Ухвала суду № 129162490, 29.07.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/17020/24

УХВАЛА

29 липня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про ухвалення додаткового рішення суду в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Експрес" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 560/17020/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Експрес" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.07.2025 у справі № 560/17020/24 адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів UA400000/2024/0000195/2 від 20 серпня 2024 року; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Експрес" 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Експрес" 21.07.2025 надійшла заява, в якій представник позивача просить ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути витрати на здійснення перекладу у розмірі 1400,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Від відповідача надійшло заперечення на заяву щодо стягнення коштів на переклад документів.

Відповідач вказує, що рахунок-фактуру №26-11-622 від 27.11.2024 та платіжну інструкцію №695 від 27.11.2024 не можливо ідентифікувати із справою що розглядається, так як в цих документах не вказано ні назва, ні номер, ні дата документів, переклад яких було здійснено та за які виставлено рахунок.

Також відповідач посилається на те, що позивач не надав суду та відповідачу акт виконаних робіт/наданих послуг, де зазначено чіткий перелік перекладу документів на німецьку мову.

Зазначає, що лише рахунок-фактура (інвойс) складено німецькою мовою, а сертифікату з перевезення (походження) товару та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу складено англійською.

Окрім того, як стверджує відповідач, ні в позовній заяві, ні в заяві про усунення недоліків у справі позивач не заявляв вимоги про стягнення витрат на здійснення перекладу за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Відповідач вказує, що, так як позивач не заявляв до завершення розгляду справи в суді першої інстанції такого клопотання про стягнення витрат за переклад документів, тому, відповідно, суд не вирішував питання судових витрат, про які просить позивач.

Розглянувши подане клопотання, матеріали справи, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Стаття 252 Кодексу адміністративного судочинства України чітко регламентує, в яких випадках можливе винесення додаткового рішення, зокрема, у випадку, якщо не було вирішено питання щодо судових витрат, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача, а має компенсаційний характер і, певною мірою, є відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі, процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

Так, згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В ухвалах та постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22, від 08 січня 2024 року у справі №580/3758/19, від 23 січня 2024 року у справі №380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи.

Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 вказує, що частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи.

Разом з тим, суд зазначає, що ухвалою від 20 листопада 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Експрес" залишено без руху.

Запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду копій доданих до позовної заяви документів, з урахуванням положень ч. 2 ст. 161 статті КАС України, а саме: додаток № 2. Інвойс.PDF; додаток № 11МД експортна.PDF.; додаток № 15 Сертиф. eur1.PDF.; додаток № 18 ТП на авто.PDF, з їх офіційним перекладом на державну мову. (відповідно до кількості учасників справи).

Так, на виконання вимог ухвали від 20 листопада 2024 року, позивачем було долучено до матеріалів справи належним чином оформлені додатки, перекладені державною мовою, що свідчило про усунення недоліків позовної заяви.

Водночас, суд враховує, що ні в позовній заяві, ні в заяві про усунення недоліків у справі позивач не заявляв вимоги про стягнення витрат на здійснення перекладу за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Тобто, у позовній заяві було наведено чіткий та вичерпний перелік документів на підтвердження понесених витрат у справі.

При цьому, суд не було повідомлено про можливість виникнення інших додаткових витрат, що понесла сторона у подальшому.

Враховуючи наведене, розгляд вимоги про стягнення витрат на здійснення перекладу, шляхом прийняття додаткового рішення по справі не можливе, так як, судом вирішено питання про судові витрати, що були заявлені позивачем під час розгляду справи, а перегляд висновків суду шляхом прийняття додаткового рішення у справі не допускається.

Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Експрес" про ухвалення додаткового рішення суду у справі № 560/17020/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя Є.В. Печений