішення у вигляді повного зупинення проваджуваної діяльності.

За твердженням представника позивача, припинення вищенаведених ліцензій суттєво впливає на ведення господарської діяльності, а саме - може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки діяльність позивача з виготовлення та реалізації алкогольних напоїв, що є основним видом діяльності ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод», можлива лише за наявності спірних ліценцій, а тому їх анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, блокує формування доходу та виплати працівникам заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас, як зазначено у Постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі №380/18610/24, яку, в силу приписів ст.242 КАС України, суд враховую при вирішенні цієї заяви про забезпечення позову, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому, суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Разом з цим, суд враховує специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Суд встановив, що згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» є: 11.02 Виробництво виноградних вин (основний); 46.34 Оптова торгівля напоями; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 №3817-IX (далі - Закон №3817-IX) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.

Відповідно до п.74 ст.1 Закону №3817-IX, припинення дії ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.

Виключний перелік підстав та процедура припинення дії ліцензії визначено ст.46 Закону №3817-IX.

Частиною 1 ст.46 Закону №3817-IX встановлено, що дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

За приписами ч.2 ст.46 Закону №3817-IX, підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є, зокрема факт відсутності ліцензіата за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, що зазначені в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, факт відсутності уповноваженої особи за місцем зберігання, яке внесено до Єдиного реєстру місць зберігання за договорами про надання послуг із складського зберігання, встановлений контролюючим органом у ході перевірки та зафіксований у відповідному акті про відсутність ліцензіата та/або його уповноважених осіб.

Згідно з ч.5 ст.46 Закону №3817-IX, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків; у разі якщо за результатами адміністративного або судового оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності рішення прийнято на користь платника податку, то ліцензія, що була припинена таким рішенням органу ліцензування, вважається діючою з дати її припинення.

Отже, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про припинення дії ліцензії, суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність з роздрібної/оптової торгівлі пальним, тютюновими виробами та алкогольними напоями, без відповідних ліцензій.

Суд встановив, що позивач здійснює виробництво та торгівлю алкогольними напоями, у зв`язку з чим ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» отримано такі ліцензії:

на виробництво алкогольних напоїв №990108202300079 від 09.11.23 (термін дії безстроково);

на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) №990208202300077 від 28.08.2023 (термін дії до 28.08.2028);

на право оптової торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту) №990209202300064 від 28.08.2023 (термін дії до 28.08.2028);

на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №15020308202403921 (термін дії до 12.09.2025).

Судом встановлено, що рішенням Головного управління ДПС в Одеській області від 11.07.2025 №488/15-32-09-04-03 припинено дію ліцензій:

на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі без додання спирту №990208202300077 від 28.08.2023 терміном дії до 28.08.2028;

на право оптової торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту) №990209202300064 від 28.08.2023 терміном дії до 28.08.2028.

Рішенням ГУ ДПС в Одеській області від 11.07.2025 №489/15-32-09-04-03 припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №15020308202403921 від 11.09.2024 терміном дії до 12.09.2025.

Небезпеку порушення своїх прав позивач вбачає у невідворотності наслідків у вигляді повного зупинення проваджуваної діяльності.

Суд зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, з огляду на надані позивачем докази, суд доходить висновку, що припинення вказаних ліцензій суттєво впливає на ведення господарської діяльності позивача, а саме: може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод», оскільки діяльність позивача з виготовлення та реалізації алкогольних напоїв, що є основним видом діяльності ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод», а також здійснення торгівлі алкогольними напоями можлива лише за наявності спірних ліценцій, а тому їх припинення призведе до зупинення господарської діяльності позивача, блокує формування доходу та виплати працівникам позивача заробітної плати (згідно з штатним розписом у трудових відносинах з ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» перебувають понад 50 найманих працівників, яким нараховується та виплачується заробітна плата, позивачем сплачується єдиний внесок та відповідні податки до бюджету), призводить до негативних наслідків у взаємовідносинах з іншими суб`єктами господарювання (застосування штрафних санкцій та ін.), яким ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» повинно здійснити поставку товару за відповідними договорами.

Тобто, припинення вищезазначених ліцензій призведе до настання для ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» негативних наслідків в значних розмірах, з огляду на неможливість, внаслідок позбавлення його права на здійснення передбаченої ліцензіями діяльності, реалізації ним, зокрема, вже виготовленої продукції.

Отже, виходячи з приписів законодавства, а саме Закону №3817-IX, суд погоджується з доводами позивача, що можливість здійснення позивачем господарської діяльності напряму залежить від наявності діючих ліцензій.

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 240/26736/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для припинення ліцензій.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 14.12.2021 (справа № 240/16920/21), від 15.04.2022 (справа № 440/6755/21), 13.07.2022 (справа № 240/26736/21), від 11.01.2023 (справа № 640/10679/22), від 15.03.2024 (справа №500/5854/23), від 22.10.2024 (справа №580/1433/24), від 15.01.2025 (справа №400/10628/23), від 18.03.2025 (справа №380/18610/24).

Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

Отже, на переконання суду, вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Також під час розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не надає правової оцінки оскаржуваним рішенням, оскільки дослідження означених обставин належить здійснювати під час розгляду справи по суті.

Водночас, судом з`ясовано, що ліцензія на виробництво алкогольних напоїв №990108202300079 від 09.11.23 з терміном дії безстроково видана ДПС України.

Суд враховує, що станом на час розгляду заяви про забезпечення позову існує вірогідність прийняття рішення ДПС України щодо припинення дії ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №990108202300079 від 09.11.23, а тому, з урахуванням п.4 ч.1 ст.151 КАС України, суду надано право забезпечити позов шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що пов`язані з предметом позову.

Враховуючи наведене, зважаючи на висновки Верховного Суду у цій категорії спорів, що викладені у постановах від 14.12.2021 (справа № 240/16920/21), від 15.04.2022 (справа № 440/6755/21), 13.07.2022 (справа № 240/26736/21), від 11.01.2023 (справа № 640/10679/22), від 15.03.2024 (справа №500/5854/23), від 22.10.2024 (справа №580/1433/24), від 15.01.2025 (справа №400/10628/23), від 18.03.2025 (справа №380/18610/24), суд доходить висновку щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

зупинення дії Рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.07.2025 №489/15-32-09-04-03 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №15020308202403921 терміном дії до 12.09.2025 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі;

зупинення дії Рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.07.2025 №488/15-32-09-04-03 про припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) №990208202300077 від 28.08.2023 терміном дії до 28.08.2028 та ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту) №990209202300064 від 28.08.2023 терміном дії до 28.08.2028 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі;

зобов`язання Державної податкової служби України утриматися від вчинення дій щодо прийняття рішення про припинення дії ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №990108202300079 від 09.11.2023 терміном дії безстроково - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Отже, заява ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Суд зауважує, що вжиття заходів забезпечення позову в заявлений позивачем спосіб не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища позивача до розгляду справи по суті. Правова оцінка дій та рішення відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.

Суд вважає, що застосування такого заходу забезпечення позову є наданням тимчасового захисту можливо порушених прав позивача та відповідає завданням, засадам і принципам адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити дію Рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.07.2025 №489/15-32-09-04-03 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №15020308202403921 терміном дії до 12.09.2025 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Зупинити дію Рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.07.2025 №488/15-32-09-04-03 про припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) №990208202300077 від 28.08.2023 терміном дії до 28.08.2028 та ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту) №990209202300064 від 28.08.2023 терміном дії до 28.08.2028 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Зобов`язати Державну податкову службу України утриматися від вчинення дій щодо прийняття рішення про припинення дії ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №990108202300079 від 09.11.2023 терміном дії безстроково - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 30 липня 2025 року.

Суддя Дмитро БАБЕНКО