Ухвала суду № 129164784, 29.07.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5234/24

Провадження №6/369/240/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2025 року м. Київ

Києво-Святошинськийрайонний судКиївської області,у складі:головуючого суддіЯнченка А.В.,при секретарісудового засіданняБезкоровайній М.Л.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Києві заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення у справі № 369/5234/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду, ухваленого у цивільній справі № 369/5234/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, згідно якої просила суд розстрочити виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.09.2024 року по справі № 369/5234/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у розмірі 22 846 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок шість) грн. 79 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. на один рік, а саме: першого числа першого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 156, 24 грн. першого числа другого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 156, 24 грн. першого числа третього місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 156, 24 грн. першого числа четвертого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 156, 23 грн. першого числа п`ятого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 156, 23 грн. першого числа шостого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 156, 23 грн. першого числа сьомого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 156, 23 грн. першого числа восьмого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 156, 23 грн. першого числа дев`ятого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 156, 23 грн. першого числа десятого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 156, 23 грн. першого числа одинадцятого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 156, 23 грн. першого числа дванадцятого місяця, який настає за місяцем, у якому винесено судове рішення про розстрочку виконання рішення 2 156, 23 грн.

В обґрунтування вимог поданої заяви представник заявника вказує на неможливість виконання вказаного судового рішення з огляду на сьогоднішній день, у ОСОБА_1 немає змоги виконати рішення суду одним платежем, а саме одночасно сплатити 22 846, 79 грн. заборгованості, 3 028 грн. судового збору.

Така ситуація склалася у зв`язку із складним фінансовим становищем відповідача, яке виникло у зв`язку з: несприятливою економічною ситуацією в країні, яка утворилась внаслідок спалаху у 2020 році пандемії нової коронавірусної інфекції (SARS-CoV-2), військової агресії російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року. ОСОБА_1 повідомляє суд про те, що має намір повністю та добровільно погасити борг перед Позивачем, але на даний час Відповідач не має достатньо грошових коштів для виконання рішення суду шляхом перерахування суми боргу Позивачу одним платежем, що підтверджується Довідкою з Пенсійного фонду України форми ОК 5, з якої вбачається, що доходу Відповідача недостатньо навіть для задоволення у повній мірі власних побутових потреб.

У судове засідання 30.05.2025 року сторони не з`явилась.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд вважає за можливе розглянути дану заяву у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Вивчивши подану заяву та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявапро розстроченнявиконання судовогорішення у справі № 369/5234/24не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.09.2024 року стягнуто з із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за кредитним договором № 2029219457 від 24.02.2020 року в розмірі 22846 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок шість) грн. 79 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Заявник просить розстрочити виконання вищевказаного рішення суду строком на 1 рік, вказуючи на скрутне матеріальне становище, яке виникло внаслідок форс-мажорних обставин через введення карантину та воєнного стану, відсутність належного доходу.

Суд не приймає до уваги ці твердження заявника та вважає їх необґрунтованими.

Так, відповідно до вимогст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Заст. 124 ч. 5 Конституції України,ст.14 ч.1 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно дост. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ч. 2ст. 14 ЦПК України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, зокрема,ст. 382 КК Українипередбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду.

У випадку невиконання рішення суду добровільно, воно підлягає виконанню у примусовому порядку. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаєЗакон України «Про виконавче провадження».

Відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчого документа.

Завершальною стадією судового провадження на підставіст.1 Закону України «Про виконавче провадження»є виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1, 2ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошує, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Згідност. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченомуЗаконом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням.

Таким чином, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду може бути застосована судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч. 3ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Пунктом 10постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року № 14визначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно дост. 351 ЦПКіст. 121 ГПКїх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки чи розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003р. у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

Відповідно доУказу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 рокув Україні введено воєнний стан із 05.30 год., 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено і він триває по даний час.

У своєму листі № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата (далі ТПП) України на підставі ст. ст.14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05.30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно доУказу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, суд зауважує, що з кінця березня 2022 року і на даний час на території Київської області не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка в області є стабільною. Відтак, зазначені обставини не можуть бути враховані.

Також, необхідно звернути увагу на те, що складне матеріальне становище не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Суд зауважує на те, що відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Інших доказів, що могли б свідчити про наявність виняткових чи поважних причин неможливості виконання рішення суду заявником суду не надано.

Таким чином, аналізуючи доводи заяви в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що зазначені заявником доводи законодавчо не є підставами для задоволення заяви. Крім того, заявником не надано доказів випадку винятковості, який відповідно до вимогст. 435 ЦПК Україниє обов`язковою умовою для розстрочення виконання рішення суду, а скрутне матеріальне становище не має характеру особливої або виняткової обставини. Крім того, надані докази не свідчать і про наявність скрутного матеріального становища.

Відтак, заявником не обґрунтовано винятковості випадку, у зв`язку з яким слід би було розстрочити виконання вказаного рішення суду, не зазначено достатніх обставин та не надано доказів, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення, а відтак, і про необхідність розстрочення такого. Складне матеріальне становище не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду. Інші доводи заявника на висновки суду не пливають і підстав для задоволення заяви не дають.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення у справі № 369/5234/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 258-261, 353-355, 435 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення у справі № 369/5234/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

У разі якщо ухвала була постановлена без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.

Повна ухвала складена: 29.07.2025 року.

Суддя А.В. Янченко