Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ОК Р Е М А У Х В А Л А
14 липня 2025 рокуСправа №160/23889/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 160/23889/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 160/23889/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року по справі № 160/23889/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №914550145828 від 22.08.2024 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.08.2024 року про перерахунок пенсії, враховуючи висновки суду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 року відмолено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, відмолено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/23889/24.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/9736/22 від 29.11.2024 року набрало законної сили 14.04.2025 року.
17.06.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправною бездіяльність відповідача-1, яка полягає у не врахуванні висновків Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/23889/24 під час повторного розгляду її заяви про перерахунок пенсії від 14.08.2024; визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області про відмову в перерахунку пенсії № 914550145828 від 30.04.2025; направлення окремої ухвали до Пенсійного фонду України та ГУ ПФУ в Закарпатській області для реагування та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; зобов`язання ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомити суд про виконання окремої ухвали не пізніше одного місяця після її надходження.
Заява обґрунтована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/9736/22 від 29.11.2024 року, при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 14.08.2024 року, не врахувало висновків суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 року призначено заяву ОСОБА_1 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 160/23889/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії до розгляду у порядку письмового провадження у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5.
30.06.2025 року до суду надійшли пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в обґрунтування яких зазначено, що на виконання рішенняДніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року у справі № 160/23889/24 розглянуто заяву від 14.08.2024 року №8307 та прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 , оскільки, згідно матеріалів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 відсутня інформація про повний робочий день на підземних роботах в шахті. Таким чином, Головним управлінням виконано рішення.
Розглянувши заяву позивача, дослідивши матеріали долучені до неї, суд зазначає наступне.
Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Відповідно до частини третьої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Частиною п`ятою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 року у справі №295/9823/21.
Суд зазначає, що застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
В контексті розуміння вимог чинного законодавства протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, про що зазначив у постанові від 13 червня 2017 року у справі № 21-1393а17 Верховний суд України, роз`яснивши при цьому, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
З огляду на вищевикладене, суд вказує на те, що бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17.
Водночас, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України інститут судового контролю є чітко регламентованим.
Зокрема, йому присвячені статті 287, 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Цими статтями визначено наступні способи судового контролю: зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду (частина 6 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені державним виконавцем чи іншою посадовою особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем (стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
14.08.2024 року позивач через портал електронних послуг Головного управління Пенсійного фонду України звернулась із заявою про проведення перерахунку пенсії.
Заяву позивача про проведення перерахунку пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та прийнято рішення № 046150016129 від 22.08.2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
У рішенні зазначено, що згідно матеріалів електронної пенсійної справи позивача проводився останній перерахунок пенсії 24.05.2024 року з 01.04.2024 року (автоматичний), стаж був зарахований по 31.12.2023 року. На даний час позивач набула менш ніж 24 місяці страхового стажу, право на перерахунок відсутнє. До заяви № 8307 від 14.08.2024 року позивачем було долучено власноручно написану заяву від 14.08.2024 року. Мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Згідно матеріалів електронної пенсійної справи, в тому числі згідно трудової книжки НОМЕР_1 позивача відсутня інформація про повний робочий день на підземних роботах в шахті.
Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, звернулась до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року по справі № 160/23889/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №914550145828 від 22.08.2024 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.08.2024 року про перерахунок пенсії, враховуючи висновки суду.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі №160/23889/24 відділом перерахунків пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії згідно частини 4 статті 42 та прийнято рішення № 914550145828 від 30.04.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
В обґрунтування рішення зазначено, що заявниці автоматично проведений масовий перерахунок пенсії 01.04.2024 року по стажу відповідно абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону України №1058. Страховий стаж зарахований по 31.12.2023 року. На даний час позивач набула менш ніж 24 місяці страхового стажу, право на перерахунок відсутнє. До заяви про перерахунок пенсії ОСОБА_1 було долучено власноруч написану заяву від 14.08.2024 року, про перерахунок ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Згідно матеріалів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 відсутня інформація про повний робочий день на підземних роботах в шахті.
Разом з тим, у мотивувальній частині судового рішенні від 29 листопада 2024 року у справі №160/23889/24 зазначено, що згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення, у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсію позивачу обчислено при страховому стажі 62 роки 10 місяців 8 днів, в тому числі пільговому стажі за Списком №1 21 рік 4 місяці 1 день.
Аналізуючи вказані положення суд прийшов до висновку, що підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: досягнення певного віку, наявність загального і пільгового (спеціального) стажу роботи, наявність професій (посад) і виробництв у відповідному Списку, зайнятість працівника на цих роботах протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов роботи працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.
З огляду на викладене, зайнятість протягом повного робочого дня була однією із обов`язкових умов для призначення позивачу пільгової пенсії.
Відтак, факт призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» спростовує твердження відповідача про відсутність підтвердження зайнятості позивача повний робочий день на роботах за Списком № 1.
Також суд звернув увагу, що відповідач не був позбавлений можливості дослідити індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), зокрема відомості по спеціальному стажу за період до призначення їй пенсії на предмет наявності коду підстави для обліку спецстажу ЗП3013А1, до якого належать працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Отже, при призначенні позивачу пенсії та розрахунку її розміру відповідач мав застосувати положення статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та визначити розмір пенсії як 80% від заробітної плати, шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналізуючи зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, ухваленого на виконання рішення суду, суд зазначає, що таке рішення не лише прийняте без врахування висновків суду, а за своїм змістом є індентичним рішенню від 22.08.2024 року про відмову у призначенні пенсії, яке було визнане протиправним та скасоване рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі №160/23889/24.
За встановлених обставин суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області не враховано висновки суду, викладені у рішенні від 29 листопада 2024 року у справі №160/23889/24.
Відповідачем при призначенні пенсії визначено її розмір без застосування статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а заява позивача про здійснення перерахунку її пенсії обґрунтована не продовженням її праці, а протиправним неврахуванням вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при призначенні пенсії.
Зі змісту рішення № 914550145828 від 30.04.2025 року слідує, що відповідачем-1 виконано рішення суду щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.08.2024 року про перерахунок пенсії, проте без врахування висновків суду зазначених в такому рішенні.
В контексті розгляду цієї справи суд вважає, що відповідач проігнорував висновки суду, які викладені в рішенні від 29.11.2024 року у справі № 160/23889/24 та прийняв рішення без врахування висновків суду, а тому рішення про відмову в призначенні пенсії від 30.04.2025 року № 914550145828, яке вчинене суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду є протиправним в розумінні приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, суд вважає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року у справі № 160/23889/24 виконано відповідачем не в повному обсязі та без урахування висновків суду, що суперечить пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України, відповідно до яких судове рішення є обов`язковим до виконання.
Як вже було зазначено вище, згідно частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Приписи частин 1, 2 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З урахуванням наведеного, а також з огляду на наявність у суду повноважень на постановлення окремої ухвали, суд дійшов висновку про необхідність постановлення окремої ухвали про визнання протиправним рішення № 914550145828 від 30.04.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким відмовлено позивачу у перерахунку пенсії.
В зв`язку з перебуванням головуючого судді Озерянської С.І. у черговій щорічній відпустці, ухвала постановлена у перший робочий день.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі № 160/23889/24 задовольнити.
Визнати протиправним рішення №914550145828 від 30.04.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Направити окрему ухвалу до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року у справі № 160/23889/24.
Про виконання окремої ухвали повідомити суд не пізніше одного місяця після її надходження шляхом надання доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року у справі № 160/23889/24.
Копію окремої ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська
Судове рішення № 129194741, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 14.07.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Окрема ухвала. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 160/23889/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: