Рішення № 129158858, 28.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 року Справа № 160/29174/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до ОСОБА_1

про стягнення зайво нарахованої суми грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2024 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якому позивач просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, в особі військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , розрахунковий рахунок UА 82 820172 0343110001000013157, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України у м. Києві, повернення зайво нарахованої суми грошового забезпечення у розмірі 35 882,13 гривень (тридцять п`ять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 13 копійок.

В обґрунтування позову зазначено, що за результатами судового рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26.01.2023 року у справі № 636/309/23 по притягненню військовослужбовця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за фактом виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби в нетверезому стані, вчинене особою в умовах особливого періоду та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2024 року № 83 і п. 5 Порядку, з військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 належить утримати з грошового забезпечення грошові кошти у розмірі 35882,13 грн., які складаються з щомісячної премії за січень 2023 року у розмірі 6 849 грн. 87 коп. та додаткової винагороди за період з 01 по 30 січня 2023 року у розмірі 29 032 грн. 26 коп., які були нараховані та виплачені у зв`язку з переведенням до іншого місця проходження служби.

06.11.2024 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду вказаний позов залишено без руху, на підставі того, що в матеріалах справи відсутні: - заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності причин пропуску встановленого строку звернення до суду; - докази сплати судового збору; - докази направлення позовної заяви відповідачу.

18.11.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк на усунення недоліків позовної заяви.

03.12.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовлено. Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвал позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

10.12.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено, відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залучення третьої особи відмовлено.

18.02.2025 року продовжено строк для вчинення процесуальних дій на 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

23.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано у Військової частини НОМЕР_3 інформацію щодо проходження ОСОБА_1 військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 ; у Генерального штабу Збройних Сил України - актуальну інформацію щодо місця проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах України.

30.06.2025 року від Військової частини НОМЕР_3 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 05.04.2024 № 100, старшого солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , облікові документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; станом на дату подачі пояснень, місцезнаходження старшого солдата ОСОБА_1 невідомо.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, 28.03.2025 року до суду повернувся конверт із позначкою пошти «за закінченням встановленого терміну зберігання», в якому на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача направлялися копії ухвал суду по даній справі від 10.12.2024 та 18.02.2025 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2023 року № 21, старший солдат ОСОБА_1 з 30.01.2024 року виключений зі всіх видів забезпечення особового складу військової частини НОМЕР_1 , справи та посаду здав та вибув у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 з виплатою грошового забезпечення.

Військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відповідно до вимог законодавства при переміщенні було нараховано та виплачено всі види грошового забезпечення, яке 03.02.2024 року зараховано на його особистий картковий рахунок.

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 26.01.2023 року у справі № 636/309/23, провадження № 3/636/222/23, військовослужбовця ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП та постановлено стягнути штрафу в дохід держави у розмірі 3 655 (три тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп.

Вказана постанова набрала законної сили 06.02.2023 року.

З огляду на те, що за результатами судового рішення по притягненню військовослужбовця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, з військовослужбовця ОСОБА_1 належить утримати з грошового забезпечення грошові кошти у розмірі 35 882,13 грн., які були виплачені при остаточному розрахунку при переміщенні його до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом частини 2статті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими устатті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно достатті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. За необхідності виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, у відношенні військовослужбовців.

При цьому, у ч.1ст.68 Конституції Українитакож згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Відповідно до п. 17 ч. 1ст. 4 КАС Українипублічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Закон УкраїниПро військовий обов`язок і військову службувід 25 березня 1992 року № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону УкраїниПро військовий обов`язок і військову службупорядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженим Законом УкраїниПро Статут внутрішньої служби Збройних Сил Українивід 24 березня 2019 року № 548-XIV (далі - Статут № 548-XIV).

Згідно з ст.11 Статуту № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватисяКонституції Українита законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю ввести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ст.16 Статуту № 548-XIV кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно з статей 26,27 Статуту № 548-XIV військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеногоЗаконом України "Про оборону України"дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Закон УкраїниПро матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі№ 160-IX (далі - Закон № 160-IX) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Відповідно дост. 1 цього Законуматеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 3 Закону № 160-IXпідставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначенихстаттею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Так, постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 26.01.2023 року у справі № 636/309/23, яка набрала законної сили 06.02.2023 року, військовослужбовця ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП (розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів) та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 3 655 (три тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп.

Вищевказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 23.01.2023 перебував у стані алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків.

Згідно п.5 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення; у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини.

Згідно довідки-розрахунку про зайво нараховане та виплачене грошове забезпечення, що видана начальником фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , суми зайво виплаченого грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_1 , які підлягають утриманню складаються з:6 849 грн. 87 коп. щомісячна премія за січень 2023 року; 29 032 грн. 26 коп. додаткова винагорода за період з 01 по 30 січня 2023 року; загалом - 35 882,13 грн.

Надмірно сплачена сума, станом на дату подачі позову, в добровільному порядку, відповідачем не повернута.

Відповідно до Преамбули до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» № 160-IX, «закон визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків».

Відповідно до пп.2 п.1 ст.1 цього Закону, «інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти.

Відповідно до пп.4, 5 п.1 ст. 1 цього Закону, 4) матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків

Відповідно до статті 4 цього Закону особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди».

Крім того, відповідно до п. 88 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженогоЗаконом України548-ХІV від 24.03.1999 (зі змінами), «помічник командира з фінансово-економічної роботи - начальник фінансової служби відповідає за фінансове забезпечення і зобов`язаний забезпечувати контроль за витрачанням коштів, додержанням фінансової дисципліни посадовими особами бригади, своєчасністю і повнотою відшкодування збитків, завданих державі внаслідок втрати, недостачі, крадіжки чи незаконного витрачання коштів і матеріальних цінностей; перевіряти підзвітність посадових осіб бригади; забезпечувати збереження грошових документів, довірених коштів і матеріальних цінностей; щоденно проводити звіряння наявності коштів і матеріальних цінностей з даними обліку.

Відповідно до ч. 1ст.10 Закону № 160-IXвідшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цьогоЗакону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно дозаконувилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (ч. 2ст.10 Закону № 160-IX).

Згідно з ч. 1ст. 12 Закону № 160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленомузакономпорядку.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду адміністративної справи, відповідачем у добровільному порядку не було відшкодовано вартість завданої майнової шкоди. При цьому, жодних заперечень щодо розміру відшкодування матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких заперечень, та доказів з боку відповідача, суд дійшов висновку, що у справі достатньо доказів на підтвердження понесених відповідачем збитків державі, з огляду на що, позовні вимоги, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення зайво нарахованої суми грошового забезпечення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, в особі Військової частини НОМЕР_1 , зайво нараховану суму грошового забезпечення у розмірі 35 882,13 грн. (тридцять п`ять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні тринадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв