Рішення № 129188860, 30.07.2025, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/11548/24

Номер провадження 2/404/3268/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 року Фортечний районний суд м. Кропивницького в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української державної льотної академії про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, суд

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Української державної льотної академії про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, просив суд стягнути з відповідача на його користь заробітну плату в сумі 144 818,19 грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 21 257,46 грн., моральну шкоду у сумі 30 000 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по дату ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказом виконуючого обов`язки ректора Української державної льотної академії від 12 листопада 2024 року №18/о позивача звільнено з посади завідувача лабораторії кафедри військової підготовки з 30 листопада 2024 року. В день звільнення йому не виплачено заробітну плату, компенсацію за невикористану щорічну відпустку.

Згідно з наказом №18/0 від 12 листопада 2024 року вказано: «Звільнити завідувача лабораторії кафедри військової підготовки ОСОБА_1 30 листопада 2024 року з займаної посади згідно з ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку за робочий період: 01.01.24 30.11.24 42 к.д.».

Зазначав, що в день звільнення відповідач не здійснив усіх виплат, що належить до виплати.

Відповідно до довідки №1 від 03 грудня 2024 року за період з 01 травня 2023 року по 31 грудня 2023 року у відповідача заборгованість по нарахованій та невиплаченій заробітній платі складає 81 657,10 грн.

Відповідно до довідки №2 від 03 грудня 2024 року за період з 01 липня 2024 року по 30 листопада 2024 року у відповідача заборгованість по нарахованій та невиплаченій заробітній платі складає 63 161,09 грн.

Таким чином, сума нарахованої відповідачем та невиплаченої позивачу заробітної плати складає 144 818,19 грн. Компенсація за невикористану щорічну відпустку складає 21 257,46 грн. Середній заробіток позивача за місяць складає 11134,91 грн., середній заробіток позивача за день становить 506,13 грн.

З позивачем повинні були розрахуватись в день звільнення 30 листопада 2024 року. На дату подання позову 23 грудня 2024 року час затримки розрахунку 16 робочих днів (506,134 грн. х16 д. = 8098,08 грн.), таким чином середній заробіток позивача за весь час затримки розрахунку при звільненні станом на 23 грудня 2024 року становить 8098,08 грн.

Позивач вказував, що відповідач загалом не виплатив заробітну плату більше як за тринадцять місяців. За тривалий час роботи академії таких кричущих випадків ще не було. За цей час позивач змушений був позичати у близьких та знайомих гроші, щоб була можливість якось прожити. Все це завдало моральних страждань позивачу та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, позивачу завдана моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 30 000 грн.

Ухвалою судді від 26 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали судді позивачем подана заява якою усунуто недоліки вказані в ухвалі.

Ухвалою судді від 21 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Вказано, що позивач перебував в трудових відносинах з Льотної академією Національного авіаційного університету та був звільнений з посади завідувача лабораторії кафедри військової підготовки.

Льотна академія Національного авіаційного університету була філією (відокремленим структурним підрозділом) Національного авіаційного університету та входила до структури Національного авіаційного університету. У навчальному закладі йшов процес реорганізації, а саме, відокремлення Льотної академії НАУ від Національного авіаційного університету та утворення нового вищого навчального закладу Української державної льотної академії України, на підставі розпорядження Міністерства освіти і науки України № 1249 від 13.10.2023 «Про реорганізацію Національного авіаційного університету».

Наразі, Льотна академія НАУ як філія була припинена з 06 листопада 2024, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ, а на її матеріально-технічній базі створено самостійну юридичну особу Українську державну льотну академію, натомість в період виникнення спору між позивачем та відповідачем, Льотна академія НАУ провадила свою діяльність відповідно до Статуту НАУ та Положення «Льотна академія Національного авіаційного університету.

Льотна академія НАУ реалізовувала свою діяльність, як відокремлений структурний підрозділ Національного авіаційного університету з окремими правами фінансово-господарської самостійності зі збереженням коду мережі державного фінансування. Посада на якій перебував позивач на момент звільнення завідувач лабораторії кафедри військової підготовки, згідно зі штатним розписом фінансувалася за рахунок коштів спеціального фонду. Спеціальний фонд Льотної академії НАУ формувався з коштів конкретно визначених джерел надходжень і використовувався на фінансування у конкретно визначених цілях, (заробітна плата, тощо). На момент звільнення позивача, Льотна академія НАУ перебувала у скрутному матеріальному становищі, зумовленому низкою важливих факторів. Як відомо, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 по всій території України введений правовий режим воєнного стану, який діє і до цього часу.

Після повномасштабного вторгнення наповнення спеціального фонду академії різко знизилося у зв`язку із закриттям неба над Україною. Курсанти і студенти перейшли на дистанційне навчання; іноземні авіаційні спеціалісти, які зазвичай проходять курси підвищення кваліфікації на тренажерах академії наразі відсутні; ангар академії, де ремонтувались літаки та проходили начальну підготовку майбутні пілоти, був зруйнований в результаті прильоту ворожої ракети 28 липня 2022. Крім того, не було проведено належної роботи щодо набору студентів на 2024 2025 навчальний рік. Відтак, жодного договору на навчання на військовій кафедрі між академією та студентами укладено не було, що в свою чергу впливає на наповнення коштами спеціального фонду.

З початку 2023 року існує заборгованість по виплаті заробітної плати зі спецфонду, оскільки заробітна плата відрізняється джерелами фінансування, а тому в академії одним працівникам нараховувається заробітна плата з державного бюджету, іншим - зі спецфонду. Крім того, до початку 2023 року, тобто до війни в академії була встановлена практика, що заклад міг заробляти кошти самостійно, так як обслуговували аеропорти, організовували навчальні польоти, ремонтували техніку, була охорона та збереження літаків, які знаходились на збереженні в академії. Натомість, попередніми керівниками академії було ліквідовано центри безпілотників, робототехніки, бізнес школа, завдяки яким академія також могла отримувати кошти на спецфонд.

Після реорганізації Льотної академії НАУ та створення Української державної льотної академії, рахунки останньої наповнилися надходженнями від господарсько-розрахункової діяльності, зокрема, як наслідок реалізації врожаю сільськогосподарської продукції (пшениці озимої) на початку січня 2025 року, що дало змогу відповідачу частково вирішити нагальні питання пов`язані зі сплатою заборгованості по заробітній платі, зокрема сплатити заборгованість із заробітної плати за квітень 2023 року та листопад 2024 року.

Відповідно до довідки № 1 від 03 грудня 2024 року за період з 01 травня 2023 року по 31 грудня 2023 року заборгованість у відповідача про нараховану, але невиплачену заробітну плату складає 81657, 10 грн.

08 січня 2024 року, відповідно до ст.115, 226, 227, 230, КЗпП України, ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», розділом 5 Колективного договору позивач звернувся до Комісії з трудових спорів Льотної академії Національного авіаційного університету про зобов`язання роботодавця виплатити заборгованість відповідно довідки № 242 від 30 листопада 2023 року за період з 01 квітня 2023 року по 31 жовтня 2023 року сумі 73042, 84 грн.

Згідно прийнятого рішення комісії з трудових спорів (протокол № 5 від 10 січня 2024 року) було вирішено стягнути з Льотної академії Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету на користь позивача заробітну плату в розмірі 73042, 84 грн. та відповідно до ст. 228 КЗпП України надано строк для його виконання роботодавцем.

29 січня 2024 року, у зв`язку з невиплатою заборгованості по заробітній платі, на засіданні комісії ( Протокол №6 копія додається) було прийнято рішення про видачу позивачу посвідчення № 9 від 29 січня 2024 року, де боржником є Льотна академія Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 37939527, вул. С. Чобану, 1, м. Кропивницький, 25005), яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132330, пр. Л. Гузара, 1, м. Київ, 03058) яке відповідно до ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» є виконавчим документом для пред`явлення до органів, які здійснюють примусове виконання.

Посвідчення № 9 від 29 січня 2024 року позивач отримав особисто.

Вказано, що заборгованість за квітень 2023 року в сумі 8614, 26 грн. позивачу було виплачено згідно платіжної відомості № 848 від 13 листопада 2023 року. Фактичний залишок боргу за період з 01 квітня 2023 року по 31 жовтня 2023 року: 73042, 84 грн. 8614, 26 грн. = 64428,58 грн.( із заявлених позивачем заборгованості за період з 01 квітня 2023 року по 31 жовтня 2023 року в сумі 73042, 84 грн.)

Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження зареєстровано відкрите виконавче провадження (№ АСВП: 74167675) від 16 лютого 2024 року де боржником є юридична особа Національний авіаційний університет (код 01132330), а стягувачем - позивач.

Вважає, що заборгованість по заробітній платі за період з 01 квітня 2023 року по 31 жовтня 2023 року сумі 73042, 84 грн. не підлягає повторному стягненню і розгляду в цій справі.

В довідці № 1 від 03 грудня 2024 році період невиплати було додано два місяці порівняно з періодом вказаним в довідці № 242, а саме: листопад 2023 року 8614, 26 грн.; грудень 2023 року 8614, 26 грн. а також відраховано сплачену заборгованість за квітень 2023 році в сумі 8614, 26 грн. згідно платіжної інструкції № 848 від 13 листопада 2023 року. Отже, відповідно до проведеного розрахунку за 2023 рік заборгованість по заробітній платі складає: листопад 2023 року 8614, 26 грн. + грудень 2023 року 8614, 26 грн. = 17228, 52 грн. Даний розрахунок не включає розрахунок за період з квітня 2023 року по жовтень 2023 року включно, на підставі якого видано виконавчий документ, що був пред`явлений до примусового виконання та не підлягає повторному стягненню.

Відповідно до довідки № 2 заборгованість у відповідача про нараховану, але невиплачену заробітну плату складає 63161, 09 грн. Заборгованість за листопад 2024 року в сумі 21387, 60 грн. ( в т.ч. компенсація за невикористану відпустку після відрахування податків 11500, 10 грн.) позивачу було виплачено згідно платіжної відомості № 8 від 17 січня 2025 року

Фактичний залишок боргу за період з 01 липня 2024 року по 30 листопада 2024 року: 63161, 09 грн. 21387, 60 грн. = 41773, 49 грн.

Щодо заявленої позивачем компенсації за невикористану щорічну відпустку в сумі 21257, 46 грн. зазначав, що компенсація за невикористану відпустку в листопаді 2024 року складає 14935, 20 грн. (після відрахування податків 11500, 10 грн.) Позивачем було сплачено в листопаді 2024 року згідно платіжної відомості № 8 від 17 січня 2025 року (довідка № 11 від 03 лютого 2025) (із заявлених позивачем заборгованості в сумі 21257, 46 грн.)

Середній заробіток позивача фактично складає 10068, 76 грн. (із заявлених 11134, 91 грн.)

Середній заробіток позивача за день становить 544, 26 грн. (із заявлених 506, 13 грн.)

В прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто - по день ухвалення рішення судом, натомість в мотивувальній частині позову використовує розрахунок з огляду на кількість днів, починаючи з дня затримки розрахунку по день звернення з позовом до суду.

Вважає, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження моральної шкоди, зокрема щодо обрахування саме суми у розмірі 30 000 грн., тому підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача відсутні.

Серед матеріалів справи жодних документів, які підтверджували б надання позивачеві правової допомоги немає, а тому, на думку відповідача судові витрати в цій частині є необґрунтованими. Отже, відсутність в позовній заяві на день її подання до суду належних документальних доказів позивача про витрати на правничу допомогу (переказ грошових коштів, квитанції, рахунків-фактури тощо) є підставою для відмови у задоволені вимог щодо відшкодування таких витрат в розмірі 10000, 00 грн.

10 лютого 2025 року до суду від представника позивача, адвоката Кулібаба М.І. надійшла відповідь на відзив. Вказано, що відповідач помилився в розрахунках і доводить суду, що позивач отримав заробітну плату за квітень 2023 року. Позивач не звертався з вимогами стягнення заробітної плати за квітень 2023 року. Такі вимоги не є предметом позову. Вважає заперечення відповідача з приводу того, що сума у розмірі 73 042,84 грн. не підлягає стягненню, не ґрунтується на вимогах закону.

Вказував, що 17 січня 2025 року відповідач виплатив позивачу 21 387,60 грн., 07 лютого 2025 року виплатив 64 428,58 грн., 07 лютого 2025 року виплатив 59 002,01 грн. Всього 144 818,19 грн. Тобто вимоги по нарахованій заробітній платі погашені.

Представник позивача вказував, що не погоджується з розрахунком відповідача щодо невикористаної щорічної відпустки. Погодився з розрахунком середнього заробітку за день та вказував суму 544,26 грн. Вважає, що достатньо обґрунтував суду розмір моральної шкоди, тому наполягав на її розмірі 30 000 грн.

Щодо витрат на правову допомогу вказував, що в позові в повній мірі обґрунтовано розмір, відповідні докази були надані суду.

13 лютого 2025 року до суду надійшли заперечення від представника відповідача. Вказано, що

у відповіді на відзив представник позивача вказує, що відповідачем на користь його клієнта було здійснено наступні проплати в частині погашення заборгованості із заробітної плати: 17 січня 2025 21 387,60 грн.; 07 лютого 2025 64 428,58 грн.; 07 лютого 2025 59 002,01 грн. Отже, відповідачем в повному обсязі було сплачено всю заборгованості по нарахованій але невиплаченої заробітної плати на загальну суму 144 818,19 грн. До складу вказаної суми належить й сума компенсації за невикористану щорічну відпустку відповідача.

Беручи до уваги критерії співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, дійшов висновку, що розмір понесених позивачем витрат на послуги адвоката у суді першої інстанції, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, необхідно зменшити до 2 000 грн. Зазначене обмеження відповідатиме критерію розумної необхідності судових витрат для конкретної справи.

Вважає, що розмір моральної шкоди на користь позивача, повинен бути переглянутий та зменшений судом до 5 000 грн., враховуючи відсутність умислу в діях відповідача щодо несплати заборгованості із заробітної плати та факту обставин непереборної сили.

Представник позивача у судове засідання надав заяву відповідно якої підтримав позовні вимоги та просив задовольнити. Розгляд справи просив здійснювати за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина третя статті 12 Цивільного процесуального кодексу України покладає на кожну сторону обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Судом установлено, що наказом виконуючого обов`язки ректора Української державної льотної академії від 12 листопада 2024 року № 18/о позивача звільнено з посади завідувача лабораторії кафедри військової підготовки з 30 листопада 2024 року.

Згідно з вказаним наказом звільнено завідувача лабораторії кафедри військової підготовки ОСОБА_1 30 листопада 2024 року з займаної посади згідно з ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку за робочий період: 01.01.24 30.11.24 42 к.д.

Відповідно до довідки №1 від 03 грудня 2024 року за період з 01 травня 2023 року по 31 грудня 2023 року у відповідача заборгованість по нарахованій та невиплаченій заробітній платі складає 81 657,10 грн.

Відповідно до довідки № 2 від 03 грудня 2024 року за період з 01 липня 2024 року по 30 листопада 2024 року у відповідача заборгованість по нарахованій та невиплаченій заробітній платі складає 63 161,09 грн.

Позивач вказував, що розмір нарахованої відповідачем та невиплаченої заробітної плати складає 144 818,19 грн. Компенсація за невикористану щорічну відпустку складає 21 257,46 грн. Середній заробіток позивача за місяць складає 11134,91 грн., середній заробіток позивача за день становить 506,13 грн.

