Ухвала суду № 129192331, 19.06.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/11315/25 1-кс/760/6196/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання старшої слідчої в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в кримінальному провадженні № 42025100000000028 від 05 лютого 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідча в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_3 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з указаним клопотанням.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначила, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42025100000000028, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 лютого 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте, не пізніше 19 травня 2022 року, у ОСОБА_5 виник злочинний протиправний умисел на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представниками держави-агресора.

Так, ОСОБА_5 , маючи усталені бізнес-стосунки з керівниками російських підприємств, які у свою чергу надають послуги та виконують підрядні роботи для суб`єктів господарювання, власниками яких є РФ, діючи на виконання сформованого умислу, маючи на меті передачу матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, залучив до протиправної діяльності ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та інших невстановлених на даний час осіб, повідомивши останнім про свої протиправні наміри, на що останні погодились, чим вступили з ОСОБА_5 у злочинну змову.

У подальшому, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи з метою реалізації протиправного плану розподілили між собою ролі.

Після цього, ОСОБА_5 , діючи, відповідно до раніше розробленого та узгодженого між усіма учасниками плану, уклав у липні 2022 року договір від імені підзвітного йому підприємства - ТОВ «Томашівський лабрадорит» (код ЄДРПОУ 34152493, юридична адреса: Житомирська обл., с. Галинівка, вул. Центральна, 2-В, офіс 2) з німецькою організацією «Sibwood Import & Export» (DE

248954157) на поставку гранітної продукції. У подальшому, на виконання укладеного договору, придбана українська гранітна продукція транспортувалась з України на територію Литви, в адресу UAB «CUST LT» (code 302312471), після чого, використовуючи «підмінні» товарно-супровідні документи, прямувала на територію РФ в адресу російського суб`єкта господарювання ООО «ТД «Ругранит» (ИНН РФ 9701124642) для забезпечення будівництва однієї із станцій «Московского метрополитена» (ст. м. Кленовый бульвар).

Оплата товару з території РФ здійснювалась в адресу «Sibwood Import & Export», після чого вони перераховувались на розрахунковий рахунок ТОВ «Томашівський лабрадорит» № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Таскомбанк».

Разом з цим, в окремих випадках, з метою відходу від валютного контролю, оплата за українську продукцію з боку підприємств РФ здійснювалось шляхом «переміщення» грошових коштів із використанням при цьому транзитно-конвертаційних груп.

На виконання узгодженого з усіма учасниками протиправного плану, діючи на виконання спільного злочинного умислу, ОСОБА_7 здійснював акумулювання отриманих в обхід валютного контролю грошових коштів та у подальшому розподіляв їх з ОСОБА_5 .

Крім того, ОСОБА_5 з метою конспірації протиправних дій, додатково залучив до здійснення експортних операцій підзвітне ОСОБА_7 ТОВ «Сімс-Плюс» (код ЄДРПОУ 34753367, юридична адреса: Житомирська обл., смт Хорошів, вул. Героїв України, 85, кв. 2) та ряд інших іноземних суб`єктів господарювання, які за окрему оплату виступають номінальними покупцями української продукції, що прямує до РФ.

Отримувачем матеріальних ресурсів (гранітної продукції) на території РФ є ООО «БЛСЕ-Керамика» (ИНН рф 3250057051), яка розмитнює товар відповідно до російського законодавства та передає його «ИП ОСОБА_11 » (ИНН РФ НОМЕР_8) для подальшого використання у господарській діяльності, пов`язаній із ритуальними послугами. При цьому, встановлено, що за вказівкою ОСОБА_5 та за сприянням ОСОБА_7 (у вигляді надання вказівки підзвітному директору ТОВ «Сімс-Плюс» ОСОБА_9 ), у 2023 році та у 2024 році укладені додаткові угоди на поставку товарів в РФ між ООО «БЛСЕ-Керамика» і українськими компаніями: ТОВ «Томашівський лабрадорит» (в особі директора ОСОБА_5 ) та ТОВ «Сімс-Плюс» (в особі директора ОСОБА_9 ).

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні пособництва державі-агресору за попередньою змовою групою осіб, а саме вчинення громадянами України умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення,

передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.

16 квітня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні

кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.

Разом з тим, встановлено, що майно, яке належить підозрюваному могло бути

здобуте злочинним шляхом, a також враховуючи те, що за вчинення вищевказаного кримінального правопорушення передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного, виникла необхідність у накладенні арешту на наступне майно підозрюваного ОСОБА_7 , а саме: квартиру за адресою:

АДРЕСА_1 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:029:0053; напівпричіп (VIN-код НОМЕР_2 ), державний номерний знак НОМЕР_3 ; сідловий тягач спеціалізований (VIN-код НОМЕР_4 ), державний номерний знак НОМЕР_5 ; напівпричіп (VIN-код НОМЕР_6 ), державний номерний знак НОМЕР_7 .

18 квітня 2025 року постановою слідчого вищевказане майно було визнано речовими доказами.

У зв`язку із викладеним, приймаючи до уваги, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, за вчинення якого передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, з метою забезпечення можливої конфіскації майна слідча звернулася до слідчого судді з указаними клопотанням.

Слідча в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Власник майна, відповідно до частини другої статті 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна, в судове засідання не викликався.

Враховуючи положення частини першої статті 171 КПК України, відповідно до якої клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя вважає за можливе здійснити розгляд клопотання у відсутність слідчої.

Вивчивши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Положеннями пункту 7 частини другої статті 131 КПК України та частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який забезпечує тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42025100000000028, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 лютого 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.

16 квітня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, що підтверджується його особистим підписом.

Отже, у відповідності до вимог статті 42 КПК України ОСОБА_7 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 423316136 від 18 квітня 2025 року ОСОБА_7 на праві власності належить: квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:029:0053, за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до реєстраційних карток транспортних засобів за ОСОБА_7 на праві власності зареєстровані: напівпричіп (VIN-код НОМЕР_2 ), державний номерний знак НОМЕР_3 ; сідловий тягач спеціалізований (VIN-код НОМЕР_4 ), державний номерний знак НОМЕР_5 ; напівпричіп (VIN-код НОМЕР_6 ), державний номерний знак НОМЕР_7 .

Відповідно до вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляд справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку, передбаченому статтями 170-173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно з частиною другою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною п`ятою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У клопотанні слідчої зазначено, що арешт необхідно накласти з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Так, санкцією частини першої статті 111-2 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, ОСОБА_7 має статус підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні, та слідчою доведено, що майно, на яке вона просить накласти арешт належить підозрюваному.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуженню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та з метою забезпечення можливої конфіскації вказаного майна підозрюваного як виду покарання, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на вищевказане майно.

Беручи до уваги викладене, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання.

З огляду на викладене та керуючись статтями 131, 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И Л А :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною розпоряджатися ним, а саме:

- квартиру за адресою:

АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:029:0053, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- напівпричіп (VIN-код НОМЕР_2 ), державний номерний знак НОМЕР_3 ;

- сідловий тягач спеціалізований (VIN-код НОМЕР_4 ), державний номерний знак НОМЕР_5 ;

- напівпричіп (VIN-код НОМЕР_6 ), державний номерний знак НОМЕР_7 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську міську прокуратуру.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя: ОСОБА_1