Ухвала суду № 129158754, 29.07.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

29 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3562/25 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у цій справі позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 18.11.2024 №UA400030/2024/000089/2, від 19.11.2024 №UA400030/2024/000092/2, від 19.11.2024 №UA400030/2024/000091/2, від 21.11.2024 №UA400030/2024/000094/2 та від 25.11.2024 №UA400030/2024/000096/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» судовий збір у сумі 2 592,40 грн (дві тисячі п`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійки).

25.07.2025 до суду надійшло клопотання позивача ТзОВ «ЕКОВІСТ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Житомирської митниці витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Представник відповідача - Житомирської митниці у клопотання від 28.07.2025 заперечила щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких просить відмовити у задоволенні клопотання у зв`язку із відсутністю належних доказів на підтвердження заявлених у клопотанні обставин.

Згідно із частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відтак, оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у цій справі було ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тому подане клопотання розглянуто судом в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Суд дослідивши письмові докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з ухваленням додаткового рішення, враховуючи наступне.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як визначено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. При цьому, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

ТОВ «ЕКОВІСТ», на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн, до клопотання додано договір про надання правової допомоги від 01.12.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ №000229 виданого на ім`я Коберський А.П., ордер серії ВХ №1048717, додаткову угоду №2 від 01.01.2025 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2023, акт приймання-передачі послуг від 25.07.2025 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 за ведення справи, визначеної у Додатковій угоді №2 від 01.01.2025.

На думку суду, зазначені документи не підтверджують реальне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн саме у цій справі, з огляду на таке.

Приписами частини четвертої статті 134 КАС України чітко передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає такий документ, як детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Проте, позивач не виконав вимог частини четвертої статті 134 КАС України щодо подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Стосовно акту приймання-передачі послуг від 25.07.2025 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 за ведення справи, визначеної у Додатковій угоді №2 від 01.01.2025 суд зазначає, що у ньому відсутні відомості про номер цієї справи, відомості про затрачений час та вартість в розрізі кожної послуги, що також з урахуванням факту перебування у провадженні даного суду більше 50 адміністративних справ у спорах між ТОВ «ЕКОВІСТ» та Житомирською митницею не дає підстав вважати цей акт належним доказом понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн саме у цій справі.

Суд також вважає, що долучена до клопотання додаткова угода №2 від 01.01.2025 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2023, укладена між адвокатом Коберським А.П. та ТОВ «ЕКОВІСТ», не стосується цієї справи, оскільки: вказана угода укладена раніше (01.01.2025), ніж подано позовну заяву (04.04.2025); зміст цієї угоди свідчить про її укладення в одній справі, а не у двох та більше справах; умовами вказаної додаткової угоди передбачено підготовку та подання позову про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, тоді як у цій справі картки відмови не є предметом спору.

Суд також враховує, що:

- усі процесуальні документи у цій справі подані позивачем за підписом директора ТзОВ «ЕКОВІСТ» Сидор В.Й., а не адвокатом Коберським А.П.;

- ордер на ведення адвокатом Коберським А.П. саме цієї справи в суді в матеріалах справи відсутній;

- долучений до клопотання ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ВХ № 1048717 був виданий адвокатом Коберським А.П. ще в грудні 2023 року, а відомості про те, що правова допомога надається адвокатом Коберським А.П. позивачу ТзОВ «ЕКОВІСТ» саме у Волинському окружному адміністративному суді у зазначеному ордері відсутні.

За усталеною правовою позицією Верховного Суду витрати за адвокатські послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено; визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Водночас, умовами пункту 4.2 договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 передбачено п`ятиденний строк оплати послуг адвоката з моменту підписання акту-приймання передачі. Зважаючи на дату (25.07.2025) підписання акту приймання-передачі послуг, на який покликається позивач, оплата послуг повинна була бути здійснена до 25.07.2025. Проте, ТОВ «ЕКОВІСТ» до вирішення поданого клопотання не подало до суду доказів фактичної оплати послуг за надання правової допомоги саме у цій справі в сумі 25000,00 грн, що позбавляє суд дійти переконливого висновку про реальне понесення позивачем витрат на правову допомогу у цій справі.

Поряд з цим, в ухвалах та постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22, від 08 січня 2024 року у справі №580/3758/19, від 23 січня 2024 року у справі №380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Застосовуючи зазначені висновки Верховного Суду до правовідносин, що виникли у цій справі, суд зазначає, що у позовній заяві позивач вказував що очікує понести витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 грн. Тобто, позивачем наведено лише попередній орієнтовний розрахунок можливих понесених судових витрат.

Докази на підтвердження понесених судових витрат, у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн адвокатом та керівником ТОВ «Ековіст» додано лише до заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Іншої заяви в порядку абзаців другого та третього частини сьомої статті 139 КАС України позивачем чи його представником до закінчення судових дебатів та постановлення судового рішення не надавалося. Не містить вимоги про відшкодування витрат на професійну допомогу і сама позовна заява.

В свою чергу, вказаний у позові орієнтовний попередній розрахунок очікуваних понесених судових витрат не може вважатись заявою, поданою в розумінні частини сьомої статті 139 КАС України.

Верховний Суд у своїй постанові від 20 серпня 2024 року у справі №280/3862/20 виснував, що зазначення ж у прохальній частині позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат з відповідача не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань, суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

У вказаній вище постанові Верховний Суд також зазначив, що визначені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення передбачають, що на момент ухвалення рішення у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, невирішення цього питання відбулось з вини суду, а не учасника процесу.

Таким чином, враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду можна зробити висновок, що позивач зазначив лише загальні відомості щодо можливого розміру судових витрат, що будуть понесені ним в ході розгляду справи; до ухвалення у справі рішення не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

При цьому, суд звертає увагу, що ряд поданих позивачем доказів, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, існували ще до ухвалення рішення у цій справі, про що свідчать дати таких документів.

Наведене вище дає підстави вважати, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Відтак, відсутність на момент ухвалення рішення у суду доказів понесених судових витрат (в т.ч. на правову допомогу), виключає можливість ухвалення додаткового рішення з підставі передбачених пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України.

За аналогічних обставин Верховний Суд у справі №280/3862/20 дійшов висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.

При цьому, вказана позиція є обов`язковою для врахування з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Підсумовуючи усе вищенаведене, подання позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, без попереднього звернення про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а також без обґрунтування поважності причин, які обумовлюють неможливість підтвердження витрат до завершення розгляду справи, спонукає до висновку про залишення такої заяви без розгляду відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 134, 139, 248, 252 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень залишити без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.В. Мачульський