Рішення № 129151724, 03.07.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6020/25

(2/199/3559/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

03.07.2025 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра, в складі:

головуючого судді - Кошлі А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Кахикало А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 38652,00 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» посилається на те, що 11.08.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 981964563 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитній кошти у розмірі 12000,00 грн.

Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків власноручно заповнив заявку на отримання кредитних коштів з використанням мережі Інтернет, а саме в своєму особистому кабінеті на сайті Товариства, зазначивши свої персональні дані, в тому числі: паспортні дані, дані про електронну пошту та абонентський номер, реквізити банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит та ін.

Так, Договір між Товариством та відповідачем було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні Договору.

Проте в порушення умов Договору та Правил Позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.

12.11.2024 року відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариством відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/8.

Відповідач під час підписання Договору ознайомився з усіма умовами, на яких здійснюється кредитування та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов`язаних з користуванням кредиту та самостійно обрав умови кредитування, викладені в Договорі, виявивши волю на вступ у договірні відносини шляхом його підписання та отримання кредитних коштів у тимчасове користування.

Так, зобов`язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу Відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 44652,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості наданим Позивачу від Первісного кредитора та розрахунком заборгованості Позивача.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення Позивачем становить 38652,00 грн., з яких:

Заборгованість по кредиту 12000,00 грн.;

Заборгованість по процентам за користування кредитом 26652,00 грн.

Розмір штрафних санкцій, вказаний в загальному розрахунку заборгованості, Позивач не включає до розміру позовних вимог.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , 20.07.1990 року на користь ТОВ «Таліон Плюс» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 38652,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу 5000,00 грн.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05.05.2025 року провадження по справі було відкрито та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, від представника позивача ТОВ «Таліон Плюс» надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту визнає в повному обсязі, нараховані відсотки просить зменшити. Також просить розстрочити виконання рішення на 4 місяці у зв`язку зі складними життєвими обставинами, що підтверджує доданими документами до заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

11.08.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» ти ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 981964563 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитній кошти у розмірі 12000,00 грн.

Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків власноручно заповнив заявку на отримання кредитних коштів з використанням мережі Інтернет, а саме в своєму особистому кабінеті на сайті Товариства, зазначивши свої персональні дані, в тому числі: паспортні дані, дані про електронну пошту та абонентський номер, реквізити банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит та ін.

Так, Договір між Товариством та відповідачем було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні Договору.

Проте в порушення умов Договору та Правил Позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.

12.11.2024 року відповідно до ст. 1077 ЦК України ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/8.

Згідно наданого розрахунку заборгованості, судом встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 38652,00 грн., з яких: 12000,00 грн.- заборгованість за кредитом; 26652,00 грн.- заборгованість за відсотками.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч.2ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію"зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною 1ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію"передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 6ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію"відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 8ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Аналізуючи положення вищевказаного законодавства вбачається, що договір кредитної лінії № 981964563 було укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису, визначенимЗаконом України "Про електронну комерцію".

Згідно з ч. 1 ст. 526ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1066 ЦК Українипередбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта,гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 633ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638ЦК Українипередбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору. Водночас, відповідач, активно використовуючи кредитну картку, взяті на себе за кредитним договором зобов`язання належним чином не виконував, про що свідчить надана позивачем виписка про користування кредитними коштами.

Будь-яких доказів, які б спростовували наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості, відповідачем не надано, будь-яких дій з боку відповідача, щодо припинення, зміни умов договору, звернення до банку з пропозицією, суду не надано, а відтак суд приймає такий до уваги як належний доказ розміру наявної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач ОСОБА_1 порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення з ОСОБА_1 за тілом кредиту у розмірі 12000 грн. підлягає задоволенню.

Щодо нарахованої суми заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Відповідно до статей11,18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК Українитлумачення умов договору здійснюється відповідно дост. 213 цього Кодексу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю нарахувати непропорційно велику суму компенсації.

Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Враховуючи викладене та складні життєві обставини, про які відповідач ОСОБА_1 повідомив суду письмово та долучив до матеріалів справи, суд вважає, що зазначена сума заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 26652,00 грн. є несправедливими у розумінністатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

А тому справедливим буде стягнення з відповідача відсотків у розмірі 3000,00 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 3, 4ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати у сумі 5000 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим представником обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для нього, що суперечить принципу розподілу таких витрат, також беручи до уваги часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 7 ст.265ЦПКУкраїни у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ст.267ЦПКУкраїни суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. 5 ст.435ЦПКУкраїни розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи те, що відповідач наразі проходить лікування та реабілітацію після ДТП та на його утриманні син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має групу інвалідності, та завдання справедливого вирішення даної справи на засадах добросовісності, розумності та пропорційності, суд вважає за можливе розстрочити виконання даного рішення на 4 платежі рівними частинами по 4611,18 грн. з можливістю погашення заборгованості достроково.

Згідно частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

У зв`язку з чим сплачений позивачем судовий збір необхідно покласти на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог в розмірі 944,74 гривень

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за кредитним договором в розмірі 15000,00 грн., а також 944,74 грн. витрат по сплаті судового збору та 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, всього - 18444 (вісімнадцять тисяч чотириста сорок чотири) гривні 74 копійки.

В іншій частині позову - відмовити.

Розстрочити сплату заборгованості за вказаним рішенням шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами в такі строки:

до 30.07.2025 року - 4611,18 грн.

до 30.08.2025 року - 4611,18 грн.

до 30.09.2025 року - 4611,18 грн.

до 30.10.2025 року - 4611,20 грн.

Платежі здійснювати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 39700642), щомісячно, та з можливістю погашення заборгованості достроково.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 10.07.2025 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, ЄДРПОУ 39700642;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя А.О. Кошля