Рішення № 129158609, 28.07.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6226/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовський О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач) про визнання протиправним рішення від 19.02.2025 №032550007486 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання зарахувати період роботи з листопада 1991 року по лютий 1993 року в підсобному господарстві «Меліоратор» Волинського проектно-будівельно-експлуатаційного об`єднання по меліорації водному господарству «Волиньмеліоводгосп» і період роботи з січня 1997 року по грудень 1998 року в КСГП «Промінь» до загального страхового стажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 19.02.2025 №032550007486 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України №796, оскільки відсутній необхідний страховий стаж - 24 роки. В оскаржуваному рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховані наступні періоди роботи: з листопада 1991 по лютий 1993 в ДП «Маньківська ПМК-201», згідно довідки від 22.01.2024 №1, виданою ДП «Луцька ПМК 101» ВАТ «Волиньводбуд», у зв`язку не підтвердженням результатами зустрічної перевірки достовірності видачі довідки (акт перевірки від 18.04.2024 №0300-1102-1/1699). ДП «Маньківська ПМК-201» юридично не є правонаступником ДП «Луцька ПМК 101» ВАТ «Волиньводбуд», відсутні законні підстави щодо надання документів для проведення перевірки; з січня 1997 по грудень 1998 в КСГП «Промінь», згідно архівної довідки від 19.06.2024 №207/04.01, наданою КП «Трудовий архів Демидівської селищної ради», оскільки відсутні підстави про зарахування на роботу та звільнення з роботи, відсутній запис в трудовій книжці, факт роботи потребує перевірки.

ОСОБА_1 вважає протиправним рішення від 19.02.2025 №032550007486 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», посилаючись на порушення його прав та законних інтересів, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідній записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 21 рік 11 місяців 10 днів.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи: з листопада 1991 по лютий 1993 в ДП «Маньківська ПМК-201», згідно довідки від 22.01.2024 №1, виданою ДП «Луцька ПМК 101» ВАТ «Волиньводбуд», у зв`язку непідтвердженням результатами зустрічної перевірки достовірності видачі довідки (акт перевірки від 18.04.2024 №0300-1102-1/1699), ДП «Маньківська ПМК -201» юридично не є правонаступником ДП «Луцька ПМК 101» ВАТ Волиньводбуд, відсутні законні підстави щодо надання документів для проведення перевірки; - з січня 1997 по грудень 1998 в КСГП «Промінь», згідно архівної довідки від 19.06.2024 №207/04.01, наданою КП «Трудовий архів Демидівської селищної ради», оскільки відсутні підстави про зарахування на роботу та звільнення з роботи, відсутній запис в трудовій книжці, факт роботи потребує перевірки. Період постійного проживання (роботи) заявника у зоні гарантованого добровільного відселення становить 14 років 06 місяців 26 днів, в тому числі на 01.01.1993 - 04 роки 07 місяців 08 днів, що дає право на зменшення пенсійного віку на 6 років.

За наведених обставин, ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення від 19.02.2025 №032550007486 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 24 роки.

З врахуванням наведеного, представник відповідача просила в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 19.02.2025 №032550007486 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України №796, оскільки відсутній необхідний страховий стаж - 24 роки.

В оскаржуваному рішенні вказано, до страхового стажу не зараховані наступні періоди роботи:

- з листопада 1991 року по лютий 1993 року в ДП «Маньківська ПМК-201», згідно довідки від 22.01.2024 №1, виданою ДП «Луцька ПМК 101» ВАТ «Волиньводбуд», у зв`язку не підтвердженням результатами зустрічної перевірки достовірності видачі довідки (акт перевірки від 18.04.2024 №0300-1102-1/1699). ДП Маньківська ПМК-201» юридично не є правонаступником ДП «Луцька ПМК 101» ВАТ «Волиньводбуд», відсутні законні підстави щодо надання документів для проведення перевірки;

- з січня 1997 року по грудень 1998 року в КСГП «Промінь», згідно архівної довідки від 19.06.2024 №207/04.01, наданою КП «Трудовий архів Демидівської селищної ради», оскільки відсутні підстави про зарахування на роботу та звільнення з роботи, відсутній запис в трудовій книжці, факт роботи потребує перевірки.

Позивач, вважаючи зазначене рішення про відмову в перерахунку пенсії від 19.02.2025 №032550007486 протиправним та таким, що грубо порушує його законні права та інтереси, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.03.2033 (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 0.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком: пенсія по інвалідності: пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-X11. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенси за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Частиною першою статті 55 Закону №796-XII встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII).

Виходячи із змісту суспільних правовідносин, які регулюються Законом №796-XII. обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986.

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-IV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального закону - Закону №1058-IV, доповнюють і конкретизують їх.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі змінами).

Пунктом 4.7 розділу IV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом дев`ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу І Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Як визначено статтею 9 Закону №796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ДЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків: 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Як судом встановлено, що відповідачем не заперечується право позивача на пенсію на пільгових умовах згідно статті 55 Закону України №796 особам, які працювали або проживали у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 проживали або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років із зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років становить: 24 роки (необхідний страховий стаж в 2023 - 30 років, зменшений на 6 років).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом кого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХII) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно 62 Закону №1788-ХII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Абзацами 1-2 пункту 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі №235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.

Відповідно до частини 1, 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій. ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01.07.2000 (Постанова Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування»).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (4.4 ст. 24 Закону):

Трудовий стаж (загальний) - це періоди офіційної трудової діяльності, що підтверджуються записами в трудовій книжці. Трудовий стаж може включати в себе такі поняття як загальний, пільговий і спеціальний стаж роботи. У Законі України «Про пенсійне забезпечення» поняття загального стажу роботи в основному застосовується для відмінності його від стажу, що дає право на пільги по призначенню пенсії.

Страховий (пенсійний) - це відрізок часу, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачувалися внески в сумі не менше, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Поняття "страховий стаж" введено в дію з 1 січня 2004 року Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Основною новацією цього терміну є те, що наявність стажу прямо пов`язана зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове

державне пенсійне страхування, тобто з 1 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам.

Весь трудовий стаж, набутий до 1 січня 2004 року, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства.

Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Ними, зокрема, є час догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку, військова служба, навчання (за денною формою) у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. професійно-технічних навальних закладах тощо.

Страховий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, підтверджується трудовою книжкою.

Як вбачається з оскаржуваного рішення від 19.02.2025 №032550007486, позивачу до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з листопада 1991 року по лютий 1993 року в підсобному господарстві «Меліоратор» Волинського проектно-будівельно-експлуатаційного об`єднання по меліорації водному господарству «Волиньмеліоводгосп», та з січня 1997 року по грудень 1998 року в КСГП «Промінь».

Стосовно не зарахування періоду з листопада 1991 року по лютий 1993 року в підсобному господарстві «Меліоратор» Волинського проектно-будівельно-експлуатаційного об`єднання по меліорації водному господарству «Волиньмеліоводгосп», суд зазначає наступне.

Відповідно до запису вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач був прийнятий на роботу шофером в підсобне господарство «Меліоратор» з 09.11.1991 по 12.01.1993.

У довідці від 22.01.2024 №l, виданою ДП «Луцька ПМК 101» ВАТ «Волиньводбуд», зазначена сума заробітку з розшифруванням (грн). Додатково зазначено, що на всі виплати були нараховані страхові внески. Довідка видана на підставі книг по заробітній платі за 1991 - 1993 рр.

У відповідності до довідки, виданої ДП «Луцька ПМК 101» ВАТ «Волиньводбуд» від 22.01.2024 №2, будівельно-монтажний трест «Волиньводбуд» в 1988 році перейменовано в Волинське проектно-будівельно-експлуатаційне об`єднання по меліорації водному господарству «Волиньмеліоводгосп» підсобне господарство «Меліоратор» (наказ Мінводгоспу УССР №105 від 11.07.1988. В 1991 році Волинсько проектно-будівельно-експлуатаційне об`єднання по меліорації «Волиньмеліоводгосп» перейменовано в Волинське будівельно-монтажно підприємство «Волиньводбуд» (наказ Мінводгосну УРСР №85 від 31.07.1991). Відповідно змінилась і назва дочірнього підприємства із Луцька ПМК-101 об`єднання «Волиньмеловодгост» у Луцька НМК-101 підприємства «Волиньводбуд».

У зв`язку з приватизацією підприємство «Волиньводбуд» на підставі наказу Фонду державного майна України від 25.12.1997 №1064 перетворене у відкрите акціонерне товариство «Волиньводбуд» відповідно до Декрету Кабінетів Міністрів України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 17.05.1993 №51-93. На підставі статуту та наказу №20 від 27.07.2000 Луцька ПКМ-101 підприємства «Волиньводбуд» перейменована у Дочірнє підприємство Луцька ПМК-101 ВАТ «Волиньводбуд» і є правонаступником всіх попередніх організацій.

Відкрите акціонерне товариство «Волиньводбуд» (скорочена назва ВАТ «Волиньводбуд») на підставі наказу «Про зміну назви акціонерного товариства» від 01.12.2011 №3к відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 №514-V1 та протоколу зборів акціонерів від 12.04.2011 перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Волиньводбуд» (скорочена назва ПАТ «Волиньводбуд») з 01.12.2011 і є правонаступником всіх попередніх організацій.

Аналогічна інформація зазначена у довідці, виданої ДП «Луцька ПМК 101» ВАТ «Волиньводбуд» від 26.04.2024 №10, яка додана позивачем до позовної заяви. Також, для підтвердження вищенаведеної інформації позивач додав: довідку №3 від 22.01.2024, №1 від 19.04.2024, №2 від 19.04.2024, №11 від 26.04.2024.

Суд повторно зауважує, що головним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж для призначення пенсії за віком.

Записи в трудовій книжці про зазначені періоди роботи відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, посади на яких позивач працював та відбиток печаток підприємств. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень.

Наявність інших довідок на підтвердження трудового стажу є додатковим підтвердженням до відомостей трудової книжки. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даного періоду роботи відповідачем не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, шо зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу період роботи з листопада 1991 року по лютий 1993 року в підсобному господарстві «Меліоратор» Волинського проектно-будівельно-експлуатаційного об`єднання по меліорації водному господарству «Волиньмеліоводгосп», згідно із записами, зазначених трудовій книжці, тому дана частина позовної вимоги підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з січня 1997 року по грудень 1998 року в КСГП «Промінь», суд зазначає наступне.

Суд повторно вказує, що згідно із статтею 62 Закону №1788-ХII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжні не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії страховий стаж позивача становить 21 рік 11 місяців 10 днів.

Проте, відповідно до архівної довідки Комунальної установи «Трудовий архів Демидівської селищної ради» від 19.06.2024 №207/0401 Демчук ОВ. працював в КСГП «Промінь» с. Рудка Демидівського району Рівненської області. Також, у довідці зазначено вихододні позивача за 1997-1998 роки, посада «Будівельник найманий».

Крім того, пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці, та лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №648/1613/17 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

При цьому, відповідач ГУ ПФУ у Донецькій області не пояснив та не довів наявності правових та фактичних підстав для не зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, ГУ ПФУ в Донецькій області таким правом не скористалося.

З огляду на викладене, суд вважає що періоди роботи позивача з січня 1997 року по грудень 1998 року в КСГП «Промінь» підлягають зарахуванню до загального страхового стажу, тому вимогу в цій частині також слід задовольнити.

Оскільки, судом встановлено, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача з листопада 1991 року по лютий 1993 року в підсобному господарстві «Меліоратор» Волинського проектно-будівельно-експлуатаційного об`єднання по меліорації водному господарству «Волиньмеліоводгосп», та з січня 1997 року по грудень 1998 року в КСГП «Промінь», тому, як наслідок, рішення від 19.02.2025 №032550007486 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання призначити пенсію є саме ГУ ПФУ в Донецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведені обставини, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 05.06.2025.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.02.2025 №032550007486 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з листопада 1991 року по лютий 1993 року в підсобному господарстві «Меліоратор» Волинського проектно-будівельно-експлуатаційного об`єднання по меліорації водному господарству «Волиньмеліоводгосп» та період роботи з січня 1997 року по грудень 1998 року в КСГП «Промінь».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А Лозовський