Ухвала суду № 129121523, 28.07.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 757/31875/21-а

Провадження № 2-а/761/48/2025

У Х В А Л А

28 липня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов А.А., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Святошинського району управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Максакова Сергія Михайловича про скасування постанови,

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю в порядку адміністративного судочинства надійшов даний позов.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи.

24.04.2025 р. справу передано до судді Осаулова А.А.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.04.2025 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків, а саме: позивачу необхідно було уточнити суб`єктний склад учасників справи, сплатити судовий збір та надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у вказаному розмірі або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, надати докази отримання оскаржуваної постанови 10.06.2021 р. Після виправлення недоліків вказані уточнену позовну заяву з доказами потрібно було надати для суду та у відповідності до кількості учасників справи.

Згідно позовної заяви адресою проживання позивача зазначено: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 131 КАС України, учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала судді від 25.04.2025 р. була двічі направлена на зазначену в позовній заяві адресу проживання позивача, але конверт повернуто до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». При цьому, електронної пошти позивача позовна заява не містить, як і не міститься доказів наявності електронного кабінету.

Станом на 28.07.2025 року позивач викладені в ухвалі від 25.04.2025 року недоліки не усунув.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 р. № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).

Матеріали справи у справі свідчать про те, що позивач не виявив "необхідної старанності" з метою подання позову до суду, який би відповідав вимогам ст.160,161 КАС України.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року (справа №640/20945/18).

Враховуючи ту обставину, що станом на 28.07.2025 року позивач викладені в ухвалі суду від 25.04.2025 року недоліки не усунув, до суду не з`являється, провадженням його справи не цікавиться, а тому відповідно до ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачу.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 9, 45, 131, 160, 161, 169, 293 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Святошинського району управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Максакова Сергія Михайловича про скасування постанови,- вважати неподаною і повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Осаулов А.А.