Рішення № 129146051, 29.07.2025, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1727/25

Провадження № 2/626/687/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

29.07.2025 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Рибальченко І.Г.

за участі секретаря Скачко Т.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2025 року ПрАТ "СК "Євроінс Україна" звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 156800,00 грн. та витрати сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.08.2022 року між ПрАТ "СК "Євроінс Україна" та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР № 003318997, щодо транспортного засобу ВАЗ 2105 державний номер НОМЕР_1 , строк дії якого з 15.08.2022 до 14.08.2023. Згідно умов Полісу ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну шкоду майну 160 000,00 грн., розмір франшизи 3200,00 грн.

17.02.2023 року о 16 годині 15 хвилин на вул. С. Хороброго, 52 у м. Дніпро відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля AUDI, д/н НОМЕР_2 . Відповідач, своїми діями, вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначені обставини підтверджуються Постановами Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2023 року по справі №932/2121/23 за ст. 124 КУпАП та від 06.04.2023 по справі №932/2143/23 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якими його визнано винним у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу AUDI, д/н НОМЕР_2 , було завдано механічних ушкоджень, а власнику вказаного автомобіля-матеріального збитку.

Враховуючи що цивільна відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, винуватця ДТП, була застрахована в ПрАТ "СК "Євроінс Україна" згідно Полісу №АР3318997, представник власника пошкодженого в ДТП ТЗ AUDI д/н НОМЕР_2 , звернувся доПрАТ "СК "Євроінс Україна" із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого AUDI д/н НОМЕР_2 , 02.03.2023 проведено його огляд, про що складено Акт огляду транспортного засобу. 07.04.2023 складено Звіт № 22229, відповідно до якого вартість матеріального збитку за пошкоджений в ДТП ТЗ складає 207 669,76 грн. без ПДВ.

07.04.2023 ПрАТ "СК "Євроінс Україна" складено розрахунок страхового відшкодування та 12.05.2023 Страховий акт по справі № 87670/1/2023 на суму 156 800,00 грн. (в межах ліміту відповідальності страхової компанії згідно умов Поліса 160 000,00 грн. за мінусом франшизи 3 200,00 грн).

12.05.2023 ПрАТ "СК "Євроінс Україна" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 156800,00 грн.

Відповідач добровільно не бажає відшкодувати понесені позивачем витрати, тому останній вимушений звернутись з вказаним позовом до суду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду клопотання в якому просить розглядати справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами, про підтримання позовних вимог у повному обсязі та про те, що він не заперечує проти заочного розгляду справи .

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, направив до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав, слухання справи просив проводити без нього.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в підготовчому судовому засіданні з наступних підстав.

17.02.2023 о 16 год. 15 хв. ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння по вул. Святослава Хороброго, б.52, в м. Дніпро, керував транспортним засобом ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем AUDI д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Вказані обставини встановлені постановами Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22.03.2023 та від 06.04.2023 у, якими ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено адміністративне стягненняу розмірі 850 гривень, та ст.130 ч.1 КУпАП - штраф в сумі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

14.08.2022 між ПрАТ "СК "Євроінс Україна" та ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР № 003318997. У відповідності до умов вказаного Полісу страхування Позивач взяв на себе зов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.

На підставі страхового акту № 87670/1/2023 від 12.05.2023 року ПрАТ "СК "Євроінс Україна", яке є страховиком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплатило ОСОБА_4 , яка є потерпілою у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася за участі ОСОБА_1 та участі забезпеченого транспортного засобу Страхувальника і мала місце 17.02.2023, страхове відшкодування в розмірі 156800,00 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їх завдала за наявності її вини.

За статтею 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.108 Закону України "Про страхування" страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Відповідно до частини 1статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювана шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Статтею 38 Закону Українивід 01.07.2004№1961-IV"Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Відповідно до абзацу "в" пп.38.1.1. п.38.1. ст.38 Закону України Закону № 1961-IV: "Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником)".

Регрес - це право, що виникає в особи внаслідок платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу. Таким чином, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права про право на звернення до відповідача з регресним позовом.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Оскільки Позивач покрив збитки замість відповідача, то ОСОБА_1 , як особа, що винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди і він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, зобов`язана відшкодувати в порядку регресу позивачу завдану шкоду. Відповідач не подав належні і допустимі докази на спростування позову. Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПрАТ "СК "Євроінс Україна" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 30.05.2017 року ОСОБА_1 має право на пільги , встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.

У відповідності до п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Отже, з огляду на вказану норму відповідач звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Отже, з огляду на викладене, враховуючи те, що позов підлягає до задоволення але відповідач звільнений від сплати судового збору, а тому судовий збір в розмірі 2422,40 грн слід компенсувати позивачу за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 200, 259, 263-265, 268, Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , який проживає в АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна", м.Київ, вул.Велика Васильківська, б.102, ЄДРПОУ 22868348, страхове відшкодування за завдані збитки в порядку регресу в розмірі 156 800 (сто п`ятдесят шість тисяч вісімсот) гривень 00 коп.,

Компенсувати Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Євроінс Україна" судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп., за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя