Ухвала суду № 129177759, 30.07.2025, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/6265/25 Провадження 1-кс/636/935/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2025 місто Чугуїв

Слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора начальника Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Чугуєві погоджене з прокурором - начальником Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , клопотання слідчого СВВП №1Чугуївського РУПГУНП вХарківській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню №12025221250000357,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідувань07червня 2025року,за ознакамискладу кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.185КК України стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянин України, українця, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, з середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий: 15.08.2012 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 10, 70 КК України до 4 років позбавлення волі; 21.06.2016 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі; 20.02.2024 в порядку ст. 291 КПК України, до Немишлянського районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України; 09.05.2025 Індустріальним районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років обмеження волі,

ВСТАНОВИЛА:

Сторона обвинувачення просить застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_5 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення і перевиховання не став та знову вчинив умисний злочин проти власності, за наступних обставин.

Так, приблизно в період часу з 08:00 год. до 09:00 год. 06.06.2025, ОСОБА_5 , зайшовши до громадського транспорту на автобусній зупинці в м. Харків, а саме до рейсового автобусу, котрий рухається за маршрутом м. Харків смт. Старий Салтів, сів на пасажирське крісло поряд із незнайомим йому громадянином - ОСОБА_7 , котрий прямував до смт. Старий Салтів. Через деякий час ОСОБА_7 заснув, та з кишені його одягу візуально спостерігався мобільний телефон. Помітивши це у ОСОБА_5 виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна. У подальшому, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ОСОБА_7 заснув, та переконавшись, що його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, діючи умисно та протиправно, таємно, у період воєнного стану, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, з метою збагачення за рахунок злочинної діяльності, викрав з кишені одягу помічений ним мобільний телефон торгової марки «Samsung» моделі «Galaxy A52» ІМЕІ 1 : НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 : НОМЕР_2 , який належить потерпілому ОСОБА_7 . Згідно висновку судово товарознавчої експертизи №1671/25 від 17.06.2025 вартість мобільного телефону складає 5278,20 грн. Після чого, ОСОБА_5 місце вчинення злочину залишив, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_7 , матеріальну шкоду на суму 5278, 20 грн.

Окрім цього, в період часу з 07:00 год. по 09:00 год. 09.06.2025, ОСОБА_5 , разом з раніше невідомим йому ОСОБА_8 пересувався на транспортному засобі «ВАЗ 2110» з м. Харків у бік смт. Старий Салтів Чугуївського району Харківської області. Під час спільної поїздки ОСОБА_5 побачив, що у ОСОБА_8 є мобільний телефон ТМ «UleFone» моделі «Armor 26 Ultra Black», що стало причиною виникнення суспільно небезпечного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна. У подальшому, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ОСОБА_8 відволікся, переконавшись, що його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, діючи умисно та протиправно, таємно, у період воєнного стану, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, з метою збагачення за рахунок злочинної діяльності, викрав з правої кишені шорт ОСОБА_8 мобільний телефон ТМ «UleFone» моделі «Armor 26 Ultra Black» ІМЕІ 1 : НОМЕР_3 , ІМЕІ 2 : НОМЕР_4 , який належить потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно висновку судово товарознавчої експертизи від 17.06.2025 №1672/25 вартість мобільного телефону складає 11965.85 грн. Після чого, ОСОБА_5 місце вчинення злочину залишив, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_8 , матеріальну шкоду на загальну суму 11965,85 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.

За даним фактом 28.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого, ч. 4 ст. 185 КК України.

У вчиненні вказаних кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Харків Харківської області, громадянин України, українець, офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей або осіб похилого віку не має, який не має психічних чи фізичних вад, маючого середню освіту, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий: 15.08.2012 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 10, 70 КК України до 4 років позбавлення волі; 21.06.2016 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі; 20.02.2024 в порядку ст. 291 КПК України, до Немишлянського районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України; 09.05.2025 Індустріальним районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років обмеження волі (вирок не набрав законної сили).

Під час проведення досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які свідчать про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 підозри, а саме: протоколами допитів потерпілих ОСОБА_7 від 18.06.2025 та ОСОБА_8 від 19.06.2025, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 19.06.2025, протоколами допиту свідків ОСОБА_9 від 18.06.2025, ОСОБА_10 від 18.06.2025, та ОСОБА_11 від 24.06.2025, письмовим повідомленням про підозру ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України від 28.07.2025, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» №3561/06 від 13.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1(с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

На даний час існує ряд ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які є підставою, на думку органу досудового розслідування для застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

Враховуючи вищевикладені обставини, які в своїй сукупності свідчать про те, що з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 злочину, тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного стосовно нього обвинувального вироку за вчинення злочину, передбаченого вищевказаною статтею Кримінального кодексу України та враховуючи те, що вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 09.05.2025 ОСОБА_5 визнаний винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та відносно нього призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки, однак вирок не набрав законної сили, отже на даний момент вбачається ризик того, що він може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнути відповідальності. У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того,на данийчас покримінальному провадженнюпроводиться досудоверозслідування,не встановленоповне колосвідків тау разіякщо відносно ОСОБА_5 не будеобрано запобіжнийзахід,пов`язанийз йогоізоляцією,він зможездійснити впливна свідка,у зв`язкуз тим,що свідкиу вказаномукримінальному правопорушенніявляються йогознайомими,тому віншляхом примусу,вмовлянням,підкупом можесхилити їхдавати показанняна своюкористь щовказує нанаявність ризикунезаконно впливатина свідків,потерпілого уцьому кримінальномупровадженні.

Крім того, вивченням особи ОСОБА_5 встановлено, що останній в період з 03.04.2025 по 22.04.2025 перебував у розшуку згідно ухвали Немишлянського районного суду м. Харкова, до нього неодноразово застосовувся судом привід, та згідно вимоги на перевірку наявності судимості, останній раніше неодноразово судимий та притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та вказане свідчить про те, що ОСОБА_5 знаходячись на свободі може продовжити свою злочинну діяльність, пов`язану зі вчиненням злочинів, що вказує на наявність ризику передбаченого вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відтак у органів досудового розслідування є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, обґрунтовані, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, відсутність міцних соціальних зв`язків та з метою забезпечення дієвості правоохоронних органів в боротьбі зі злочинністю, запобігти вищевказаним ризикам можливо лише шляхом обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищезазначеним ризикам.

З урахуванням наведених даних, положень ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, сторона обвинувачення вважає необхідним визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якої є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та повідомив, що на теперішній час дійсно існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий в клопотанні та наполягав на тому, що обрання більш м`якого запобіжного заходу до підозрюваного не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Захисник адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання слідчого заперечувала, повідомила, що зі слів її підзахисного останній має низку тяжких захворювань, таких як гепатит, туберкульоз та СНІД, отримує лікування, проте ме дичної документації на підтвердження даних відомостей ані в підозрюваного, ані в його захисника наразі немає. Вказувала, що ОСОБА_5 має стійкі соціальні звязки, має постійне місце проживання - в орендованій квартирі по АДРЕСА_3 , має місце реєстрації, повністю визнає себе винним у вчиненні інкпримінованих йому злочинів та не має наміру на когось впливати чи переховуватись від суду та слідства. З урахуванням наведеного просила суд обрати стосовно ОСОБА_5 інший, не пов1язаний із триманням під вартою, запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання слідчого заперечував, підтримав позицію свого захисника.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, встановила, що 07.06.2025 до ЄРДР внесено відомості за №12025221250000357 за заявою ОСОБА_7 щодо викрадення його мобільного телефону «Самсунг А53».

10.06.2025 до ЄРДР внесено відомості за №12025221250000367 за фактом крадіжки мобільного телефону ОСОБА_8 .

Постановою прокурора Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури ОСОБА_12 від 16.07.2025 кримінальне провадження №12025221250000357 від 07.06.2025 об`єднано з кримінальним провадженням №12025221250000367 від 10.06.2025 в одне провадження, визначено номер КП як 12025221250000357.

28.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.185КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

При розгляді клопотання слідчим суддею враховуються відомості про особу підозрюваного та приймається до уваги, що підозрюваний має постійне місце проживання та реєстрації, раніше неодноразово судимий за вчинення майнових злочинів, відомості про наявність стійких соціальних зв`язків слідчому судді не надані, та вважає, що зазначені обставини не зменшують існування ризиків, передбачених, ч.1 ст.177 КПК України, оскільки вони існували і на час вчинення інкримінованих йому протиправних дій, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які суттєво впливають на обрання підозрюваним моделі поведінки, а відтак не здатні перешкодити вчинити йому дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Так, ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Ризик переховування обумовлений, серед іншого, і можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання, оскільки злочин, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_13 , передбачає покарання, в тому числі у виді реального позбавлення волі на строк до 7 років. Зазначені обставини самі по собі можуть спонукати підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину хоча і не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зважаючи на вагомість доказів та обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років, а також враховуючи відомості про особу підозрюваного, враховуючи суспільний інтерес, який в даному випадку превалює над приватним, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, слідчий суддя дійшла до висновку про необхідність задовольнити клопотання слідчого.

Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України: ризиків незаконного впливу на свідків у провадженні, переховування від органів досудового розслідування, суду; продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється чи вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень.

При вирішенні клопотання слідчого слідчий суддя також бере до уваги відомості про особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, не має законного джерела доходів, його процесуальну поведінку - неодноразові не явки до суду, застосування до нього приводу, оголошення у розшук, чисельні факти притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушень проти власності, наявність кількох судимостей, покарання за якими ОСОБА_5 хоча і відбуте, проте, виходячи із подальшої поведінки особи, не досягло певної виховної мети.

Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я чи з інших підстав слідчому судді не надано.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава в розмірах, визначених в п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним у вчиненні тяжкого злочину покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України, та призначає заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 151400,00 грн. (3028х 50 = 151400.00 грн).

З урахуванням вищезазначеного, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування до ОСОБА_5 інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів, ніж тримання під вартою із визначенням розміру застави, не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливатиме на дотримання розумних строків судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор», що розташована за адресою: місто Харків, вул. Полтавський шлях, 99, на 60 діб, тобто до 27.09.2025.

Взяти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту негайно в залі суду.

Строк дії ухвали (в частині тримання під вартою) - до 27.09.2025.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_5 родичів останнього.

Визначити суму застави у розмірі 151400.00 грн. (сто п`ятдесят одну чотириста гривень), які необхідно внести на депозитний рахунок - UA208201720355299002000006674, отримувач - ТУ ДСА України у Харківській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249, банк - ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172 призначення платежу: застава згідно ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 30.07.2025 у справі № 636/6265/25 (провадження № 1-кс/636/935/25) відносно ОСОБА_5 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває (проходить військову службу), без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1