Рішення № 129126311, 24.07.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2025 року Справа№200/1202/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,

У С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка), у якому просить стягнути з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (18010200), в сумі 3155,03 грн, та перерахувати на рахунок UA448999980314050617000017463, отримувач: ГУК у Рівн.обл./Ст.Село сіл.тг/18010200, код ЄДРПОУ отримувача: 38012494, код банку: МФО 899998.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, вирішено ряд процесуальних питань.

В порядку частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що копію ухвали суду від 24.02.2025 опубліковано на офіційному вебсайті Донецького окружного адміністративного суду, з огляду на що така ухвала відповідно до положень частини шостої статті 251 КАС України вважається врученою належним чином.

Згідно частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Отже, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем наявна сума податкового боргу в розмірі 3155,03 грн., а саме: податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (18010200), у сумі 3155,03 грн.

Платником не виконується належним чином обов`язок щодо своєчасної та в повному обсязі сплати податкових зобов`язань, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. З клопотаннями або заявами потягом розгляду справи до суду не звертався.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Головне управління ДПС у Рівненській області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно статті 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За відповідачем, ОСОБА_1 , обліковується податковий борг, який раніше не був заявлений до суду, у розмірі 3155,03 грн., який виник на підставі визначених контролюючим органом та добровільно не сплачених податкових зобов`язань, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010200), а саме:

1104,26 грн. нараховано податок на нерухомість (ф.о.), податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») №0300841-2414-0516-UA56080190000032614 від 16.10.2023 термін сплати 16.11.2024;

2050,77 грн. нараховано податок на нерухомість (ф.о.), податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») №0300848-2414-0516-UA56080190000032614 від 16.10.2023 термін сплати 16.11.2024.

Судом встановлено, що зазначені податкові повідомлення-рішення 10.09.2024 у встановленому порядку направлялись поштою на податкову адресу платника податків: АДРЕСА_1 , та вручено 17.09.2024 відповідачу особисто, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Податкові повідомлення-рішення не оскаржувались відповідачем в адміністративному чи судовому порядку.

21 листопада 2024 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкову вимогу форми «Ф» №0010888-1305-1700, якою визначено станом на 20 листопада 2024 року суму податкового боргу в розмірі 3155,03 грн. Зазначена податкова вимога 21 листопада 2024 року направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, проте, зазначене поштове відправлення повернуто на адресу позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується копією поштового конверта.

Податкова вимога не була оскаржена та не відкликалась. Вказані заходи не призвели до сплати податкового боргу.

Інтегрованою карткою платника податків підтверджується наявність боргу зі сплати орендної плати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010200) у загальному розмірі 3155,03 грн.

Податковий борг станом на день розгляду справи не сплачено.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 68 Конституції України зазначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Обов`язок сплати податків платником передбачений і підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України), відповідно до якого платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Усупереч наведеним нормам чинного законодавства платник податків не вжив жодних заходів для своєчасного погашення податкових зобов`язань.

Податковим боргом згідно з пунктом 14.1.175 статті 14 ПК України є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).

Як встановлено судом вище, у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 узгоджених податкових зобов`язань, Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформовано податкову вимогу форми «Ф» №0010888-1305-1700 від 21 листопада 2024 року, яку спрямовано на адресу відповідача засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Лист з вимогою не вручено та повернуто позивачу поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Вказана податкова вимога не була оскаржена та не відкликалась.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 41.4 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/ емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Крім того, на відміну від учасників (засновників) підприємства, установи, організації фізична особа - підприємець, відповідно до частини другої статті 128 Господарського кодексу України, відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення.

Виходячи з вимог законодавства несплачений платником податків податковий борг підлягає стягненню з такого платника.

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №807/495/17, де Суд аналізуючи процесуальні положення Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають предмет доказування у справі (частина перша статті 138 Кодексу в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, а натепер аналогічні положення містить частина друга статті 73 Кодексу), згідно з якими предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, дійшов висновку, що з огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

При цьому, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, у тому числі й штрафних (фінансових) санкцій, не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкова вимога суб`єкта владних повноважень, згідно з якою відповідне зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати її правовий аналіз. Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Дотримання податковим органом встановленої законодавством процедури, що передує стягненню податкового боргу в судовому порядку підтверджується податковою вимогою.

Суд бере до уваги, що позивачем була дотримана процедура формування та направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, які не оскаржено відповідачем.

Таким чином, враховуючи, що відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив суму податкового боргу, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету суму податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010200), у загальному розмірі 3155 (три тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн. 03 коп.

Повне судове рішення складено 24 липня 2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч