Рішення № 129128010, 28.07.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2025 р. № 640/31796/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. у порядку спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "КЛОУЗІНГ БЕНК КОЛЛЕКШН", вул. Зоологічна, 4А, оф.139,м. Київ,04119,вул. Княжий Затон, 16А, оф.99,м. Київ,02095

до відповідачаКиївської митниці Держмитслужби, бульв. Гавела Вацлава, 8А,м. Київ,03124, бульв. Гавела Вацлава, 8А,м. Київ,03124

провизнання протиправним та скасування рішення від 21.08.2020 року № UA100000/2020/000345/2,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клоузінг Бенк Коллекшн» (далі-ТОВ «Клоузінг Бенк Коллекшн») звернулося з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення від 21.08.2020 року №UA100000/2020/000345/2 про коригування митної вартості товарів.

Позов обґрунтовано тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару (одяг та інші вироби, які використовувалися) декларант позивача подав до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію (далі МД) №UA100120/2020/631888. Однак відповідач направив повідомлення про те, що подані документи не містять документально підтверджених відомостей про складові митної вартості та відомостей щодо ціни яка сплачена, або підлягає сплаті. Незважаючи на надання митному органу додаткових документів та пояснень, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 21.08.2020 року №UA100000/2020/000345/2, визначивши митну вартість за резервним методом на рівні 1,23 євро/кг з тих підстав, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо включення складових митної вартості товарів (транспортування, страхування) до ціни товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваною поставкою.

Із таким рішенням позивач не погоджується й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі МК України) надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Також позивач стверджує, що Київською митницею Держмитслужби порушенні строки прийняття рішення, передбачені статтею 255 МК України (рішення було прийнято не через 4 години з моменту отримання від декларанта електронної митної декларації, а майже через 4 дні), що є самостійною підставою для скасування такого рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2020 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Станом на 15 грудня 2022 року день набрання чинності Законом України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) адміністративну справу №640/18473/21 Окружним адміністративним судом міста Києва розглянуто не було.

Відповідачем подано відзив на позов відповідно до якого позовні вимоги не визнав та зазначив, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією позивача було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в них містяться розбіжності, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у рішенні про коригування митної вартості товарів. На вимогу митного органу позивачем не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ розбіжності не спростовано, а тому були застосовані другорядні методи визначення митної вартості. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 року прийнято до свого провадження справу №640/31796/20 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження на 26.05.2025 - 11:15 год..

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2019 року між ТОВ «Клоузінг Бенк Коллекшн» (покупець) та компанією UAB Davoteksa (продавець) було укладено договір №2, предметом якого є продаж одягу та взуття, що використовувалися (second hand) сортованого І, ІІ, і ІІІ категорії.

17 серпня 2020 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару (одяг, що був у використанні, кількістю 14116,20 кг) в порядку електронного декларування подав МД №UA100120/2020/631888.

Відповідно до поданої МД позивачем було заявлено митну вартість товарів за основним методом: Товар №1-344956,59 грн., розраховані митні платежі склали - 90930,56 грн, у тому числі: ввізне мито 5,3 % - 18282,70 грн, податок на додану вартість 20% - 72 647,86 грн.

Разом із електронною митною декларацією МД №UA100120/2020/631888 від 17.08.2020, для підтвердження заявленої митної вартості позивачем було подано наступні документи:

-зовнішньоекономічний Договір №2 від 18.10.2020;

специфікація від 11.08.2020;

-додаткова угода №01/01 від 10.01.2020;

-додаткова угода №01/06 від 05.06.2020;

-додаткова угода №01/07 від 05.06.2020;

- інвойс -фактура №DAVE 0000242 від 11.08.2020;

-CMR б/н від 11.08.2020;

-платіжне доручення в іноземній валюті №2 від 12.08.2020;

- експортна декларація країни відправлення № 20PL34101ОЕ0173557 від 11.08.2020.

17.08.2020 Митним органом в електронному повідомленні декларанту вказано про надання додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості, у зв`язку з тим, що документи не містять документально підтверджених відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни яка сплачена, або підлягає сплаті, а саме:

1) Згідно інвойсу від 11.08.2020 р. №DAVE 0000242 умовами поставки даної партії товару є DAP без зазначення географічного пункту...;

2) Згідно зовнішньоекономічному контракту остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару. Отже, митниця не має відомостей щодо додаткового розрахунку за товар, що надходить за інвойсом від ід 11.08.2020 р. №DAVE 0000242 окрім платіжного доручення від 12.08.2020 №3;

3) Згідно митній декларації країни відправлення № 20PL34101ОЕ0173557 відсутні дані щодо умов постачання товарів.

Декларанту запропоновано в 10-дениий термін надати: 1) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються, - про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації.

ТОВ «Клоузінг Бенк Коллекшн» листом від 17.08.2020 року додатково надано Київській митниці Держмитслужби калькуляцію послуг транспортування вантажу від 11.08.2020р., а також Лист від 17.08.2020, яким позивач повідомив, що ним було надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення митної вартості що підлягають обрахунку.

21.08.2020 року позивачем додатково було напралено лист про перевищення відповідачем строків на прийняття рішення щодо завершення митного оформлення та вимогою завершити митне оформлення товарів відповідно до ст. 255 МК України.

21.08.2020 року Київська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000345/2 - відповідно до якого митну вартість Товар №1. Код ТН ЗЕД - 6309 00 00 20 було скориговано за резервним методом до рівня 1,23 EUR/кг.

Різниця сплачених податків та зборів між розрахованими декларантом і скоригованих посадовою особою митниці за оскаржуваним рішенням склала - 57980,65 грн., у тому числі: ввізне мито 5,3% - 11657,72 грн., податок на додану вартість 20% - 46322,93 грн.

Підставою для винесення оскаржуваного рішення стало те, що позивачем нібито не виконано вимоги подання документів відповідно до ч. 2-3 ст. 53 МК України, а саме: надані декларантом документи (контракт, інвойс) не підтверджують врахування складових митної вартості товарів (у тому числі на транспортування), отже не відповідають умовам, наведеним у главі 9 МК України. Отже, декларантом не забезпечено надання повних та достовірних відомостей стосовно відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті та не показано врахування складових митної вартості товарів, у тому числі на транспортування.

25.08.2020 року відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100120/2020/00155.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України), Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до норм ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Приписами статей 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 5 ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу викладених норм МК України з`ясовується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з тим, ч. 3 ст. 53 МК України регламентовано, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зміст ст. 53, ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31.03.2015 №21-53а15 та №21-127а15.

Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в ч. 2 ст. 53 МК України.

Як встановлено судом, підставою для витребування від декларанта додаткових документів, слугував висновок митного органу про те, що документи, приєднані до ЕМД, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар позивача.

Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Так, судом досліджено зовнішньоекономічний Договір №2 від 18.10.2020; специфікація від 11.08.2020; додаткова угода №01/01 від 10.01.2020; додаткова угода №01/06 від 05.06.2020; додаткова угода №01/07 від 05.06.2020; інвойс-фактура №DAVE 0000242 від 11.08.2020; CMR б/н від 11.08.2020; платіжне доручення в іноземній валюті №2 від 12.08.2020; експортна декларація країни відправлення № 20PL34101ОЕ0173557 від 11.08.2020. Вказані документи місять інформацію щодо загальної ваги товару, його кількість і вартості.

Що стосується твердження відповідача щодо умов поставки партії товару DAP без зазначення географічного пункту, суд зазаначає наступне.

Підпунктом 1 п. IV Договору №2 від 18.10.2019 року - поставка товару здійснюється на умовах СРТ (INCOTERM 2010).

Додатковою угодою №01/07 від 05.06.2020 р. позивач та UAB Davoteksa (продаіець за договором) узгодили умови поставки DAP-Дніпро, Україна.

Як вбачається з гр. 44 ЕМД №UA100120/2020/631888, за кодом класифікатора митних документів зазначені: 4100 - Договір №2 від 18.10.2019; 4103-Додаткова угода №01/07 від 05.06.2020.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність географічного пункту в умовах поставки DAP, є таким що не відповідає дійсності та спростовуються фактичними даними зазначеними в наданих до митного оформлення документів.

Що стосується тверджень відповідача щодо додаткового розрахунку за товар, що надходить за інвойсом від 11.08.2020 №DAVE 0000242, суд зазначє, що до митного оформлення позивачем було надано платіжне доручення в іноземній валюті №2 про що зазначено у гр. 44 ЕМД №UA100120/2020/631888, код класифікатора митних документів 3001, а не платіжне доручення №3 на яке посилається відповідач у запиті. Також, слід зазначити, що зі змісту графи 70 Платіжного доручення вбачається що здійснена переплата 100% за Договором №2 від 18.10.2019 та фактури №DAVE 0000242 від 11.08.2020 р.

Відтак надані декларантом до митного оформлення фактури №DAVE 0000242 від 11.08.2020 р. та платіжне доручення в іноземній валюті №2 від 12.08.2020р. містять чітку інформацію про товар та його ціну, а також про остаточність розрахунку - що повністю підтверджують вартість товару.

Судом встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 21.08.2020 року № UA100000/2020/000345/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Щодо вимоги про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що на момент вирішення питання про розподіл судових витрат позивачем надано суду: копію договору (угоди) про надання професійної правничої (правової) допомоги №21/08 від 21.08.2020; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7281/10 від 07.12.2018 та ордер на надання правової допомоги від 21.08.2020 р.

В той же час для вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу мають бути надані, зокрема, докази, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку - квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача не надано доказів їх реальної сплати, зокрема не надано банківських розрахункових документів (платіжного доручення чи приходного касового ордера).

Дослідивши додані представником позивача до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу документи, суд дійшов висновку, про відсутність документально підтверджених витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛОУЗІНГ БЕНК КОЛЛЕКШН" на правничу допомогу, оскільки не надано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Враховуючи відсутність документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд не вбачає підстав для їх стягнення на користь позивача.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 2102,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Клоузінг Бенк Коллекшн» (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4А, офіс 139, ідентифікаційний код юридичної особи 41106037) до Київської митниці Держмитслужби (03124, місто Київ, вулиця Гавела Вацлава, будинок 8А, ідентифікаційний код 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 21.08.2020 року № UA100000/2020/000345/2 про коригування митної вартості товарів.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клоузінг Бенк Коллекшн» (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4А, офіс 139, ідентифікаційний код юридичної особи 41106037) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби судові витрати у сумі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар