Рішення № 129183702, 29.07.2025, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/592/25

Провадження № 2/936/164/2025

29.07.2025 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі

головуючої судді Сухої Н.І.

за участю секретаря судового засідання Дзямко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Воловець у спрощеному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції сторін.

14.05.2025 представник позивача ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №182535 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Займер» надав відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, що передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2000,00 грн; дата надання кредиту: 12.03.2021; строк кредиту: 30 днів; валюта кредиту: UAН; стандартна процентна ставка - 2% в день або 730 % річних.

Внаслідок невиконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань щодо погашення кредиту та процентів у встановлений строк за нею утворилась заборгованість в розмірі 10 440 грн, з яких: 2000 грн прострочена заборгованість за кредитом та 8 440 грн прострочена заборгованість за процентами.

28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ ФК «Займер» відступило ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, зокрема до відповідача ОСОБА_1 ..

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 13.01.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 10440 грн, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором, а також судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Заяви, клопотання учасників справи.

В судове засідання позивач та представник не з`явились, однак подали до суду заяву про рогляд справи без їх участі.

Відповідач до суду повторно не з`явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином у передбаченому законом порядку, відомості про час та місце проведення судових засідань були опубліковані на офіційному сайті «Судова Влада» у автоматичному режимі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 16.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розглядуу порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 05.06.2025, у зв`язку із неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 09.07.2025 та 29.07.2025.

04.06.2025 представник позивача ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» через підсистему «Електронний суд» направив суду заяву про розподіл судових витрат. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 1ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзиву на позов і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою судового засідання від 29.07.2025, з огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, проте не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки в судове засідання, відзиву не подав, на підставі статей 280-282 ЦПК України, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №182535 про надання фінансового кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п. 1.1 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 10.04.2021.

Факт отримання коштів позичальником підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПРОФІТГІД», якою підтверджується, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу кошів за №ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжно їінструкції (замовлення) відправника, 12.03.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2 000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Так, ТОВ «ФК «Авіра Груп» правонаступником якого є ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу», надав відповідачу грошові кошти на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2 000,00 грн; дата надання кредиту: 12.03.2021; строк кредиту: 30 днів; валюта кредиту: UAН; стандартна процентна ставка - 2% в день або 730 % річних.

17.02.2022 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 12.03.2021, ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №182535 від 12.03.2021.

Згідно виписки з особового рахунку, станом на 13.01.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 10 440 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 8440 грн.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, якізастосував суд, та мотиви їх застосування.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

В силу ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст.11 Закону України «Про електроннукомерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансоваустанова (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №182535 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Займер» надав відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, що передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2000,00 грн; дата надання кредиту: 12.03.2021; строк кредиту: 30 днів; валюта кредиту: UAН; стандартна процентна ставка - 2% в день або 730 % річних.

Цей договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором AV9402. Такі дії сторін повністю узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електроннукомерцію».

Підписавши 12.03.2021 договір про надання фінансового кредиту №182535 ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку встановленому договором.

12.03.2021 між ТОВ "Займер" та позивачем було укладено договір факторингу №01-28/10/2021 у відповідності до умов якого, ТОВ "Займер" за плату відступає для ТОВ «Фінансова Компанія «Кеш Ту Гоу» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу вбачається розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 в сумі 10 440 грн, з яких 2 000,00 грн залишок по тілу кредиту та 8 440 грн заборгованість по відсотках.

З позовної заяви та вимоги позивача про виконання зобов`язань за кредитним договором від 12.03.2021 №182535 вбачається, що розрахунок заборгованості відповідачці проведено за проміжок часу з 12.03.2021 по 13.01.2025.

Проте в п.1.2. договору про надання фінансового кредиту 12.03.2021 №182535 записано, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 10.04.2021, а в п.1.3. цього договору вказано, що клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу.

У п. 3.3.3. договору передбачено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

В той же час, в порядку ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування та доказів складання та доведення до відповідачки оновлених графіків платежів, тощо, а відтак нарахування процентів поза межами 30 денного строку договору є порушенням ст. 526 ЦК України та існуючої домовленості сторін.

Позивачем також не надано суду обґрунтованого розрахунку нарахованих відсотків в сумі 8 440 грн, з врахуванням умов договору кредиту.

Так, на підтвердження заявлених позовних вимог та розміру заборгованості відповідача за процентами позивачем надано суду виписку з особового рахунку за кредитним договором від 12.03.2021 № 182535, згідно якої заборгованість відповідача за період з 12.03.2021 по 13.01.2025 становить 10 440 грн, однак вказана виписка не містить обґрунтованого та детального розрахунку заборгованості відповідача по відсотках в сумі 8 440 грн, зокрема, в ній не зазначено періоду нарахування таких відсотків, процентна ставка, тощо.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється.

