Ухвала суду № 129122355, 06.06.2025, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2325/25 Провадження № 2/450/1715/25

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

06 червня 2025 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської областіДанилів Є.О. вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,

встановив:

ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити факт, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні військовослужбовця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовну заяву обґрунтувала тим, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - Позивач) є рідною тіткою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як вбачається зі свідоцтво про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 , актовий запис № 227, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Пустомитівського району Львівської області 05 червня 1973 року засвідчує, що її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Зі свідоцтва про народження сестри Позивачки - ОСОБА_9 серія НОМЕР_3 , актовий запис №29, видане 05 серпня 1970 року, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Пустомитівського району Львівської області також вбачається, що її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . 22 жовтня 1994 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 22.10.1994 року. Після реєстрації шлюбу позивач змінила своє дівоче прізвище на ОСОБА_12 .

Відтак,вказане підтверджуєродинні відносини ОСОБА_13 та ОСОБА_9 -рідні сестри.Між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було укладеношлюб,що підтверджуєтьсясвідоцтвом прошлюб серії НОМЕР_5 ,актовий запис№562,видане Франківськимвідділом реєстраціїактів цивільногостану 10грудня 2005року.Від цьогошлюбу уних народивсясин - ОСОБА_6 .Вказане підтверджуєтьсясвідоцтвом пронародження серія НОМЕР_6 ,актовий запис№20,видане Ямпільськоюсільською радоюПустомитівського району10жовтня 1997року. Таким чином, ОСОБА_14 є матір`ю ОСОБА_6 , а відтак ОСОБА_6 є племінником ОСОБА_1 .

18 вересня 2023 року ОСОБА_6 був призваний на військову службу під час мобілізації, яку проходив у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Луганській областях. Вказане підтверджується довідками про безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Луганській областях від 15.02.2025 року №1023 та №1024/1, виданих військовою частиною НОМЕР_1 , Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №33 від 05.02.2025 року та витягом із іменного списку безповоротних втрат особового складу військової частини НОМЕР_1 за 2025 рік.

05 листопада 2024 року ОСОБА_15 отримала Сповіщення №378 про зникнення ОСОБА_6 06 грудня 2024 року Позивачка отримала Сповіщення сім`ї №399 про загибель племінника ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі міста Часів Яр Донецької області внаслідок мінометного обстрілу. Смерть ОСОБА_6 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 13 грудня 2024 року.

ОСОБА_16 звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою про отримання грошового забезпечення належного загиблому військовослужбовцю ОСОБА_6 , однак отримала відповідь від 28.04.2025 року №4646, згідно якої тітка не входить до переліку осіб, що передбачені в абзаці 1 пункту 1 розділу XXX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року.

На момент загибелі ОСОБА_6 Позивач ОСОБА_16 перебувала на його утриманні, що підтверджується обставинами спільного проживання, фінансовою залежністю, родинними зв`язками. Встановлення цього юридичного факту є необхідним для отримання соціальних виплат і гарантій, передбачених законодавством України для членів сімей загиблих військовослужбовців.

У відповідності до ст. 186 ЦПК України, до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених ЦПК України.

Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суддя дійшла до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 зазначено, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито закриває провадження у ній.

За частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема: військовослужбовці особи, які проходять військову службу.

Згідно з частиною 1 статті 2 цього ж Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2397-VIII від 05.04.2018), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовців, (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За пунктом 1 частини 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно з частиною 3 ст.16-2 цього ж Закону розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.16-3 зазначеного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

За частиною 6 ст.16-3 цього ж Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Абзацом першим пункту 2 постанови Кабінет Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Наказом Міністерства оборони України 25.01.2023 № 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 р за № 176/39232 «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану», установлено, що районний (міський) ТЦКСП є органом, уповноваженим приймати документи (додаток 2) від осіб, які можуть звернутися за ОГД, оформлювати документи для її призначення та виплати;

у встановленому порядку представляє інтереси Міністерства оборони України у судових справах, пов`язаних з визначенням кола осіб, яким виплачується ОГД, звертається до суду щодо залучення до цих справ інших членів сім`ї загиблого, інтересів яких вони стосуються (підпункт 4 пункту 3.1).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3.2 цього ж наказу, обласний (Київський міський) ТЦКСП є органом, уповноваженим подавати висновок щодо можливості призначення ОГД (додаток 4):

Пунктом 4.5 передбачено, що після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_5 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП, та, у разі її призначення,- готує проєкти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП.

Пунктом 4.6 встановлено, що районні (міські) ТЦКСП, які здійснювали оформлення документів для призначення ОГД повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання).

Пунктом 4.7 передбачено, що командування Сухопутних військ Збройних Сил України не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань для виплати ОГД готує та надає Державній казначейській службі України розподіли відкритих асигнувань у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 4.8 установлено, що виплата ОГД здійснюється обласним (Київським міським) ТЦКСП на підставі наказу (додаток 7) не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві.

Статтею 1 ЦК України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

За статтею 1 ЦПК України, цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Частиною 1 ст.19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 позивачу необхідно для реалізації прав та гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тобто, за своїм предметом та можливими правовими наслідками вимоги ОСОБА_1 не пов`язані з цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, а пов`язані з публічно-правовими відносинами позивача з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Суд враховує правову мету звернення позивача до суду, яка полягає у підтвердженні певного соціального статусу задля призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця та інших соціальних виплат. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах.

Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнав недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 343/1548/22, постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 та постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі№ 290/289/22-ц. Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року в рамках справи № 290/289/22-ц, провадження № 61-13369св22 щодо вимог особи про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем, за для підтвердження за нею статусу щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п.1 ч.1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За встановлених обставин необхідно відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим, є неприпустимим.

Керуючись ст. ст. 1, 19, 186, 258-261, 263 ЦПК України, ст.ст.1, 16, 16-1, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суддя, -

постановив:

відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Роз`яснити заявнику, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

На виконання вимог ч. 5 ст. 186 ЦПК України, роз`яснити заявнику про можливість звернення з адміністративним позовом до Львівського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі надіслати позивачу разом з позовною заявою і доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяЄ. О. Данилів