Ухвала суду № 129192675, 29.07.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/6836/25

Провадження №1-кс/463/6740/25

УХВАЛА

слідчого судді

29 липня 2025 року місто Львів

Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу Міністерства юстиції України на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, що полягає у невнесенні відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань та про зобов`язання до вчинення дій,

встановила:

Міністерство юстиції України звернулося до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про злочин від 13.06.2025.

Скаргу мотивує тим, що, 13.06.2025 Міністерство юстиції України, звернулося до Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань умісті Львовііз заявоюпро внесеннявідомостей доЄдиного реєструдосудових розслідуваньпро вчиненнякримінального правопорушення(вих. № 83923/38.4.3/15-25). У вказаній заяві Міністерство юстиціїУкраїни повідомляєпро обставини,що можутьсвідчити провчинення кримінальнихправопорушень,передбачених ст.364,365та 367КК Україниневстановленими особамиорганів державноївлади відносногромадянина ОСОБА_3 ,в результатіяких Державномубюджету Українибуло завданозбитків,внаслідок виплатийому відшкодуванняв розмірі61527,56грн,на виконаннярішення Європейськогосуду зправ людиниу справі«Корнієнко таінші протиУкраїни».Одночасно Міністерствоюстиції Україниповідомляло Державнебюро розслідувань,що удодатках доподаної заявивід 13.06.2025містяться всінаявні уМіністерства юстиціїУкраїни документи,що можутьбути використаніпрацівниками Державногобюро розслідуваньв якостідоказів,та якісвідчать пронаявність об`єктута об`єктивноїсторони кримінальногоправопорушення.Зокрема такимидокументами є:заяви громадянина ОСОБА_3 №2996/22з доданимидо нихдокументами,рішення Європейськогосуду зправ людинивід 13.04.2023у справі«Корнієнко таінші протиУкраїни»,платіжна інструкціявід 20.03.2025№ 634та іншіматеріали справи.Станом намомент поданняданої скаргивимоги невиконані:не внесеновідомості прокримінальне правопорушенняза заявоюдо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань,не розпочатодосудове розслідуваннята ненадано витягз Єдиногореєстру досудовихрозслідувань провнесення відомостейпро вчиненнякримінального правопорушення. Окрім цього представником скаржника ОСОБА_4 долучено копіювідповідівідвід 22.07.2025№ 12-11-59242вих-25повідомлено Міністерствоюстиції Українипро прийнятеним рішенняпро відмовуу внесеннівідомостей доЄдиного реєструдосудових розслідуваньна підставіподаної міністерствомзаяви від13.06.2025про вчиненнякримінального правопорушення, згідноякої слідує,щопосадовими особами Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові заяву розглянуто та повідомлено Міністерство юстиції України про прийняте ним рішення, а саме про відмову у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі поданої міністерством заяви від 13.06.2025 про вчинення кримінального правопорушення. У вказаному листі Територіальним управлінням ДБР зазначено, в даному випадку відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 365 та 367 Кримінального кодексу України, оскільки недостатня сума для притягнення особи до кримінальної відповідальності, а також, що заява міністерства від 13.06.2025 не є заявою про вчинене кримінальне правопорушення, в розумінні статті 214 Кримінального кодексу України, а викладені у ний відомості, не містять обставин, які вказують на ознаки злочину і які б свідчили про вчинення злочину, у зв`язку із чим відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Тому просить зобов`язати посадову особу ТУ ДБР внести відомості до ЄРДР за заявою про злочин від 13.06.2025.

Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 25.07.2025 визначено слідчу суддю ОСОБА_1 для розгляду скарги.

Ухвалою слідчої судді від 25.07.2025 відкрито провадження за скаргою та скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.07.2025. Зобов`язано уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, надати суду до початку судового засідання інформацію про те: 1) чи надходила на адресу Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого ум.Львові заява Міністерства юстиції України від 13.06.2025 про вчинення кримінального правопорушення; 2) чи розглянута така заява та яке рішення, за результатами її розгляду прийнято (внесено відомості до ЄРДР чи відмовлено у їх внесенні шляхом скерування скаржнику відповідного інформаційного листа).

До початку розгляду справи по суті від представника Міністерства юстиції України ОСОБА_4 надійшла заява про слухання справи у її відсутності та просила таку задовольнити.

Враховуючи положення ч.1 ст.28 КПК України, яка передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, а положеннями ч.3 ст.306 КПК України хоч і визначено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, але наслідки неявки у судові засідання такої не визначено, з врахуванням клопотання представника скаржника, слідча суддя вважає, що скаргу слід розглянути у відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів. Як передбачено ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України, принципи верховенства права та законності застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Він звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, якою сформовано критерії визначення розумності процесуальних строків у кримінальному провадженні, зокрема, Рішення ЄСПЛ у справі "Кениг проти Федеративної республіки Німеччини". Відповідно до п. 99 цього рішення: "розумний строк розгляду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод оцінюється з огляду на обставини справи. Вивчаючи розумність строків кримінального процесу, слідча суддя звертає увагу (поміж іншим) на складність справи, поведінку заявника та рух справи. Однак, затримки, викликані труднощами справи самі по собі не виправдовують тривалість судового розгляду.

Суб`єкт оскарження за викликом не з`явився, причин своєї неявки суду не повідомив, про розгляд скарги був належним чином повідомлений.

У зв`язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб`єкта оскарження.

Згідно з ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали скарги приходжу до такого висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до п.4 ч.5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Таким чином, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведеного потерпілим, заявником чи виявленого з іншого джерела.

З наведених положень вбачається, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне порушення.

Як вбачається із заяви про вчинення кримінального правопорушення від 13.06.2025 Міністерство юстиції України, вважає, що невстановленими особами органів державної влади було вчинено кримінальне правопорушення, а саме порушення Державою Україна пункту третього статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зобов`язано сплатити заявнику 1300 (одну тисяча триста) євро в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також 250 (двісті п`ятдесят) євро компенсації судових та інших витрат. Заявник у вказаній справі скаржився на надмірну тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування з 22.08.2017 до 20.11.2018 (1 рік, 2 місяці та 30 днів) та з 29.07.2021 до 16.06.2022 (10 місяців та 19 днів), посилаючись на пункт третій статті 5 Конвенції.

Окрім цього, як вбачається з доданих до матеріалів скарги документів, слідчим ТУ ДБР у м.Львові, вказана заява розглянута, за результатами розгляду надано відповідь, згідно, якої слідує, що відсутні обставини, які вказують на ознаки складу злочину, у зв`язку із чим відсутні підстави для внесення відомостей ЄРДР.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Статтею 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.

Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126 та 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й керуються верховенством права.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено: є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов`язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС вказує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Отже, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, та у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення є одним з основних засад судочинства, встановлених статтею 129 Конституції України.

Окрім того, як зазначено у пункті 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки (від 17 листопада 2010 року), тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.

В свою чергу, здійснення органами досудового розслідування слідчих дій в рамках розпочатого досудового розслідування щодо надання оцінки законності судового рішення та витребування пояснень у суддів з приводу ухваленого рішення не узгоджується та прямо протирічить положенням статті 124 Конституції України, оскільки делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Слідчою суддею встановлено, що уповноважені особиТериторіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, отримавши заяву Міністерства юстиції України від 13.06.2025, дотрималися вимог чинного законодавства України, перевірили її та встановили факт відсутності обставин, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, зазначених заявником.

Враховуючи наведене вважаю, що заява скаржника від 13.06.2025, що надійшла до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Львові, не містить жодної інформації, яка б вказувала на наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення невстановленими особами органів держаної влади кримінального правопорушення.

Отже, дана заява не являється повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, в зв`язку з чим не породжує передбачені ч. 1 ст. 214 КПК України обов`язки слідчого, щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Беручи до уваги вказані вимоги КПК України та встановлені в судовому засіданні обставини в задоволенні скарги слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 9, 22, 26, 214, 303-307, 309, 372 КПК України, суд-

постановила:

у задоволенні скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, що полягає у невнесенні відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань на підставі заяви від 13 червня 2025 року, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідча суддя ОСОБА_1