Рішення № 129119589, 28.07.2025, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/889/25

Провадження № 2-а/306/21/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2025 року м. Свалява

Суддя Свалявського районного суду у складі:

головуючого судді Уліганинець П.І.

секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

представника позивача Лишенко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника Лишенко Наталії Сергіївни до Департаменту Патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася в суд із вищевказаною позовною заявою, мотивуючи її тим, що 15.05.2025 року о 23:57 год, працівниками Патрульної поліції, безпідставно, усупереч вимогам статті 35 ЗУ "Про Національну поліцію" у якій зазначено перелік підстав для зупинки транспортного засобу, було зупинено автомобіль OPEL ASTRA д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача. Не пояснивши причин зупинки, за результатами тривалої розмови, після виклику іншого екіпажу патрульної поліції, щодо позивача ОСОБА_1 було складено оскаржувану постанову серії ЕНА №4740599 від 16.05.2025 року за керування ним транспортного засобу без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 425,00 грн. Вважає, що безпідставне зупинення його транспортного засобу працівниками поліції, з подальшим психологічним тиском на нього, слугує достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у адміністративній справі.

У поданому відзиві представник відповідача - Департаменту Патрульної поліції, щодо задоволення позову заперечив. Зазначив, що автомобіль позивача було зупинено після повідомлення невідомої особи про те, що згаданий транспортний засіб має непрацюючий правий задній габаритний ліхтар. Після опрацювання даної інформації, поліцейськими було виявлено вказаний транспортний засіб на вул. Можайського в м. Ужгороді та зупинено відповідно п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію". Під час перевірки документів встановлено, що у позивача ... зокрема, відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Зазначає, що правопорушнику роз`яснено його права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у графі 8 оскаржуваної постанови та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с. 25-36, 42).

У письмовій відповіді на відзив та у додаткових поясненнях до позовної заяви, представник позивача, посилаючись на відповідні судові рішення у подібних справах просила позовні вимоги задовольнити. (а.с.49-55, 95-98).

Протягом судового розгляду справи представником позивача заявлено клопотання про виклик свідків, однак, у подальшому від даного клопотання остання відмовилась.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала з підстав викладених у ньому та наполягала на його задоволенні. Додатково пояснила, що позивач є військовослужбовцем, приймає безпосередню участь у бойових діях і під час перебування за місцем свого проживання, з метою забезпечення сім`ї надає послуги з перевезення пасажирів. Ствердила, що працівниками поліції здійснювався психологічний тиск на позивача, внаслідок чого останній перебував в стані сильного душевного хвилювання.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як убачається з постанови серії ЕНА №4740599 від 16.05.2025 року, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено накладено адміністративне стягнення в розмірі 425,00 грн за керування ним транспортного засобу без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с. 15-16,42).

За статтею 35 ЗУ "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Згаданий перелік є вичерпним.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

За змістом згаданої норми закону, підставою для зупинки транспортного засобу є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність такого.

Як убачається з наданого відповідачем відеозапису, під час зупинки транспортного засобу позивача візуально не виявлено жодних технічних несправностей, які б могли слугувати підставою для зупинки, а тому посилання патрульних як на підставу зупинки на нібито непрацюючий задній правий габаритний ліхтар є безпідставними.

Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідачем не доведено наявність причин для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача. За правовим висновком викладеним у постанові КАС ВС від 15.03.2019 за № 686/11314/17 (К/9901/15541/18) за відсутності підстав для зупинки транспортного засобу вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб або посвідчення водія є неправомірними. Зазначене свідчить про відсутність належних та допустимих доказів вчинення водієм адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» пунктом 43, визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

За встановлених у справі обставин, щодо позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, зокрема порушення п. 9.8 "б" ПДР України, яке пред`являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови. Таким чином, належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення в матеріалах справи немає.

Відповідно до ч. 2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів в т. ч. реєстраційного документу на транспортний засіб, а позивач, в свою чергу, не був зобов`язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких ... зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

За статтею 134 згаданого кодексу, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У поданому відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з зв`язку із їх завищеним розміром та не доведення таких.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Як убачається з матеріалів справи, представником позивача як на доказ понесених останнім витрат на правову допомогу надано квитанцію до прибуткового касового ордера та акт виконаних робіт про надання правової допомоги (а.с.11,14).

За статтею 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що надані представником позивача докази на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу є належними та допустимими, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у заявленій сумі.

Окрім того, за недоведеністю з боку суб`єкта владних повноважень правомірності винесеної постанови, така, за висновком суду, підлягає скасуванню.

Керуючись ст.7, 283 КУпАП, ст.271, 283,286, 295 КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника Лишенко Наталії Сергіївни до Департаменту Патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову серії ЕНА №4740599 від 16.05.2025 року, накладену поліцейським 2 взводу 2 роти УПП в Закарпатській області рядовим поліції Пеняк Р.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП - скасувати.

Провадження у справіпро адміністративнеправопорушення пропритягнення доадміністративної відповідальності ОСОБА_1 завчинення правопорушенняпередбаченого ч.1ст.126КпАП України - закрити.

Стягнути з Департаменту Патрульної поліції (адресам.Київ,вул.Федора Ернеста,3,Закарпатської області,код ЄДРПОУ40108646) на користь ОСОБА_1 (мешк. АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп. та 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець