Рішення № 129177241, 23.07.2025, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/378/25

провадження № 2/610/734/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2025 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Тімонової В.М.,

за участю секретаря Черепахи А.А.,

представника відповідачки адвоката Литовченка С.І.,

представника третьої особи Сабової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Балаклія Харківської області цивільну справу № 610/378/25 (пр. № 2/610/734/2025) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Балаклійська міськавійськова адміністраціяІзюмського районуХарківської областіпро усунення перешкод у спілкуванні і вихованні дитини, визначення способу участі батька у вихованні дитини, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2025 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жмуркова Владислава Юріївна, у якій просить зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 ; визначити способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина наступним чином: особисті побачення щотижнево у будь-які 2 будні дні: з 17-00 до 21-00 години; зустрічі проводити враховуючи інтереси та стан здоров`я дитини; особисті побачення у перші та треті вихідні місяця, або другі та четверті, за попереднім узгодженням з Відповідачем: з 17-00 години п`ятниці до 17-00 години неділі, зустрічі проводити враховуючи інтереси та стан здоров`я дитини; в день народження дитини 10 червня щорічно з 10:00 до 20:00 годин побачення за участю Відповідача, Позивача, рідних брата, а також бабусь, дідусів і інших близьких людей; зустрічі під час зимових канікул: одна частина канікул з матір`ю, друга - з батьком з правом виїзду до курортних зон, повідомивши Відповідача щодо місця перебування дитини та умов перебування дитини; зустрічі під час літніх канікул щорічно на один місяць за попередньою домовленістю між батьками, з правом виїзду до курортних зон, повідомивши Відповідача щодо місця перебування дитини та умов перебування дитини; зустрічі під час весняних канікул: у парні роки - з матір`ю, у непарні роки - з батьком з правом виїзду до курортних зон, повідомивши Відповідача щодо місця перебування дитини та умов перебування дитини;- зустрічі під час осінніх канікул: у парні роки з батьком, у непарні роки - з матір`ю з правом виїзду до курортних зон, повідомивши Відповідача щодо місця перебування дитини та умов перебування дитини; зустрічі з дитиною під час її хвороби та брати участь у її лікуванні; особисте побачення в день народження батька, ІНФОРМАЦІЯ_1 щорічно з 10-00 до 20-00 години, з урахуванням графіка навчання дитини; необмежене спілкування з дитиною засобами мобільного зв`язку, у соціальних мережах, мессенджерах (Telegram, Viber, Twitter, WhatsApp, і т.д), враховуючи інтереси, стан здоров`я дитини та графік навчання дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 23 січня 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом подружжя перестало проживати з листопада 2024 року. За місцем своєї реєстрації Відповідач проживає з дитиною, Позивача не допускає до дитини, не надає змоги розмовляти телефоном, бачитися і тим паче забирати дитину до себе. На підставі судового наказу від 18.12.2024 по справі № 610/4388/24 з Позивача почалися відраховуватися аліменти на виховання дитини. Позивач не заперечує щодо їх сплати, не ухиляється у виконанні батьківських обов`язків і бажає брати участь у житті та розвитку своєї дитини. На підставі рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 06.01.2025 по справі № 610/4416/24 було розірвано шлюб між Позивачем та Відповідачем. Місце проживання дитини зазначеним рішенням судом не встановлювалося. ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає з матір`ю за адресою її реєстрації: АДРЕСА_2 . Місце проживання дитини визначено за спільною згодою батьків, що цілком узгоджується з нормами ч. 1 ст. 160 СК України.

Відповідач вчиняє всі дії спрямовані на усунення батька від спілкування з дитиною та участі у його вихованні. Остання повноцінна зустріч відбулася у листопаді 2024 році перед відрядженням Позивача. На телефонні дзвінки дитина не відповідає, навіть при усній домовленості з Відповідачем не надає побачитися з дитиною, налаштовує дитину проти батька. Неодноразові звернення Позивача до Відповідача, щодо побачення з дитиною, ігноруються. Таким чином, Позивач вважає за доцільне звернутися одразу до суду для врегулювання спору про участь батька у вихованні дитини. Позивач зазначає, що з листопада 2024 року Відповідач або ігнорувала його звернення про побачення з дитиною або надавала обіцяння поговорити з сином, щоб він захотів зустрітися з батьком, вмотивовуючи це саме не бажанням дитини його бачити. Водночас при короткотривалих розмовах з дитиною телефоном з було зрозуміло, що це саме ініціатива матері, повністю обмежити доступ батька до сина.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 19.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

В установлений судом строк представник позивача усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 24.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 09.04.2025 клопотання представника служби у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області Овдієнко Л.М. про заміну третьої особи належною третьою особою задоволено; замінено третю особу по цивільній справі № 610/378/25 (провадження № 2/610/734/2025) - Службу у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області на - Балаклійську міську військову адміністрацію Ізюмського району Харківської області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

20.05.2025 представником служби у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області надано висновок щодо усунення перешкод батьку ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 91-94).

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 23.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, від його представника адвоката Жмуркової В.Ю. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її, позов підтримала та просила задовільнити позовні вимоги: зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 ; визначити такі способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина, які були узгоджені Службою у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області між Позивачем та Відповідачем.

Представник відповідачки у судовому засіданні позов визнав частково, з урахуванням висновку Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 16.05.2025.

Представник третьої особи у судовому засіданні позов підтримала, просила врахувати висновок Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 16.05.2025.

Заслухавши представника відповідачки, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі із 23.01.2015, який рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 06.01.2025 розірвано (а.с. 24).

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 10).

Позивач ОСОБА_1 працює вишкомонтажником-зварником вишкомонтажного цеху Шебелинського відділення бурових робіт ФБУ «Укрбургаз» АТ «Укргазивдобування» з 27.10.2023, що підтверджується довідкою № УБГ21+1 від 06.01.2025 (а.с. 14).

Балаклійською міською військовою адміністрацією Ізюмського району Харківської області 16.05.2025 складено висновок щодо усунення перешкод батьку ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З вказаного висновку вбачається, що під час бесіди представників служби у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області та центру соціальних служб Балаклійської міської ради Харківської області з матір`ю, вона не заперечувала проти спілкування сина з батьком, та визначення способів участі батька у вихованні дитини, встановити більш детальний графік пропонувала в присутності батька, але заперечувала проти виїзду до курортних зон дитини з батьком, у зв`язку з тим, що зараз існує реальна небезпека в країні, тому і позовні вимоги визнає частково.

В ході спілкування з дитиною встановлено, що вона доглянута, добре розвинута, комунікабельна, перебуває у гарному настрої. Про тата і маму дитина відгукувалась позитивно. На запитання чи має бажання спілкуватися з батьком, пояснила, що йому добре коли приїздить батько, і з мамою, йому також добре. У батька добре встановлений контакт з сином, але існують певні непорозуміння з моментом проїзду дитини до батька і назад.

Працівником служби у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області було проведено бесіду з батьками дитини, щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, загальної та однакової участі у їх вихованні, для нормального розвитку дитини.

Розгляд даного питання було винесено на засідання комісії з питань захисту прав дітей Балаклійської міської ради Харківської області. Під час обговорення питання батьки дійшли згоди щодо визначення способів участі батька у вихованні сина.

Враховуючи, що матеріально-побутові умови для перебування, виховання та спілкування з дитиною в обох батьків задовільні, керуючись п. 73 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», керуючись статтями 19, 153, 154,157,159 Сімейного кодексу України, статтею 56 Цивільного кодексу України, враховуючи висновок служби у справах дітей Балаклійської міської ради від 9 травня 2025 року, рішення комісії з питань захисту прав дитини Балаклійської міської ради Харківської області від 13 травня 2025 року, Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області вважає доцільним та відповідним інтересам дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначення способу участі батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у спілкуванні та вихованні сина, встановивши наступний графік побачень з сином:

- особисті побачення щотижнево з дитиною у будь-які 2 будні дні по 2 години, зустрічі проводити враховуючи інтереси та стан здоров`я дитини, розклад уроків, гуртків та секцій;

- особисті побачення у другі та четверті вихідні місяця за попереднім узгодженням з матір`ю, зустрічі проводити враховуючи інтереси та стан здоров`я дитини;

- особисті побачення в день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_5 2 години протягом дня, зустрічі проводити враховуючи інтереси та стан здоров`я дитини;

- зустрічі під час зимових, весняних, осінніх канікул - першу половину канікул проводити з батьком без права виїзду до курортних зон без згоди матері, зустрічі проводити враховуючи інтереси та стан здоров`я дитини;

- зустрічі під час літніх канікул - кожний літній місяць по 1 тижню за домовленістю з матір`ю, зустрічі проводити враховуючи інтереси та стан здоров`я дитини;

- зустрічі з дитиною під час її хвороби та брати участь у її лікуванні виключно за рекомендаціями лікарів;

- особисті побачення в день народження батька 22 січня щорічно з 15 години до 19 години протягом дня, зустрічі проводити враховуючи інтереси та стан здоров`я дитини;

- необмежене спілкування з дитиною засобами мобільного зв`язку, у соціальних мережах, мессенджерах, враховуючи інтереси та стан здоров`я дитини, розпорядок дня дитини (а.с. 84-85).

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 вказаної Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного (сімейного) права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; перевага балансу інтересів; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «Хант проти України», № 31111/04, § 54).

У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - і якщо це не порушуватиме права та інтереси дитини - підлягають врахуванню інтереси батьків.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Виходячи з положень статті 159 СК України усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Позивач зазначає про те, що відповідач не надає побачитися з дитиною.

Як було встановлено судом, на теперішній час малолітній ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 . Дані обставини сторонами визнаються.

Позивач та відповідач мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Жодних переваг, пріоритету у спілкуванні та вихованні дитини відповідач не має, хоч син і проживає з нею.

Наслідки особистого конфлікту між батьками негативно впливають на дитину. Існування між сторонами неприязних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з сином, тож зобов`язання матері не чинити відповідні перешкоди батькові дитини, визначене судовим рішенням, сприятиме розумінню з її боку того, що права кожного з батьків є рівними. Дитина повинна спілкуватися як з матір`ю, так і з батьком.

Суд зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Як було вище встановлено судом, Балаклійською міською військовою адміністрацією Ізюмського району Харківської області, як представника органу опіки та піклування було надано висновок від 16.05.2025, яким вважається за доцільне встановлення порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановивши графік побачень сином, з яким погодились сторони.

З огляду на вище викладене, беручи до уваги законодавчо закріплене право дитини на родину, та право ОСОБА_1 як батька на спілкування з сином та брати участь у його вихованні, суд доходить до переконання, що визначений у висновку Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 16.05.2025 порядок способу участі позивача у вихованні сина в повній мірі буде достатнім для налагодження та побудови нормальних родинних стосунків.

Суд вважає, що такий порядок та спосіб є достатнім і відповідатиме принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дитини, підтримки зв`язків між родичами та буде відповідати першоосновам розвитку особистості малолітньої дитини, враховуючи його вік, стан здоров`я, звички тощо.

При встановленні означеного графіку суд зауважує, що у всякому випадку спілкування батька та сина у визначений спосіб повинно ґрунтуватися виключно на бажанні дитини, порозумінні та взаємних поступках матері та батька.

Є очевидним і той факт, що у випадку налагодження гармонійних стосунків між батьком та сином спілкування між ними не повинно обмежуватися встановленим графіком, який застосовується як знаряддя захисту права позивача з урахуванням суттєвих обставин та згаданих особливостей спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 80 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 6 ст. 80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені вище обставини, суд доходить висновку про необхідність визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні сина, у зв`язку з чим даний позов підлягає частковому задоволенню.

Окрім того, суд зауважує, що дане рішення не є перешкодою в подальшому визначити участь у вихованні дитини у інший спосіб, враховуючи її вік, а також, якщо зростання прихильності дитини до батька та належне виконання останнім своїх батьківських обов`язків обумовить це. До того ж дане рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткових днів для побачень позивача з дитиною.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд на підставі ст.141 ЦПК України розподіляє їх пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10-13, 19, 23, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Балаклійська міськавійськова адміністраціяІзюмського районуХарківської області про усунення перешкод у спілкуванні і вихованні дитини, визначення способу участі батька у вихованні дитини задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити порядок участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначивши наступне:

- особисті побачення щотижнево у будь-які 2 будні дні по 2 години, зустрічі проводити з врахуванням інтересів та стану здоров`я дитини, розкладу уроків, гуртків та секцій;

- особисті побачення у другі та четверті вихідні місяця за попереднім узгодженням з матір`ю ОСОБА_2 , зустрічі проводити з врахуванням інтересів та стану здоров`я дитини;

- особисті побачення в день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_5 2 години протягом дня, зустрічі проводити з врахуванням інтересів та стану здоров`я дитини;

- зустрічі під час зимових, весняних, осінніх канікул першу половину канікул проводити з батьком без права виїзду до курортних зон, зустрічі проводити з врахуванням інтересів та стану здоров`я дитини;

- зустрічі під час літніх канікул кожний літній місяць по 1 тижню, за домовленістю з матір`ю, зустрічі проводити з врахуванням інтересів та стану здоров`я дитини;

- зустрічі з дитиною під час її хвороби та брати участь у її лікуванні, виключно за рекомендаціями лікарів;

- особисте побачення в день народження батька ІНФОРМАЦІЯ_1 щорічно з 15-00 до 19-00 години протягом дня, зустрічі проводити з врахуванням інтересів та стану здоров`я дитини;

- необмежене спілкування з дитиною засобами мобільного зв`язку, у соціальних мережах, мессенджерах, зустрічі проводити з врахуванням інтересів та стану здоров`я дитини, розпорядку дня дитини.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, місцезнаходження: 64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Захисників України, б. 18.

Повний текст рішення складено 30 липня 2025 року.

Суддя В.М. Тімонова