Рішення № 129162555, 28.07.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 року справа № 580/5669/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж» (далі - позивач) з позовом до Київської митниці (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2025/000039/2 від 13.03.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100160/2025/000103 від 13.03.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу позивачем були надані всі документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за основним (першим) методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач зазначає, що в оскаржуваних рішеннях відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за попередніми методами. У зв`язку з чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішень, які звернуті до оскарження.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж» 23.05.2025 надіслало до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що перевіркою поданих документів було встановлено, що відомості, які містяться в наданих декларантом документах є необ`єктивними, не підтвердженими належним чином документально, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 52, ч. 21 ст. 58 та ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України. Декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору було неможливим, тому визначення митної вартості товару відбулось за резервним методом визначення митної вартості щодо подібних товарів, використовуючи наявну у митниці інформацію. Таким чином відповідач вважає, що рішення митного органу є правомірними та відповідають вимогам законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж» зареєстроване як юридична особа з 17.11.2003 року, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10261200000000504, ідентифікаційний код 14179865.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ» та «KUMAIL GLOVES INDUSTRIES», Пакистан було укладено зовнішньоекономічний контракт № 30-10-4 від 30.10.2024 року, відповідно до якого предметом Контракту є Захисні рукавиці.

Розділом 1 Контракту визначено, що:

- продавець повинен виготовити та продати, а Покупець прийняти та оплатити Товар асортимент та кількість, яку по кожній партії вказуються у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Контракту;

- продавець зобов`язаний поставити товар на умовах, передбачених у Специфікації, з технічними характеристиками, викладеними в додатку №2 до чинного договору;

- продавець зобов`язаний виготовити товар згідно з умовами технічного завдання викладеного в додатку №2 до чинного договору.

Згідно розділу 3, вартість Контракту визначена сумою всіх інвойсів до Контракту, валюта Контракту долар США.

Розділом 4 встановлено, що платіж за Товар здійснюється шляхом переказу грошей на рахунок Продавця, зазначеного у пункті 13 цього Контракту та згідно з Інвойсом. Оплата за цим Договором узгоджується між Продавцем та Покупцем та фіксуються в Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Контракту.

В розділі 5 сторони визначили, що місцем навантаження та переходу права власності є порт Карачі або порт Касім Пакистан. Постачання Товару здійснюється згідно з Інкотермс-2020, на умовах FOB по кожній партії товару.

Між сторонами контракту, на виконання умов контракту, було підписано Додаток 1 до Контракту - Специфікацію №1, відповідно до якого погоджено поставку товару, а саме: - захисні рукавички CMB001 у кількості 84000 пар, ціна за од. 0,85 дол. США. На загальну суму 71400 дол. США.

Також, вказаною специфікацією передбачені умови розрахунків, а саме: 50% після підписання Контракту протягом 5 робочих днів; 45% після проходження Інспекторського контролю 100% обсягу партії та при повній готовності до відвантаження контейнера в порт; 5% протягом 15 днів після приймання товару на складі Покупця на території України. Термін виготовлення 84000 пар протягом 45 днів, але не більше, після отримання 50% передплати.

Додатком №2 сторони визначили Технічне завдання, а саме: рукавиці технічні комбіновані білий волов`ячий спилок біла бавовна, зелені посилені кінчики пальців та долоня, відповідають вимогам стандарту EN 420, EN 388, EN 407. Категорія/клас рукавичок не гірше АВ.

Продавцем на виконання вимог Контракту №30-10-4 від 30.10.2024 було складено інвойс №KGI/PLLC-01/OCT24 30.10.2024 на загальну суму 71 400,00 доларів США. Покупець на виконання умов, передбачених інвойсом №KGI/PLLC-01/OCT24 30.10.2024 року здійснив оплату за товар, що підтверджується платіжними інструкціями з АТ «ПУМБ».

Відповідно до коносаменту № MLKHI1986GSK від 24.12.2024 року, місцем навантаження товару визначено порт навантаження (Port of Loading): Карачі, Пакістан; місце розвантаження товару пункт призначення (Port of Discharge) визначено: Гданськ Польща.

На підставі контракту №30-10-4 від 30.10.2024, специфікації №1 та інвойсу №KGI/PLLC-01/OCT24 30.10.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ» було ввезено на митну територію України придбаний товар на загальну суму 71 400,00 доларів США.

11.03.2025 позивачем (в особі декларанта ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ") до митниці було подано до митного оформлення митну декларацію №25UA100160041641U1. Митна вартість, визначена декларантом за ціною договору (контракту), яка була вказана у інвойсі №KGI/PLLC-01/OCT24 30.10.2024 в розмірі 71 400,00 доларів США відповідно.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом митному органу були надані документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України:

1. Пакувальний лист від 30.10.2024;

2. Проформа-інвойс KGL/PLLC-01/ОСТ24 від 30.10.2024;

3. Коносамент MLKHI1986GSK від 24.12.2024;

4. CMR № 455074 від 07.03.2025;

5. Платіжні доручення банку АТ «ПУМБ» №7 від 01.11.2024, №10 від 17.12.2024;

6. Рахунок на транспортні витрати LS-4628992 від 06.03.2025;

7. Рахунок на транспортні витрати LS-4629037 від 07.03.2025;

8. Довідка про транспортні витрати №455074 від 07.03.2025;

9. Зовнішньоекономічний контракт №30-10-4 від 30.10.2024 з додатками №1 та №2 від тієї ж дати;

10. Митна декларація експортера C-SPEX-000723 від 17.12.2024.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару вказаній позивачем у митній декларації, відповідачем були направлені позивачу повідомлення із вимогою про надання додаткових документів (ч. 3 ст. 53 МК України).

Позивачем після отримання повідомлення митного органу із зауваженнями та сумнівами додатково було надано: комерційну пропозицію постачальника від 30.10.2024; договір на техніко-економічне обґрунтування №0220/2023 від 20.02.2023; договори на організацію перевезення вантажів: №19/07/203 від 19.07.2023 та №3428 від 13.02.2025.

Аналізуючи відомості у наданих позивачем документах, митним органом встановлено, що копія митної декларації країни відправлення від 24.12.2024 № MLKHI1986GSK та коносаменті від 24.12.2024 № MLKHI1986GSK містить посилання на реквізити інвойсу від 17.10.2024 № KGI/PLLC-01/OCT24, який до митного органу не надано, що на думку відповідача не відповідає умовам визначеним ч. 2 ст. 53 Кодексу. Рахунки-фактури щодо транспортно-експедиційних витрат від 06.03.2025 № LS4628992 та від 07.03.2025 № LS-4629037 складені у відповідності до умов договору щодо транспортно-експедиційних витрат від 25.11.2024 LS251124/452929, до митного органу не надано. Таким чином, митний орган дійшов висновку про відсутність можливості здійснити перевірку ключової інформації щодо процесу транспортування, в т. ч. і щодо умов оплати за надані послуги.

Рішенням Київської митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2025/000039/2 від 13.03.2025, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення№UA100160/2025/000103 від 13.03.2025.

Позивач не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Матеріалами справи підтверджено, що 11.03.2025 року позивачем (в особі декларанта ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ") до митниці було подано до митного оформлення митну декларацію №25UA100160041641U1. Митна вартість, визначена декларантом за ціною договору (контракту), яка була вказана у інвойсі №KGI/PLLC-01/OCT24 30.10.2024 року в розмірі 71 400,00 доларів США відповідно.

Разом з даною декларацією товариством були надані митному органу копії документів, перелік, яких наведено в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме:

1. Пакувальний лист від 30.10.2024;

2. Проформа-інвойс KGL/PLLC-01/ОСТ24 від 30.10.2024;

3. Коносамент MLKHI1986GSK від 24.12.2024;

4. CMR № 455074 від 07.03.2025;

5. Платіжні доручення банку АТ «ПУМБ» №7 від 01.11.2024, №10 від 17.12.2024;

6. Рахунок на транспортні витрати LS-4628992 від 06.03.2025;

7. Рахунок на транспортні витрати LS-4629037 від 07.03.2025;

8. Довідка про транспортні витрати №455074 від 07.03.2025;

9. Зовнішньоекономічний контракт №30-10-4 від 30.10.2024 з додатками №1 та №2 від тієї ж дати;

10. Митна декларація експортера C-SPEX-000723 від 17.12.2024.

Згідно ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

За результатами перевірки поданої митної декларації №25UA100160041641U1 відповідачем направлено позивачу повідомлення із вимогою про надання додаткових документів (ч. 3 ст. 53 МК України).

На виконання повідомлення ТОВ «Престиж» додатково були надані відповідачу: комерційну пропозицію постачальника від 30.10.2024; договір на техніко-економічне обґрунтування №0220/2023 від 20.02.2023; договори на організацію перевезення вантажів: №19/07/203 від 19.07.2023 №3428 від 13.02.2025.

Рішенням Київської митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2025/000039/2 від 13.03.2025 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення№UA100160/2025/000103 від 13.03.2025.

Так, підставою для прийняття вищезазначених рішень слугували ті обставини, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Крім того, подана товариством копія митної декларації країни відправлення від 24.12.2024 № MLKHI1986GSK та коносаменті від 24.12.2024 № MLKHI1986GSK містить посилання на реквізити інвойсу від 17.10.2024 № KGI/PLLC-01/OCT24, який до митного органу не надається, що не відповідає умовам визначеним ч. 2 ст. 53 Кодексу. Рахунки-фактури щодо транспортно-експедиційних витрат від 06.03.2025 № LS4628992 та від 07.03.2025 № LS-4629037 складені у відповідності до умов договору щодо транспортно-експедиційних витрат від 25.11.2024 LS251124/452929, який до митного органу не надано. Також митним органом були встановлені розбіжності у поданих документах, а тому відповідач зазначає, що митна вартість не може бути визнана за заявленою декларантом вартістю, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України.

Крім того, митний орган приймаючи рішення, зазначив, що у нього відсутня можливість здійснити перевірку інформації щодо процесу транспортування, в т.ч. і щодо умов оплати за надані послуги у зв`язку з тим, що ТОВ «Престиж» не надало інформації щодо понесених витрат в частині обробки/зберігання/завантаження/митне очищення оцінюваної партії товарів у транзитній країні.

Також, відповідач дійшов до висновку, про застосування резервного методу при визначенні митної вартості товарів, адже декларантом не надано всіх запитуваних документів, а в наданих документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Стосовно доводів митного органу щодо ненадання до митного оформлення документів які б підтверджували інформацію, щодо понесених витрати в частині обробки/зберігання/завантаження/митне очищення оцінюваної партії товарів у транзитній країні, суд зазначає наступне.

З наявного в матеріалах справи договору №LS251124/452929 від 25.11.2024 року, укладеного між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» та ТОВ «ПРЕСТИЖ» передбачено виконання експедиторських обов`язків, а саме п. 2.2.4 зазначено вимагати від клієнта надання повного комплекту товаросупроводжувальних документів відповідно до п. 3.1 Договору.

Пунктом 3.1 зазначеного Договору передбачені права, та обов`язки, щодо надання клієнту документів, які стосуються підтвердження здійснення транспортування.

З вказаного договору вбачається, що транспортування доручено третім особам.

Відповідно до наявних в матеріалах справи довідки про транспортні витрати від 07.03.2025 № 455074 та рахунка-фактури щодо транспортно-експедиційних витрат від 06.03.2025 № LS-4628992 та від 07.03.2025 № LS-4629037 видані ТОВ «Ламан Шипінг», та відповідно до наданих товаротранспортних документів, встановлено, що компанія ТОВ «Ламан Шипінг», не зазначена як безпосередній виконавець транспортних послуг, а до процесу перевезення, зокрема, залучено «FENIKS CARGO SP. Z O.O.» (особа відповідальна за перевезення згідно відомостей, зазначених в коносаменті), PE «Vysochanska Nina», «SLT Trans Logistic Sp.z.o.o.» (гр. 22 CMR), тобто, відбулося залучення третіх осіб.

Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Разом з тим, документів, які видані суб`єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування та передбачені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - наказ № 599, до митного органу не було надано з підстав, що згідно з наказом № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; - страховий сертифікат (копія) та витрати на страхування цих товарів.»

Суд дійшов висновку, що відсутність самого договору у переліку наданих позивачем документів не позбавляли митний орган упевнитись в достовірності визначення митної вартості імпортованих товарів, оскільки наявність договірних відносин між сторонами є безумовною, очевидною та в повній мірі підтверджуються з інших, наданих декларантом, численних документів.

Також необхідно зазначити, за результатами аналізу логістичного маршруту вбачаються додатково понесені позивачем витрати на вивантаження товару в порту призначення, та на зберігання товару у період з 25.02.2025 по 07.03.2025. Однак, вищевказані витрати, не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному транспортному документі.

Відповідно до мережі Інтернет компанія SLT Trans Logistic Sp.z.o.o. (гр. 22 CMR) спеціалізується на наданні експедиторських, складських та митних послуг. Отже, у митного органу відсутня інформація щодо понесених витрат в частині обробки/зберігання /завантаження/ митне очищення оцінюваної партії товарів у транзитній країні (Польща).

Отже позивачем були надані документи щодо витрат шляхом долучення довідки про транспортні витрати, де експедитором було зазначено, що транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України 80012,76 грн., в т.ч. розвантажувально-навантажувальні роботи. Міжнародне перевезення автотранспортом за межами державного кордону України 124 900 грн. Перевезення здійснювалось без страхування вантажу.

Наявність у митного органу сумнівів щодо повноти включення складових витрат на транспортне експедирування не може слугувати достатнім доказом під час прийняття рішення.

Отже вищенаведене свідчить про проведення повного фактичного розрахунку за фактично поставлений товар та виконання декларантом умов контракту, а тому в цій частині доводи митного органу є також необґрунтованими та безпідставними.

Необхідно зазначити, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України відсутність платіжних документів про оплату товару, наявність даних про його часткову оплату не можуть вплинути на заявлену митну вартість товару, оскільки вони не перебувають у залежності/не спростовують ту вартість товару, що визначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або документі, який його замінює, та додатків до нього: рахунку-фактурі (інвойс) або рахунку-проформі (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Названі документи формують зобов`язання у покупця на оплату товару у розмірі, встановленому у договорі, що свідчить про незмінність його вартості навіть за умови відсутності платіжних документів. \

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №826/7085/16.

Крім того, встановлення цін у господарських правовідносинах відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб`єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках. Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом на території України так і за її межами України не є предметом державного цінового регулювання.

Стосовно обґрунтування визначення методів визначення митної вартості, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з п.п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України (далі- МК України) митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.Згідно п. 20 ч. 1 ст. 4 МК України митна декларація заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Відповідно до норм ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Статтею 264 МК України визначено, що митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях.

Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів неможе бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунокпроформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу приписів ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1-2 ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктом 3.16 та пунктом 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

З наявних в матеріалах справи доказів, суд встановив, що позивачем (декларантом) відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за основним (першим) методом.

Суд звертає увагу, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах №21-262а12 від 11.09.2012 року та №21-91а12 від 29.05.2012 року.

Суд зауважує, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З викладених правових норм Митного кодексу України слідує, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності умов: - подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; - ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; - виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); - обґрунтування можливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Зважаючи на наведені фактичні обставини, у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортувалися та відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Вказане свідчить про необґрунтованість рішення митного органу, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої товариством митної вартості товару оскаржувані рішення не містять, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення вимог статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованих товарів не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те правових підстав. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Аналогічна вимога до змісту картки відмови міститься в пункті 7.1. та пункті 7.2. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012 (далі Порядок №631), картка відмови складається для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Слід звернути увагу, що оскаржена картка відмови не є вмотивованою, адже не містить обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме: відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості товару є непідтвердженими та які відомості про митну вартість товару є неповними, не містить роз`яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митної декларації за заявленим методом визначення митної вартості, а саме: не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в яких документах містяться, а також які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону.

Тому, в даному випадку, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім цього, неподання декларантом запитуваних відповідачем документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Судом встановлено, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем у оскарженому рішенні не наведено належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є неправомірним, оскільки в ньому не надано належних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов та не зазначено детальної інформації та джерел, що використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів. Оскільки, відповідно до пункту 7.1. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, а тому з огляду на визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів також підлягаює визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з ч. 1 ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у рішеннях Київської митниці про коригування митної вартості товарів від №UA100000/2025/000039/2 від 13.03.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2025/000103 від 13.03.2025 року - відсутні посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару ніби то є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2025/000039/2 від 13.03.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100160/2025/000103 від 13.03.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8А; код ЄДРПОУ 43997555) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» (18031, м. Черкаси, вул. Надпільна, 55; код ЄДРПОУ 14179865) сплачений судовий збір в сумі 8712 (вісім тисяч сімсот дванадцять) грн 32 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