Ухвала суду № 129150802, 25.07.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4898/25

Провадження № 1-кс/487/3451/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2025 м. Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025150000000535 від 03.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025150000000535 від 03.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України, звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в якому просила накласти арешт на майно, яке було вилучено 15.07.2025 в ході проведення обшуку затриманої особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон Moto y24 power, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 з абонентськими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що слідчим управлінням ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025150000000535 від 03.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 02.07.2025 надійшли матеріали з УКР ГУНП в Миколаївській області про те, що група осіб з числа мешканців Миколаївської області займається незаконним вирощуванням рослин роду конопель у кількості більше 50 рослин.

15.07.2025 в ході затримання ОСОБА_4 у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, було вилучено мобільний телефон Moto y24 power, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 з абонентськими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який в подальшому постановою слідчого визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.

Посилаючись на те, що вилучене майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, використовувалося як засіб його вчинення, а тому з метою збереження вказаного майна як речового доказу, запобігання можливості приховування, знищення доказів злочинної діяльності, проведення огляду та судових експертиз, виникла необхідність у накладення арешту на майно.

В судовому засіданні прокурор не була присутньою, надала до суду заяву про розгляд клопотання за її відсутності.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Статтею 167 КПК України визначено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду (ч. 2 ст. 168 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Крім того, відповідно до вимог ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Зі змісту зазначеної норми закону слідує, що до тимчасово вилученого майна належать вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025150000000535 від 03.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 02.07.2025 надійшли матеріали з УКР ГУНП в Миколаївській області про те, що група осіб з числа мешканців Миколаївської області займається незаконним вирощуванням рослин роду конопель у кількості більше 50 рослин.

15 липня 2025 року ОСОБА_4 було затримано та повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, слідчим проведено особистий обшук затриманої особи, в якої виявлено та вилучено мобільний телефон Moto y24 power, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 з абонентськими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Вилучений в ході особистого обшуку у затриманого ОСОБА_4 мобільний телефон постановою слідчого визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.

За вимогами ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи встановленні досудовим розслідуванням обставини, слідчий суддя вважає, що вилучений під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 мобільний телефон може містити відомості про факти чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, та підлягає огляду із залученням спеціаліста.

А за такого, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено відповідність вилученого майна критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

Також доведена наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу та існує необхідність накладення арешту на це майно для забезпечення збереження його як речового доказу та виконання завдань кримінального провадження.

Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту може мати наслідком перешкоджання кримінальному провадженню та встановленню істини у ньому, шляхом знищення чи зміни вказаного майна.

Таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним із завданням кримінального провадження.

Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту цього майна.

Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучено 15.07.2025 в ході проведення обшуку затриманої особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон Moto y24 power, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , з абонентськими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1