Ухвала суду № 129170248, 20.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12993/25-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

підозрюваного - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20.08.2021 відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, одруженого, маючого на утриманні двох дітей (4 та 12 років), з вищою освітою, військовослужбовця,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України,

УСТАНОВИВ:

Вступ

До слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 500 001 528 грн.

Обґрунтування клопотання

Зі змісту клопотання слідує, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20.08.2021 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України, та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 1 ст. 438 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюють прокурори Офісу Генерального прокурора.

Слідчим за погодженням з прокурором 19.03.2025 здійснено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України, тобто в перевищенні військовою службовою особою службових повноважень, тобто умисному вчинені дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

На переконання слідчого, наразі у кримінальному провадженні існують передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які обумовлюють застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Позиції сторін кримінального провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому.

Захисник, адвокат ОСОБА_4 , заперечувала проти задоволення клопотання з підстав необґрунтованості підозри, відсутності ризиків та недоведеністю стороною обвинувачення неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу. Вказувала на незаконність затримання підозрюваного, на непомірний розмір застави, позитивні характеристики підозрюваного та міцні соціальні зв`язки. Просила застосувати до нього запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Захисник, адвокат ОСОБА_10 , також вказував на відсутність доказів обґрунтованої підозри. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав думку своїх захисників.

Релевантні джерела права

У силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:

1) особисте зобов`язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 4261 КК України перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20.08.2021 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України, та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 1 ст. 438 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюють прокурори Офісу Генерального прокурора.

З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_6 з 17.01.2017 по 20.05.2019 перебував на посаді начальника 2 відділення 12 відділу Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України згідно з наказом № 21-ос від 20.01.2017.

Проходячи військову службу у військовому званні «капітан» ОСОБА_6 , як військовослужбовець, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 17, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Водночас, капітан ОСОБА_6 , незважаючи на обов`язок неухильно дотримуватися вищезазначених норм, будучи військовою службовою особою - військовослужбовцем Управління державної охорони України, знехтував вимогами законодавства, за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями Управління державної охорони України та іншими невстановленими особами перевищив свої повноваження в умовах особливого періоду при наступних обставинах.

Так, невстановлена на даний час слідством група осіб, діючи в особистих інтересах протиправно, з корисливих мотивів, організувала доставляння на митну територію України валютних цінностей повітряним транспортом з території рф.

Зустріч повітряного транспорту, отримання валютних цінностей та вивезення їх з охоронюваної зони аеропорту поза митним контролем, без виконання митних формальностей, як й доставка до заздалегідь визначеної точки, невстановленим на даний час слідством особами було доручено заступнику начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України полковнику ОСОБА_8

ОСОБА_8 , розуміючи необхідність потрапляння до охоронюваної зони прикордонного контролю з використанням службових повноважень, використання службових транспортних засобів Управління державної охорони України, допомоги у завантаженні валютних цінностей та їх доставки до заздалегідь завданої точки, а також в забезпеченні безпеки при перевезенні значного розміру валютних цінностей, усвідомлював, що за таких обставин самостійно не зможе виконати поставлене перед ним завдання.

З метою реалізації злочинного наміру невстановленої на даний час групи осіб, ОСОБА_8 у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час але не пізніше вечірньої пори доби 28 березня 2019 року, усвідомлюючи, що самостійно реалізувати злочинний умисел він не зможе, розуміючи, що для виконання злочинного плану необхідно знайти інших співучасників (виконавців, співвиконавців) вчинення злочину, залучив в якості співвиконавців у вчинені злочину підлеглих військовослужбовців Управління державної охорони України капітана ОСОБА_6 та старшого лейтенанта ОСОБА_9 , а також інших невстановлених на даний час досудовим слідством осіб.

Дійшовши спільної домовленості про вчинення злочину, за результатами якої кожен із співучасників дав свою згоду на його вчинення, учасники злочину обумовили злочинний план та здійснили розподіл ролей, згідно якого полковник ОСОБА_8 повинен був отримати грошові кошти в іноземній валюті від особи, яка їх доставила з території рф, перерахувати валютні цінності, винести до службового транспорту, де з допомогою капітана ОСОБА_6 та старшого лейтенанта ОСОБА_9 кошти будуть завантажені в транспортні засоби, й співучасники без проходження митних формальностей з перевищенням своїх повноважень покинуть охоронювану зону аеропорту. Крім того, ураховуючи підрозділ Управління державної охорони України де останні несли службу до їх ролі відносились усі питання транспортування, перевезення, доставки ОСОБА_8 разом з вантажем, тобто забезпечення транспортом, охороною як співучасників так й цінного вантажа. Залучення ОСОБА_8 інших невстановлених слідством осіб забезпечило заїзд та виїзд службового автотранспорту Управління державної охорони України в/з охоронюваної зони прикордонного контролю з вантажем, який підлягав обов`язковому декларуванню та іншим митним формальностям, без проходження таких, супроводження та зустріч вантажу на заздалегідь завданій точці зустрічі.

Кожен учасник злочину був обізнаний із загальним планом вчинення злочину, знав, які конкретно функції згідно такого плану покладаються безпосередньо на нього, та те, що інші очевидні для всіх і обов`язкові для вчинення злочину пункти плану виконуються іншими учасниками для досягнення спільної мети.

Так, у ході досудового розслідування встановлено, що 28 березня 2019 року повітряне судно CL-600-2B19 із реєстраційним знаком D-ALIK здійснювало рейс JTI261 з Національного аеропорту «Мінськ» (м. мінськ, республіка білорусь) до Міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського («Жуляни», м. Київ, Україна).

Єдиним пасажиром повітряного судна був громадянин рф ОСОБА_11 із вантажем у вигляді 10 (десяти) валіз чорного кольору, які містили поліетиленові пакунки з банкнотами номіналом 200 євро скріпленими банківськими стрічками.

Зазначені валізи були завантажені невстановленими особами на повітряне судно CL-600-2B19 із реєстраційним знаком D-ALIK у цей ж день 28 березня 2019 року у Терміналі А міжнародного аеропорту «Шереметьєво» (міський округ хімки московської області, рф), після чого цей борт відправився до м. Києва через Національний аеропорт «Мінськ» (м. мінськ, республіка білорусь) рейсом JTI260.

Приблизно о 23 год. 00 хв. 28 березня 2019 року повітряне судно CL-600-2B19 із реєстраційним знаком D-ALIK завершило рейс JTI261, прибуло із вищевказаним вантажем до Міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського («Жуляни», м. Київ, Україна) та перемістилось із злітно-посадкової смуги до місця стоянки повітряних суден на території аеропорту, що є охоронюваною зоною прикордонного контролю з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 366 Митного кодексу України (в редакції Закону № 2612-VIII від 08.11.2018), громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території, та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Статтями 196, 197 Митного кодексу України встановлено порядок переміщення через митний кордон України окремих видів товарів, на які встановлені заборони або обмеження.

Частиною 3 ст. 197 Митного кодексу України зазначено, що обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України

Так, Постанова Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» визначає порядок ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України фізичними особами, юридичними особами та банками готівкової валюти і банківських метал.

Відповідно до п. 18 вказаного Положення фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 9999 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 9999 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Тобто, при ввезені на території України суми в розмірі 10 000 євро і більше необхідне обов`язкове письмове декларування всієї суми.

Бланк декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей затверджений ПКМУ від 27.02.2019 № 203.

Декларація заповнюється власноручно громадянином, який досяг 16-річного віку, або уповноваженою ним особою.

Таким чином, порушенням встановленого Митним кодексом України порядком проходження митного контролю є переміщення валютних цінностей на які законодавством України встановлені обмеження.

Так, після прибуття приблизно о 23 год. 00 хв. 28 березня 2019 року повітряного судна CL-600-2B19 із реєстраційним знаком D-ALIK до Міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського («Жуляни», м. Київ, Україна), переміщення його із злітно-посадкової смуги до місця стоянки повітряних суден на території аеропорту, що є охоронюваною зоною прикордонного контролю з обмеженим доступом, на його борт разом із невстановленою на даний час слідством особою піднявся заступник начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України полковник ОСОБА_8 , який використав свої службові повноваження для безперешкодного потрапляння до охоронюваної зони на службовому транспорті разом з військовослужбовцями Управління державної охорони України ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими на даний час слідством особами.

Заступник начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України полковник ОСОБА_8 на борті повітряного судна CL-600-2B19 із реєстраційним знаком D-ALIK разом із громадянином рф ОСОБА_11 почав по черзі відкривати валізи чорного кольору, які містили поліетиленові пакунки з банкнотами номіналом 200 євро скріпленими банківськими стрічками, та перераховувати готівкові грошові кошти в іноземній валюті.

Протягом 10-15 хв. ОСОБА_8 за результатами перерахунку готівкових грошових коштів в іноземній валюті, які містились у 7 (семи) валізах чорного кольору, встановив, що загальна сума в них складає

38 612 000 євро (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 28.03.2019 становило 1 177 541 592,136 грн.), після чого вказані валізи із коштами в іноземній валюті громадянином рф ОСОБА_11 були передані ОСОБА_8 , а інші 3 валізи залишені на борту повітряного судна.

Відповідно до ст. ст. 5,6 Митного кодексу України державна митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. Державна митна політика є складовою частиною державної економічної політики.

Митні інтереси України - це національні інтереси України, забезпечення та реалізація яких досягається шляхом здійснення державної митної справи.

Митна безпека - це стан захищеності митних інтересів України. Проте, ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді головного фахівця 2 відділення 12 відділу Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України згідно наказу № 21-ос від 20.01.2017, будучи,

з врахуванням положень примітки 1 до ст. 425 КК України, військовою службовою особою, на яку покладено адміністративно-господарські обов`язки, в силу Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» являючись працівником правоохоронного органу, прийнявши Військову присягу, будучи військовослужбовцем Управління державної охорони України у військовому званні старшого лейтенанта, який за бездіяльність несе відповідальність згідно із законом (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»), та відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несе з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України», юридичну відповідальність згідно із законом, у т.ч. кримінальну, та встановлену законом відповідальність за незабезпечення додержання військової дисципліни та невжиття заходів для її відновлення (ч. 6 ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України), приблизно о 23 год 24 хв 28 березня 2019 року, в умовах особливого періоду, перебуваючи разом з іншими співучасниками

ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та іншими невстановленими слідством особами, у контрольованій зоні прикордонного контролю з обмеженим доступом, що охороняється на території Міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського («Жуляни»), дійшовши згоди з співвиконавцями з вчинення злочину, діючи відповідно до відведеної ролі, протиправно з прямим умислом згідно плану злочинних дій, відомого всім учасникам групи, узгоджуючи свої дії з іншими учасниками, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання його суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, не бажаючи рахуватись з покладеними на нього законом та іншими нормативно-правовими актами обов`язками, передбаченими ст. 17 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», після того як ОСОБА_8 , піднявшись на борт повітряного судна (адміністративний літак, бізнес-джет) CL-600-2B19, державний та реєстраційний знак D-ALIK, який розташовувався стоянці повітряних суден вказаного аеропорту, отримав від громадянина рф ОСОБА_11 38 612 000 євро (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 28.03.2019 становило 1 177 541 592,136 грн), у поліетиленових пакунках з банкнотами номіналом 200 євро скріплених банківськими стрічками, які було розміщені у 7 (семи) валізах чорного кольору, не дотримуючись встановленого Митним кодексом України та іншими законними, підзаконними нормативно-правовими актами порядку переміщення через митний кордон України валютних цінностей, без декларування транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей, перевищуючи свої повноваження як військовослужбовця Управління державної охорони України, передбачені ст. ст. 17, 18 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та іншими не встановленими слідством особами, протиправно із використанням службового транспорту й безперешкодного проходження авіаційного контролю як військовослужбовцями Управління державної охорони України, залишив охоронювану зону прикордонного контролю аеропорту з вказаною сумою в іноземній валюті, як наслідок перемістив через митний кордон України поза митним контролем, без виконання митних формальностей валютні цінності, що явно виходить за межі наданих йому повноважень, що заподіяло істотну шкоду митним інтересам України (національним інтересам України, забезпечення та реалізація яких досягається шляхом здійснення державної митної справи) та митній безпеці України, нормальному функціонуванню органу з охорони державного кордону та митних органів. ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, після переміщення валютних цінностей із зони прикордонного, митного контролю без законних на те підстав, усвідомлюючи протиправність своїх дій, безперешкодно покинув місце вчинення злочину, в подальшому в складі групи за попередньою змовою доставивши готівкові грошові кошти в іноземній валюті до заздалегідь завданого місця зустрічі.

