Рішення № 129188905, 29.07.2025, Новгородківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 393/363/25

пров. 2/393/204/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2025 року селище Кам`янець

Новгородківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді Рачкелюка Ю.В.,

при секретарі судового засідання Шупрудько К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кам`янецьза правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ''ПРОЦЕНТ'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 9107 від 23.03.2024 року (далі по тексту кредитний договір) у розмірі 30375 грн. Позов мотивований тим, що 23.03.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ''ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ''ПРОЦЕНТ'' (далі по тексту позивач, ТОВ ''ФК ''ПРОЦЕНТ'') та ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач) укладено договір у електронному вигляді, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 3000,00 грн, строком на 365 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Відповідач умови договору належним чином не виконала, а тому станом на 02.06.2025р. має заборгованість у розмірі 30375,00 грн, з яких 3000,00 грн заборгованість за кредитом, 27375,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Ухвалою суду від 19.06.2025 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою витребувано докази в АТ КБ ''Приватбанк''.

Витребувані докази надійшли до суду 16.07.2025 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача Руденко К.В., просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, причину своєї неявки до суду не повідомила, відзив на позов не подавала. З заявами та клопотаннями до суду не зверталася.

Згідно з ч.8ст.178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судомвстановлено,що Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту через мережу інтернет ТОВ ''ФК ''ПРОЦЕНТ'', які затвердженні наказом №14/09-23П від 14.09.2023р., визначено умови та порядок надання кредиту, порядок повернення кредиту та процентів за користування кредитом, програма лояльності (а.с.29-37).

23.03.2024 року між ТОВ ''ФК ''ПРОЦЕНТ'' та ОСОБА_1 укладено договір у електронному вигляді, відповідно до якого позивач зобов`язується надати відповідачу кредит у розмірі 3000,00 грн, а відповідач зобов"язується повернути кредитні кошти зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів (а.с.13-17, 17 зворот 18, 19, 19 зворот).

23.03.2024 року відповідач на виконання умов кредитного договору, отримала кредит у розмірі 3000,00 грн, який перераховано на банківську карту № НОМЕР_1 (а.с.20).

Відповідно до витребуваної інформації наданої АТ КБ «Приватбанк» від 07.07.2025 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 23.03.2024 року здійснено переказ 3000,00 грн (а.с.71-73).

Відповідач умови договору належним чином не виконувала, а тому станом на 02.06.2025 р. має заборгованість у розмірі 30375,00 грн, з яких 3000,00 грн заборгованість за кредитом, 27375,00 грн заборгованість за нарахованими процентами (а.с.21-26зворот).

Відповідач доказів, які спростовували б розрахунки заборгованості перед позивачем за вказаним кредитним договором, до суду не надала.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України ''Про електронну комерцію'' електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1, ч.3, ч.4, ч.5 ст.11 Закону України ''Про електронну комерцію'' пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договірукладається шляхомпропозиції йогоукласти (оферти)однією стороноюта їїприйняття (акцепту)другою стороною.Електронний договірвважається укладеним з моментуодержання особою,яка направилапропозицію укласти такий договір,відповіді проприйняття цієїпропозиції впорядку,визначеному частиною шостою цієїстатті. Пропозиціяукласти електроннийдоговір (оферта) може бутизроблена шляхомнадсилання комерційногоелектронного повідомлення,розміщення пропозиції(оферти)у мережіІнтернет абоінших інформаційно-комунікаційнихсистемах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п.п.6,12 ч.1 ст.3 Закону України ''Про електронну комерцію'' електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.12 ст.11 Закону України ''Про електронну комерцію'' електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цьогоЗакону,вважається таким,що заправовими наслідкамиприрівнюєтьсядодоговору,укладеногоуписьмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст.12 Закону України ''Про електронну комерцію'' визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України ''Про електронний цифровий підпис'', за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК Українизакредитнимдоговоромбанкабоіншафінансова установа(кредитодавець)зобов`язуєтьсянадатигрошовікошти(кредит)позичальниковіурозмірітанаумовах,встановленихдоговором,апозичальникзобов`язуєтьсяповернутикредиттасплатитипроценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких заперечень по суті позовних вимог відповідачем суду не надано.

Аналізуючи вищезазначені норми права та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач у результаті неналежного виконання взятих на себе договірних зобов`язань має заборгованість за кредитним договором у розмірі 30375,00 грн, тобто, фактично отриманні кошти та нараховані відсотки за користування кредитом відповідач не сплатила, що свідчить про порушення прав позивача, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно з ст.141 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Тому на підставіст. 141 ЦПК Українивраховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним при зверненні до суду судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд встановив наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги в розмірі 10000 грн стороною позивача надано: договір № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2412 виданого на ім`я Руденка К.В., довіреність від 03.06.2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2025 року № 36 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року, витяг з реєстру № 1 від 30.04.2025 року до акту приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2025 року № 36 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року, платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 30.04.2025 року.

Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до вимог ч.5 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, Великої Палат Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц).

З огляду на те, що відповідач не заявляв про необхідність зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а позивач подав належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на таку допомогу, тому суд дійшов висновку, що розмір судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 10000 грн є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 634, 638, 1046, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 137, 141, 258 268, 272, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ''ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ''ПРОЦЕНТ'' (місцезнаходження бульвар Вацлава Гавела буд. 4, м.Київ, 03124) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ''ПРОЦЕНТ'' (місцезнаходження бульвар Вацлава Гавела 4, м.Київ, 03124) заборгованість за кредитним договором № 9107 від 23.03.2024 року станом на 02.06.2025 р. у сумі 30375,00 (тридцять тисяч триста сімдесят п`ять) гривень, з яких 3000,00 грн заборгованість за кредитом, 27375,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ''ПРОЦЕНТ'' (місцезнаходження бульвар Вацлава Гавела 4, м.Київ, 03124) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію рішення направити сторонам.

Суддя Ю.В. Рачкелюк