Рішення № 129128427, 28.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35175/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області №ф-142216-50у від 16.08.2021 року з єдиного внеску на суму 37788 (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 74 (сімдесят чотири) копійки.

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області провести коригування даних (показників) інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення сум єдиного соціального внеску як фізичної особи-підприємця.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач була зареєстрована як фізична особа - підприємець 30.06.2004 року та підприємницьку діяльність здійснювала протягом 2004-2006 років. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В01 №622094 ОСОБА_1 було видане 30.06.2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, номер запису про включення відомостей про ФОП до ЄДР - 25560170000030905. 01.01.2005 року позивачем було отримане свідоцтво про сплату єдиного податку серії В №490843 з видом діяльності (мовою оригіналу) «производство и распространение кинопродукции». Позивачем 18.10.2006 року на адресу управлення у Приморському районі міста Одеси Пенсійного фонду України було подано заяву про зупинення діяльності з 01.10.2006 року. Таким чином у 2006 році позивачем поставлено до відома про зупинення підприємницької діяльності компетентний орган, який здійснював адміністрування внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на той час. Згідно з даними трудової книжки позивач з 02.02.2006 року була прийнята до роботи на посаду секретаря-референта ЗАТ «Одеська кіностудія» (код ЄДРПОУ 33932816) та звільнена з посади з 04.06.2008 року. Після 04.06.2008 року позивач не працювала, підприємницької діяльності не відновлювала та даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо свого статусу ФОП не оновлювала. Також позивачем не складалась та не подавалась податкова звітність з єдиного державного внеску на загальнообов`язкове державне страхування.

У листопаді 2023 року позивач у зв`язку з повідомленням банку про зняття коштів з банківського рахунку у розмірі 10018,79 грн. з призначенням платежу «Частк. стягнення за ВП N963857665 з виконання виконавчого документу: Вимога №Ф-142216-50у виданий 11.02.2020 документ видав: ГУ ДПС в Одеській області зал. до спл. 19274,65», дізналась про існування виконавчого провадження №63857665. Звернувшись у 2024 році із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, позивачем було отримано інформацію про відкриття двох виконавчих проваджень: державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміль О.О. №63857665 від 09.12.2020 року на підставі складання податкової вимоги ГУ ДПС в Одеській області №Ф-142216-50у від 11.02.2020 року на суму 29293,44 гривні; державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Разумною Анною Борисівною №67194688 від 20.10.2021 року на підставі складання податкової вимоги ГУ ДПС в Одеській області №Ф-142216-50у від 16.08.2021 року на суму 37788,74 гривні.

Позивач 23.10.2024 року звернулась за отриманням адвокатської допомоги з метою повного з`ясування обставин заборгованості за податковими вимогами Головного управління ДПС в Одеській області. 30.10.2024 року було направлено адвокатський запит.

У відповідь було отримано лист ГУ ДПС в Одеській області від 05.11.2024 року за №41803/6/15-32-13-05-06, в якому повідомлено, що у відношенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) «в інтегрованій картці платника податків в автоматичному режимі проведено нарахування єдиного внеску як фізичній особі - підприємцю на загальній системі оподаткування, а саме: за 2017 рік - 8448,00 гривень; за 2018 рік - 9828,72 гривень; за 2019 рік -11016,72 гривень; за 2020рік - 8495,30 гривень». У листі відповідача №41803/6/15-32-13-05-06 також повідомлено наступне: «У зв`язку з наявністю заборгованості боржнику сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.08.2021 №Ф-142216-50у у сумі 37788,74 гривень. Електронна копія з інформаційно-комунікаційної системи ДПС надається. Також повідомляємо, що після 16.08.2021 Головним управлінням ДПС в Одеській області відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимоги про сплату боргу (недоїмки) або податкові вимоги не формувалися.». Таким чином податкова вимога №Ф-142216-50у від 16.08.2021 року на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 37788,74 гривень є останньою складеною у відношенні позивача.

Позивач вважає неправомірною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.08.2021 року за №ф-142216-50у, а тому звернулася до суду з даним позовом.

У своїх доводах щодо протиправності оскаржуваної вимоги відповідача, позивач зазначає, що була зареєстрована фізичною особою-підприємцем до 01.07.2004. Після 01.07.2004 року не зверталась до відповідних органів державної реєстрації з реєстраційною карткою для включення відомостей про неї як фізичної особи-підприємця до ЄДР та для заміни свідоцтва про державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка, що спростовує факт наявності у останньої статусу фізичної особи-підприємця в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» і, як наслідок, належність позивача до платників єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Позивач вказує, що оскільки з 01.07.2004 вона не ініціювала проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV та зареєстрована як ФОП без відповідного власного волевиявлення, а отже не може вважатись з 01.07.2004 фізичною особою-підприємцем та платником єдиного внеску для цілей Закону №2464-VI з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 01.07.2020 у справі № 260/81/19.

Позивач вважає, що оскільки вона не мала статусу платника єдиного внеску у період за який винесена вимога про сплату боргу, відповідно до норм чинних законів України, а відтак вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-142216-50у від 16.08.2021 сформована безпідставно.

Ухвалою суду від 18.11.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.

26.11.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою від 29.11.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/35175/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та виклику сторін. Також вказаною ухвалою витребувано з Головного управління ДПС в Одеській області докази по справі, а саме: зворотній бік інтегрованої картки платника з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за весь період ведення такої картки; доказами направлення та вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-142216-50у від 16.08.2021 року щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); докази оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-142216-50у від 16.08.2021 року в адміністративному та/або судовому порядку; розрахунок суми заборгованості за оскаржуваною вимогою №ф-142216-50у від 16.08.2021 року із зазначенням підстав та періоду нарахування.

Головним управління ДПС в Одеській області вимоги ухвали від 29.11.2024 року в частині витребування доказів не виконані, витребувані докази до суду не надані.

Ухвалою суду від 27.02.2025 року повторно витребувано у Головного управління ДПС в Одеській області докази по справі №420/35175/24. Провадження у справі зупинено до отримання витребуваних доказів.

Вимоги ухвали суду від 27.02.2025 року про повторне витребування доказів Головним управління ДПС в Одеській області невиконанні, про причини невиконання суду не повідомлено.

Ухвала суду від 03.04.2025 року поновлено провадження у справі 420/35175/24.

Ухвалою суду від 03.04.2025 року повторно витребувано у Головного управління ДПС в Одеській області докази по справі №420/35175/24. Провадження у справі зупинено до отримання витребуваних доказів.

09.04.2025 року до суду від Головного управління ДПС в Одеській області заява з витребуваними доказами, а саме до суду надано: ІКП платника податків ОСОБА_1 та скріншот баз даних ІКС «Податковий блок» щодо направлення податкової вимоги №ф-142216-50 від 16.08.2021 року де зазначається що «спосіб вручення вважається врученим» засобами поштового зв`язку.

Також Головне управління ДПС в Одеській області в поданій заяві надало пояснення, зокрема, що відомості щодо оскарження податкової вимоги №ф-142216-50у від 16.08.2021 року відсутні.

Крім того, Головне управління ДПС в Одеській області зазначило, що згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 30.06.2004 року та перебуває на обліку в Приморській ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області на загальній системі оподаткування, здійснюючи діяльність згідно обраного виду економічної діяльності «Виробництво електронних носiїв даних». Стан платника 0 (платник податків за основним місцем обліку). Зареєстрована платником єдиного внеску з 05.07.2004 року. Згідно даних інтегрованої картки платника КБК 71040000 «Єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» на дату надання відповіді по ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) рахується заборгованість починаючи з 2017 року в сумі 37788,74 грн, а саме: За 2017 рік 8448,00 грн; За 2018 рік 9828,72 грн; За 2019 рік 11016,72 грн; За 2020 рік 8495,30 гривень. За період перебування на податковому обліку ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) Звіти за формою Додаток № 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» до Головного управління ДПС в Одеській області не надавалися. В інтегрованій картці платника (далі ІКП) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) за технологічним кодом 71040000 (який відповідає рахунку для сплати єдиного внеску фізичних осіб підприємців, у тому числі що обрали спрощену систему оподаткування) 24.11.2023 року сплачено 8949,79 гривень (стягнення в межах виконавчого провадження, платiжне доручення N 43372 вiд 24.11.2023). Станом на дату надання відповіді заборгованість ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) з єдиного внеску складає 28838,95 гривень.

Ухвала суду від 18.04.2025 року поновлено провадження у справі 420/35175/24.

Ухвала суду від 18.04.2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-142216-50у від 16.08.2021 року.

Суд зазначає, що копія ухвали від 29.11.2024 року була надіслана та доставлена відповідачу в його електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд».

Однак, ні у визначений судом строк, ні станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву чи обґрунтованого клопотання про продовження строку для його подання до суду не надано.

Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Відповідно матеріалів справи виконавчим комітетом Одеської міської ради 30.06.2004 року здійснено державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер запису 25560170000030905, та з 01.01.2005 року взято на облік до ГУ ДПС в Одеській області.

Згідно з даними трудової книжки позивач з 02.02.2006 року була прийнята на посаду секретаря-референта ЗАТ «Одеська кіностудія» (код ЄДРПОУ 33932816) та звільнена з посади з 04.06.2008 року.

Позивачем 18.10.2006 року на адресу управління у Приморському районі міста Одеси Пенсійного фонду України було подано заяву про зупинення діяльності з 01.10.2006 року.

Як вбачається з інтегрованої картки платника податків, станом на 31.01.2021 року податкова заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 37788,74 грн., а саме: за 2017 рік - 8448,00 грн., за 2018 рік - 9828,72 грн., за 2019 рік - 11016,72 грн., за 2020 рік - 8495,30 грн.

Як зазначила позивач, у 2024 році їй стало відомо про перебування у Першому Приморському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого провадження №67194688 про стягнення на користь Головного управління ДПС в Одеській області боргу з ОСОБА_1 на підставі податкової вимоги Головного управління ДПС в Одеській області №Ф-142216-50у від 16.08.2021 року на суму 37788,74 грн.

У зв`язку з викладеним, представник позивача звернувся до Головного управління ДПС в Одеській області з адвокатським запитом від 30.10.2024 року з проханням надати: інформацію щодо підстав складання податкової вимоги ГУ ДПС в Одеській області №Ф-142216-50 від 16.08.2021 року на суму 37788,74 гривень у відношенні ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (підстав виникнення податкового боргу); відомості про використану базу розрахунку обсягів податкового боргу та пені у податковій вимозі №Ф-142216-50 від 16.08.2021 року; відсканований примірник податкової вимоги №Ф-142216-50 від 16.08.2021 року; якщо після 16.08.2021 року у відношенні ОСОБА_1 складались інші податкові вимоги, надати інформацію щодо підстав складання останньої з них та надати.

Листом №41803/6/15-32-13-05-06 від 05.11.2024 року Головне управління ДПС в Одеській області у відповідь на адвокатський запит повідомило про наступне:

«… Згідно з вимогами пункту 2 частини першої статті 7 та абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464 (у редакції Закону, що була чинною на 01.01.2017) ОСОБА_1 зобов`язана була сплачувати єдиним внесок у розмірі 8448,00 грн, нарахований за 2017 рік, в термін до 09.02.2018 як фізична особа-підприємець.

Впродовж 2018 року ОСОБА_1 згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 та абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464 (у редакції Закону № 2148) зобов`язана була сплачувати щоквартально єдиний внесок у розмірі 2457,18 грн, нарахований за календарний квартал, в термін до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (19.04.2018; 19.07.2018; 19.10.2018; 21.01.2019).

Впродовж 2019 року ОСОБА_1 згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 та абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464 (у редакції Закону № 2148) зобов`язана була сплачувати щоквартально єдиний внесок у розмірі 2754,18 грн, нарахований за календарний квартал, в термін до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (19.04.2019; 19.07.2019; 19.10.2019; 21.01.2020 року).

Згідно з внесеними доповненнями Законами України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 13.05.2020 № 591 та від 04.12.2020 року № 1072-ІХ до Закону України №2464 ОСОБА_1 зобов`язана була сплачувати щоквартально єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, в термін до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок: за I квартал 2020 року 2078,12 грн (необхідно було сплатити до 19.04.2020), за II квартал 2020 року 1039,06 грн (необхідно було сплатити до 19.07.2020), за III квартал 2020 року 3178,12 грн (необхідно було сплатити до 19.10.2020) та за IV квартал 2020 року 2200,00 грн (необхідно було сплатити до 19.01.2021 року).

Враховуючи вищенаведені норми законодавства в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 проведено в автоматичному режимі нарахування єдиного внеску як фізичній особі - підприємцю на загальній системі оподаткування, а саме: за 2017 рік - 8448,00 грн; за 2018 рік - 9828,72 грн; за 2019 рік - 11016,72 грн; за 2020 рік - 8495,30 гривень.

Оскільки ОСОБА_1 у повному обсязі не сплачено єдиний внесок, виникла заборгованість, яка за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС станом на 01.08.2021 складала 37 788,74 гривень.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

У зв`язку з наявністю заборгованості боржнику сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.08.2021 № Ф-142216-50 у сумі 37 788,74 гривень. Електронна копія з інформаційно-комунікаційної системи ДПС надається.

Також повідомляємо, що після 16.08.2021 Головним управлінням ДПС в Одеській області відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимоги про сплату боргу (недоїмки) або податкові вимоги не формувалися.».

Не погоджуючись з такими діями позивача, вважаючи вимогу ГУ ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-142216-50у від 16.08.2021 року необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, та відповідальності за порушення податкового законодавства, а також нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону №2464-VI змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01.01.2017 виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 2017 по 2020 рік, відповідно до оскаржуваної вимоги, за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що позивача було зареєстровано в якості фізичної особи - підприємця 30.06.2004 року.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини другої статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

01.07.2004 набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV (далі Закон №755-IV), яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону №755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно пункту 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом №755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01.07.2004) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки та отримання свідоцтва про державну реєстрацію.

Як зазначає позивач та не спростовується відповідачем, ФОП ОСОБА_1 після 01.07.2004 року не зверталась до відповідних органів державної реєстрації з реєстраційною карткою для включення відомостей про неї як фізичної особи-підприємця до ЄДР та для заміни свідоцтва про державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка, а тому дані про її реєстрацію в якості ФОП не були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Також, позивач стверджує, що 18.10.2006 року на адресу управління у Приморському районі міста Одеси Пенсійного фонду України було подано заяву про зупинення діяльності з 01.10.2006 року, як до компетентного органу, який здійснював адміністрування внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на той час.

Згідно з даними трудової книжки позивач з 02.02.2006 року була прийнята на роботу в ЗАТ «Одеська кіностудія» (код ЄДРПОУ 33932816) на посаду секретаря-референта та звільнена з посади з 04.06.2008 року.

Позивач стверджує, що після 04.06.2008 року не працювала, підприємницької діяльності не відновлювала та даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо свого статусу ФОП не оновлювала. Також позивачем не складалась та не подавалась податкова звітність з єдиного державного внеску на загальнообов`язкове державне страхування.

03.03.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» від 01.07.2010 №2390-VI (далі - Закон №2390-VI), яким було внесено зміни до Закону №755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01.07.2004, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01.07.2004, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

Разом з цим, суд зазначає, що 25.04.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру» від 25.03.2014 №1155-VII (далі по тексту - Закон №1155-VII).

Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 55-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

До того ж Законом №1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI.

З пояснювальної записки до проекту Закону №1155-VII вбачається, що Закон №2390-VI має низку прогалин, що негативно впливає на права та законні інтереси суб`єктів господарювання. Зокрема, Законом № 390-VI не встановлені кінцеві терміни передачі тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про суб`єктів господарювання, які не включені до ЄДР, а також включення державними реєстраторами таких відомостей до ЄДР. З огляду на зазначене робота тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій, а також процес включення може затягнутись на невизначений час. Водночас на законодавчому рівні не визначено механізм включення до ЄДР відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за їх зверненнями (у разі якщо відомості про них ще не передані тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам або з будь-яких обставин не включені державними реєстраторами до реєстру за результатами виконання Закону №2390-VI). Враховуючи, що проведення будь-якої реєстраційної дії, передбаченої Законом №755-IV, можливо лише щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких містяться в ЄДР, суб`єкти господарювання до моменту їх включення не можуть: зареєструвати зміни до своїх установчих документів та змінити відомості про себе; припинити свою діяльність; отримати виписку, витяг, довідку з ЄДР.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19 зазначає, що статус фізичної особи - підприємця (ФОП) є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені Законами №2390-VI та №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

При цьому застосовними в цій справі є висновки ЄСПЛ у справі «Сєрков проти України», оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відсутність офіційного підтвердження в позивача статусу ФОП у порядку, визначеному законодавством, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Подібний правовий висновок зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19.

Разом із тим, доказів отримання позивачем за спірний період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено.

Більше того, Головне управління ДПС в Одеській області у поданих поясненнях про наявність таких доходів не зазначає та посилається виключно на дані інформаціно-телекомунікаційної системи ДПС, які не підміняють закон як підставу для визначення особі обов`язку зі сплати єдиного внеску. У зв`язку із чим, обставини відсутності у позивача доходу від власної господарської діяльності не підлягають доказуванню.

Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік таких осіб, у т.ч. юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Окрім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків необхідно віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), яка у відповідності до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню судами як джерело права.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на викладене суд приходить висновку, що у позивача відсутній статус платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI і, як наслідок, обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 2017 по 2020 рік за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності відповідно до оскаржуваної вимоги.

Згідно абз. 1, 3 - 5 ч. 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція № 449.

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції №449).

Згідно абз. 1 п. 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З огляду на те, що судом визнана відсутність обов`язку позивача щодо сплати єдиного соціального внеску за період 2017-2020 рр., суд погоджується з доводами позивача та приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №ф-142216-50у від 16.08.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській провести коригування даних (показників) інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення сум єдиного соціального внеску як фізичної особи-підприємця, суд зазначає наступне.

У пунктах 2-5 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року №5, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 року №321/35943 (Порядок №5), терміни в цьому Порядку вживаються в таких значеннях:

- достовірність показників - відповідність інформації, що відображається в інтегрованій картці платника податків, показникам первинних документів;

- інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу;

- коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у підсистемах інформаційної системи, первинним показникам та встановленим алгоритмам (правилам) логічного і арифметичного контролю;

- первинні документи - документи, що складені платниками та/або податковими органами, отримані від інших органів влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення податкового органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація Казначейства про надходження податків і зборів та єдиного внеску тощо);

- перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення показників у відповідних підсистемах інформаційної системи.

Оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі. Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Дії працівників територіальних органів ДПС під час відображення в інформаційній системі первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Верховний Суд у постановах від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а), від 10 квітня 2020 року (справа №813/1760/18), від 25 березня 2021 року (справа №280/4506/18), від 02 червня 2022 року (справа №360/2838/20) вказував, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність в останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, належним способом захисту, що відновить порушені права, є вимога про зобов`язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці платника податків дійсного стану зобов`язань перед бюджетом, в тому числі, і шляхом виключення неправомірно нарахованих і відображених сум.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській провести коригування даних (показників) інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення сум єдиного соціального внеску як фізичної особи-підприємця, підлягають задоволенню.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області №ф-142216-50у від 16.08.2021 року на суму 37788,74 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській провести коригування даних (показників) інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення сум єдиного соціального внеску.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.07.2025 року.

Суддя Г.В. Лебедєва