Після передачі ОСОБА_8 грошових коштів, полишення останнім разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами території аеропорту, здійснення дозаправки літака авіаційним паливом, повітряне судно CL-600-2B19 із реєстраційним знаком D-ALIK здійснило рейс JTI262 з Міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського («Жуляни», м. Київ, Україна) до Національного аеропорту «Мінськ» (м. мінськ, республіка білорусь), а згодом рейсом JTI263 повернулось до м. москви рф.

Ураховуючи вищевказане, відповідно до ст.ст. 40, 42, 276, 277, 278 КПК України, слідчим за погодженням з прокурором 19.03.2025 здійснено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України, тобто в перевищенні військовою службовою особою службових повноважень, тобто умисному вчинені дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах особливого періоду, крім воєнного стану:

Щодо обґрунтованості підозри

Рівень обґрунтованості підозри впливає на ступінь втручання в права підозрюваної особи при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, зокрема на вибір виду запобіжного заходу.

Так, рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку. Зазначене, зокрема, пов`язане із обов`язком слідчого судді, суду при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК).

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Системний аналіз положень ст. 17, ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 94 та ч. 1, 2 ст. 368 КПК України свідчить про те, що на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання стосовно доведеності / не доведеності винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації її діяння відповідно до закону України про кримінальну відповідальність (КК України), позаяк вони підлягають вирішенню за результатами судового розгляду по суті обвинувального акта.

На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів визначає, чи є вірогідною причетність особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення (за стандартом «обґрунтованої підозри»), щоб застосувати до неї запобіжний захід.

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК, слідчим долучено до клопотання, зокрема:

- протоколом огляду відеозапису під назвою «Т1» від 18.02.2025;

- протоколом огляду відеозапису під назвою «Т1» від 19.02.2025

- протоколом огляду системи пошуку «Google» за посиланням «ОСОБА_15» від 18.02.2025;

- протоколом огляду відео за посиланням на матеріали журналістських розслідувань « ОСОБА_16 оберігають колишні охоронці ОСОБА_17 - «Схеми», «Охоронці у спадок» від 18.02.2025;

- відповіддю Державної авіаційної служби України на запит від 20.02.2025;

- відповіддю Адміністрації Дерприкордонслужби на запит від 26.02.2025;

- висновком експерта № 1911/25-35 від 24.02.2025 (КНДІСЕ);

- рапортом Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань на виконання доручення слідчого;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 06.03.2025;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.03.2025;

- інформацією Державної митної служби України Київської митниці;

- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтролю особи від 17.03.2025 № 10-3/8461т;

- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтролю особи від 17.03.2025 № 10-3/8463т;

- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтролю особи від 17.03.2025 № 10-3/8465т;

- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтролю особи від 17.03.2025 № 10-3/8466т;

- матеріалами ГОУ ДБР на виконання доручення слідчого від 18.03.2025;

- матеріалами ГОУ ДБР на виконання доручення слідчого від 19.03.2025, іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Дослідивши відомості, які містяться в перелічених доказах, слідчий суддя вважає їх у сукупності достатніми для того, щоб у межах судового контролю дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_6 до інкримінованого злочину за тих обставин, що відображені у повідомленій йому підозрі, та про обґрунтованість останньої.

Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. У межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, вдаватися до оцінки наявності в її діях складу кримінального правопорушення чи конкретних кваліфікуючих ознак, на що вказувала сторона захисту.

Перелічені матеріали досудового розслідування підтверджують відображені у повідомленні про підозру обставини щодо вчинення ОСОБА_6 умисних дій, які виходять за межі наданих йому повноважень.