Згідно рішення комісії з трудових спорів Льотної академії Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету від 10 січня 2024 року вирішено стягнути з Льотної академії Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 73 042,84 грн.

Льотна академія Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 37939527), була філією (відокремленим структурним підрозділом) Національного авіаційного університету, код ЄДРПОУ 01132330 (далі НАУ, Університет), та входила до структури Національного авіаційного університету.

У навчальному закладі йшов процес реорганізації, а саме, відокремлення Льотної академії НАУ від Національного авіаційного університету та утворення нового вищого навчального закладу Української державної льотної академії України, на підставі розпорядження Міністерства освіти і науки України № 1249 від 13 жовтня 2023 р. «Про реорганізацію Національного авіаційного університету». Наразі, Льотна академія НАУ як філія була припинена з 06 листопада 2024 р., що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома стаття 43 Конституції).

За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За змістом частини четвертої статті 97 Кодексу законів про працю України, статті 22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами колективними договорами.

Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (частина перша статті 47 Кодексу законів про працю України).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 144 818,19 грн. та компенсації за невикористану щорічну відпустку в сумі 21 257,46 грн., суд зазначає, що відповідачем в повному обсязі було виплачено всю заборгованості по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі. До складу вказаної суми належить й сума компенсації за невикористану щорічну відпустку відповідача. Вказані обставини підтверджуються доказами наданими стороною відповідача.

У зв`язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану щорічну відпустку, не підлягають до задоволення.

Разом з цим, за приписами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що останнім своєчасно не виплачено заробітну плату, а тому на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України підлягає стягненню і середній заробіток за період затримки розрахунку - але не більш як за шість місяців.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Пунктом 2 розділу II Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 6 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи те, що позивач був звільнений із займаної посади з 30 листопада 2024 року, останніми двома місяцями роботи, які мають бути включені до розрахунку, є вересень 2024 року та жовтень 2024 року, а тому середньоденна заробітна плата позивача складає 544,26 грн.

Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 01 грудня 2024 року і по 07 лютого 2025 року становить 27 213 грн. (544,26 грн. х 50 дн.), з подальшим вирахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 27 213грн.

Позивач також заявляв до стягнення з відповідача моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (стаття 23 Цивільний кодекс України).

Крім того, у частині першій статті 237-1 Кодексу законів про працю України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

За пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, з урахуванням наведених обставин, характеру страждань позивача, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на роз`яснення пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, суд вважає, що моральна шкода у розмірі 5 000 грн. є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілої особи.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір про надання правничої (правової).

В свою чергу, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній зазначає, що судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені або доведені. Серед матеріалів справи жодних документів, які підтверджували б надання позивачеві правової допомоги немає, а тому, на думку відповідача судові витрати в цій частині є необґрунтованими.

В Додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок, що: згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначена правова позиція є усталеною та такою, що послідовно підтримувалась судом касаційної інстанції, зокрема, у постановах Верховного Суду 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц, додатковій постанові Верховного суду від 13 березня 2024 року у справі № 910/5724/23, додатковій постанові Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі № 206/5280/21 тощо.

Отже, оскільки представником позивача проведена значна робота щодо збирання доказів, з`ясування обставин цієї справи, надання всіх письмових пояснень та заперечень, понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача, у зв`язку з чим, суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2 000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційної до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні, моральної шкоди та компенсації за невикористану щорічну відпустку позивачем сплачено судовий збір в загальній сумі 3663,60 грн.

За вказаних підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору сплаченого ним при зверненні до суду у розмірі 2422, 40 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов, задовольнити частково.

Стягнути з Української державної льотної академії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 27 213грн., з вирахуванням із цієї суми обов`язкових платежів, моральної шкоди в сумі 5 000 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422, 40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Українська державна льотна академія, код ЄДРПОУ 45826348, місцезнаходження: 25005, місто Кропивницький, вулиця Чобану Степана, будинок № 1.

Повний текст судового рішення складено 30.07.2025 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова