Рішення № 129128458, 28.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9832/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:

визнати бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області у вигляді відмови вилучити з інформаційних систем податкових органів в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 хибні дані про статус фізичної особи-підприємця протиправною;

зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області вилучити з інформаційних систем податкових органів в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 хибні дані про статус фізичної особи-підприємця;

відшкодувати за рахунок Головного управління ДПС в Одеській області заподіяну ОСОБА_1 моральну шкоду 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стислий виклад позиції позивача.

У позові зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 по справі №420/8105/20 визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС в Одеській області до про сплату боргу (недоїмки) №Ф 6899-54 від 24 02.2020, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15,04.2021 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 залишено без змін.

Як стверджує позивач, скасована судом вимога ГУ ДПС в Одеській області №Ф6899-54 від 24.02.2020 була винесена на підставі хибних даних облікової картки в інформаційних системах податкових органів, де позивач значиться в статусі фізичної особи - підприємця. При цьому, за твердженням позивача, суд спростував інформацію про це, вказавши в своєму рішенні «...станом на час спірних правовідносин дані про позивача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні...».

Позивач зауважує, що з моменту винесення судового рішення до теперішнього часу вона також не отримувала статус підприємця.

Позивач зазначає, що, всупереч вищевказаним судовим рішенням, які набрали законної сили ще в 2021 році, відповідний підрозділ ГУ ДПС в Одеській області продовжував нараховувати позивачу податковий борг по ЄСВ в інтегрованих картках платника податків, а також здійснив спробу незаконно стягнути з позивача нараховані всупереч закону податкові нарахування.

Так, як зазначає позивач, 13.02.2024 ГУ ДПС в Одеській області винесена нова вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1608-1532У на суму 37788,74 грн, на підставі якої, в подальшому, виконавчою службою відкрито провадження №75496322. Позивач вказує, що державним виконавцем були заарештовані банківські рахунки позивача, що унеможливило нормальне існування, позивач залишилась без коштів і не могла елементарно забезпечити своє існування, зазнала моральних страждань, пов`язаних з протиправними вчинками по відношенню до позивача. Крім того, в рамках виконавчого провадження, винесена та направлена за місцем роботи позивача постанова про звернення стягнення на заробітну плату, що спричинило окремі моральні страждання у вигляді приниження честі та гідності.

Позивач звернула увагу, що представник відповідача просила не тільки накласти арешти на майно та кошти позивача, а і застосувати відносно позивача певні обмеження, зокрема заборону виїзду за межі України. Тільки після звернення позивача до відповідача зі скаргою на незаконні дії, вищевказана податкова вимога №Ф-1608-1532У відізвана з виконавчої служби, але, як стверджує позивач, вона до сих пір відповідно до інформаційно- комунікаційних систем ДПС перебуває на обліку відповідача як фізична особа-підприємець.

Позивач зазначає, що вона неодноразово зверталась до ГУ ДПС в Одеській області з заявами про необхідність здійснення дій по вилученню з інформаційних систем податкових органів в інтегрованій картці платника податків хибних даних про статус фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та про наявність у позивача податкового боргу з ЄСВ. У відповідь позивач отримала відмову з посиланням про неможливість здійснення такої дії, так як для цього позивачу потрібно позбавитися статусу фізичної особи - підприємця. На переконання позивача, абсурдність цієї поради полягає в тому, що статус ФОП позивач має тільки в інформаційно- комунікаційних системах ДПС, а в ЄДРПОУ такі дані відсутні, про що позивач неодноразово вказувала відповідачу. Позивач наголосила, що за весь час з моменту розгляду справи №420/8105/20 відповідач так і не надав доказів, яким чином він отримав відомості про статус позивача в якості ФОП, посилався тільки на надіслані ним запити в Южненську міську раду Одеського району Одеської області.

Позивач вважає, що бездіяльність посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області порушує її права та може призвести до негативних наслідків, так як невизначеність вказаної ситуації наводить позивача на думки про те, що в любий момент позивач знов може залишить без коштів, рахунки можуть бути знов заарештовані на підставі протиправних податкових вимог, що додає моральних страждань, які позивач зазнала у зв`язку з попередньою протиправною бездіяльністю.

З покликанням на норми ст.23, 1173 Цивільного кодексу України, позивач зауважує, що внаслідок протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача, позивач зазнала моральних страждань, не могла зосередитись на роботі, постійно думала про несправедливість по відношенню до неї, втратила нормальний сон і спокій в сімейних стосунках, а тому, на переконання позивача, їй нанесена моральна шкода, яка має бути компенсована за рахунок відповідача.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що Головне управління ДПС в Одеській області не погоджується з доводами позивача.

Так, представник відповідача вказує, що, в зв`язку з надходженням рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/8105/20 від 30 листопада 2020 року, в якому суд вирішив позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу(недоїмки) №Ф6899 54 від 24.02.2020 задовольнити повністю, управлінням оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області 30.08.2024, на підставі резолютивної частини рішення суду по справі №420/8105/20 від 30.11.2020 приведено у відповідність інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за кодом бюджетної класифікації 71040000, шляхом виключення з неї суми боргу (недоїмки) з ЄСВ, у розмірі 29293,44 грн та скасовано оскаржувану податкову вимогу Ф6899-54 від 24.02.2020.

Разом з тим, як вказує представник відповідача, в заяві від 15.11.2024 б/н (вхідний номер від 19.11.2024 №129685/6), ОСОБА_1 вимагала здійснити заходи щодо вилучення з інформаційних систем податкових органів хибних даних щодо статусу фізичної особи підприємця, спираючись на описову частину рішення «… що станом на час спірних правовідносин дані про позивача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відсутні…» та наявність боргу по єдиному соціальному внеску.

В зв`язку з тим, що згідно даних інформаційно комунікаційних систем ДПС фізична особа підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в Одеській державній податковій інспекції Головного управління ДПС в Одеській області з 01.01.1999 по теперішній час та має обліковий стан «платник податків за основним місцем обліку», платнику надана відповідь від 03.01.2025 №234/6/15 3224 10 06 на підставі службового листа Одеського відділу податкових сервісів Головного управлінням ДПС в Одеській області від 04.12.2024 №607/15 3212 05, в якому зазначено що Головним управлінням ДПС в Одеській області направлено листи до Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 23.09.2024 №20428/5/15 32 12 08 05 та до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2024 №20427/5/15 32 12 08 05 для встановлення інформації з архівних даних щодо дати Державної реєстрації фізичної особи підприємця та дати запису Державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Як вказує представник відповідача, 26.09.2024 до Головного управління ДПС в Одеській області надійшла відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо підтвердження перебування ОСОБА_1 (РНОКПП

НОМЕР_1 ) на обліку в органах Пенсійного фонду України з 22.01.1997. Відповіді від Южненської міської ради Одеського району Одеської області не отримано.

З покликанням на норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», представник відповідача зазначив, що першоджерелом такої інформації є державний реєстратор та суб`єкти державної реєстрації, які відповідно до чинного законодавства проводять державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань до Головного управління ДПС в Одеській області не надходили.

Враховуючи вищезазначене, як стверджує представник відповідача, для позбавлення фізичної особи статусу підприємця ОСОБА_1 було рекомендовано звернутись до державного реєстратора, або за уточненням резолютивної частини судового рішення, на яке посилання має місце у листі.

У відзиві представник відповідача зауважив, що, відповідно до підрозділу 3 розділу VII

Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021, податкові органи забезпечують повноту та своєчасність відображення в підсистемах інформаційної системи резолютивної частини рішень судів, прийнятих по суті, що набрали законної сили.

Стислий виклад відповіді на відзив та додаткових пояснень позивача.

У відповіді на відзив, яку до суду подав представник позивача адвокат Дворніченко О.О., зазначено, що відповідач не надав жодних нових пояснень щодо своєї позиції, яка раніш була викладена в його відповідях на неодноразові звернення позивачки. Не зважаючи на відсутность даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації ОСОБА_1 в якості ФОП, представник ГУ ДПС в Одеській області наполегливо пропонує відповідачці звернутись до державного реєстратора з метою позбавлення її такого статусу, ігноруючи той факт що неможливо позбавити того, чого немає. Статус ФОП присутній тільки в інформаційно-комунікаційних системах ДПС і позивачку не має цікавити яким чином він там з`явився, її цікавить щоб його там не було, що дає надію на неможливість в подальшому виникнення тих негативних подій, які вона пережила після першого, а особливо повторного арешту рахунків за неіснуючі податкові борги.

Інші доводи відповіді на відзив є тотожними доводам, що зазначені в позовній заяві.

У додаткових поясненнях, які також надані до суду представником позивача адвокатом Дворніченком О.О., представник позивача, з покликанням на норми Цивільного кодексу України, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, від 02.04.2024 у справі №520/7071/21, від 27 листопада 2019 у справі №750/6330/17, зазначає, що недотримання відповідачем законодавства, незважаючи на посилання на норми права, відповідно до яких він повинен діяти, спричинили Чалій М.О. занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості. Відчуття несправедливості посилилося після того, як отримавши «позитивне» рішення суду, Чала М.О. змушена продовжувати добиватися захисту своїх прав в судовому порядку.

У додаткових поясненнях представник позивача просить суд врахувати: мотиви протиправних дій відповідача (діяв виходячи із власного розуміння правового регулювання, не звертаючи ніякої уваги на посилання Чалої М.О. на рішення суду, яке набрало законної сили); тривалість, повторюваність протиправних дій відповідача, ігнорування доводів звернень, що свідчить фактично про знущання з позивачки. На переконання представника позивача, 50000,00 грн є належним розміром відшкодування моральної шкоди, яка спричинена незаконними діями та бездіяльністю органу, що призвели до моральних страждань та створення ситуації правової невизначеності.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У запереченнях представник відповідача не погоджується з доводами позивача та його представника щодо стягнення з відповідача моральної шкоди.

Так, представник відповідача, з покликанням на норми ст.23, 1167 Цивільного кодексу України, постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, позивачем не надано підтвердження того, що по відношенню до неї був здійсненний фізичний чи психічний вплив, в чому він виражався, та якими доказами підтверджено спричинення моральної шкоди.

На думку представника відповідача, посилання позивача на те, що дії Головного управління ДПС в Одеській області спричинили зміну його життєвим обставинам (глибину душевних страждань, нервових стресів) належними та допустимими доказами не підтверджено.

Представник відповідача, з покликанням на ст.12, 81, 1166 Цивільного кодексу України, зауважила, що потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності Головного управління ДПС в Одеській області, наявність шкоди, протиправність завданої дії та причинний зв`язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача. Тобто, відсутність хоча б одного складового цивільного правопорушення виключає підстави для відшкодування шкоди і, як наслідок, не покладання обов`язку на відповідача, у зв`язку з відсутністю цивільного правопорушення.

Процесуальні дії у справі.

08 квітня 2025 року суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановив учасникам справи строк для подання заяв по суті.

15 квітня 2025 року представник позивача адвокат Дворніченко О.О. подав до суду заяву про вступ у справу як представника.

21 квітня 2025 року представник позивача адвокат Дворніченко О.О. подав до суду заяву щодо розподілу судових витрат, в якій зазначив, що докази понесених судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, будуть надані до суду протягом 5 днів після ухвалення судом рішення.

22 квітня 2025 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву.

25 квітня 2025 року представник відповідача подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

02 травня 2025 року представник позивача адвокат Дворніченко О.О. подав до суду відповідь на відзив та додаткові пояснення.

07 травня 2025 року представник позивача адвокат Дворніченко О.О. подав до суду заяву щодо розподілу судових витрат, в якій повторно уточнив, що докази понесених судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, будуть надані до суду протягом 5 днів після ухвалення судом рішення.

07 травня 2025 року представник відповідача подав до суду заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ч.6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, з відзивом відповідача на позовну заяву та наданими ним доказами, відповіддю на відзив позивача та запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у заявах по суті, що 24.02.2020 Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 6899-54 на ім`я ОСОБА_1 , згідно якої сума заборгованості становила 29293,44 грн.

В подальшому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №420/8105/20, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 6899-54 від 24.02.2020 року.

При цьому, в означеному рішенні судом встановлено, що станом на час спірних правовідносин дані про позивача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні.

В подальшому відповідно до матеріалів справи, 13 лютого 2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено на ім`я ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2608-1532-У у розмірі 37788,74 грн відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі даних інформаційної системи податкових органів.

13 червня 2024 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою №13595/5/15-32-13-08-05, в якій просило відкрити виконавче провадження на підставі вимоги про стягнення боргу (недоїмки) від 13.02.2024 №Ф-1608-1532-У на суму 37788,74 грн з ОСОБА_1 .

В означеній заяві Головне управління ДПС в Одеській області просило:

накласти арешт на майно боржника;

накласти арешт на кошти та інші цінності, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів;

у разі якщо боржник без поважних причин не з`явиться за викликом виконавця, звернутись до суду щодо застосування до нього приводу;

у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звернутись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов`язання за рішенням.

В подальшому, 10.07.2024 державним виконавцем Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75496322 на підставі вимоги про стягнення боргу (недоїмки) від 13.02.2024 №Ф-1608-1532-У на суму 37788,74 грн.

Також 10.07.2024 державним виконавцем Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у виконавчому провадженні ВП №75496322 винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

11 липня 2024 року державним виконавцем Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у виконавчому провадженні ВП №75496322 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1

09 серпня 2024 року Головне управління ДПС в Одеській області Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою, в якій просило, на підставі п.10 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», закінчити виконавче провадження та повернути виконавчий документ, виданий Головним управління ДПС в Одеській області по платнику податків ОСОБА_1 .

В означеній заяві вказано, що, зокрема на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №420/8105/21 проводиться інвентаризація в інтегрованих картках платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо сум нарахувань по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

14 серпня 2024 року державним виконавцем Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у виконавчому провадженні ВП №75496322 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою виконавче провадження закінчено у зв`язку з поверненням стягувачу виконавчого документа без виконання, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання.

Відповідно до матеріалів справи, Головне управління ДПС в Одеській області 23.09.2024 направило до Южненської міської Ради Одеського району Одеської області лист №20428/5/15-32-12-08-05, в якому зазначено, що, у зв`язку з отриманням 26.08.2024 рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/8105/20 від 30.11.2020, просить надати інформацію з архівних даних щодо дати державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та дати запису державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для приведення облікових даних у відповідність.

Відповіді на означений запит від Южненської міської Ради Одеського району Одеської області матеріали справи не містять.

Судом також встановлено, що Головне управління ДПС в Одеській області 23.09.2024 направило до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області лист №20427/5/15-32-12-08-05, в якому зазначено, що, у зв`язку з отриманням 26.08.2024 рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/8105/20 від 30.11.2020, просить надати інформацію щодо факту перебування на обліку чи зняття з обліку (з зазначенням дати зняття з обліку) фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для приведення облікових даних у відповідність.

У відповідь на означений лист, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з 22.01.1997.

19 листопада 2024 року позивач звернулась до Головного управління ДПС в Одеській області із заявою, в якій, з покликанням на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 по справі №420/8105/20, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, зазначила, що всупереч вищевказаним судовим рішенням, які набрали законної сили ще в 2021 році, відповідний підрозділ ГУ ДПС в Одеській області продовжував нараховувати позивачу податковий борг по ЄСВ в інтегрованих картках платника податків, а також здійснив спробу незаконно стягнути з позивача нараховані всупереч закону податкові нарахування.

В означеній заяві позивач наголосила, що вона неодноразово зверталась в ГУ ДПС в Одеській області з заявами щодо вжитих відповідальними посадовими особами ДПС в Одеській області дій по вилученню з інформаційних систем податкових органів в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) хибних даних про статус фізичної особи - підприємця та наявність у позивача податкового боргу по ЄСВ, але відповіді на свої листи позивач не отримала.

У заяві від 19.11.2024 позивач вимагала від ГУ ДПС в Одеській області негайно здійснити заходи щодо вилучення з інформаційних систем податкових органів в інтегрованій картці платника податків хибних даних про статус фізичної особи- підприємця та наявність у позивача податкового боргу по ЄСВ, про що повідомити позивача в встановлений чинним законодавством строк.

У відповідь на заяву позивача, ГУ ДПС в Одеській області надіслало лист від 03.01.2025 №234/6/15-32-24-10-06, в якому, зокрема зазначило, що згідно даних інформаційно - комунікаційних систем ДПС, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РПОКІШ НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в Южненській державній податковій інспекції Головного управління ДПС в Одеській області з 01.01.1999 по теперішній час та має обліковий стан «платник податків за основним місцем обліку».

Головним управлінням ДПС в Одеській області направлено листи до Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 23.09.2024 №20428/5/15-32-12-08-05 та до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2024 №20427/5/15-32-12-08-05, для встановлення інформації з архівних даних щодо дати Державної реєстрації фізичної особи - підприємця та дати запису Державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою -- підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

26.09.2024 до Головного управління ДПС в Одеській області надійшла відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо підтвердження перебування ОСОБА_1 (РПОКІШ НОМЕР_1 ) на обліку в органах Пенсійного фонду У країни з 22.01.1997.

