Ухвала суду № 129117661, 28.07.2025, Оболонський районний суд міста Києва

28.07.2025 Справа № 756/1546/24

Унікальний номер 756/1546/24

Номер провадження 2/756/2055/25

УХВАЛА

про відмову у відводі судді

24 липня 2025 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,

за участю представника позивача - Сенченко А.С. ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Києві заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід головуючому судді Шролик І.С. з розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним.

В підготовчому судовому засіданні 23 липня 2025 року відповідач ОСОБА_2 подав заяву про відвід головуючому в справі - судді Шролик І.С.

В обґрунтування поданого відводу зазначив, що суддя Шролик І.С. не ознайомилась із матеріалами справи, вдруге вирішила питання про витребування доказів ухвалою суду від 19 березня 2025 року; постановила взаємовиключні ухвали про участь відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 28 березня 2025 року та витребування доказів; розглядала клопотання позивача про призначення експертизи 19 березня 2025 року без участі відповідача не врахувавши його позицію; суддею не розглянуто клопотання відповідача про відмову в позові та інші, які надсилались до суду; відбулась фальсифікація протоколу судового засідання та відеозапису; порушення принципу неперервності процесу; здійснюються перешкоди відповідачу в доступі до правосуддя через ненадання в паперовій формі ухвал суду, та їх не направлення на зазначену ним поштову адресу, ухвали отримав лише 15 липня 2025 року. Відповідач вважає, що в діях судді наявні неодноразове перевищення процесуальних повноважень, системні ознаки службової змови, навмисне обмеження його прав, зловживання статусом судді, порушення норм процесуального права, вважає дії судді упередженими, просить відвести суддю Шролик І.С. від розгляду справи №756/1546/24 та передати справу на розгляд іншого судді.

В підготовчому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтримав подану заяву, після проголошення її тексту, долучив заяву з додатками до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні представник позивача - адвокат Сенченко А.С., заперечувала проти задоволення поданої заяви про відвід. Зауважила, що відповідач зловживає правом, вдруге подає заяву про безпідставний відвід, чим перешкоджає розгляд справи.

В підготовчому засіданні вислухавши позицію відповідача та представника позивача, дослідивши заяву та викладені в її обґрунтування доводи, приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення відводу.

Відповідно до ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не передається на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Так, згідно зі ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід має бути вмотивованим.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Наявність безсторонності суду відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатись за суб`єктивними та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Об`єктивний критерій безсторонності означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (Рішення ЄСПЛ від 09.11.2006 року в справі «Білуха проти України» (Biluha v. Ukraine), п. 49).

Дослідивши обставини та доводи, викладені відповідачем ОСОБА_2 в обґрунтування заявленого відводу, суд приходить до висновку, що заява про відвід не містить підстав, зазначених у ст. 36 ЦПК України, які б слугували підставою для відводу головуючого судді.

Викладені в заві міркування ОСОБА_2 зводяться до незгоди із процесуальними діями та прийнятими рішеннями судді.

Суд звертає увагу відповідача ОСОБА_2 , що відповідно до частини 2 статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, незгода сторони відповідача ОСОБА_2 з прийнятими судом ухвалами від 19 березня 2025 року про витребування оригіналу оскаржуваного договору позики від 15 лютого 2022 року, ухвалу від 17 березня 2025 року про відмову у проведенні засідання в режимі ВКЗ, ухвалу від 28 березня 2025 року про участь відповідача в судових засіданнях поза межами приміщення суду в режимі ВКЗ - не може бути правовою підставою для відводу головуючого судді Шролик І.С. від розгляду справи №756/1546/24. Так як, незгода відповідача з прийнятими суддею процесуальними рішеннями не може бути підставою для відводу.

Дослідивши обставини, на які відповідач посилається в заяві про відвід судді, а саме його незгода із прийнятими суддею процесуальними рішеннями, не свідчить про упередженість судді та не може бути підставою для відводу. Ці заперечення відповідач може включити при оскарженні рішення, прийнятого за наслідками розгляду спарви.

Припущення відповідача щодо упередженості головуючого по справі зводиться до незгоди сторони з прийнятими головуючим у справі процесуальними рішеннями, а тому не може бути підставою для відводу.

Що стосується заперечень сторони відповідача про не розгляд поданих ним клопотань, то слід зауважити, що відповідач подає до суду чисельну кількість клопотань та заяв. Згідно даних Аавтоматизованої системи документообігу суду в період з 11 червня 2025 року по 16 липня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло понад сімдесят заяв та клопотань. При цьому, деякі з них він подає по декілька разів, що призводить до штучного збільшення обсягу матеріалів справи, справа вже містить дев`ять томів, що свідчить про не бажання відповідача ОСОБА_2 сприяти розгляду справи, а направлене виключно на штучне затягування судового процесу.

Під час підготовчого розгляду 13 червня 2025 року, який тривав з 09.00 год до 10.12 год, було розглянуто три клопотання відповідача ОСОБА_2 , з десятка надісланих. Під час судового розгляду ОСОБА_2 неодноразово перебивав учасників процесу та головуючого, на що йому головуючим зроблені зауваження, розгляд інших поданих відповідачем клопотань не відбувся через оголошення перерви до 23 липня 2025 року за клопотанням представників позивача та відповідача ОСОБА_4 .

В наступному підготовчому засіданні 23 липня 2025 року, після початку підготовчого розгляду, відповідач ОСОБА_2 впродовж трьох годин зачитував мотиві та обгрунтування відводу головуючого судді до 18.00 год, тобто закінчення робочого часу. Отже, суд не зміг продовжити розгляд клопотань та заяв, поданих відповідачем ОСОБА_2 з об`єктивних причин.

Варто зауважити, що судом здійснюються усі процесуальні дії в передбачений процесуальним законодавством строки та порядку, що вказує на відсутність упередженості суду при розгляді даної справи.

Не надіслання відповідачу ОСОБА_2 на його чисельні заяви в паперовому вигляді документів та процесуальних рішень не свідчить про упередженість головуючого та перешкоду ОСОБА_2 в доступі до судочинства, з огляду на те, що відповідач є користувачем Електронного суду та всі процесуальні документи отримав в особистому кабінеті.

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою ( частина 7 ст.14 ЦПК України).

Суд звертає увагу на наступне, 10 січня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд суді Шролик І.С .

Ухвалою судді Шролик І.С. від 21 січня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено до підготовчого розгляду на 27 лютого 2025 року.

Усі учасники є користувачами електронного суду та отримали сповіщення про час та місце розгляду справи, що свідчать довідки про доставку.

12 лютого 2025 року ОСОБА_2 звертався до суду зі заявою про отримання усіх документів в паперовому вигляді на поштову адресу м.Київ, вул. Хрещатик,22 а/с №В-11.

Ухвалу суду від 10 березня 2025 року про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви відповідно довідки про доставку електронного документу ОСОБА_2 отримав 11 березня 2025 року (а.с.94 том 6).

Окрім того, 14 березня 2025 року ОСОБА_2 особисто отримав паперовий текст ухвали в приміщенні суду 14 березня 2025року, що доводиться розпискою (а.с.95 том 6). А також, 21 лютого 2025 року в приміщенні суду отримав паперовий текст ухвали від 21 січня 2025 року(а.с.86 том 7).

Слід звернути увагу, будь які інші процесуальні рішення прийняті у справі відповідач ОСОБА_2 не бажав особисто отримати в паперовому вигяді в приміщенні суду.

Судова повістка про виклик в судове засідання на 19 березня 2025 року, судом надсилалась на зазначену відповідачем в заяві адресу: 01001, м.Київ-1, вул. Хрещатик,22, а/с №В-11. Проте, повернулась без вручення із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.99,100 т 6).

13 березня 2025 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду зі заявою про участь в усіх судових засіданнях в режимі ВКЗ. В обґрунтування послався про зайнятість в іншому засіданні о 13.20 год того ж дня.

У поданому відводі відповідач зауважує, що саме суд не зміг забезпечити участь відповідача в судовому засіданні в режимі ВКЗ. Але слід зазначити, що про участь в судовому засіданні 19 березня 2025 року в суді апеляційної інстанції, відповідач дізнався зі судової повістки-повідомлення від 23 січня 2025 року (а.с.103, том 6), майже за два місяці до дати засідання. Проте, із клопотанням про дистанційну участь в судовому засіданні звернувся 13 березня 2025 року, за шість днів до дати розгляду, два з яких вихідні. Згідно довідки головного спеціаліста від 14 березня 2025 року спеціально облаштований зал №1, для проведення засідання в режимі ВКЗ був зайнятий (а.с.244 том 6). Тому твердження відповідача про зволікання суду з розглядом справи та незабезпечення його дистанційної участі в засіданні, є недоречним.

Ухвалу суду про відмову у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції від 17 березня 2025 року, надіслано відповідачу ОСОБА_2 того ж дня, 17 березня 2025 року та отримано в електронному кабінеті лише 19 березня 2025 року о 00:05, що доводиться довідкою (а.с.246 том 6).

Верховний Суду в постанові від 23 серпня 2023 року у справі №480/7304/22, аналізуючи норми Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, Інструкції з використання підсистеми Електронний кабінет Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої наказом державного підприємства "Центр судових сервісів" від 22.09.2021 №74-ОД, висновував, що документи, створені судом, надсилаються особам, які зареєстрували Електронний кабінет, в автоматичному режимі. Так само підсистема "Електронний суд" забезпечує автоматичне формування довідки про доставлення документа в Електронний кабінет користувача.

Слід окремо наголосити, що усі документи, заяви, клопотання, що подає відповідач ОСОБА_2 виключно через систему «Електроний суд», є активним користувачем та отримує усі процесуальні документи прийняті судом в особистому кабінеті. Що спростовує твердження відповідача про перешкоду йому в доступі до судових рішень прийнятих в даній справі. Неодноразово відповідачу у письмових зверненнях роз`яснювалось право ознайомитися із матеріалами справи та отримати копії судових рішень у паперовому вигляді в приміщенні суду. Проте, він вибірково отримував ті ухвали, які бажав.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Не надіслання відповідачу судових рішень, які він отримав в особистому кабінеті, як користувач електронного суду kobzar.ind@gmail.com, не може свідчити про упередженість судді та бути підставою для відводу.

Незгода ОСОБА_2 з тим, що йому не надсилались документи в паперовому вигляді, будучи зареєстрованим в електронному кабінеті, як користувачем та отримання ним усіх без винятку викликів, сповіщень та процесуальних рішень суду, свідчить про дотримання судом його права до доступу до судочинства.

Що стосується розбіжностей часу та дати при фіксації судового засідання 13 червня 2025 року в режимі ВКЗ, суд звертає увагу на акт від 23 липня 2025 року, складений головним спеціалістом з інформаційних технологій та секретарем судового засідання, в якому зазначено, що внаслідок порушення синхронізації фактичної дати та часу проведення ВКЗ з датою й часом зафіксованим мережею в автоматичному режимі були помилково зафіксовані невірний час й дата «10:44:01 29.05.2025». Також, платформою https//vkz.court.gov.ua зафіксований невірний час збереження запису конференції «02.01.2000», замість вірного «13.06.2025». Технічної можливості корегування вказаної дати користувачами платформи не передбачено. Проблеми з інтернет- зв`язком, початок конференції із затримкою через налагодження спеціалістом системи із затримкою на 10 хв, що зафіксовано на відеозапису, в своїй сукупності жодним чином не свідчить про упередженість головуючого судді, втручання в систему ВКЗ, а є лише доказом вкрай низького рівня технічного забезпечення судової системи.

Слід також зазначити, що правила застосування головуючих процесуальних норм, що забезпечують порядок в ході судового процесу і послідовність здійснення своїх прав сторонами, забезпечують належне відправляння правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Тоді як, поведінка відповідача ОСОБА_2 , є лише намаганням домогтися прийняття конкретних процесуальних рішень (дій) на його користь або усунути головуючого від розгляду справи в спосіб та з підстав, не передбачених положеннями чинного законодавства.

При цьому, слід зазначити, що необгрунтоване усунення судді від участі в розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд.

Усі викладені обставини та підстави у заяві ОСОБА_2 від 23 липня 2025 року про відвід судді, відповідно до вимог процесуального законодавства не можуть бути підставою для відводу головуючого судді - Шролик І.С. від участі в розгляді справи №756/1546/24, є лише його суб`єктивним сприйняттям обставин справи, а незгода з процесуальними діями та рішеннями судді, в сукупнисті з іншими обставинами, на які посилається відповідач, не свідчить про наявність підстав, передбачених ст.36 ЦПК України та не може бути підставою для відводу.

З огляду на викладене, вважаю, що заявником не зазначені та не доведені обставини, які викликають сумнів в об`єктивності, неупередженості судді Шролик І.С. при розгляді цивільної справи, у зв`язку з чим заява про відвід задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні заяви про відвід головуючому судді Шролик І.С. з розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 28 липня 2025 року.

Суддя І. С. Шролик