Рішення № 129156824, 28.07.2025, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1964/25

Номер провадження 2/585/820/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О. Шульги, за участюсекретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом Тертиці Тамари Василівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Тертиця Т.В., яка діє в інтересах ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулись в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить: Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1264-8149 від 31.08.2023 р., в розмірі 87 800,00 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом 18 000,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 69 800,00 гривень та судові витрати у розмірі 2 422,40 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог, в позовній заяві вказано, що 31.08.2023 року між ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС, Код ЄДРПОУ: 38548598 (надалі за текстом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», або «Кредитодавець», або «Позивач») і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (надалі за текстом «Відповідач», або «Позичальник», або «Боржник») за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1264-8149 (надалі за текстом «Кредитний договір»). Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» - зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Зазначений Кредитний договір: - як вбачається із його змісту, разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений; - у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію" (роздруківка Кредитного договору разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом та Таблицею споживчого кредиту додаються до цієї Позовної заяви). Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A7684, для підписання Кредитного договору №1264-8149 від 31.08.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до вище наведеного, обґрунтованим висновком є те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смсповідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачу.

Відповідно доумов Кредитногодоговору Кредитодавецьвзяв насебе зобов`язаннянадати Відповідачукредит длязадоволення особистихпотреб,на наступнихумовах:-сума кредиту 18000,00грн.;-строк кредитування 300днів;-базовий період 14днів;-комісія завидачу кредиту-15,00%від сумикредиту;-знижена %ставка 1,20%в день;-стандартна %ставка 1,50%в день;*базовий період проміжкичасу впродовжстроку діїДоговору,в останнідні якиху Позичальниканастає обов`язоксплати відсотківза користуванняКредитом.Кількість дніву Базовомуперіоді вказанау Договоріі визначенаСторонами напідставі пропозиціїКредитодавця,сформованої ізурахуванням побажаньПозичальника,наданих впроцесі зверненнящодо отриманняКредиту черезвеб-сайтКредитодавця УмовамиКредитного договору,укладеного міжПозивачем таВідповідачем передбачено,що типпроцентної ставкиза користуваннямКредитом фіксована тапроцентна ставказа користуваннямКредитом незмінюється протягомусього строкукористування Кредитом.Звертаємо увагусуду,що Позивачздійснює лишенарахування попроцентам закористування кредитомв строкдоговору,що погодженийміж сторонамита нездійснюється будь-якихнарахувань (штраф,пеня)за порушенняумов договору.Проценти закористування кредитом,правове регулюванняяких передбаченевідповідно ст.ст.ст.1048,1056ЦК України,що нараховуютьсяпротягом строкудоговору неє неустойкою(пенею)у разіневиконання (порушення,прострочення)зобов`язаньборжником задоговором.Окремо зазначають,що включеннядо текстуКредитного договоруумов просплату Відповідачемкомісії занадання кредиту,а рівной подальшенарахування Позивачемзазначеної комісіїта витребуванняїї відВідповідача (вт.ч.в судовомупорядку),є законнимта обґрунтованим оскількивони базуютьсяна чиннихнормах спеціальногозаконодавства України,які регламентуютьпитання щодосаме наданняспоживчих кредитів,яким іє посвоїй правовійсуті іКредитний договір,з оглядуна наступне.Статті 1048та 1054ЦК України,містять лишезагальні нормищодо кредитування.В тойже час,в частинітретій статті1054ЦК Українивизначено,що особливостірегулювання відносинза договоромпро наданняспоживчого кредитувстановлені законом.Таким закономв даномувипадку єЗакон України«Про споживчекредитування» (надаліза текстом «Законпро споживчекредитування»),яким Позивачкерувався,укладаючи тавиконуючи вподальшому Кредитнийдоговір.Відповідно,за загальнимправилом втакому випадкуу разіконкуренції нормзагального законодавства(ЦКУкраїни)та спеціальногозаконодавства (Законпро споживчекредитування)у правовідносинахміж учасникамицивільних правовідносинмають застосовуватисьсаме нормиспеціального законодавства(Законупро споживчекредитування в даномувипадку).Відповідно доч.2ст.8Закону проспоживче кредитуваннядля цілейобчислення реальноїрічної процентноїставки визначаютьсязагальні витратиза споживчимкредитом.До загальнихвитрат заспоживчим кредитомвключаються:-доходи кредитодавцяу виглядіпроцентів;-комісії кредитодавця,пов`язаніз наданням,обслуговуванням іповерненням кредиту,у томучислі комісіїза обслуговуваннякредитної заборгованості,розрахунково-касовеобслуговування,юридичне оформленнятощо;-інші витратиспоживача насупровідні послуги,які підлягаютьсплаті накористь кредитногопосередника (занаявності)та третіхосіб згідноз вимогамизаконодавства Українита/абоумовами договорупро споживчийкредит (платежіза послугикредитного посередника,страхові таподаткові платежі,збори наобов`язковедержавне пенсійнестрахування,біржові збори,платежі запослуги державнихреєстраторів,нотаріусів,інших осібтощо). Відтак,починаючи з10червня 2017року,коли набравчинності Законпро споживчекредитування,а рівной змінидо статті11Закону України«Про захистправ споживачів»,після чогозазначена стаття11прийняла тойвигляд,який маєі доцього моменту(«1.Цей Законзастосовується довідносин споживчогокредитування участині,що несуперечить ЗаконуУкраїни "Проспоживче кредитування"»).Відповідно,через зазначеніфакти таобставини нормативневрегулювання спірнихправовідносин міжПозивачем таВідповідачем маєвідбуватись саметак,як цеі булонаведено Позивачемвище вцьому пункті насамперед,на основівказаних нормЗакону проспоживче кредитування.Таким чином,спеціальним законодавствомУкраїни прямовизначені можливостіПозивача (якнебанківської фінансовоїустанови)як включатидо текстукредитних договорівіз споживачами(якимє іВідповідач)умови щодонарахування комісії,так ів подальшомунараховувати її,а такожвитребувати сумунесплаченої вищевказаноїкомісії відВідповідача (вт.ч.і всудовому порядку).Відтак,враховуючи всевищезазначене всукупності,є всіналежні правовіпідстави вважати,що включеннядо текстуКредитного договоруумови пронеобхідність сплатиВідповідачем комісіїза наданнякредиту,а такожподальше витребуваннянарахованої комісіївід Позивачає цілкомобґрунтованим татаким,що відповідаєчинному законодавствуУкраїни,що регулюєвідносини,що склалисяміж Позивачемта Відповідачем. Кредитодавець виконаввзяті насебе зобов`язанняв повномуобсязі,надавши Відповідачукредитні коштивідповідно доумов укладеногоКредитного договору. Зазначаємо,що частиною3ст.10Закону України«Про платіжніпослуги» встановлено,що фінансовіустанови маютьправо напровадження діяльностіз наданняфінансових платіжнихпослуг лишепісля отриманняними ліцензіївідповідно доцього Закону(крімбанків)та заумови включеннядо Реєстру,якщо іншене передбаченоцим Законом.Згідно ізрозпорядженням Національноїкомісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферіринків фінансовихпослуг від08.06.2017№ 2401«Про видачуТОВ «УКРКРЕДИТ ФІНАНС»ліцензії напровадження господарськоїдіяльності знадання фінансовихпослуг (крімпрофесійної діяльностіна ринкуцінних паперів)»Товариству зобмеженою відповідальність«УКР КРЕДИТФІНАНС» буловидано ліцензіюна провадженнягосподарської діяльностіз наданняфінансових послуг(крімпрофесійної діяльностіна ринкуцінних паперів),а самена наданнякоштів упозику,в томучислі іна умовахфінансового кредиту.08.03.2024року Національнимбанком Українивнесено записдо Державногореєстру фінансовихустанов пропереоформлення ліцензіїТОВ «УКРКРЕДИТ ФІНАНС»(кодза ЄДРПОУ38548598)на провадженнягосподарської діяльностіз наданняфінансових послуг(крімпрофесійної діяльностіна ринкуцінних паперів),а саменадання коштіву позику,в томучислі іна умовахфінансового кредитуна ліцензіюна діяльністьфінансової компаніїз правомнадання послуги наданнякоштів табанківських металіву кредит,(розміщенов загальномудоступі насайті https://creditkasa.com.ua/dozvilni-dokumenty).Статтею 5Закону України«Про платіжніпослуги» передбачено,що дофінансових платіжнихпослуг належатьтакі послуги,зокрема,послуги зпереказу коштівбез відкриттярахунку.Отже,ТОВ «УКРКРЕДИТ ФІНАНС»не єбанківською установоюв розумінніЗакону України«Про банкиі банківськудіяльність» тавідповідно довищевказаної ліцензіївиданої ТОВ«УКР КРЕДИТФІНАНС».Таким чином,Позивач невідкриває рахунки,а здійснюєпослуги зпереказу коштівбез відкриттярахунку.У відповідностідо частинипершої статті528ЦК Українивиконання обов`язкуможе бутипокладено наіншу особу,якщо зумов договоруабо сутізобов`язання невипливає обов`язокборжника виконатизобов`язання особистоі втакому разіВідповідач маєприйняти виконаннязобов`язання заКредитним договором,запропоноване заПозивача третьоюособою.Позивач (черезпартнера АТКБ «ПРИВАТБАНК»з якимукладено договір№ 4010про наданняпослуг всистемі LiqPayвід 02грудня 2019року)видав Відповідачукредитні коштина картковийрахунок вказанийВідповідачем вособистому кабінеті,що підтверджуєтьсядовідкою АТКБ «ПРИВАТБАНК»про перерахуваннякоштів відТОВ «УКРКРЕДИТ ФІНАНС»через системуплатежів LiqPayна підставідоговору №4010від 02.12.2019р.на картуотримувача (Відповідача),чим виконавсвої зобов`язанняза Договоромсвоєчасно тав повномуобсязі.Таким чиномна підтвердженняфакту видачікредиту Кредитодавецьдодає доцієї Позовноїзаяви документищо підтверджуютьперерахування кредитнихкоштів (Довідкапро перерахуваннясуми кредитута Довідкапро перерахуваннякоштів відфінансово-розрахунковоїустанови).Відповідач підтвердиввиникнення своїхзобов`язань,відповідно доумов укладеногоКредитного договору,шляхом прийняттявиконання зобов`язанняКредитодавця,а самеотримавши кредитнікошти Відповідачне скориставсясвоїм правомпротягом 14календарних днівз дняукладення Кредитногодоговору відмовитисявід договорубез поясненняпричин,у томучислі вразі отриманняним грошовихкоштів.Усвідомлюючи виникненняфінансових зобов`язаньперед Позивачем,Відповідач здійснивчасткову оплатув рахунокпогашення заборгованостіза Кредитнимдоговором №1264-8149від 31.08.2023року,шляхом здійсненняплатежів зазначениху розрахункузаборгованості заКредитним договором,що єдодатком доПозовної заяви.Сплачуючи кредит,Відповідач вчинивконклюдентні дії,що свідчатьпро прийняттяукладеного Кредитногодоговору,який створивдля ньогопевні цивільніправа таобов`язки,частину зяких булореалізовано.Це відповідаєправовій позиціїВерховного Судуу складіПершої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувикладеній уПостанові від23.12.2020по справі№127/23910/14-ц,а саме:«Часткова сплатаборжником абоз йогозгоди іншоюособою основногоборгу та/абосум санкційє тієюдією,яка свідчитьпро визнанняним боргу».Окрім цього,звертають увагусуду натой факт,що Відповідачв загальнійкількості 2рази оформлювавкредитні відносиниз позивачем,попередні кредитнідоговори булипогашені,що додатководоводить обізнаністьВідповідача зпроцедурою оформленнята виконанняКредитного договору.В подальшому,Відповідач всуперечумовам Кредитногодоговору,ст.12ЗУ «Проспоживче кредитування»та ст.ст.525,526,530,536,610,612ЦК України,порушив вищезазначеніумови Кредитногодоговору ів кінцевомупідсумку неповернув вповному обсязікредит Кредитодавцю,а такожне виконавв повномуобсязі всіінші своїгрошові зобов`язанняперед Кредитодавцемза Кредитнимдоговором.Станом на25.04.2025року загальнийрозмір заборгованостіВідповідача заКредитним договоромстановить:98744,00гривень,а саме:-прострочена заборгованістьза кредитом 18000,00гривень,-прострочена заборгованістьза нарахованимипроцентами 80244,00гривень,-прострочена заборгованістьпо комісіїза видачукредиту 500,00гривень,порядок нарахуваннязазначеної сумизаборгованості відображенийв розрахункусум заборгованостіза Кредитнимдоговором,що додаєтьсядо цієїПозовної заяви.Разом зтим повідомляють,що Кредитодавцембуло прийняторішення проможливість застосуваннядо ПозичальникаПрограми лояльностідля споживачівфінансових послугТОВ «УКРКРЕДИТ ФІНАНС»,а самечасткового списаннязаборгованості Позичальникуза нарахованимикомісією тапроцентами узагальній сумі10944,00гривень заумови погашенняпозичальником рештизаборгованості заКредитним договоромв розмірі87800,00гривень. Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом 18 000,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 69 800,00 гривень; що разом становить 87 800,00 гривень. Звертають увагу суду, що у разі здійснення Позичальником часткового погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором у розмірі, який дорівнює сумі заявлених Позивачем у цій позовній заяві позовних вимог, а саме у розмірі 87 800,00 гривень та компенсації суми судового збору, сплаченої за подачу позовної заяви, Кредитодавцем буде здійснено списання залишку заборгованості за Кредитним договором у сумі 10 944,00 гривень, а дію Кредитного договору - припинено у зв`язку з його частковим виконанням та частковим прощенням боргу Позичальника. Таким чином, з боку Відповідача по відношенню до Позивача має місце свідоме порушення зобов`язання, визначеного в Кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені Кредитним договором або законом. Оскільки ця Позовна заява подається Позивачем до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", то за подання цієї Позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір, визначений в підпункті 1) п.1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та розрахований з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 зазначеного Закону, тобто, із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8. Відтак, розмір судового збору, який сплачується Позивачем за подання цієї Позовної заяви складає 2 422,40 гривень.

Ухвалою судді від 29.05.2025 року провадження у справі відкрито і на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.06.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В обґрунтуваннявказав,що цимвідзивом подаєсвоє запереченняна позовнузаяву ТОВ"УКРКРЕДИТ ФІНАНС"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором.Зазначив,що відповіднодо статті81Цивільного процесуальногокодексу України,кожна стороназобов`язана довестиобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень.Однак позивачне надавналежних тадопустимих доказівна підтвердженнясвоїх вимог,а натомістьобмежився виключновласними твердженнями,які непідтверджуються жоднимиоб`єктивними,достовірними таперевірюваними доказами.Частина шостастатті 81ЦПК Українипрямо встановлює,що неможуть бутипідставою длявстановлення обставинприпущення,які непідтверджені належнимидоказами.Таким чином,посилання позивачана згенерованіним самимдокументи,які немають ознакпервинних бухгалтерськихоблікових документів,не єдопустимими доказамиу розумінніпроцесуального закону,оскільки:1.не підлягаютьоб`єктивнійперевірці надійсність;2.створені односторонньота непідтверджені документами,походження якихможна перевірити;3.не відповідаютьвимогам статті78ЦПК України,згідно зякою обставини,що повинніпідтверджуватися певнимизасобами доказування,не можутьпідтверджуватися іншими,недопустимими засобами.Крім того,згідно зістаттею 77ЦПК України,належними єті докази,які містятьінформацію щодопредмета доказуваннята маютьзначення дляправильного вирішеннясправи.У своючергу,стаття 79ЦПК Українивстановлює,що судоцінює доказиза критеріямидостовірності,достатності,взаємного зв`язку,а такожв їхсукупності,без наданнянаперед встановленоїсили будь-якомудоказу.Підставою длязадоволення позовуне можутьбути поверхневіта неперевіренітвердження позивача,які непідтверджені належнимипервинними бухгалтерськимичи іншимидопустимими документами.Така поведінкасуперечить принципудостатності доказів,закріпленому встатті 80ЦПК України,яка передбачає,що обставинисправи вважаютьсявстановленими,якщо щодоних поданодостатні докази.Таким чином,позивач невиконав процесуальнийобов`язок щододоказування заявленихвимог тане довівнаявності правовідносиніз відповідачем,а також обсягуначебто існуючоїзаборгованості.Зазначене унеможливлюєзадоволення позову.Позивач,обґрунтовуючи своїпозовні вимоги,посилається наположення ЗаконуУкраїни «Проелектронну комерцію»,а такожна нормиЦивільного кодексуУкраїни.Однак слідзазначити,що Позивачпомилково тлумачитьположення зазначенихнормативно-правовихактів тане надаєналежних ідопустимих доказівна підтвердженнясвоїх вимог,як тоговимагають положенняГлави 5Цивільного процесуальногокодексу України,зокрема статті7683ЦПК України,які регулюють:1.поняття доказів;2.належність тадопустимість доказів;3.порядок подання,дослідження таоцінки доказівсудом.Якщо Позивачпосилається усвоїй правовійпозиції наположення ЗаконуУкраїни «Проелектронну комерцію»та Цивільногокодексу України,то вважаєза необхіднепровести юридичнийаналіз змістуцих актів,а такождослідити відповідністьподаних Позивачемдоказів вимогамзазначеного законодавства. Отже,відповідно допункту 12статті 11Закону України«Про електроннукомерцію»,електронний договір,укладений шляхомобміну електроннимиповідомленнями тапідписаний упорядку,визначеному статтею12цього Закону,прирівнюється заправовими наслідкамидо договорув письмовійформі.При цьомукожен примірникелектронного документа,на якомунакладено електроннийпідпис,передбачений статтею12Закону,вважається оригіналомдокумента.Згідно зістаттею 12цього Закону,моментом підписанняелектронного правочину,у разіякщо вінвимагає підписусторін,є використанняелектронного підпису,що відповідаєвимогам ЗаконівУкраїни:1.«Про електроннідокументи таелектронний документообіг»;2.«Про електроннуідентифікацію таелектронні довірчіпослуги».Таким чином,для дійсностіправочину,укладеного велектронній формі,необхідно дотриманняодночасно вимогтрьох нормативно-правовихактів:1.Закону України«Про електроннукомерцію»;2.Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг»;3.Закону України«Про електроннуідентифікацію таелектронні довірчіпослуги».Розглянемо даліокремі положенняЗакону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг»,які маютьсуттєве значеннядля оцінкидоказів,на якіпосилається Позивач.Ключовими положеннямиЗакону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг»є статті6,7та 12.Стаття 6регулює питанняелектронного підписута електронноїпечатки.Зокрема:1.для ідентифікаціїавтора електронногодокумента використовуєтьсяелектронний підпис;2.для підтвердженнядостовірності походженнята цілісностідокумента електронна печатка;3.накладання електронногопідпису та/абопечатки завершуєстворення електронногодокумента;4.якщо документпідписується кількомаособами завершенням вважаєтьсянакладання останньогопідпису;5.електронні підписи/печаткивикористовуються увипадках,встановлених закономабо задомовленістю сторін.Особливу увагуслід звернутина нормуцієї статті,яка пряморегламентує банківськута фінансовусферу:«Порядок використанняелектронного підписуу банківськійсистемі Українита наринках небанківськихфінансових послуг,державне регулюваннята наглядза діяльністюяких здійснюєНаціональний банкУкраїни,а такожпри наданніплатіжних послуг,визначається Національнимбанком України».Це положеннямає важливезначення усправах,пов`язаних іздіяльністю фінансовихустанов,зокрема МФО.Стаття 7встановлює,що оригіналомелектронного документає електроннийпримірник,який міститьобов`язкові реквізити,зокрема:1.електронний підписавтора або2.підпис,прирівняний довласноручного згідноіз ЗакономУкраїни «Проелектронну ідентифікаціюта електроннідовірчі послуги».Стаття 12визначає порядокперевірки цілісностіелектронного документа воназдійснюється черезпідтвердження:1.удосконаленого або2.кваліфікованого електронногопідпису чипечатки.У випадкахвикористання іншихвидів підписуабо печатки,така перевіркаповинна здійснюватисявідповідно довимог законодавствау сферізахисту інформації.Далі,як іобіцяв,переходимо доЗакону України«Про електроннуідентифікацію таелектронні довірчіпослуги».Основною статтеюцього Законує стаття18,яка присвяченакваліфікованим електроннимдовірчим послугамзі створення,перевірки тапідтвердження кваліфікованогоелектронного підписуабо печатки.Що зазначенов ційстатті?Кваліфіковані електроннідовірчі послугистворення,перевірки тапідтвердження кваліфікованогоелектронного підписуабо печаткинадаються кваліфікованимнадавачем електроннихдовірчих послугі включають:1.надання користувачамзасобів кваліфікованогоелектронного підписуабо печаткидля генераціїпари ключівта/абостворення кваліфікованихпідписів чипечаток,а також/абозберігання особистогоключа підписучи печатки;2.надання підписувачамабо створювачампечатки правана використаннятаких засобів,розміщених унадавача довірчихпослуг,який генеруєта/абокерує пароюключів відїх імені;3.технічну підтримкута обслуговуваннянаданих засобів. Крім того,у статтізазначено,що упроцесі підтвердженнякваліфікованого електронногопідпису абопечатки їхдійсність підтверджуєтьсяза такихумов:1.використання длястворення підписуабо печаткикваліфікованого сертифіката,що відповідаєвимогам частинидругої статті23цього Закону;2.сертифікат виданийкваліфікованим надавачемелектронних довірчихпослуг іє чиннимна моментстворення підписучи печатки;3.значення відкритогоключа відповідаєзначенню,що міститьсяу кваліфікованомусертифікаті;4.правильне внесенняунікального наборуданих,які ідентифікуютьпідписувача абостворювача печатки,до сертифіката;5.зазначення всертифікаті псевдоніма(уразі йоговикористання підписувачем);6.підтвердження того,що особистийключ зберігаєтьсяв засобікваліфікованого електронногопідпису абопечатки;7.відсутність порушенняцілісності електроннихданих,з якимипов`язаний підписабо печатка;8.дотримання вимогчастини першоїстатті 17-1цього Законуна моментстворення підписучи печатки.При цьомудля перевіркистатусу електронноїдовірчої послугивикористовується Довірчийсписок.Отже,як булозазначено упопередньому огляді,особливу увагуслід звернутина статті17-1та 23Закону.Стаття 17-1визначає вимогидо удосконаленихелектронних підписівта печаток:1.вони маютьбути однозначнопов`язані зпідписувачем абостворювачем печатки;2.повинні дозволятиідентифікувати особу,що їхстворила;3.створюються іззастосуванням особистогоключа,який використовуєтьсяпід повнимодноосібним контролем;4.повинні бутипов`язані зданими такимчином,щоби будь-якізміни цихданих можнабуло виявити.Також уцій статті,як іу статті6Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг»,передбачено,що Національнийбанк Українимає правовстановлювати вимогидо форматівудосконалених електроннихпідписів тапечаток,які використовуютьсяв:1.банківській системіУкраїни,2.на ринкахнебанківських фінансовихпослуг,що перебуваютьпід наглядомНБУ, 3.при наданніплатіжних послуг.Рухаючись залогікою статті18,переходимо достатті 23,яка регламентуєкваліфіковані сертифікативідкритих ключів.Під часнадання довірчихпослуг використовуютьсясертифікати для:1.електронного підпису,2.електронної печатки,3.автентифікації вебсайтів.Обов`язкові вимогидо сертифікатів:1.наявність позначки,що сертифікатє кваліфікованимта виданийв Україні;2.ідентифікаційні данівласника:ПІБ,РНОКПП,ЄДРПОУ тощо;3.відкритий ключ,строк дії,серійний номер,підпис видавця;4.інформація про:-місце розміщеннясертифіката дляперевірки,-надавача послугперевірки статусусертифіката,-чи зберігаєтьсяособистий ключу спеціальномузахищеному пристрої,-доменне ім`я(длясертифікатів вебсайтів).Інші положення:1.додаткова інформаціяв сертифікатіне повиннавпливати найого дійсність;2.перевірку дотриманнявимог здійснюєКабінет Міністрів;3.у разіневідповідності абофальсифікації сертифікатасуд можевизнати правочин,укладений ізйого використанням,недійсним.Це гарантуєдостовірність ібезпеку електронногопідпису таелектронних документів.Чи відповідаєаргументація тавимоги позивачавище зазначенимвимогам?Чи відповідаєправочин,на якийпосилається позивач?Однозначно ні. Отже,основним нормативнимактом,який регулюєпитання щодоодноразового ідентифікаторає розділI«Загальні положення»Положення №113Національного банкуУкраїни (документv0113500-21«Про затвердженняПоложення прододаткові вимогидо договорівнебанківських фінансовихустанов пронадання коштіву позику(споживчий,фінансовий кредит)»).Згідно зрозділом I"Загальніположення"Положення №113Національного банкуУкраїни (документv0113500-21,«Про затвердженняПоложення прододаткові вимогидо договорівнебанківських фінансовихустанов пронадання коштіву позику(споживчий,фінансовий кредит)»),одноразовий ідентифікатор цеалфавітноцифрова послідовність(комбінаціяцифр ілітер,або лишецифр чилише літер),яку споживачотримує відіншої сторонидоговору засобомзв`язку,погодженим міжсторонами.Важливо:засобом зв`язкуне можебути вебсайт,особистий кабінетспоживача длядистанційного обслуговування,мобільний застосунокабо будь-якаінша інформаційно-комунікаційнасистема (їїменю,частина абоелемент),яка належитьіншій сторонідоговору абоадмініструється нею.Такий ідентифікатородноразово додаєтьсяспоживачем доінших електроннихданих танадсилається іншійстороні договору,у томучислі дляукладення електронногодоговору впорядку,визначеному ЗакономУкраїни Проелектронну комерцію.Не вважаютьсяодноразовими ідентифікаторами:1.логін іпароль доелектронної пошти,2.логін іпароль домобільного застосункучи особистогокабінету,3.номер телефону,4.будь-якіінші персональнідані особив будь-якійформі.Ключове значенняПоложення №113для справподібних досправи ТОВ"УКРКРЕДИТ ФІНАНС"проти ОСОБА_1 .Попри запереченняз бокумікрофінансової організаціїщодо застосуванняцього Положеннядо обставинсправи,основні ключовіслова уназві документапрямо вказуютьна йогосферу дії: «договоринебанківських фінансовихустанов»,«споживчий кредит»та «фінансовийкредит».Отже,Положення №113НБУ підлягаєзастосуванню додоговорів мікрофінансовихорганізацій.Детальний аналізположення проодноразовий ідентифікатор:Що такеодноразовий ідентифікатор?Це спеціальнаалфавітно-цифровакомбінація,яка:1.Надається споживачуіншою стороноюдоговору (наприклад,компанієюкредитором); 2.Передається черезпогоджений каналзв`язку (наприклад,SMS,email);3.Має одноразовезастосування,тобто використовуєтьсялише одинраз наприклад,для підтвердженнядії абоукладення договору.Обмеження щодоканалів передачі:Одноразовий ідентифікаторне можепередаватися через:1.вебсайт,2.особистий кабінетспоживача,3.мобільний застосунок,4.будь-якуіншу інформаційно-комунікаційнусистему,що належитьабо адмініструєтьсяіншою стороноюдоговору.Це правилопокликане мінімізуватиризики шахрайства.Якщо зловмисникиотримають доступдо системи,яка контролюєтьсякредитором,вони можутьзгенерувати тапідробити ідентифікатор.Тому такісистеми неможуть використовуватисьдля йогопередачі.Де дозволеногенерувати іпередавати одноразовийідентифікатор:Сторонні сервісизв`язку,погоджені сторонами:1.SMS-повідомленнявід незалежногосервісу,2.електронна пошта(алене логін/парольдо неї),3.BankID(якщоце передбачено).Треті сторониабо незалежніплатформи:1.сертифіковані сервісиідентифікації,2.сертифікаційні центри.Автономні погодженімеханізми:1.токени,2.пристрої,що генеруютьOTP(одноразовіпаролі). Висновок: Одноразовий ідентифікатор має бути: 1. згенерований та переданий через незалежний і погоджений канал, 2. відокремлений від системи, яка адмініструється іншою стороною договору, 3. безпечним, захищеним і таким, що виключає можливість маніпуляцій або шахрайства. Порушення процедури: Якщо кредитор (наприклад, МФО) генерує ідентифікатор у своєму мобільному застосунку або особистому кабінеті, це є порушенням Положення №113 НБУ. У такому випадку дійсність договору може бути поставлена під сумнів, оскільки не забезпечено належного рівня автентифікації та безпеки для споживача. Окрім вищезазначених матеріальних і процесуальних норм, слід звернути увагу й на інші важливі норми матеріального права. Зокрема, варто врахувати положення Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», кредитний договір повинен укладатися у письмовій формі, а в разі оформлення його як електронного документа відповідати вимогам законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну комерцію». Однак для укладення договору в електронній формі необхідно дотримуватися вимог щодо автентифікації волевиявлення сторін та забезпечення юридичної сили підпису. Використання одноразового ідентифікатора, який не є кваліфікованим електронним підписом (КЕП), не відповідає вимогам законодавства щодо фінансових договорів, оскільки не гарантує належного рівня ідентифікації особи та захисту прав клієнта. Таким чином, укладення договору в електронному вигляді із застосуванням одноразового ідентифікатора суперечить вимогам законодавства України, яке регулює електронні правочини та захист прав споживачів фінансових послуг. Як бачимо, у згаданій нормі Закону також прямо вказано на необхідність дотримання вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну комерцію», положення яких було детально проаналізовано вище. Позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на положення цивільного законодавства щодо зобов`язань, їх виконання та відповідальності за порушення. Проте такі посилання є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази фактичного виникнення зобов`язання Відповідача перед Позивачем. Відповідно до частини другої статті 1046 Цивільного кодексу України, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошових коштів. Саме факт передачі коштів є юридичним фактом, з якого виникає обов`язок позичальника щодо їх повернення. Наявність електронного документа, підписаного за допомогою одноразового ідентифікатора, не є безумовним підтвердженням факту надання грошових коштів. Такий спосіб підписання за відсутності кваліфікованого електронного підпису, належної ідентифікації особи, а також доказів фактичного руху коштів з рахунку позикодавця на рахунок позичальника не доводить, що грошові кошти дійсно були надані позичальнику. Положення статті 639 Цивільного кодексу України передбачають можливість укладення договору в електронній формі, зокрема із використанням інформаційнотелекомунікаційних систем. Однак навіть у такому випадку обов`язковою умовою є досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору, включно з наданням предмета позики. Сам по собі електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором (наприклад, СМС-кодом), не підтверджує дійсного волевиявлення саме Відповідача та не є доказом фактичного отримання ним коштів. Крім того, Позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів фактичного перерахування грошових коштів на користь Відповідача. В матеріалах справи відсутні банківські документи, виписки, платіжні доручення або інші фінансові документи, які б підтверджували, що позивач дійсно надав Відповідачу грошові кошти у зазначеному розмірі. Саме по собі посилання на електронну угоду, а також наявність персональних даних Відповідача в її змісті не може свідчити про виникнення зобов`язання у розумінні Цивільного кодексу України. Оскільки за загальним правилом цивільного законодавства обов`язок боржника виникає лише після фактичного отримання грошових коштів (реальність договору позики), відсутність такого факту унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень статей 525, 526, 530, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, які регулюють виконання зобов`язання та відповідальність за його порушення. За відсутності правомірного зобов`язання відсутні й підстави для пред`явлення вимог про його виконання чи застосування відповідальності. Таким чином, вимоги Позивача є безпідставними, оскільки не доведено належним чином факту передачі грошових коштів, а саме відсутні документи бухгалтерського або банківського обліку, які б підтверджували рух коштів, призначення платежу та інші обставини, з яких могло б виникнути зобов`язання Відповідача. За відсутності такого доказу заявлені вимоги не можуть вважатися обґрунтованими та не підлягають задоволенню. Крім того, під час розгляду справи суд зобов`язаний досліджувати та надавати оцінку усім доказам, які мають значення для правильного вирішення спору. Без встановлення факту передачі коштів, наявності належно укладеного договору з дотриманням вимог закону (в тому числі Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»), обґрунтованості та правильності розрахунків боргу, суд не може винести обґрунтоване і законне рішення. Верховний Суд у численних рішеннях наголошує на необхідності ретельного аналізу підстав виникнення зобов`язань, обсягу боргу та відповідності наданих доказів вимогам процесуального та матеріального законодавства. Таким чином, підставами для задоволення позову про стягнення заборгованості мають бути виключно належні та допустимі докази, які безсумнівно підтверджують факт укладення договору, передачу грошових коштів, розмір зобов`язання та порушення відповідачем умов договору. У разі відсутності таких доказів, зокрема первинних документів або розписки, з якої безпосередньо вбачається факт отримання коштів, вимоги позивача не можуть вважатися доведеними. Окрему увагу слід звернути на «докази ідентифікації відповідача», надані позивачем. У фінансово-кредитних спорах нерідко виникає ситуація, коли позивач/заявник (мікрофінансова організація або інша фінансова компанія) подає до суду документи, які не мають відповідних реквізитів або виготовлені самим позивачем/заявником без можливості їх незалежної перевірки. Це можуть бути: виписки з електронних систем обліку; внутрішні довідки про заборгованість; розрахунки нарахованих відсотків, пені та штрафів; скан-копії договорів без підтвердження автентичності. Такі документи не можуть вважатися належними доказами, оскільки їх походження та зміст не підлягають об`єктивній перевірці. Вони не містять підписів, печаток, або ж є електронними копіями, які не мають юридичної сили без додаткових підтверджень.

Враховуючи викладене, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на вказане, відповідно до ч. 2статті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши обставини справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ІК 116 № 16102873, видане згідно розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с.44).

31.08.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено електронний договір № 1264-8149 про відкриття кредитної лінії. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримано кредит в розмірі 18000,00 грн., датою видачі кредиту зазначено 31.08.2023р. Кредит надається шляхом безготівкового переказу грошових сум на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах вказаних в цьому договорі може надаватись можливість скористатись кредитом за зниженою процентною ставкою. Тип комісії одноразова комісія, нараховується одноразово при видачі Кредиту.Базовий період складає 14 календарних днів. Сплату процентів за користування Кредитом та комісії за видачуц кредиту позичальник зобов`язується здійснювати у визначені графіком платежів за договором за зниженою процентною ставкою дати. Комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту. Строк кредитування на який надається кредит позичальнику 300 календарних днів. Дата повернення кредиту 25.06.2024р. Реальна процентна ставка 27135,00%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 92951,88 грн. Договір відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А7684, 31.08.2023р., 19 год. 21 хв. (а.с.12-18).

Також, 31.08.2023 року відповідачем одноразовим ідентифікатором А7684 було підписано Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчого кредиту) які затверджені наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 51-П від 28.07.2023 року (а.с.19-26).

31.08.2023 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором А7684 було підписано паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит яка затверджена Наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №51-П від 28.07.2023 року (а.с.26 зв.-28).

Також, відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А7684 таблицю обчислення загальної вартості кредиту за договором № 1264-8149 за умови застосування зниженої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,20 % на день. За даним розрахунком загальна вартість кредиту становить 78501,24 грн. (а.с.29-30).

ОСОБА_1 також електронним підписом одноразовим ідентифікатором А7684 було підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту за договором № 1264-8149 за умови застосування стандартної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,50 % на день. За даним розрахунком загальна вартість кредиту становить 92951,88 грн. (а.с.30 зв.-31).

З листа АТ КБ «Приват Банк» направленого на ім`я ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається, що даним листом АТ КБ «Приват Банк» повідомив про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LipPay на підставі договору №1264-8149 від 31.08.2023 року (а.с.32-34).

З довідки про перерахування суми кредиту №1264-8149 від 31.08.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 видача коштів за кредитним договором здійснювалась за допомогою системи LipPay та сума коштів яку йому було перераховано на карту НОМЕР_2 становила 18000,00 грн. (а.с.35).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором 1264-8149 від 31.08.2023 року, станом на 25.04.2025р.загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 98744,00 грн. з яких 18000,00 грн основний борг, 80244,00 грн. залишок відсотків, 500,00 грн. залишок комісії (а.с.36-39).

Вказане свідчить, що між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу кредитного зобов`язання, які регулюються нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 3 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» від03вересня 2015року електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно ч. 12 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» від03вересня 2015року електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст.12Закону України«Про електроннукомерцію» від03вересня 2015року якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використанняелектронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 1054ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1049ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, провадження № 12-142гс19, від 03 листопада 2020 року у справі № 921/315/18.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши докази зібрані у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 31.08.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено електронний договір № 1264-8149 про відкриття кредитної лінії, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 18000,00 грн. терміном на 300 календарних днів.

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язався повернути Кредит у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором, проте взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в Договорі строк, грошові кошти та нараховані проценти не повернув.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 становить 98744,00 грн. з яких 18000,00 грн. сума основного боргу та 80244,00 грн. залишок відсотків, 500,00 грн. залишок комісії.

Проте, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 10 944,00 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 87 800,00 гривень.

Щодо заперечення відповідача, то суд надані ОСОБА_1 заперечення оцінює критично та до уваги не бере, оскільки у справі зібрано і досліджено належні, допустимі та достатні докази на підтвердження вимог позивача. В той же час відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів які б ставили під сумнів справдність або юридичну значущість поданих доказів та накладеного на них електронного підпису відповідача.

Таким чином, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, про задоволення позову та стягнення з відповідача суми заборгованості за Кредитним договором № 1264-8149 від 31.08.2023 року в сумі 87800,00 грн. з яких 18000,00 грн. сума основного боргу та 69800,00 грн. прострочена заборгованість.

На підставі ст. 141 ЦПК України також стягненню з ОСОБА_1 підлягає судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 207, 526, 530, 549, 610, 633, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Тертиці Тамари Василівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1264-8149 від 31.08.2023 р., в розмірі 87 800,00 гривень (вісімдесят сім тисяч вісімсот гривень) та судові витрати у розмірі 2 422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга