Рішення № 129158897, 29.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2025 року Справа № 160/15643/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

28 травня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника Коваля Олександра Володимировича звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, щодо не зарахування періоду роботи з 22.08.1983 по 23.11.1983, з 28.11.1983 по 20.12.1983 та з 06.01.1984 по 12.02.1987 до загального страхового стажу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період з 22.08.1983 по 23.11.1983, з 28.11.1983 по 20.12.1983 та з 06.01.1984 по 12.02.1987 до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення, тобто з 27.12.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 27.12.2024 року призначена пенсія за віком, згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Проте при призначенні пенсії позивачу відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи з 22.08.1983 по 23.11.1983, з 28.11.1983 по 20.12.1983 та з 06.01.1984 по 12.02.1987. Зазначає, що записи в трудовій книжці підтверджують вищезазначені періоди роботи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем-1 13.06.2025 подано до суду відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування відзиву зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки (серії НОМЕР_2 ): з 22.08.1983 по 23.11.1983 на території росії, в зв`язку з відсутністю інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації; з 28.11.1983 по 20.12.1983 в зв`язку з відсутністю назви організації при прийнятті на роботу; з 06.01.1984 по 12.02.1987, оскільки запис про звільнення за № 7 трудової книжки скасовано наказом від 07.04.1988 (запис № 8 ). Отже, трудова книжка має містити дані щодо Факту перебування особи в трудових відносинах для підтвердження наявності трудового стажу та є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідач-2 було направлено копію зазначеної ухвали про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 02.06.2025. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 27.12.2024, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

09.05.2025 представник позивача звернувся із заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з приводу призначеної пенсії ОСОБА_1 .

Листом від 16.05.2025 № 0400-010307-8/94793 «Про надання інформації» було повідомлено позивача, що «…За заявою про призначення пенсії від 03.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058) з 27.12.2024.

До загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди:

з 22.08.1983 по 23.11.1983, оскільки відсутня заява ОСОБА_1 про неотримання пенсії на території російської федерації;

з 28.11.1983 по 20.12.1983, оскільки печатка не читається, неможливо ідентифікувати підприємство;

з 06.01.1984 по 07.04.1988, оскільки зазначений період перетинається з періодом роботи з 12.02.1987 по 15.04.1991.

Довідка про заробітну плату за період до 01.07.2000 заявниця не надавала.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році не передбачено проведення перерахунку (індексації) пенсій призначених у 2025 році.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії заявниці розрахований за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.12.2024 складає 20511,97 грн (15057,09 грн - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2022-2024 роки х 1,36228 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації)».

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувлась за захистом порушених прав до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У відповідності до статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення право на пенсію за віком мають: жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 від 22.08.1983 року серії НОМЕР_3 , визначено:

-запис № 2 від 22.08.1983 - прибула по путівці МЧМ та призначена на посаду нормувальника ремонтно-будівельного цеху до Магнітогорського калібрувального заводу (наказ №497 к від 22.08.1983);

-запис № 3 від 23.11.1983 - звільнена відповідно до ст. 29 п.5 КЗпП РСФСР по переводу до Дніпропетровського заводоуправління будматеріалів (наказ №720-к від 21.11.1983);

-запис №4 від 28.11.1983 - прийнята по переводу нормувальником до Дніпропетровського заводоуправління будматеріалів (наказ від 24.11.1983 №466-к);

-запис №5 від 20.12.1983 - звільнена відповідно до ст.38 КЗпП УРСР за власним бажанням (наказ №492 к від 19.12.1983);

-запис №6 від 06.01.1984 - прийнята старшим інспектором по плануванню до Дніпропетровського заводу будматеріалів (наказ №3-к від 05.01.1984);

-запис №7 від 11.02.1987 - звільнена по переводу до дирекції Новоолександрівського заводу керамостінматеріалів відповідно до ст. 36 п.5 КЗпП УРСР (наказ №7 від 11.02.1987);

-запис №8 від 07.04.1988 - запис №7 вважати недійсним. Звільнена за переводом до Дніпропетровського заводоуправління будматеріалів відповідно до ст. 36 п.5 КЗпП УРСР (наказ №81 від 07.04.1988);

-запис №9 від 12.02.1987 - прийнята по переводу до Дніпропетровського заводоуправління будматеріалів на посаду ст.економіста (наказ від 12.02.1987).

Суд зазначає, що в трудовій книжці наявні підписи осіб, підтверджуючих записи, та печатки підприємств.

Стосовно не зарахування до страхового стажу період роботи позивача з 22.08.1983 по 23.11.1983, з 28.11.1983 по 20.12.1983 та з 06.01.1984 по 12.02.1987 згідно трудової книжки від 22.08.1983 року серії НОМЕР_3 , оскільки відсутня заява ОСОБА_1 про неотримання пенсії на території російської федерації; оскільки печатка не читається, неможливо ідентифікувати підприємство; оскільки зазначений період перетинається з періодом роботи з 12.02.1987 по 15.04.1991 суд зазначає наступне.

Ведення трудових книжок у вказаний період здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (надалі - Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений за згодою сторін", п.1 ст.29 КЗпП РСФСР".

Також пунктом 8.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, вказано, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР ВЦСПС від 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників і службовців".

Згідно пункту 18 вказаної Постанови відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Суд вказує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.

Також Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд вказує, що Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).

Отже, територіальний орган Пенсійного фонду може скористатись своїм правом перевірки даних трудової книжки позивача.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, протиправно не зараховано періоди роботи з 22.08.1983 по 23.11.1983, з 28.11.1983 по 20.12.1983 та з 06.01.1984 по 12.02.1987 до загального страхового стажу ОСОБА_1 , а тому є підстави для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період з 22.08.1983 по 23.11.1983, з 28.11.1983 по 20.12.1983 та з 06.01.1984 по 12.02.1987 до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та здійснити перерахунок пенсії з 27.12.2024.

Вимога в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування до загального страхового стажу періодів роботи - задоволенню не підлягають.

Суд вказує, що дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи. В даному випадку відповідачем не були вчинені активні дії.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 26.05.2025.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н,25009; ІК в ЄДРПОУ 20632802), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, щодо не зарахування періоду роботи з 22.08.1983 по 23.11.1983, з 28.11.1983 по 20.12.1983 та з 06.01.1984 по 12.02.1987 до загального страхового стажу ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період з 22.08.1983 по 23.11.1983, з 28.11.1983 по 20.12.1983 та з 06.01.1984 по 12.02.1987 до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення, тобто з 27.12.2024.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н,25009; ІК в ЄДРПОУ 20632802) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29 липня 2025 року.

Суддя Е.О. Юрков