Рішення № 129126324, 24.07.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2025 року Справа№200/1208/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - 1-й відповідач) та до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - 2-й відповідач), відповідно до якої просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.01.2025 року № 053430003703;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи: з 21.08.1989 року по 28.09.1989 року учнем горноробочого підземного; з 29.09.1989 року по 06.03.1990 року підземним горноробочим ІІ розряду; з 07.03.1990 року по 31.07.1990 року підземним забійником VІ розряду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.

19.03.2025 відповідач-1 надав до суду відзив на позовну заяву та докази по справі.

24.03.2025 відповідач-2 надав до суду клопотання про долучення доказів, в якому повідомив, що гр. ОСОБА_1 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві на обліку не перебуває, справа ОСОБА_1 знаходиться по місцю перебування на обліку, а саме в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

25.03.2025 представник позивача надав до суду відповідь на відзив відповідача-1 на позовну заяву.

Інших клопотань від сторін до суду не надходило.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Згідно частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Так, представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 липня 2024 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії. 14 січня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіального прийняття рішень заява була передана для розгляду та ухвалення відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.01.2025 №053430003703 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як не було надане документу про атестацію робочого місця.

У оскаржуваному рішенні відображено що загальний страховий стаж позивача становить 40 років 06 місяців 3 дні, у тому числі пільговий стаж за Списком №1 враховано 08 місяців 10 днів. До пільгового стажу відповідачем-2 враховано роботу на посаді - гірник очисного забою підземний V розряду тривалістю 08 місяців 10 днів. Відповідно до оскаржуваного рішення не було враховано періоди роботи до пільгового стажу: з 21.08.1989 по 28.09.1989 прийняття учнем гірноробочого підземного; з 29.09.1989 по 06.03.1990 переведений підземним гірноробочим ІІ розряду; з 07.03.1990 по 31.07.1990 переведений підземним забійником VІ розряду.

Позивач вважає рішення від 21.01.2025 №053430003703 протиправним, оскільки основним документом який підтверджує стаж є трудова книжка яка містить достатні відомості, що підтверджують необхідний пільговий стаж, та таким, що порушує його конституційні права на пенсійне забезпечення. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач-1 надав до суду на відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що позивач неодноразово звертався із заявами про призначення пенсії на пільгових умовах від 01.07.2024, 18.09.2024, 19.11.2024. 14.01.2025 позивач звернувся із заявою №305 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. Головним управлінням ПФУ в м. Києві, який опрацьовував заяву за принципом екстериторіальності, було прийнято рішення про відмову №053430003703 від 21.01.2025 у призначенні пенсії на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу роботи за Списком №1. Будь-яких рішень про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не приймалося, тому відсутні будь-які підстави щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №1 спірні періоди роботи.

Крім того, відповідач-1 зазначив, що пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92. Відповідач-1 зауважив, що страховий стаж позивача на момент звернення склав 40 років 6 місяців 3 днів, пільговий стаж роботи за Списком №1 склав 8 місяців 10 днів. До пільгового стажу роботи зараховано період з 12.11.1990 по 21.07.1991 відповідно до довідки від 30.12.2024 №3012/01, інших документів, що підтверджують зайнятість з повним робочим днем на шкідливих умовах надано не було.

Відповідач-2 правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Представник позивача надав відповідь на відзив відповідача-1 на позовну заяву, в якій заперечував проти доводів відповідача-1, викладених у відзиві, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

14.01.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (сп.1). До зазначеної заяви позивачем долучено, зокрема, копії паспорта, РНОКПП.

21.01.2025 відповідачем-2, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, прийнято рішення №053430003703 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в якому зазначено наступне.

«14.01.2025 №305 звернувся гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_2 ), працює, щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записі в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Таким чином період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві.

Атестація робочого місця обов`язково потрібна для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21.08.1992, як передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.

Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, диплом, військовий квиток, довідка про стаж) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж складає 40 років 6 місяців 3 дні, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 - 8 місяців 10 днів.

Пільговий стаж за Списком №1 враховано згідно довідки від 30.12.2024 №3012/01 з 12.11.1990 по 21.07.1991. Інші документи, що підтверджують право на призначення пенсії на пільгових умовах не надані.

Враховуючи вищевикладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.».

Матеріали справи не містять доказів пропозиції суб`єкта владних повноважень надати позивачу додаткові документи.

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, звернувся із цим позовом до суду.

Судом встановлено, що відповідно до записів №13-16 трудової книжки серії НОМЕР_3 від 17.05.1984, на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- з 21.08.1989 по 28.09.1989 працював на посаді учня гірника підземного в шахті ім. Карла Маркса в/о «Орджонікідзе вугілля»;

- з 29.09.1989 по 06.03.1990 працював підземним гірником ІІ розряду в шахті ім. Карла Маркса в/о «Орджонікідзе вугілля»;

- з 07.03.1990 по 31.07.1990 працював підземним забійником VІ розряду в шахті ім. Карла Маркса в/о «Орджонікідзе вугілля».

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період роботи позивача з 21.08.1989 по 31.07.1990, який складає 00 років 11 місяців 11 днів, зараховано виключно до загального страхового стажу позивача, до пільгового страхового стажу позивача за Списком №1 зараховано лише період з 12.11.1990 по 21.07.1991, який складає 00 років 08 місяців 10 днів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Так, пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом №1788-XII.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із частиною третьою статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).

Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18 листопада 2005 року, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Як визначено пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках: 1) відсутність трудової книжки; 2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 січня 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Як передбачено частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено вище, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17, від 27 березня 2020 року №716/617/17.

Згідно частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту безпосередньої зайнятості повний робочий день на пільгових роботах, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162; після 16 січня 2003 року та до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36; а вже з 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461.

Як встановлено судом вище, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 17.05.1984 позивач:

- з 21.08.1989 по 28.09.1989 працював на посаді учня гірника підземного в шахті ім. Карла Маркса в/о «Орджонікідзе вугілля»;

- з 29.09.1989 по 06.03.1990 працював підземним гірником ІІ розряду в шахті ім. Карла Маркса в/о «Орджонікідзе вугілля»;

- з 07.03.1990 по 31.07.1990 працював підземним забійником VІ розряду в шахті ім. Карла Маркса в/о «Орджонікідзе вугілля».

Тобто, спірний період роботи позивача з 21.08.1989 по 31.07.1990 є його безперервним трудовим стажем.

Разом із цим, суд зауважує, що питання атестації робочих місць врегульовано Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442.

Тобто, зазначений порядок затверджено Кабінетом Міністрів України вже після набуття позивачем страхового стажу за спірний період роботи, тому він не є правозастосовним до спірних правовідносин, що цілком узгоджується з доводами представника позивача.

Разом із цим, суд звертає увагу відповідачів, що відмовляючи працівнику в зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу, відповідач-2 фактично покладає відповідальність за не проведення атестації робочих місць в установі на позивача.

Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої палати Верховного суду, викладеною постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, який враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина п`ята статті 242 КАС України).

В зазначеній постанові Верховний суд наголосив, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Водночас, з огляду на викладене, відповідач-2 в порядку частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV мав повноваження перевірити інформацію, що зазначена в наданих заявником документах.

Зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідач-2 надсилав запити до шахті ім. Карла Маркса в/о «Орджонікідзе вугілля», де працював позивач у спірний період, з метою уточнення інформації про факт здійснення атестації робочих місць та пільгових характер виконуваних робіт.

Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:

отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;

проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Водночас, жодних доводів та/або належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо вчинення відповідачем дій в межах наведених повноважень у законодавчо встановлений спосіб з отримання відомостей, необхідних для виконання відповідачем функцій, передбачених зазначеними Законами України, відповідачем суду не наведено та не надано.

Наведена бездіяльність відповідача свідчить про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання, як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Окрім того, суд констатує, що записи трудової книжки позивача за спірний період виконані без перекреслень, виправлень, чітким прописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто, здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58.

Враховуючи досліджені матеріали справи, суд констатує, що записи трудової книжки позивача щодо спірного періоду містять інформацію про роботу на пільгових умовах, а саме те, що позивач працював на підземних роботах, які відносяться до Списку №1.

При цьому, докази, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та інших доказів, які підтверджували б невиконання позивачем роботи за зазначеною професією у спірний період відповідачами до суду не надано, тому період роботи позивача з 21.08.1989 по 31.07.1990 підлягає зарахуванню до його пільгового страхового стажу за Списком №1.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.

Незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року №1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Підсумовуючи, окружний суд висновує, що рішення відповідача-2, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, від 21.01.2025 №053430003703 щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 прийнято без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, після скасування судом рішення, саме відповідач-2 зобов`язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до пільгового страхового стажу позивача спірні періоди роботи.

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Оскільки в силу частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, враховуючи, що відповідач-2, як уповноважений орган, неправильно надав оцінку окремим періодам роботи позивача, та не перевіряв дотримання всіх умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в той час як судом зобов`язано зарахувати визначені періоди до пільгового стажу, тому зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду є належним способом захисту порушених прав позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №211/5254/16-а (провадження №К/9901/5537/17), від 20 грудня 2018 року у справі №132/3485/16-а (провадження №К/9901/44939/18).

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене та наведені у цьому рішенні висновки суду, з метою забезпечення повного, належного та ефективного захисту прав позивача і реального їх поновлення, суд вважає за необхідне застосувати частину 2 статті 9 та статтю 245 КАС України і задовольнити позовні вимоги шляхом:

- визнання протиправним та скасування рішення 2-го відповідача від 21.01.2025 №053430003703;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 2-го відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-VI "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із зарахуванням до пільгового стажу позивача за Списком №1 періодів його роботи з 21.08.1989 року по 28.09.1989 року учнем гірника підземного, з 29.09.1989 року по 06.03.1990 року гірником підземним ІІ розряду, з 07.03.1990 року по 31.07.1990 року підземним забійником VІ розряду.

Суд зауважує, що за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі заява позивача була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, про що свідчать надані відповідачами суду письмові пояснення та що підтверджується 2-м відповідачем у відзиві на позов.

Тобто розгляд заяви позивача від 14.01.2025 та прийняття відповідного рішення здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Суд зазначає, що дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.

Отже, у даній справі дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (як до такого органу, дії якого визнаються судом протиправними), а пред`явлення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у цьому випадку позбавлено фактичних і юридичних підстав, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням положень статті 9 КАС України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2025 позивачу відстрочено сплату судового збору в сумі 968,96 грн. (1211,20 грн.*0,8) до ухвалення рішення по справі.

Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у даній справі, а судовий збір не сплачено, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань 2-го відповідача суб`єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.01.2025 №053430003703.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 14.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-VI "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із зарахуванням до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періодів його роботи з 21.08.1989 року по 28.09.1989 року учнем гірника підземного, з 29.09.1989 року по 06.03.1990 року гірником підземним ІІ розряду, з 07.03.1990 року по 31.07.1990 року підземним забійником VІ розряду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - відмовити.

Повне судове рішення складено 24 липня 2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч