Ухвала суду № 129192327, 27.05.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/13601/25

Провадження №2/760/10038/25

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 травня 2025 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Аксьонова Н.М.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Седлецька Тетяна Анатоліївна, ОСОБА_3 , про визнання інформації недостовірною,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Седлецька Т.А., ОСОБА_3 , в якій просить встановити факт, що інформація стосовно позивача - ОСОБА_1 розміщена в мережі Інтернет, яка поширена невідомими особами у статті за веб-посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12/ під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_13», та, що інформація стосовно позивача - ОСОБА_1 яка поширена відповідачем - ОСОБА_2 про факт існування у ОСОБА_1 фактичних шлюбних відносин не з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з іншим чоловіком, - ОСОБА_6 з 2010 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що на підставі переробки і розміщеного в мережі Інтернет первісного відео з інтерв?ю « ІНФОРМАЦІЯ_14» на відеохостингу YouTube за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі Звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, створений ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», який наводить аналіз певної фейсбук та інстаграм сторінок із контактами зазначено « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 », та що на підставі фейсбук сторінок за ІНФОРМАЦІЯ_4 , веб-посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_5 та інстаграм сторінки за веб- посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_6 із контактом « ІНФОРМАЦІЯ_7 », фейсбук сторінок за веб-посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та інстаграм сторінок за веб-посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_10 -, ІНФОРМАЦІЯ_11 із контактом «ОСОБА_1», - недостовірна.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2025 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Як убачається зі змісту ч.1 ст.184 ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Позовна заява подається до суду із дотриманням вимог ст.175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п.4, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила встановити факт, що інформація поширена про неї невідомими особами, а також поширена відповідачем ОСОБА_2 , є недостовірною.

Суд роз`яснює, що відповідно до ст.277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно п.3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особа, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №11 від 27 лютого 2009 року вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту - встановлення факту недостовірності інформації та її спростування є ефективним лише за умови, що особа, яка її поширила, не відома.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Крім того, суд роз`яснює, що відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особа, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №11 від 27 лютого 2009 року належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Так, позивач, звернувшись до суду із позовом до ОСОБА_2 не зазначила, чим саме відповідач порушив її права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, а також не зазначила зміст позовних вимог до нього.

Згідно п.14, 18 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особа, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №11 від 27 лютого 2009 року при вирішенні питання про відкриття провадження у справі судам слід звертати увагу на відповідність позовної заяви (заяви) вимогам статті 119 ЦПК. Така заява має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право. Невиконання зазначених вимог зумовлює наслідки, передбачені статтею 121 ЦПК. Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Таким чином подана позовна заява не відповідає вказаним вище вимогам, оскільки позивачем не чітко зазначено, у який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме інформація поширена відповідачем, із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також не зазначено способу захисту (загального чи спеціального), визначеного законом, в який позивач бажає захистити своє порушене право.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин позовна заява повинна бути залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків.

На підставі наведеного та керуючись статтями 95, 175-177, 185, 260, 261 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Седлецька Тетяна Анатоліївна, ОСОБА_3 , про визнання інформації недостовірною, - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що якщо у встановлений цією ухвалою строк вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України будуть виконані, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Солом`янського районного

суду міста Києва Н.М. Аксьонова