Рішення № 129126222, 24.07.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2025 року Справа№200/1871/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.03.2025 року № 056550006529 про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 05.03.2025 року із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 21.07.1983 року по 31.12.1997 року на посаді "електромонтер по обслуговуванню електрообладнання" у Костянтинівському заводі "Автоскло".

В обґрунтування позову позивачка зазначає про те, що 12.03.2025 року за результатами розгляду її заяви від 05.03.2025 року відповідачем прийнято рішення № 056550006529, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.

Зокрема, як вказує позивачка, під час розгляду її заяви та прийняття спірного рішення відповідачем не враховано до страхового стажу позивачки період роботи згідно з трудовою книжкою з 21.07.1983 року по 31.12.1997 року, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу відрізняється від назви підприємства на печатці при звільненні.

Позивачка із вказаним рішенням відповідача не погоджується та вважає, що вона має право на призначення пенсії згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням вказаного періоду до її стажу роботи.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач вказує, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законом.

Зокрема, як зазначає відповідач у відзиві на позов, згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж позивачки на дату її звернення за призначенням пенсії становив 24 роки 9 місяців 10 днів.

При цьому до страхового стажу позивачки при розгляді її заяви та прийнятті спірного рішення не було враховано період роботи згідно з трудовою книжкою з 21.07.1983 року по 31.12.1997 року, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу відрізняється від назви підприємства на печатці при звільненні, а документів щодо реорганізації або щодо перейменування підприємства позивачкою не надавалося.

Враховуючи наведене вище, відповідачем було прийнято рішення № 056550006529 від 12.03.2025 року про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до положень статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов`язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/1871/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

З 18.04.2025 року по 14.07.2025 року суддя Бабіч С.І. перебував на лікарняному та у щорічній відпустці.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

05.03.2025 року позивачка звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком у порядку Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Подана заява була опрацьована за принципом екстериторіальності згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

12.03.2025 року за наслідками розгляду вказаної заяви відповідачем було прийнято рішення № 056550006529, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Як видно зі змісту даного рішення, страховий стаж позивачки на дату її звернення за призначенням пенсії склав 24 роки 9 місяців 10 днів, вік позивачки - 60 років.

При розгляді заяви позивачки до страхового стажу не враховано період роботи згідно з трудовою книжкою з 21.07.1983 року по 31.12.1997 року, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу відрізняється від назви підприємства на печатці при звільненні (довідка про реорганізацію або перейменування заявницею не надані).

Відповідно до наведеного у вищевказаному рішенні висновку позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу (32 роки).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до вимог частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV установлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів і в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За змістом частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Порядок підтвердження стажу роботи регламентується статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ), який діяв до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Згідно з положеннями статті 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі статтею 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій, їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.

Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.

У трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_3 від 21.07.1983 року щодо спірного періоду наявні такі записи:

- № 2: 21.07.1983 року - прийнята електромонтером з обслуговування обладнання 3-го розряду до цеху 9 (Костянтинівський завод "Автоскло");

- № 3: 01.01.1989 року - запис щодо зміни тарифних умов оплати праці;

- № 4: 01.09.1992 року - переведена електромонтером з обслуговування обладнання 3-го розряду до цеху 12;

- № 5: 01.11.1994 року - запис щодо зміни розряду;

- № 6: 16.02.1998 року - звільнена за власним бажанням, стаття 38 КЗпП України.

Суд зауважує, що дані записи у трудовій книжці позивачки здійснені належним чином та не мають дефектів їх вчинення, що не заперечується відповідачем.

Запис щодо звільнення позивачки засвідчений підписом начальника відділу кадрів, на печатці підприємства чітко простежується назва "АВТОСКЛО".

При цьому, як видно зі змісту розрахунку стажу позивачки (форма РС-право), період її роботи з 01.01.1998 року по 16.02.1998 року на зазначеному підприємстві (код підприємства за ЄДРПОУ - 00293166) був зарахований до страхового стажу позивачки.

Суд зазначає, що відсутність у трудовій книжці позивачки запису про реорганізацію чи перейменування підприємства, з огляду на вказані вище обставини, не може бути підставою для позбавлення або обмеження її права на належне пенсійне забезпечення.

У разі необхідності, пенсійний орган не був позбавлений права, відповідно до вимог Порядку № 22-1, при прийманні документів щодо призначення пенсії направити відповідні запити з метою отримання необхідних відомостей з державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних до власників (розпорядників) зазначених відомостей.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 визначено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідно до пункту 4 даної постанови Кабінету Міністрів України відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відтак, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки лише для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка є працівником того або іншого підприємства, установи, організації, і не може впливати на особисті права останньої.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17.

Також суд зазначає, що право осіб на пенсійне забезпечення не повинно безумовно залежати від дій (бездіяльності) осіб, зобов`язаних вести облік трудового стажу працівників.

Позивачка як особа, на яку не покладено обов`язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування пенсійним органом страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивачки на пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається не на працівника, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 19.12.2019 року у справі № 307/541/17.

Крім того, у постанові від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а Верховний Суд прямо зауважив на тому, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації її конституційного права на соціальний захист.

Отже, на позивачку не може бути покладено відповідальність за відсутність у трудовій книжці запису про реорганізацію чи перейменування підприємства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач при розгляді заяви позивачки від 05.03.2025 року про призначення пенсії та прийнятті спірного рішення безпідставно не зарахував до страхового стажу позивачки період її роботи з 21.07.1983 року по 31.12.1997 року на Костянтинівському заводі "Автоскло".

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто позивачка, як громадянка України, у розрізі цієї справи, за умови підтвердження трудового стажу, наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Правова позиція аналогічного змісту була викладена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 року у справі № 242/65/17 та від 27.02.2019 року у справі № 423/3544/16-а.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачкою документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн (квитанція № Q3L9-32RM-A42E від 17.03.2025 року).

Докази здійснення інших судових витрат позивачкою не надані.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені позивачкою, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою (постанова Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі № 826/11984/16).

Судом були задоволені пов`язані між собою немайнові позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов`язання вчинити певні дії, у зв`язку з чим за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки підлягають присудженню понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись нормами Конституції України, Законів України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.03.2025 року № 056550006529 про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код згідно з ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 05.03.2025 року із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 21.07.1983 року по 31.12.1997 року на посаді "електромонтер по обслуговуванню електрообладнання" на Костянтинівському заводі "Автоскло".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Повне судове рішення складене 24 липня 2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.І. Бабіч