Також слідчий суддя враховує, що відомості, які містяться в долучених слідчим матеріалах, загалом узгоджуються між собою та відповідають обставинам, викладеним в підозрі ОСОБА_6 .

Враховуючи зазначене, такий високий рівень обґрунтованості підозри виправдовує більш серйозне втручання в права особи при виборі запобіжного заходу.

Щодо заявлених ризиків для кримінального провадження

У своєму клопотанні слідчий вказав про існування передбачених п. 1-4, ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, які обумовлюють необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

(І) ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та / або суду.

Обставинами, на підставі яких сторона обвинувачення дійшла висновку про наявність вказаних ризиків, є те, що кримінальне правопорушення, що інкримінується ОСОБА_6 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Вищевикладене свідчить також про те, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може планувати втечу та переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.

ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості залишити територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.

Перебування нашої держави у стані війни з російською федерацією може також сприяти ОСОБА_6 до залишення меж підконтрольної Україні території, що унеможливить подальше проведення належного досудового розслідування та судового розгляду.

(ІІ) ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Зважаючи на інкримінування підозрюваному злочину у групі за попередньою змовою за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України, а також на міру покарання, яка загрожує йому, сторона обвинувачення обґрунтовано вважає, що ОСОБА_6 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, вчинятиме дії спрямовані на знищення або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні, збір яких на даний час слідством не завершено, що значно вплине на процес доказування вини як підозрюваного, так й співучасників, інших можливих спільників, які діяли за попередньою змовою групою осіб.

На теперішній час у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усі місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази, не встановлені усі особи причетні до його вчинення.

Підозрюваний ОСОБА_6 та інші на даний час невстановлені особи під час вчинення кримінального правопорушення, з метою узгодження дій по реалізації злочинного плану вживали заходи конспірації та приховування своєї діяльності. Зокрема, використовували мобільні термінали, інші електронні засоби, які за своїм функціоналом дозволяють спілкуватися шляхом направлення зображень і текстових повідомлень. Вказані засоби зв`язку, як знаряддя підготовки вчинення злочину, містять докази протиправної діяльності підозрюваного та інших співучасників, а тому, усвідомлюючи важливість доказового значення цих предметів для досудового розслідування, підозрюваний матиме можливість вжити заходів до їх приховання, знищення чи спотворення наявної у них інформації.

Досудове розслідування на даний час триває, збираються відомості на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та інших осіб, які б були достатніми для завершення слідства, а тому знищення таких відомостей негативно вплине на повноту кримінального провадження.

(ІІІ) ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні.

ОСОБА_6 , маючи тісні зв`язки у державних та правоохоронних органах, може незаконно впливати на свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження, з метою надання недостовірних показів, зміни раніше наданих у кримінальному провадженні показів і уникнення кримінальної відповідальності.

Оскільки підозрюваному вручені повідомлення про підозру та клопотання про обрання запобіжного заходу з доданими до нього матеріалами досудового розслідування, якими воно обґрунтовується, відповідно останній отримав можливість знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які містять значиму інформацію, у тому числі щодо проведених слідчих та процесуальних дій, які йому до цього були невідомі. З урахування вказаної обставини підозрюваний, перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, матиме можливість обговорювати з співучасниками, іншими невстановленими особами, причетними до протиправної діяльності, як відомі, так й невідомі органу досудового розслідування обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, та усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб, розробити стратегію ухилення від відповідальності. Крім цього, враховуючи важливість та силу доказового значення висновків експертів у цьому провадженні підозрюваний, як особисто так і через інших осіб, може вдатися до впливу на цих учасників процесу у цьому ж кримінальному провадженні з метою дискредитації їх висновків. Враховуючи встановлення факту вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, усвідомлюючи, що відомі йому особи з числа невстановлених на даний час стороною обвинувачення, можуть надати правдиві показання щодо його ролі у вчиненні кримінального правопорушення, намагатиметься вплинути на них з метою домогтися надання неправдивих показань на свою користь чи унеможливити своє викриття, а також приховування можливих співучасників та осіб, що їм сприяли.

Встановлення об`єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення можливе лише шляхом проведення допитів осіб яким вони відомі.

Слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування є достатньо даних вважати, що, використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою мінімізації негативних наслідків для себе, підозрюваний має можливість впливати на свідків, інших осіб, які ще не допитані, з метою розроблення загальної, узгодженої стратегії уникнення від кримінальної відповідальності.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

(ІV) ризик що підозрюваний перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином

При встановленні цього ризику слідчий суддя враховує, що на цей час у кримінальному провадженні перевіряється причетність низки інших осіб до підготовки та вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, у тому числі осіб, знайомих з підозрюваним. Враховуючи викладене, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може узгоджувати свої дії з невстановленими на даний час особами та таким чином намагатися не допустити викриття себе, а також встановлення обставин вчинення злочину. Також підозрюваний, усвідомлюючи, що досудове розслідування перебуває в активній стадії та проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення персональних даних осіб, причетних до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, зможе сприяти переховуванню таких осіб від органу досудового розслідування, у тому числі керувати такою протиправною діяльністю та фінансувати її.

З огляду на вище викладене слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення його дієвості та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

За змістом ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.

Слідчий суддя враховує обставини, які свідчать про високу інтенсивність ризиків переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, доведеність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , його зв`язки.

Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення; вік, стан здоров`я підозрюваного, його майновий стан, можливість виїхати закордон в умовах воєнного стану.

Посилання сторони захисту на незаконність затримання не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Надані стороною захисту характеризуючих даних про підозрюваного (наявність дружини, двох малолітніх дітей на утриманні, батька пенсійного віку, який має захворювання) не є, на думку слідчого судді, тими стримуючими факторами, щоб знизити встановлені слідчим суддею ризики до маловірогідності чи до їх виключення на цьому етапі досудового розслідування.

Доводи сторони захисту, що підозрюваний після проведення в нього обшуків, не вдався до переховування від органу досудового розслідування, слідчий суддя не бере до уваги, оскільки на той час останньому не була висунута підозра.

Крім того, стороною захисту також не надано будь-яких доказів на підтвердження неможливості перебування підозрюваного під вартою. Доказів, що підозрюваний за станом здоров`я не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, слідчому судді стороною захисту не надано.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним запобіганню встановленим ризикам. Водночас, застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Виходячи з наведеного та з огляду на встановлені ризики для кримінального провадження, слідчий суддя вважає неспроможними доводи сторони захисту про необхідність застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Щодо розміру застави

Сторона обвинувачення просила визначити заставу в розмірі 500 001 528,00 грн (п`ятсот мільйонів тисяча п`ятсот двадцять вісім гривень).

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 182 КПК).

Додатковим фактором встановлення застави у розмірі, який перевищує межі КПК, є визначення її як альтернативи до тримання під вартою. У зв`язку із цим, розмір застави збільшується з тим, щоб забезпечити таку ж дієвість застави, як і тримання під вартою. За загальним правилом застава у межах КПК не може бути альтернативою до тримання під вартою, адже сама по собі вона є значно м`якішим запобіжним заходом. Тримання ж під вартою є винятковим запобіжним заходом (ч. 1 ст. 183 КПК), а тому й альтернативна до нього застава у переважній більшості ситуацій визначається як для «виключного випадку» (ч. 5 ст. 182 КПК).

Положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Слідчий суддя вважає, що у цій справі є необхідним визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у 132 100,39 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 400 000 000,00 грн (чотириста мільйонів гривень), оскільки внесення застави в саме такому розмірі достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним ОСОБА_6 , покладених обов`язків у разі звільнення з-під варти.

Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 194, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20.08.2021 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 17.05.2025 до 05:40 хв.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у 132 100,39 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 400 000 000,00 грн (чотириста мільйонів гривень), зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у провадженні, коло яких буде окреслено слідчим, як безпосередньо, так й через інших осіб;

- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:

Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО: 820172

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ

р/р UA128201720355259002001012089

Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).

Підозрюваний ОСОБА_6 зобов`язаний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу внести кошти на вищевказаний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_6 , в тому числі до фактичного внесення коштів на зазначений рахунок, підозрюваний та заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Повний тест ухвали оголошено о 08 год. 25 хв. 25.03.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1