Крім того, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Займер» та викладеного в додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 182535 від 12.03.2021 вбачається, що розмір заборгованості відповідача за процентами за 30 днів складає 1200 грн, з чим погоджується суд.

Таким чином заборгованість відповідачки перед позивачем становить 3200 грн (2000+1200=3200).

Саме такий розмір заборгованості на переконання суду відповідає існуючій домовленості сторін.

Доказів погашенняуказаної заборгованостіні позивачуні попередньомукредитору відповідачем не надано, а тому позов потрібно задоволити частково.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 12.03.2021 №182535 в розмірі 3200 грн, з яких: 2000,00 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту) , 1200 грн заборгованість за відсотками

Щодо стягнення з відповідачавитрат на професійну правову допомогу суд зазначає таке.

В позовній заяві, поданій ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу», у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, був зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікував понести в зв`язку з розглядом справи, зокрема, 12922,40 грн за надання професійної правничої допомоги адвоката.

04.06.2025 через підсистему «Електронний суд» представник позивача ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» адвокат Пархомчук С.В. звернувся в суд із заявою, в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» судові витрати, пов`язані з наданнямпрофесійноїправничоїдопомоги в розмірі 10500,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Згідно з ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українисуд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зазначене положеннямиЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.

В силу положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

До висновку про справедливість і співмірність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50 % від попередньо заявленої суми у аналогічній ситуації дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 11.03.2021 у справі № 911/2681/19.

Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи №873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (Постанова Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №873/212/21).

Правова позиція про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право з власної ініціативи не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, міститься в постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові 01.02.2023 по справі №160/19098/21.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Звертаючись даним позовом до суду, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 гривень.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до заяви додано: договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладений між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В.; акт про отримання правової допомоги від 03.06.2025, відповідно до якого адвокат Пархомчук С.В. надав, а клієнт ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» прийняв правову допомогу на суму 10 500 гривень; рахунок №03.06.2025-24 від 03.06.2025 адвоката Пархомчука С.В. на суму 10 500 гривень та платіжну інструкцію №39145 від 03.06.2025 на суму 10500гривень, призначення платежу оплата за правничу допомогу згідно рахунку №03.06.2025-24 від 03.06.2025 договору про надання правової допомоги від 29.12.2023.

В матеріалах справи також міститься копія довіреності від 30.12.2024 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», якою уповноважено адвоката Пархомчука С.В. представляти інтереси товариства, який жодного разу не брав участі в судових засіданнях.

Верховний Суд часто підкреслював на необхідності детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків (зокрема, постанова від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15).

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей137,141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Як вже було зазначено вище з посиланням на відповідні висновки суду касаційної інстанції, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу позивача не відповідає принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на викладене вище, суд вважає наявними підстави для відмови у відшкодуванні за рахунок відповідача повністю всієї суми заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на невідповідність таких витрат вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.

Суд констатує, що справи за позовами про стягнення заборгованостіне є складними, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження, чинне законодавство України та судова практика з такого предмету спору тривалий час є незмінною та стабільною.

Таким чином, суд, зважаючи на положення статей89133,134,137,141 ЦПК України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат, приймаючи до уваги принципи пропорційності, реальності та розумності судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду та враховуючи складністю справи,доказів у справі, їх необхідність, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також заявленими позовними вимогами, то суд вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень, оскільки за даних обставин справи таке стягнення буде справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.

Відповідно до частини другоїстатті 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки рішення ухвалено на користь позивача частково, у відповідності дост. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позову судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 742,50 грн, виходячи з обрахунку: 3200,00 грн (розмір задоволеного позову) х 2422,40грн (розмір судового збору згідно платіжної інструкції від 28.03.2025 № 3 7049): 10 440 грн (сума пред`явленого позову).

Керуючись ст.ст.2, 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 282, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користьТовариства з обмеженоювідповідальністю «ФінансоваКомпанія« Кеш Ту Гоу » (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, ЄДРПОУ: 42228158) заборгованість за кредитним договором № 182535 від 12.03.2021 у розмірі 3 200,00 (три тисячі двісті) грн, яка складається з простроченоїзаборгованості за сумою кредиту, що становить 2 000,00 грн та простроченоїзаборгованості за процентами, що становить 1200,00 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кеш Ту Гоу» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, ЄДРПОУ: 42228158) 742,50 грн понесених ним витрат по сплаті судового зборута 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданною протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається продовж тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо продовж строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кеш Ту Гоу», 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, ЄДРПОУ: 42228158;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Суха Н.І.