Рішення № 129157426, 11.06.2025, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/285/2025

Справа № 679/158/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2025 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Сопронюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Гомілко К.Е.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 29.07.2021 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_2 укладено договір позики № 2842523, відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 3500 грн., а він прийняв на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. Згідно умов договору, середньоденний розмір процентів за користування позикою базовий фіксований становить 1,99000% , акційний фіксований 0,01% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики, при цьому базова процентна ставка за позикою - 1,99000%, а розмір процентів на прострочену позику - 1,01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування нею. Договір позики укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на номер його мобільного телефону.

ТОВ «Маніфою» належним чином виконало свої зобов`язання за договором позики, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами відповідного договору, у той час як відповідач у передбачений договором строк не повернув грошові кошти та не сплатив відсотки за користування ними.

29.12.2021 укладено договір №29/12-2021, відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі до відповідача за договором позики №2842523 від 29.07.2021.

10.01.2023 укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики №2842523 від 29.07.2021.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» отримало право вимоги до відповідача за договором позики №2842523 від 29.07.2021.

Отже, станом на день формування позовної заяви, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором позики №2842523 від 29.07.2021 у загальному розмірі 50424,50 грн., з яких: 1) заборгованість за тілом кредиту - 3500 грн., 2) заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 46924,50 грн.

Проте, враховуючи принципи розумності, співмірності і пропорційності, ТОВ «Коллект Центр» просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за вказаним договором у розмірі 30062,90 грн, що складається з наступного: 1) заборгованість за тілом кредиту - 3500 грн., 2) заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 26562,90 грн.

Крім того, 20.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено в електронній формі договір надання споживчого кредиту №4490707. Відповідно до положень договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 6500 гривень, стандартна відсоткова ставка становить 1,9% в день та застосовується у межах строку кредиту; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою позичальника; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація.

Згідно умов договору кошти кредиту надаються у безготівковій форм шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником кредитодавцю з метою отримання кредиту. Договір підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора направленого на номер мобільного телефону позичальника.

ТОВ «Авенсус Україна» свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021 виконало належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти, але відповідач свої зобов`язання не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування ними не сплачує.

04.02.2022 укладено договір №04-02-01/2022 відповідно до якого ТОВ «Авенсус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором за договором №4490707 від 20.07.2021.

10.01.2023 укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4490707 від 20.07.2021.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» отримало право вимоги до відповідача за договором №4490707 від 20.07.2021.

Отже, станом на день формування позовної заяви, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором №4490707 від 20.07.2021 у загальному розмірі 20570,18 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6500 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 13955,50 грн., інфляційні збитки 104 грн., 3% річних 10,68 грн.

На підставі наведеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договорами № 2842523 від 29.07.2021, №4490707 від 20.07.2021 в загальному розмірі 50633,08 грн. Також стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 13000 грн.

03.02.2025 відповідач ОСОБА_2 подав до суду два відзиви на позовну заяву, в яких просив: 1) відмовити позивачу у стягненні суми понад 13000 грн., оскільки вона перевищує законодавчо встановлені обмеження; 2) визнати недійсними нарахування відсотків, які перевищують 1,5% на день, оскільки вони порушують закон; 3) зменшити штрафні санкції, оскільки їх розмір є необґрунтованим і завищеним; 4) відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» у повному обсязі; 5) визнати нарахування відсотків та штрафів незаконними та такими, що підлягають скасуванню; 5) визнати строк позовної давності таким, що сплив, у зв`язку з чим відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення мотивував тим, що процентна ставка за кредитним договором №4490707 від 20.07.2021 становить 1,9% на день. Але згідно ч.8 ст.1056-1 ЦК України, ст.15 Закону України «Про споживче кредитування», максимальна допустима ставка не може перевищувати 1,5% на день (547,5% річних). Отже, відсотки, які перевищують цей ліміт, нараховані незаконно і підлягають скасуванню. Крім того, згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про споживче кредитування», загальна сума боргу (разом із відсотками, штрафами і пенею) не може перевищувати подвійний розмір кредиту, тобто максимально можлива вимога позивача 13 000 грн (6500 грн.х2).

Відповідач зазначив, що позивач не надав належним чином засвідчену копію оригіналу договору з його власноручним підписом та підтвердження його згоди на укладення договору в електронній формі. Також позивач не надав жодних доказів фактичного отримання ним кредитних коштів і його погодження з такими умовами нарахувння відсотків. Крім того, позивач заявляє, що є правонаступником заборгованості, проте не надав належних документів, які підтверджують законність передачі права вимоги.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

07.02.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача виклав свої заперечення на відзив відповідача. Зокрема, представник зазначив, що між первісними кредиторами та відповідачем укладено електронні кредитні договори, адже без отримання останнім листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не був би укладений. Кредитні договори укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідають вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при їх укладенні сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у них, відповідно до ст.11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають з цих договорів.

Будь-яких доказів того, що персональні дані відповідача були використані для укладення кредитних договорів від його імені, ним не надано, як і доказів щодо спростування презумпції їх правомірності, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін, не надано. Більш того, відповідач частково погашав заборгованість по одному з кредитів, що свідчить про визнання ним факту укладення договору та погодження з його умовами.

Факт перерахування кредитних коштів на банківські картки відповідача за кредитними договорами підтверджується листами ТОВ «ФК «Контрактовий дім» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Первісні кредитори є небанківськими фінансовими установами, тому позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Будь яких доказів того, що первісні кредитори не перераховували кредитні кошти на його банківські картки відповідач не надав, хоча мав таку можливість.

Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, доказів невірного нарахування суми заборгованості по відсотках, відповідно до умов договорів, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення спіорних договорів. При цьому, договори та їх умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Що стосується договору №4490707, то за його умовами сторони погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з їх боку. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості, тому нарахування заборгованості кредитором було проведено відповідно до його умов.

Що стосується договору позики №2842523, то нарахування відсотків здійснювалося відповідно до умов погоджених сторонами. Так, п.п.2.5, 3.1.3, 3.2.1 передбачено нарахування відсотків за фактичний строк користування позикою поза межами 30-денного (пільгового) строку користування позикою, а додатковою угодою строк кредитування було продовжено.

Відповідачем було укладено договори за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед їх укладенням позичальник отримав від кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання договору, відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. Відповідач не скористався своїм правом передбаченим ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення, жодних заперечень щодо його змісту не висловлював, що свідчить про його згоду з умовами укладеного договору.

У справі, що розглядається, заборгованість складається із: заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору, а лише відсотки, у розмірі та строк, погоджений сторонами. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено.

Кредитні договори було укладено до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» (№3498-ІХ від 22.11.2023 року), а також строк їх дії закінчився до набрання чинності даним законом. За таких обставин, застосування відповідачем при здійсненні розрахунку заборгованості за кредитним договором денної відсоткової ставки на рівні 1 % є безпідставним.

Що стосується строків позовної даавності, то з 12.03.2020 по 01.07.2023 перебіг строків позовної давності продовжено у зв`язку з введенням на території України карантину, а з 24.02.2022 та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено у зв`язку з введенням в країні воєнного стану. Отже, строки позовної давності позивачем не пропущено, тому підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

Враховуючи наведене, представник позивача у відзиві просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26.02.2025 задоволено клопотання сторін про витребування доказів.

01.04.2025 до суду надійшла заява ТОВ «Коллект Центр» на виконання ухвали суду від 26.02.2025.

14.04.2025 до суду надійшла запитувана інформація від АТ КБ «Приватбанк» стосовно рахунків ОСОБА_2 та виписка по його рахунку, на виконання ухвали суду від 26.02.2025.

16.04.2025 до суду надійшла заява ТОВ «Коллект Центр» з долученими до неї документами, що витребовувалися судом ухвалою від 26.02.2025.

09.05.2025 до суду надійшла інформація від АТ «Таскомбанк» стосовно рахунка відкритого на ім`я ОСОБА_2 та виписка по цьому рахунку, на виконання ухвали суду від 26.02.2025.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та відповіді на відзив. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України. Про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту №4490707, згідно умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 6500 грн. на строк 23 дні зі сплатою стандартної процентної ставки 1,90% в день (п.п.1.3, 1.4, 1.5.1 договору).

Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту (п.2.1 договору).

Згідно п.4.1 договору, строк кредиту може бути продовжено, за ініціативою споживача на кількість днів зазначену в п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному в договорі, або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п.4.3 (пп.4.3.1 4.3.2) договору.

Сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2-4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (п.4.3.1 договору).

Споживач дав згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у нього наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою позичальника, у порядку передбаченому п.4.2 договору (п.4.3.2 договору).

Договір та додаток № 1 до нього таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит №4490707 від 20.07.2021, підписані відповідачем ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М658017.

Відповідач також ознайомився з паспортом споживчого кредиту, у якому зазначені сума кредиту, строк кредитування, порядок надання кредиту, процентна ставка та інші умови, які відповідають тим, що зазначені у договорі про споживчий кредит №4490707 від 20.07.2021. Вказаний документ підписаний відповідачем ОСОБА_2 електронним ідентифікатором М658017.

Листом №7/5673 від 05.09.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» повідомило ТОВ «Авентус Україна» про успішне зарахування 20.07.2021 о 07:40 коштів на суму 6500 грн. на платіжну карту клієнта № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі - 968635081.

Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-250331/41560-БІ від 03.04.2025, відповідачу ОСОБА_2 емітовано карту № НОМЕР_2 , його фінансовий номер станом на 20.07.2021 +380980115935. Крім того, з виписки по рахунку, відкритому до вказаної банківської картки вбачається, що 20.07.2021 на банківський рахунок ОСОБА_2 здійснено зарахування грошових коштів в сумі 6500 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №4490707 від 20.07.2021, проведеного ТОВ «Авентус Україна», станом на 03.02.2022 загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 становить 20455,50 грн., з яких: 6500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 13955,50 грн. - заборгованість за процентами.

04.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №04-02-01/2022, відповідно умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021.

Відповідно до актів приймання-передавання Реєстру боржників за договором факторингу №04-02-01/2022 від 04.02.2022, витягів з Реєстру боржників від 04.02.2022 до договору факторингу №04-02-01/2022 від 04.02.2022, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021 в розмірі 20455,50 грн., з яких: 1) заборгованість за тілом кредиту - 6500 грн., 2) заборгованість за процентами 13955,50 грн.

З розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021, проведеного ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.01.2023 загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 становить 20570,18 грн., з яких: 1) заборгованість за тілом кредиту - 6500 грн., 2) заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 13955,50 грн., 3) нараховані 3% річних за період з 04.02.2022 по 23.02.2022 10,68 грн., 4) інфляційні збитки за 02.2022 104 грн.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, згідно з умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них.

Згідно Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, що є додатком №3 до вказаного договору, позивач зокрема набув право вимоги до ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021 в розмірі 20570,18 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Коллект Центр», станом на 02.01.2025, загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021 становить 20570,18 грн., з яких: 1) заборгованість за тілом кредиту - 6500 грн., 2) заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 13955,50 грн., 3) нараховані 3% річних 10,68 грн., 4) інфляційні збитки 104 грн.

Крім того, 29.07.2021 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_2 укладено в електронній формі договір позики №2842523, відповідно до умов якого товариство передало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в розмірі 3500 грн. на строк 8 днів (до 06.08.2021), а він прийняв на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору.

Середньоденний розмір процентів за користування позикою (акційний, фіксований) склав 0,01000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики (п.2.4.2 договору). Середньоденний розмір процентів за користування позикою (базовий, фіксований) склав 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики (п.2.4.3 договору). Базова процентна ставка за позикою (фіксована) склала 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою (п.2.4.4 договору). Розмір процентів на прострочену позику (фіксований) склав 1.01% від суми позики за кожний день із моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою (п.2.5 договору).

Позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства, протягом 3 (трьох робочих) днів із дати підписання договору (п.2.6 договору).

У період прострочення позики проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою на позику, визначеною п.2.4.4 (п.3.1.3 договору).

Проценти на прострочену позику нараховуються у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором у розмірі, визначеному п.2.5 договору, за кожен день прострочення (п.3.2.1 договору).

У випадку укладення додаткової угоди щодо продовження строку позики за цим договором, проценти за користування позикою в період дії такої додаткової угоди нараховуються за спадною процентною ставкою (формула розрахунку якої визначена додатком № 1) на підставі фіксованого базового середньоденного розміру процентів за користування позикою (п.2.4.3); графік нарахувань визначається відповідною додатковою угодою (п.3.6 договору).

Зобов`язання позичальника за договором вважаються виконаними у повному обсязі в момент зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позикодавця (п.3.7 договору).

Керуючись ст.1048 ЦК України позикодавець має право нараховувати проценти відповідно до умов цього договору до дня повернення позики (п.3.10 договору). При цьому позикодавець дотримується обмежень щодо нарахувань за цим договором позики, встановлених ЗУ «Про споживче кредитування».

Підписуючи договір, позичальник підтверджує, що в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену ч.2 ст.12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов`язків згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про захист персональних даних»; вивчив та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Маніфою», які є невід`ємною частиною договору; вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору позики (п.п.8.3.3., 8.3.5, 8.3.6 договору).

Договір та додаток № 1 до нього розрахунок за договором позики №2842523 від 29.07.2021, підписані відповідачем ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором q36887.

Отже, сторони даного договору позики узгодили графік платежів. А відповідач також ознайомився з паспортом позики, у якому зазначені сума позики, строк позики, порядок надання позики, процентні ставки та інші умови, які відповідають тим, що зазначені у договорі позики №2842523 від 29.07.2021. Вказаний документ підписаний відповідачем ОСОБА_2 електронним ідентифікатором f80171.

05.08.2021 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_2 укладено в електронній формі додаткову угоду № 1 до договору позики №2842523 від 29.07.2021, за умовами якої сторони погодили продовжити строк позики на 30 днів, тобто до 04.09.2021, середньоденний розмір процентів за користування позикою базовий: 1,99000%. Додаткова угода № 1 та додаток № 1 до неї графік обов`язкових платежів за додатковою угодою№1 до договору позики №2842523 від 29.07.2021, підписані відповідачем ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором q21714.

Листом №2782_241029140429 від 29.10.2024 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило ТОВ «Маніфою», що відповідно до укладеного між ними договору про переказ грошових коштів ФК-П-20/05-05 від 08.07.2020, було успішно перераховано 29.07.2021 о 21:32:14 кошти на суму 3500 грн. на платіжну карту клієнта № НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua 100242353.

Згідно інформації АТ «ТАСКОМБАНК» №2435/47.7БТ від 02.05.2025, відповідачу ОСОБА_2 видано миттєву банківську платіжну картку № НОМЕР_4 , його фінансовий номер станом на 29.07.2021 +380995332130. Крім того, з виписки по рахунку, операції по якому можна проводити за допомогою вказаної банківської картки вбачається, що 29.07.2021 о 21:32:17 на цей банківський рахунок ОСОБА_2 здійснено зарахування грошових коштів в сумі 3500 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №2842523 від 29.07.2021, проведеного ТОВ «Маніфою», станом на 29.12.2021 загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 становить 10839,50 грн., з яких: 3500 грн. - заборгованість за сумою позики; 7339,50 грн. - заборгованість за процентами.

29.12.2021 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №29/12-2021, за умовами якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, в тому числі до відповідача ОСОБА_2 за договором позики №2842523 від 29.07.2021.

Відповідно до актів приймання-передавання Реєстру боржників за договором факторингу №29/12-2021 від 29.12.2021, витягів з Реєстру боржників від 29.12.2021 до договору факторингу №29/12-2021 від 29.12.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 за договором позики №2842523 від 29.07.2021 в розмірі 10839,50 грн., з яких: 1) заборгованість за сумою позики - 3500 грн., 2) заборгованість за процентами за користування позикою - 5572 грн., 3) заборгованість за процентами на прострочену позику - 1767,50 грн.

З розрахунку заборгованості за договором позики №2842523 від 29.07.2021, проведеного ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.01.2023 загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 становить 50424,50 грн., з яких: 1) заборгованість за тілом кредиту - 3500 грн., 2) заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 7339,50 грн. 3) нараховані відсотки, згідно умов кредитного договору за період з 29.12.2021 по 09.01.2023 39585 грн.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, згідно з умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них.

29.12.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладена додаткова угода № 1 до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, за якою позивач зокрема набув право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики №2842523 від 29.07.2021 у розмірі 50424,50 грн., що підтверджується змінами в реєстр боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, що є додатком №1 до вищевказаної додаткової угоди.

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Коллект Центр», станом на 02.01.2025 загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 за договором позики №2842523 від 29.07.2021 становить 50424,50 грн., з яких: 1) заборгованість за тілом кредиту - 3500 грн., 2) заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 46924,50 грн., з яких заявлено до стягнення 26562,90 грн.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що оспорювані договори укладені в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження укладення в електронній формі договору позики № 2842523 від 29.07.2021, договору про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021 позивач надав оригінали електронних договорів та їх паперові копії, в яких зазначено усі реквізити відповідача, в тому числі паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання, реквізити платіжної картки позичальника, а також інформація щодо умов кредитування. Дані договори підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, що були введені ОСОБА_2 , особу якого попередньо ідентифіковано, і на вказаний ним номер телефону відправлено одноразові ідентифікатори для акцептування вищевказаних договорів.

Отже, порядок укладення та підписання вказаних кредитних договорів відповідає вимогам частин 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Вказане свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договорів, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо сум кредиту, строків кредитування, розміру відсотків за користування кредитами та порядку їх сплати і уклали в належній формі кредитні договори.

Оскільки дані договори укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариств, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт та відповідач підписав їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такі договори не були б укладені.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

При цьому спірні договори № 2842523 від 29.07.2021, №4490707 від 20.07.2021 в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Матеріали справи не містять і відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитних договорів. Відповідач також не надав належних та допустимих доказів того, що він не підписував зазначені кредитні договори електронним підписом.

Про укладення і визнання договору позики № 2842523 від 29.07.2021 ОСОБА_2 свідчить також те, що він вніс один платіж на виконання умов даного договору.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним факт укладення в електронній формі договору позики № 2842523 від 29.07.2021 між ТОВ «Маніфою» і ОСОБА_2 , договору про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 . А відтак, доводи відповідача про відсутність доказів укладення договору в належній формі не заслуговують на увагу.

При цьому суд враховує, що у відзивах відповідач оспорює умови договорів, однак укладення спірних кредитних договорів він фактично не заперечує.

Необґрунтованими є також твердження відповідача про те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження отримання ним коштів за кредитними договорами.

Так, на підтвердження передачі ТОВ «Маніфою» ОСОБА_2 коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на банківський рахунок відповідача, позивачем надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2782_241029140429 від 29.10.2024 відповідно до якого вказане товариство провело перерахунок коштів від ТОВ «Маніфою» на банківську платіжну картку клієнта № НОМЕР_3 , реквізити якої співпадають із банківськими реквізитами картки, що була видана ОСОБА_2 АТ «Таскомбанк», на яку 29.07.2021 надійшли кошти в сумі 3500 грн., про що свідчить інформація №2435/47.7БТ від 02.05.2025 надана останнім.

На підтвердження передачі ТОВ «Авентус Україна» ОСОБА_2 коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на банківський рахунок відповідача, позивачем надано лист ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №7/5673 від 05.09.2024 відповідно до якого вказане товариство провело перерахунок коштів від ТОВ «Авентус Україна» на банківську платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , реквізити якої співпадають із банківськими реквізитами картки відповідача, вказаними ним в п.2.1 договору про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021. Крім того, інформацією №20.1.0.0.0/7-250331/41560-БІ від 03.04.2025 АТ КБ «Приватбанк» підтвердив, що на ім`я ОСОБА_2 емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 20.07.2021 надійшли кошти в сумі 6500 грн.

Разом з тим, відповідач всупереч принципу змагальності цивільного судочинства не надав суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його карткові рахунки або що зазначені карткові рахунки на час укладення кредитних договорів йому не належали.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт надання первинними кредиторами ОСОБА_2 грошових коштів на виконання договору позики № 2842523 від 29.07.2021 та договору про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання перед ОСОБА_2 надавши йому кредитні кошти в обумовлених кредитними договорами розмірах.

Однак ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань не виконав, не повернув кредитні кошти та проценти за користування ними у визначений строк та розмірах, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідач заперечень щодо неправильності наданого позивачем розрахунку сум заборгованості не заявляв, належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно, не надав, власний розрахунок не подав.

Щодо доводів відповідача про порушення первинними кредиторами вимог ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» про обмеження максимального розміру денної процентної ставки суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX (далі - Закон №3498-IX), який набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року включно), протягом наступних 120 днів 1,5% (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно), з 21 серпня 2024 року включно та надалі 1%.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки у справі, що розглядається кредитні договори укладено до набрання чинності Законом №3498-IX, а саме: 20.07.2021 і 29.07.2021, і строк дії таких не був продовжений після набрання чинності цим Законом, положення частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції Закону №3498-IX у даній справі не підлягають застосуванню.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст.525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст.625 ЦПК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_2 за укладеними ним кредитними договорами з ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Авентус Україна».

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за кредитними договорами, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовується те, що позивач не набув права вимоги за кредитними договорами.

З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулась заміна кредитора, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «Коллект Центр», перейшло право вимоги за договором позики № 2842523 від 29.07.2021 та договором про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021.

Що стосується заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021.

Згідно п.4.3.1 договору про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021, сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2-4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Споживач дав згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у нього наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою позичальника, у порядку передбаченому п.4.2 договору (п.4.3.2 договору).

З відомостей ТОВ «Авентус Україна» про щоденні нарахування та погашення за договором про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021 вбачається, що останнім днем дії кредитного договору було 11.08.2021, проте відповідач не здійснив оплату за договором ні по прострочених зобов`язаннях по процентах, ні по прострочених зобов`язаннях по тілу кредиту, тому враховуючи п.4.3.1 договору строк користування кредитом було автопролонговано на 90 днів, а саме: з 13.08.2021 по 10.11.2021, оскільки у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом.

За таких обставин, суд вважає, що враховуючи автопролонгацію вказаного кредитного договору, ТОВ «Авентус Україна» правомірно здійснювало нарахування процентів за користування кредитом в період з 20.07.2021 по 10.11.2021.

Також позивач надав суду розрахунки інфляційних втрат за 02.2022, що становить 104 грн. та 3% річних за період з 04.02.2022 по 23.02.2022, що становить 10,68 грн. Правильність проведення вказаних розрахунків сумнівів у суду не викликає і відповідачем не оспорюється.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021 у загальному розмірі 20570,18 грн., що складається з наступного: 1) 6500 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 2) 13955,50 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3) 104 грн. - інфляційні збитки; 4) 10,68 грн. - 3% річних.

Що стосується заборгованості за договором позики № 2842523 від 29.07.2021.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу ч.4 ст.263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом із процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У договорі позики №2842523 від 29.07.2021 сторони визначили строк позики до 06.08.2021 (8 днів), а додатковою угодою №1 від 05.08.2021 до договору позики продовжили строк позики на 30 днів, тобто до 04.09.2021.

З огляду на це нарахування передбачених договором відсотків за користування позикою у даному випадку слід вважати правомірним лише до 04.09.2021.

Як вбачається із графіків нарахування процентів за користування позикою до договору позики №2842523 від 29.07.2021 та додаткової угоди №1 від 05.08.2021, проценти за користування ОСОБА_2 позикою за період з 29.07.2021 по 04.09.2021 складають 2089,50 грн., оскільки згідно розрахунку заборгованості за договором позики №2842523 від 29.07.2021 станом на 29.12.2021 вбачається, що 05.08.2021 відповідач сплатив проценти в розмірі 2,45 грн., що були нараховані за 7 днів по 05.08. включно.

Відтак, заборгованість відповідача за відсотками за вказаним договором за період кредитування 29.07.2021 по 04.09.2021 складає 2089,50 грн.

Таким чином, суд вважає, що право ТОВ «Маніфою» нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припинилося після спливу строку дії відповідного договору, тобто після 04.09.2021, а тому з 05.09.2021 первинний кредитор, як і наступні кредитори, не мали права нараховувати передбачені договором проценти, а мали право на захист свого порушеного права відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Проте позивач, до якого перейшло право вимоги за вказаним договором позики, вимог про стягнення процентів, які передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, як міра відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, до відповідача не заявив, у той час як суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №2842523 від 29.07.2021 у загальному розмірі 5589,50 грн., що складається з наступного: 1) 3500 грн. - заборгованість за сумою позики; 2) 2089,50 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою.

Посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності, як на підставу для відмови в позові, не ґрунтується на законі.

Так, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Крім того, відповідно до п.19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, враховуючи установлення на всій території України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, та зупинення перебігу строку позовної давності на період дії воєнного стану, введеного в Україні, при зверненні з позовом до суду позивач не пропустив строк позовної давності.

Інші доводи та заперечення викладені відповідачем у відзивах на позовну заяву не знайшли свого підтвердження та спростовуються дослідженими в судовому засіданні вищевикладеними доказами.

Отже, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» слід стягнути заборгованість за договором позики №2842523 від 29.07.2021 в розмірі 5589,50 грн., за договором про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021 в розмірі 20570,18 грн., а всього: 26159,68 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом частково на 51,67% (26159,68 грн. х 100% /50633,08 грн.), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1251,65 грн. (2422,40 грн. х 51,67% / 100%).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 01.07.2024 уклав із адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В. Вікторівни договір про надання правової допомоги № 01-07/2024, відповідно до п. 4.1 якого вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору.

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №422 від 02.12.2024 та витягу з акту №2 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 позивачем за вказаним договором були понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», що пов`язані з розглядом зазначеної цивільної справи, у розмірі 13000 грн.

При цьому суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19, в якому наголошується, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справинезалежно від того, чи їх уже фактично сплаченостороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Згідно ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України).

Водночас у правовому висновку, викладеному у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У той же час відповідач, який належним чином повідомлявся про розгляд справи судом, у поданих відзивах на позов не скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесеної позивачем, із посиланням на неспівмірність таких витрат, а тому у суду відсутні підстави стверджувати про неспівмірність таких витрат.

Водночас, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені судом частково на 51,67%, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені останнім, у розмірі 6717,1 грн. (13000 грн. х 51,67% / 100%) пропорційно розміру відхилених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.512, 516, 526, 530, 610, 625, 628, 629, 638, 639, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст.5, 10-13, 76-80, 89, 131, 141, 244-246, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики №2842523 від 29.07.2021 в розмірі 5589,50 грн., за договором про надання споживчого кредиту №4490707 від 20.07.2021 в розмірі 20570,18 грн., а всього: 26159,68 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 1251,65 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6717,10 грн., всього: 7968,75 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306.

Представник позивача: Юзипчук Максим Вікторович, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя О.В. Сопронюк