Рішення № 129167256, 15.07.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11897/25

провадження № 2/753/8624/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила зняти арешт з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби у Дарницькому районі АА240341 від 21.04.2003 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бесараб О.В., із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . 05.06.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бесараб О.В. винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки нотаріусом при перевірці виявлено, що 07.10.2004 накладено арешт на 1/2 частку вказаної квартири. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено наступні дані: тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 1363126; зареєстровано: 07.10.2004 18:38:54 за №1303126 реєстратором: Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова, АА 240341, 21.04.2003, Відділ державної виконавчої служби у Дарницькому р-ні; об`єкт обтяження: квартира, 1/2 частка квартири; власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду; архівний запис: додаткові дані: архівний номер: 544898KIEV16, архівна дата: 23.04.2003, дата виникнення: 23.04.2003, № реєстра: 181098-137, внутр. №1B01893825F4302D835C.

На звернення позивача до Дарницького ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) було повідомлено, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що виконавчі документи відносно ОСОБА_2 на виконанні у Відділі не перебувають також було рекомендовано звернутись до суду для зняття арешту.

Посилається на те, що у зв`язку із накладеним арештом, у неї виникають труднощі під час оформлення спадщини на 1/2 частину квартири. Вона як спадкоємиця позбавлена можливості вільно володіти та розпоряджатись нерухомим майном, у зв`язку із чим звернулася до суду з даним позовом

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16.06.2025 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також зобов`язано Шістнадцяту київську державну нотаріальну контору надати належним чином завірені документи, на підставі яких 07.10.2004 накладено арешт на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

07.11.2025 р. від Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори до суду надійшла копія постанови ВДВС Дарницького РУЮ № АА240341 від 21.04.2003 року.

В судове засідання, позивач не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи відповідач повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не відомі. У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та у встановлений судом строк не подав відзиву на позовну заяву.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи,позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.12).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_2 (а.с.14).

ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бесараб О.В., із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

05.06.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бесараб О.В. винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки нотаріусом при перевірці наявності/відсутності заборони або арешту вищезазначеного спадкового майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виявлено, що 07.10.2004 накладено арешт на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено наступні дані: тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 1363126; зареєстровано: 07.10.2004 18:38:54 за №1303126 реєстратором: Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова, АА 240341, 21.04.2003, Відділ державної виконавчої служби у Дарницькому р-ні; об`єкт обтяження: квартира, 1/2 частка квартири; власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду; архівний запис: додаткові дані: архівний номер: 544898KIEV16, архівна дата: 23.04.2003, дата виникнення: 23.04.2003, № реєстра: 181098-137, внутр. №1B01893825F4302D835C (а.с.7).

Шістнадцята київська державна нотаріальна контора надала суду постанову державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ АА240341 від 21.04.2003 року, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 із забороною здійснювати відчуження вказаного майна.

З копії постанови державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ АА240341 від 21.04.2003 р., вбачається, що на примусовому виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ перебував виконавчий лист №2-1066, виданий 17.04.1998 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів.

З листів-відповідей Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 12.05.2025 р., та від 16.05.2025 р., вбачається, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, виконавчі документи відносноОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на виконанні у Відділі не перебувають. Надати більш детальну інформацію не виявляється можливим, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Запропоновано звернутись до суду для зняття арешту (а.с.15,16).

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1218 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Вказане положення покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1,2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, виходячи із наведених вище норм міжнародного та вітчизняного законодавства, суд доходить висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом зняття арешту з такого майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких заперечень по суті позовних вимог Відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що оскільки виконавчих проваджень стосовно позивача не існує, з моменту накладення арешту пройшов тривалий час, будь-яких майнових претензій з бору стягувача немає, то на даний час не доведено існування будь-яких законних підстав для обмеження позивача у розпорядженні своїм майном, а також не доведено необхідності застосування такого заходу як арешт спірного майна, а відтак суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зняття арешту з майна - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , накладеного на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції АА240341 від 21.04.2003 року

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 316, 319, 321, 328, 391 ЦК, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 265, 268, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна- задовольнити.

Зняти арешт з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції АА240341 від 21.04.2003 року (тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 1363126; зареєстровано: 07.10.2004 18:38:54 за №1303126 реєстратором: Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова, АА 240341, 21.04.2003, Відділ державної виконавчої служби у Дарницькому р-ні; об`єкт обтяження: квартира, 1/2 частка квартири; власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду; архівний запис: додаткові дані: архівний номер: 544898KIEV16, архівна дата: 23.04.2003, дата виникнення: 23.04.2003, № реєстра: 181098-137, внутр. №1B01893825F4302D835C).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.07.2025.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА