Ухвала суду № 129184336, 29.07.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4584/25

н\п 2/490/3160/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Батечка М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради про захист прав споживачів, в якому позивачка просить суд скасувати заборгованість за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 11137,52 гривень, нараховану ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

12.06.2025 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою судді від 17.06.2025 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 17.06.2025 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною другою статті 247 ЦПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене вище, розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

23.06.2025 року представницею відповідача Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" - Купрій С.Д., до суду надано клопотання про закриття провадження у справі, з огляду на те, що скасування боргу як спосіб захисту прав споживачів у судовому порядку, заявленому, як захист прав споживачів не передбачено. Законодавство про захист прав споживачів передбачає інші механізми захисту, такі як вимога про зменшення ціни, безоплатне усунення недоліків, відшкодування збитків або розірвання договору.

01.07.2025року представницеювідповідача Приватногоакціонерного товариства"Миколаївськатеплоелектроцентраль"-Купрій С.Д.,до судунадано додатковіпояснення усправі вяких зазначено,щопозов позивача про скасування боргу є майновим спором, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а якщо стороною по справі є фізична особа-підприємець - в порядку господарського судочинства, що підтверджується п.22. ст.1 Закону «споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника».

Відповідач вважає, що заявлені вимоги позивача, в яких вбачається майновий спір та належність справи до юрисдикції Господарського судочинства не може бути розглядатися в порядку спору про захист прав споживачів в цивільному судочинстві.

З урахуванням наведеного представниця відповідача просить суд відмовити позивачу в повному обсязі та закрити провадження у справі.

02.07.2025року представницеюпозивачки ОСОБА_1 -адвокатом ТкачукГ.М.до судунадано додатковіпояснення усправі вяких зазначено,що даний позовпро скасування боргу є майновим спором, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як в даному випадку заборгованість нараховується не як ФОП, а як фізичній особі - власнику об`єкту нерухомості. Дане підтверджується безпосередньо рахунком №6136, доданим до матеріалів справи, в якому зазначено, що платник фізична особа ОСОБА_1 . Право власності на об`єкт нерухомості належить безпосередньо фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю. Об`єкт нерухомості є нежитловим, але належить фізичній особі. Представниця позивачки вважає, що відповідачем не доведено наявності між позивачкою та відповідачем господарських відносин.

Вирішуючи клопотання відповідача про закриття провадження у справі суд зазначає таке.

За змістом статей15та16 ЦК Україникожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3)).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі та припинення правовідношення (пункти 1, 5 і 7 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другоїстатті 16 ЦК Українизаявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).

Споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо (пункт 2 частини першоїстатті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV).

Виконавець, тобто суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, зобов`язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо (абзац 5 частини першої статті1, пункт 4 частини другої статті21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV).

Норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (абзац 13 частини першоїстатті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV).

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу (частини друга та четвертастатті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20) зроблено висновок, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов`язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивачки в юридичній визначеності у спірних правовідносинах. Крім того, ефективним способом захисту прав є і вимога зобов`язати відповідача списати з особового рахунку донараховану заборгованість за спожитий природний газ. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другоїстатті 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.

Задоволення вимоги зобов`язати постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існуванням; тому, що постачальник пропустив позовну давність для стягнення боргу у судовому порядку, тощо), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі.

Задоволення вимоги зобов`язати постачальника природного газу списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість унеможливить виставлення цим постачальником рахунків на суму боргу. Тоді як списання постачальником суми боргу з особового рахунку споживача на письмову вимогу останнього (у позасудовому порядку) не позбавляє постачальника права звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу, якщо судне визнав цей борг безпідставним.

Вимога про скасування боргу по суті є вимогою про припинення правовідношення (пункт 7 частини другоїстатті 16 ЦК України): якщо особа вважає, що її борг існує (тобто існує і правовідношення, змістом якогоє право кредитора вимагати сплати боргу та кореспондуючий обов`язок боржника), вона може просити суд цей борг скасувати (тобто припинити зазначене правовідношення) з підстав, передбачених законом. Водночас у цій справі позивач вважає, що борг відсутній.

Близький за змістом висновок Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформулював у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц. Згідно з цим висновком у випадку порушення юридичною особою законодавства під час нарахування плати за централізоване постачання опалення споживач має право оскаржити у суді такі дії та вимагати провести відповідний перерахунок.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55,124 Конституції Українитастатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положенняКонституції Українита Конвенції мають вищу юридичну силу (статті8,9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокремастаттею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити у судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі № 6-32цс13.

Частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипередбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного вище, суд не погоджується з аргументами відповідача, щодо неможливості розгляду вимог про скасування боргу за надані послуги постачання централізованого опалення та необхідності закриття провадження у справі з цих підстав.

Щодо аргументів відповідача про існування між сторнами господарських правовідносин та необхідність розгляду даного спору в порядку встановленому ГПК України, суд зазначає таке.

Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це ж право закріплене й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Частиною другою статті 50 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19), постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року № 591/7326/19.

При цьому, як вбачається з відповідей №1616172 та №1616136 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, від 29.07.2025 року, ФОП ОСОБА_1 за її рішенням було припинено 26.01.2017.

В даному випадку заборгованість про скасування якої заявлено вимогу, нарахована саме фізичній особі ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що останняє є власницею об`єкту нерухомості - нежитлового приміщенняза адресою: АДРЕСА_1 танадання послугвідповідачем позивачціне пов`язанезі здійсненнямпозивачкою господарської(підприємницької)діяльності таздійснюється незалежновід наявностічи відсутностіу позивачкистатусу фізичноїособи-підприємцята незалежновід порядкувикористання належногопозивачці нерухомогомайна -нежитлового приміщенняза адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується безпосередньо рахунком №6136, доданим до матеріалів справи, в якому зазначено, що платник фізична особа. Отже, аналізуючи характер спірних правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що зазначений спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 260, 261, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотань представниці відповідача Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" - Купрій С.Д., про закриття провадження у справі, відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Саламатін