Рішення № 129128571, 28.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3337/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Атаман і К до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить:

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000654/2 від 06.12.2024 року;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001288 від 06.12.2024 року.

Одеською митницею заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, яке обгрунтовано тим, що розмір скорегованої митної вартості становить 59 428,10 грн., а обставини по справі потребують надання ґрунтовних усних пояснень, бажають брати участь у досліджені доказів, виступити зі вступним словом, ставити питання та надавати відповіді, міркування.

Суд відхиляє заявлене клопотання, оскільки предметом спору у цій справі є митне оформлення товару яке здійснювалось на підставі електронних митних декларацій, письмових документів наданих позивачем до митного органу. В подальшому, взамодія позивача з митними органом яка стосувалась розмитнення товару, в тому числі прийняття картки відмови, корегування митної вартості відбувалась через електронний кабінет.

У цій справі, сторони у своїх заявах по суті, а саме - у позовній заяві, відзиві, обґрунтовують свої правові позиції посилаючись на первинні документи які є ідентичними та наявні у обох сторін і які надані суду. Інших письмових доказів вже не може бути надано в силу їх відсутності.

Таким чином, кожна із сторін детально виклала свою позицію по кожному письмового доказу, що виключає потребу їх дослідження безпосередньо в судовому засіданні.

Суд зазначає, що викладення своєї позиції митним органом письмово у відзиві, не обмежує його можливості викласти її ґрунтовно, а тому проголошення такої ж позиції в судовому засіданні усно зі вступним словом та шляхом зачитування відзиву, не є на думку суду переконливим аргументом для слухання справи в судовому засіданні.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що розгляд справи в письмовому провадженні порушує його права, оскільки наведені ними аргументи, щодо можливості виступити усно та переконливо, ставити питання та висловлювати думку щодо заявлених клопотань не є такими, що дають підстави слухати справу в судовому засіданні. Розгляд справи у письмовому провадженні є однією із форм здійснення судочинства і не позбавляє сторони заявляти клопотання по справі у письмовому вигляді, не зменшує обсяг дослідження доказів та не впливає на їх оцінку судом.

Жодних клопотань у цій справі окрім даного, сторонами не заявлено, справа є незначної складності, а тому її розгляд у письмовому провадженні не впливає на доступ до правосуддя та не обмежує права сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що до Одеської митниці було подано митну декларацію (МД) № 24UA500500041515U2 від 06.12.2024 року, щодо постачання товару, а саме - мандарин свіжий, сорту CLEMENTINES, вагою 20 207,00 кг (нетто), країна виробництва Греція, постачальник DIMITRIADIS K.TH. & SIA O.E. «DIANGEL FRUIT» IMPORT-EXPORT. Товар поставлявся на підставі контракту на поставку № 19/24 від 12.11.2024 року. Відповідачем було направлено повідомлення декларантові, в якому вимагались додаткові документи, окрім тих документів, що були подані. Позивач направив на цю вимогу документи та пояснення. Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для митного оформлення за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту). Просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №24UA500500041515U2 від 06.12.2024 було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в них містяться розбіжності, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у Рішенні про коригування митної вартості товарів. На вимогу митного органу позивачем не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, поданими розбіжності не спростовано, а тому були застосовані другорядні методи визначення митної вартості. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлені такі обставини по справі.

ТОВ «ОТОМАН» (Брокерська компанія), діючи в інтересах ТОВ «АТАМАН І К» на підставі Договору №20/04-20 від 20.04.2020 року, у зв`язку з імпортуванням на територію України товару, а саме: Мандарин свіжий, сорту CLEMENTINES, вагою 20 207,00 кг (нетто), країна виробництва Греція, постачальник DIMITRIADIS K.TH. & SIA O.E. «DIANGEL FRUIT» IMPORT-EXPORT подало до Одеської митниці митну декларацію № 24UA500500041515U2 від 06.12.2024 року. Товар поставлявся на підставі контракту на поставку № 19/24 від 12.11.2024 року (далі Контракт).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №24UA500500041515U2 від 06.12.2024 подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 061 від 02.12.2024;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 02.12.2024;

- Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) EU/GR/023832/22 від 02.12.2024;

- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) A1455149 від 02.12.2024;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №127276 від 05.12.2024;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Довідка про транспортні витрат від 05.12.2024;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №19/24 від 12.11.2024;

- Договір про надання послуг митного брокера №20/04-20 від 20.04.2020 Договір (контракт) про перевезення;

- Договір №15/11/2024 від 15.11.2024 Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №12222836.

Відповідачем було відправлено повідомлення Декларантові, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ.

У відповідь Декларантом надіслано лист № 06/12-24-1 від 06.12.2024 року, разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 01.12.2024 року, розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 02.12.2024 року, висновок експерта № 20-17/12-2024 від 05.12.2024 року та копія митної декларації країни відправлення № 24GREX410100087904 від 02.12.2024 року (Експортна декларація); та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи.

Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500500041515U2 від 06.12.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000654/2 від 06.12.2024 року, а саме:

Відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Згідно п. 7.2 та 7.3 зовнішньоекономічного договору від 12.11.2024 № 19/24 товар повинен бути упакований та маркований, але у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) не містять дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

П. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.11.2024 № 19/24 передбачено 100% передоплату або 100% оплату протягом 4 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, п.3.3. Оплата товару здійснюється Покупцем на підставі інвойсу, але в наданої до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) від 02.12.2024 № 061 не містить умов оплати за товар.

Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 24UA500500041515U2 від 06.12.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Не погоджуючись з вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі їх перелік).

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника, враховуючи витрати на перевезення.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару за ціною договору/контракту, а виявлені неточності чи неповнота у наданих документах не впливали на визначення митної вартості, виходячи з наступного.

Щодо відсутності в наданих до митного оформлення документах інформації про вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, позивач зазначив, що відповідно до п. 7.2 Контракту на поставку № 19/24 від 12.11.2024 року, обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.

Як встановлено судом, постачання товару здійснювалось на умовах FCA Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, згідно яких продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Відповідачу до митного оформлення надавалися Калькуляції, в яких зазначено, що Постачальником до ціни Товарів було додано таку складову, як вартість тари та пакування.

Отже, Відповідач мав усі необхідні документи, що містили дані про таку складову митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а саме дані про те, що вартість упаковки та робіт з пакування були включені Постачальником до ціни Товарів та додатковому відшкодування з боку Позивача не підлягали. Вказані вище дані з посиланням на положення Контракту були також зазначені в Листах Позивача, що було проігноровано Відповідачем під час митного оформлення та все одно винесено оскаржувані Рішення про коригування митної вартості. Те ж саме стосується й витрат на навантаження/вивантаження Товару та його транспортування.

Щодо відсутності умов оплати за товар а також відсутності документів щодо здійснення оплати за товар, позивач зазначив, що відповідач умисно спотворює фактичні дані задля формальної відмови у визнанні заявленої Декларантом митної вартості. Відповідач посилається на положення Контракту, спотворюючи його зміст, оскільки п. 3.2 Контракту прямо передбачено, що якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати за поставку такого товару відповідно до п. 3.1. Контракту, то вважається, що вартість такого товару має бути сплачено постачальнику відповідно до п. 3.1.2 цього контракту. Контракт надавався Відповідачу до митного оформлення та він був ознайомлений з його змістом.

Судом перевірені зазначені обставини і встановлено, що відповідно до Контракту його сторонами було обрано ту умову оплати Товару, яка передбачає післяплату, а саме: 100% вартості Товару має бути сплачено протягом 4 днів після закінчення митного оформлення, що підтверджується ВМД (умова оплати за замовчуванням). До того ж Позивач не має обов`язку зазначати в інвойсі умови оплати товару.

Суд відхиляє також посилання митного органу на не проведення експертом спеціальної перевірки достовірності незалежних джерел, які були використані у висновку та стосовно посилання відповідача на те, що висновок має інформаційний характер, як на підставу для залишення його поза увагою, оскільки такі висновки не ґрунтуються на жодних приписах законодавства та затверджених методиках проведення експертиз, а відповідач не є органом уповноваженим контролювати методику проведення експертизи.

При цьому суд зазначає, що висновок експерта, як зазначає і сам відповідач має інформаційний характер та не має переваг перед жодним документом, що несе інформацію про митну вартість товару.

На думку суду, кожен документ визначений МКУ має інформаційний характер щодо митної вартості товару, а в своїй сукупності вони дають, або не дають можливість її визначити. А тому виокремлювати експертний висновок від інших документів таких як контракт, інвойс, експортна декларація та інших, з підстав зазначених у рішенні, суд вважає нелогічним та необґрунтованим, особливо, що стосується таких підстав як не перевірка експертом незалежності джерел інформації.

Суд неодноразово вже відхиляв такі обґрунтування митного органу як у справах з цим позивачем у минулому так і відхиляє у цій справі, оскільки відповідач не наводить належних та допустимих доказів, обґрунтувань, що саме порушено експертом при дослідженні поставленого питання і які дії він повинен здійснювати щодо перевірки достовірності незалежних джерел, які були використані у висновку експерта.

Щодо невключення постачальником до Калькуляції витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи, позивач зазначив що калькуляція це документ, який складається Постачальником, та Позивач не має впливу на його зміст. Відповідно до п. 4.5 Контракту обов`язок та витрати з навантаження/вивантаження Товару, що пов`язані з транспортуванням такого Товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на Постачальника та такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Суд погоджується з обґрунтуваннями позивача і зазначає, що не зазначення постачальником в Калькуляції витрат на завантаження та розвантаження вантажу під час транспортування, жодним чином не впливає на визначення митної вартості Товару Декларантом, адже відповідно до Контракту та за правилами ч. 10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню з метою визначення митної вартості Товару тому, що вони вже включені до його вартості.

Суд не вбачає підстав для іншого мотивування протиправності рішення митного органу з цього питання ніж вони викладені вище позивачем, оскільки такі обґрунтування є розумними, логічними та такими, що мають юридичний зміст.

Крім того, суд зазначає, що системний аналіз правових норм МК України дає підстави для висновку про те, що одним із основних завдань та функцій митного органу є визначення митної вартості товарів яка здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості з дотриманням мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

На думку суду, витребовуючи у позивача додаткові документи які не впливають на визначення митної вартості, в тому числі калькуляцію, підтвердження оплати, ігноруючи умови контракту про післяплату, числові значення вартості упаковки, митний орган штучно створює перешкоди для митного оформлення товару, оскільки у нього були в наявності інші документи для визначення митної вартості за ціною контракту. Відповідно такі дії митного органу є протиправними та свавільними, а рішення незаконними.

Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, про зауваження до висновку експерта, калькуляції, розрахунків, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом не надано.

Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду, такий обов`язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов`язок позивач виконав ще до звернення в суд.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу врегульовано ст. 134 КАС України.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як встановлено судом всього витрат на професійну правничу допомогу на момент подання позову 5 000,00 грн відповідно до договору про надання юридичних послуг № 0104-24/АІК від 01.04.2024 року з додатками, що укладений між позивачем та представником та адвокатом Ситником О.П.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до позову додається: договір про надання юридичних послуг № 0104-24/АІК від 01.04.2024 року, замовлення № 27-24UA500500041584U5 від 31.01.2025 року, додаткова угода № 27- 24UA500500041584U5 від 31.01.2025 року (в документі міститься розрахунок винагороди за підготовку позову), акт наданих послуг № 27-24UA500500041584U5 від 31.01.2025 року.

Зазначені витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. є співмірними та підлягають стягненню на користь позивача.

Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов ТОВ АТАМАН І К до Одеської митниці задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000654/2 від 06.12.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001288 від 06.12.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) на користь ТОВ АТАМАН І К (ЄДРПОУ 41277430, 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21/49, офіс 31) судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.