У листі додатково повідомлено, що від Южненської міської ради Одеського району Одеської області відповідь не надходила.

Головним управлінням ДПС в Одеській області направлено повторні запити до Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 29.11.2024 №24702/5/15-32-12-05-05 та до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.11.2024 №24701/5/1 5-32-1 2-05-05.

Органи державної податкової служби України отримують відомості з СДР відповідно до 1ІКУ, статті 13 Закону №755 та на підставі Порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань й інформаційними системами Державної фіскальної служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 18.03.2016 року №759/5/371 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.03.2016 року за №446/28576 для реалізації функцій, покладених на контролюючий орган.

Першоджерелом такої інформації є державний реєстратор та суб`єкти державної реєстрації, які відповідно до чинного законодавства проводять державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РПОКПП НОМЕР_1 ) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до Головного управління ДІІС в Одеській області не надходили.

Згідно з частиною 9 статті 4 Закону №755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

У листі від 03.01.2025 №234/6/15-32-24-10-06 Головне управління ДПС в Одеській області зазначило позивачу, що, для позбавлення фізичної особи статусу підприємця необхідно звернутись до державного реєстратора, або за уточненням резолютивної частини судового рішення, оскільки відповідно до підрозділу 3 розділу VII Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021, податкові органи забезпечують повноту та своєчасність відображення в підсистемах інформаційної системи резолютивної частини рішень судів, прийнятих по суті, що набрали законної сили.

В означеному листі додатково зауважено, що на підставі резолютивної частини рішення суду по справі №420/8105/20 від 30.11.2020, Головним управлінням ДПС в Одеській області 30.08.2024 приведено у відповідність інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 (РНОКПІІ НОМЕР_1 ), за кодом бюджетної класифікації 71040000, шляхом виключення з неї суми боргу (недоїмки) з ЄСВ, у розмірі 29293,44 грн та скасовано оскаржувану податкову вимогу 6899-54 від 24.02.2020.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.08.2020, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів за прізвищем, ім`ям та по-батькові ОСОБА_1 не знайдено.

Згідно з відповіддю від 25.07.2025 №1607241 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку надано на запит суду за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», за параметрами пошуку « ОСОБА_1 » - інформацію не знайдено.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області щодо не вилучення з інформаційних систем податкових органів в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 даних про статус фізичної особи-підприємця, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з п.111.2 ст.111 ПК України. фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

За змістом підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 66.1 ст.66 ПК України, підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема: документально підтверджена інформація, що надається платниками податків (пп.66.1.3); інформація суб`єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків (пп.66.1.4).

Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року №422, який діяв до 05.04.2021, затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок №422).

У пункті 1 Розділу І Порядку №422 зазначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС (пункт 3 пункту 1 Розділу І Порядку №422).

Аналогічні норми містить Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року №5, який діє з 05.04.2021.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №420/8105/20, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 6899-54 від 24.02.2020.

Суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом.

Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом за такою вимогою про сплату боргу.

Суд зазначає, що 01.07.2004 набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у подальшому змінено назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», далі - Закон України №755-IV).

Згідно з ч.1 ст.4 Закон України №755-IV, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закон України №755-IV, єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

01 липня 2010 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який набув чинності 03.03.2011 (далі - Закон №2390-VI).

Згідно з п.2, 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Пункт 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням» від 19.05.2011 №3384-VI (далі - Закон №3384-VI) викладено в наступній редакції: «Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.».

Згідно з пунктами 7, 8 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону №2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

25.04.2014 набрав чинності Закон України від 25.03.2014 №1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру» (Закон №1155-VII) яким, пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону №755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1.07.2004, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

До того ж, Законом №1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI.

Основною метою проекту Закону №1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 1 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості. Для досягнення цієї мети Законом №1155-VII внесені зміни до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання», які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.

Отже, у спірному випадку необхідно встановити наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної-особи підприємця.

Суд зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №420/8105/20, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, встановлено, що станом на час спірних правовідносин дані про позивача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.08.2020, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів за прізвищем, ім`ям та по-батькові ОСОБА_1 не знайдено.

Згідно з відповіддю від 25.07.2025 №1607241 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку надано на запит суду за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», за параметрами пошуку « ОСОБА_1 » - інформацію не знайдено.

Тобто, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, записи щодо позивача відсутні, що свідчить про відсутність такого суб`єкта підприємницької діяльності.

Отже, ОСОБА_1 фактично не могла здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця нового зразка та взагалі не ініціювала проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV.

Разом з тим, відповідач стверджує, що ОСОБА_1 є діючим підприємцем та взята на податковий облік 01.01.1999.

Згідно зі ч. 1 ст.128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Положенням про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №575/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.04.2012 за №569/20882 (що був чинний до 16.04.2014, далі - Положення), врегульовано порядок утворення, завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 3.2 зазначеного Положення врегульовано, що комісія відповідно до покладеного на неї завдання: приймає від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців (далі - уповноважені органи), аналітичну інформацію про невключених суб`єктів; розглядає, аналізує прийняту від уповноважених органів аналітичну інформацію; складає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів; передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів реєстраційним службам головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб - підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр); передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів Державній реєстраційний службі України; виконує інші повноваження, що випливають з покладених на неї завдань.

Згідно з п.5 цього Положення, державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зобов`язано забезпечити включення до Єдиного державного реєстру відомостей про невключених суб`єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

На підставі аналізу наведених вище положень нормативно-правового акта суд висновує, що навіть у разі набуття особою статусу фізичної особи-підприємця до початку функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесення відомостей про таку особу до Єдиного державного реєстру забезпечується державою через відповідні органи, тому в обов`язковому порядку містяться у такому реєстрі.

Суд звертає увагу, що доводи контролюючого органу про наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця не базується на фактичних обставинах та нормах права. Водночас, надані позивачем докази цілком доводять відсутність у ОСОБА_1 такого статусу, а надані відповідачем докази абсолютно не спростовують цього факту.

Також, згідно зі ст. 65 п. 65.1 ПК України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.(п. 65.3).

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі Рисовський проти України підкреслено особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Серков проти України, заява №39766/05, пункт 43).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19 вказала, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01.07.2004 ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас, зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені Законами №2390-VI та №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01.07.2004, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, вважаються недійсними. Таким чином, виключалась можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності. Велика Палата Верховного Суду також підкреслила, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

Отже, суд дійшов висновку, що відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Суд зауважує, що з моменту набрання чинності рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №420/8105/20, яким визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 6899-54 від 24.02.2020 року, 15.04.2021, у відповідача неодмінно виник обов`язок щодо відображення/коригування в особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом за такою вимогою про сплату боргу.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №420/8105/20, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, встановлено, що у позивача відсутній статус фізичної особи підприємця, проте контролюючий орган продовжує обліковувати ОСОБА_1 як ФОП, що є платником ЄСВ, нараховувати їй недоїмки та виставляти вимоги про сплату таких недоїмок, а також звертатись до органів державної виконавчої служби з примусового стягнення такої недоїмки.

Суд зауважує, що, згідно із частиною другою статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд переконаний, що позовне провадження відповідатиме визначенню ефективного юридичного засобу захисту, якщо наслідком задоволення позовних вимог буде поновлення порушеного права чи законного інтересу позивача, адекватне наявним обставинам та таке, що виключає потребу повторного звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, враховуючи встановлені та з`ясовані судом обставини, з метою ефективного захисту прав позивача та їх відновлення, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з виходом за межі позовних вимог шляхом:

визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС в Одеській області щодо не вилучення з інформаційних систем податкових органів та з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 даних про статус фізичної особи-підприємця;

зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області зняти з податкового обліку ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , як фізичну особу-підприємця та закрити інтегровану картку платника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення моральної шкоди, суд виходить з такого.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абз.2 п.5 постанови).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 55).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) (п. 57).

Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн позивач пов`язує з бездіяльністю відповідача, який, незважаючи на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №420/8105/20, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, відповідач продовжив нарахування ЄСВ, виставив відповідну вимогу та звернувся до органів державної виконавчої служби з метою примусового стягнення з позивача заборгованості, що, своєю чергою, призвело до відкриття виконавчого провадження, арешту майна та рахунків позивача, та спричинило позивачу моральні страждання у вигляді неможливості зосередитись на роботі, відчуття несправедливості, втрати нормального сну та спокою в сімейних стосунках.

Суд зазначає, що з огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень на відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумності, несправедливості) її розміру, визначеного позивачем.

В межах розгляду цієї справи судом встановлено, що, незважаючи на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №420/8105/20, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, відповідач через 2 роки 9 місяців повторно виніс на ім`я ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2608-1532-У у розмірі 37788,74 грн відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та пред`явив її до примусового виконання до Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

В подальшому, 10.07.2024 державним виконавцем Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75496322 на підставі вимоги про стягнення боргу (недоїмки) від 13.02.2024 №Ф-1608-1532-У на суму 37788,74 грн.

Також 10.07.2024 державним виконавцем Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у виконавчому провадженні ВП №75496322 винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

11 липня 2024 року державним виконавцем Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у виконавчому провадженні ВП №75496322 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

Суд відхиляє за безпідставністю наведення аргументів відповідачем у заявах по суті та у листуванні з органами державної влади, що відповідач отримав рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/8105/20 від 30.11.2020 лише 26.08.2024.

Так, згідно з даними КП «Діловодство спеціалізованого суду», копію рішення від 30.11.2020 по справі 420/8105/20 вручено особисто представнику Головне управління ДПС в Одеській області 08 грудня 2020 року.

За таких підстав, суд доходить висновку про бездіяльність відповідача щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/8105/20 від 30.11.2020 в частині приведення у відповідність даних щодо відсутності у позивача заборгованості з ЄСВ.

Отже, фактично протиправна бездіяльність відповідача призвела до безпідставного нарахування податкового боргу позивачу та, в подальшому, примусовому стягненню з позивача зазначеної заборгованості.

Суд зауважує, що у цій справі, відповідач не довів, що його тривала протиправна бездіяльність та в подальшому активні дії щодо нарахування та стягнення податкового боргу з позивача, не викликала у позивача психологічне напруження у зв`язку з очікуванням виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/8105/20 від 30.11.2020 та дотримання відповідачем власних процедур щодо корегування відповідних облікових даних позивача в інформаційних системах відповідача.

Що стосується розміру моральної шкоди, то у силу частини третьої статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Наведені висновки суду узгоджуються із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постанові від 13.07.2023 у справі №640/24641/20.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, враховуючи, що мало місце тривале невиконання судового рішення та безпідставне стягнення податкового боргу, арешт майна та коштів позивача, звернення стягнення на заробітну плату позивача, що завдало позивачу моральної шкоди, виходячи з меж розумності, суд вважає, що достатнім буде стягнути з відповідача на користь позивача за заподіяну моральну шкоду суму в розмірі 10000,00 грн, тому позовна вимога у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, норми діючого законодавства, правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що, відповідно до платіжної інструкції на переказ готівки №СВ091255447/1 від 03.04.2025, позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 4239,20 грн.

Системний аналіз частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою немайнового характеру (такий правовий висновок про застосування норм Закону №3674-VI при визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви, в якій об`єднано об`єднанні декількох вимог, був зроблений Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2019 року у справі №640/21330/18, від 05 червня 2020 року у справі №280/5161/19, від 02 вересня 2022 року у справі №804/2339/17 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2020 року у справі №9901/67/20).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028,00 грн.

Отже, сума судового збору за подання позовної заяви становить 1211,20 грн.

Суд також звертає увагу, що згідно з ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішують судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві, обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий збір сплачується.

Аналогічні висновки щодо застосування зазначених норм права викладені в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року у справі №405/8768/18, від 5 березня 2020 року у справі №597/664/18 та від 14 січня 2021 року у справі №205/10899/19 (2-а/205/67/20) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них під час розгляду цієї справи.

Згідно з пунктом 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Зазначені висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, що наведені у постанові ВП ВС від 16.11.2023 у справі №990/169/22.

Суд вважає, що по цій справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн, він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн.

У зв`язку з тим, що представник позивача зазначив, що докази понесених судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, будуть надані до суду протягом 5 днів після ухвалення судом рішення, питання про стягнення витрат на правничу допомогу разом з ухваленням рішення суду, не розглядається.

Керуючись ст.2, 72, 77, 78, 90, 120, 134, 139, 241-246, 258, 262, 295 КАС України КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області щодо не вилучення з інформаційних систем податкових органів та з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 даних про статус фізичної особи-підприємця;

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області зняти з податкового обліку ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , як фізичну особу-підприємця та закрити інтегровану картку платника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, Одеська область, 65044.

Суддя Дмитро БАБЕНКО