Рішення № 129158907, 29.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2025 року Справа № 160/13330/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 до Держави в особі комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки Дніпропетровської обласної ради", Комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки Дніпропетровської обласної ради" про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

08 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави в особі комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки Дніпропетровської обласної ради", Комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки Дніпропетровської обласної ради" з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідачів, що виразилася у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 інфляційних втрат за весь час прострочення сплати боргу у сумі 8992 грн. і трьох процентів річних від простроченої суми, починаючи з 19.04.2021;

- стягнути з Відповідачів на користь ОСОБА_1 за період невиплати боргу з 19.04.2021 по 20.03.2025 інфляційні втрати у сумі 5664,96 грн. та три процента річних у сумі 1070,91 грн., загалом 6722,57 гривень;

- зобов`язати Відповідачів розрахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 інфляційних втрат за весь час прострочення боргу у сумі 8992 грн. і трьох процентів річних від простроченої суми, починаючи з моменту відмови Відповідача у задоволенні його вимог про це, а саме з 07.05.2025 до фактичного здійснення зазначених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскільки у передбачений ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» строк виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у повному та належному розмірі, а саме: 12383 грн. (7*1769), здійснено не було, 28.04.2025 року, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач звернувся до відповідача про нарахування та сплату інфляційних втрат за весь час прострочення суми боргу, виплаченої на виконання рішення суду від 08.11.2021 у справі №160/17632/21, а також три проценти річних від простроченої суми. Проте, відповідач протиправно відмови у зазначеній виплаті листом від 07.05.2025 №К-152/01/536/1-01-08. Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Позов не відповідав вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 був залишений без руху. На виконання вимог ухвали позивач 15.05.2025 надав відповідну заяву.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у період з 15.05.2025 по 23.05.2025 у творчій відпустці, розгляд заяви здійснено 26.05.2025.

Ухвалою суду від 26.05.2025 відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.06.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що виплата заборгованості по щорічній разовій грошовій допомозі до 05 травня на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється за рахунок спеціальних бюджетних призначень в порядку черговості, яка складається в залежності від дати надходження рішення до боржника. При цьому, нарахована позивачу сума грошової допомоги має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань, установлених кошторисом. 20.03.2025 з дотриманням черговості виконання рішень ОСОБА_1 перераховано на особовий розрахунковий рахунок в AT «ПриватБанк», кошти в сумі 8992 (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дві гривні) 00 копійок. Таким чином, на даний час рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/17632/21 від 08.11.2021 виконано в повному обсязі. Вказав, що оскільки питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, де не йдеться щодо разових (щорічні - один раз на рік: до 5 травня, до Дня Незалежності) виплат, то комунальний заклад не повинен нараховувати та сплачувати інфляційні втрати за весь час прострочення суми, виплаченої на виконання рішення суду від 08.11.2021 у справі № 160/17632/21, а також три проценти річних від простроченої суми, що як разова допомога нарахована і виплачена за рішенням суду у справі.

30.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив в якій підтримано доводи викладені в позові та наведено посилання на рішення Верховного Суду з зазначених питань.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у період з 14.07.2025 по 28.07.2025 у щорічній відпустці, розгляд справи здійснено 29.07.2025.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 в адміністративній справі №160/17632/21: визнано протиправною бездіяльність комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 42643875) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, у розмірі меншому ніж 7 (сім) мінімальних пенсій за віком; зобов`язано комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 42643875) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі 7 (семи) мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання зазначеного рішення суду, остаточний розрахунок з позивачем комунальний заклад "Центр соціальної допомоги та підтримки Дніпропетровської обласної ради" провів 20.03.2025, здійснивши доплату у розмірі 8992 грн.

28.04.2025 року, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач звернувся до відповідача про нарахування та сплату інфляційних втрат за весь час прострочення суми боргу, виплаченої на виконання рішення суду від 08.11.2021 у справі №160/17632/21, а також три проценти річних від простроченої суми.

Листом від 07.05.2025 № К-152/01/536/1-01-08 відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви від 28.04.2025 щодо нарахування та сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу, який складав 8992 грн.

Не погодившись з відмовою у виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як особі з інвалідністю ІІІ групи, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити за порушення строку нарахування та виплати коштів за рішенням суду компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми та суми індексу інфляції, суд зазначає наступне.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) зазначено: «Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положеньстатті 625 ЦК Українидійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.Спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин (п.7.27).Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим (пункт 7.53).

Ураховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20), даний спір в цій частині також підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей524,533-535, 625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьоїстатті 11 ЦК Україниможе виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другоїстатті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.У кредитора при цьому згідно із частиною другоюстатті 625 ЦК Українивиникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення сплати основного боргу.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно достатті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палата Верховного Суду України від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положеньстатті 625 ЦК Українидійшла до висновку про те, щозобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим.

Також, вищезазначене узгоджується з правовою позицією висловленою у постановах Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №335/8654/20, від 28.11.2024 у справі № 335/5729/20.

Відповідно до частини 5статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням наведених норм, позивач має право на отримання грошового зобов`язання у вигляді інфляційних втрат та 3 % річних в зв`язку з невчасним виконанням рішення суду за період невиплати грошових коштів на виконання судового рішення.

За таких обставин, оскільки заборгованість з виплати грошової допомоги у сумі 8992 грн. була виплачена позивачу лише 20.03.2025, тому за зверненням позивача від 28.04.2025 року, відповідач зобов`язаний був нарахувати з 19.04.2021 та виплатити інфляційні втрати та три проценти річних, проте протиправно відмовив у цьому.

Згідно з розрахунком 3% річних, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 8992 грн. та інфляційних втрат за період затримки виконання грошового зобов`язання, наведеним позивачем в позовній заяві, за період з 19.04.2021 року по 20.03.2025 року, інфляційні втрати за вказаний період становлять 5664,96 грн., а 3% річних складають 1057,61 грн., а всього 6722,57 грн.

Вказані розрахунки відповідачем не спростовані, сумнівів у їх обґрунтованості у відзиві на позов не наведено. Разом із тим, предметом спору є саме застосування наслідків неналежного виконання грошового зобов`язання, що регулюєтьсястаттею 625 Цивільного кодексу України.

Проте суд зазначає, що вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити інфляційних втрати за весь час прострочення боргу у сумі 8992 грн. і трьох процентів річних від простроченої суми, починаючи з моменту відмови відповідача у задоволенні його вимог про це, а саме з 07.05.2025 до фактичного здійснення зазначених виплат - задоволенню не підлягають оскільки є такими, що заявлені на майбутнє.

Виплати коштів за рішенням суду не проводилися, питання нарахування інфляційних втрати за весь час прострочення боргу починаючи з моменту відмови відповідача у задоволенні вимог позивача, а саме з 07.05.2025 до фактичного здійснення зазначених виплат відповідачем не розглядалося, тоді як захисту в порядкуКАС Українипідлягає лише порушене право.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з її усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, її не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77,139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) до Держави в особі комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки Дніпропетровської обласної ради", Комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки Дніпропетровської обласної ради" (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49094; ІК в ЄДРПОУ42643875) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки Дніпропетровської обласної ради", що виразилася у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 інфляційні втрати та три проценти річних за період з 19.04.2021 року по 20.03.2025 року на суму заборгованості 8992 грн., нарахованої та виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 в адміністративній справі №160/17632/21.

Стягнути з Комунального закладу "Центр соціальної допомоги та підтримки Дніпропетровської обласної ради" на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати та три проценти річних за період з 19.04.2021 року по 20.03.2025 року на суму заборгованості 8992 грн., нарахованої та виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 в адміністративній справі №160/17632/21, у загальній сумі 6722,57 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29 липня 2025 року.

Суддя Е.О. Юрков