Рішення № 129110799, 28.07.2025, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/632/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

Розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго», м. Ужгород

до відповідача Управління освіти, охорони здоров`я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації, м. Тячів Закарпатської області

про стягнення 455 442,68 грн

секретар судового засідання - Піпар А.Ю.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Управління освіти, охорони здоров`я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації про стягнення 262 487,45 грн боргу за послуги з розподілу електричної енергії за період: грудень 2020 року березень 2021 року, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № о/р 220109 від 31.01.2020, за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано 31 222,41 грн 3 % річних та 161 732,82 грн інфляційних втрат.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/632/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, його представник в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 09.06.2025 до електронного кабінету Управління освіти, охорони здоров`я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 10.06.2025 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав достатньо часу та можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати за послуги з розподілу електричної енергії за Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № о/р 220109 від 31.01.2020 за період з грудня 2020 року по березень 2021 року включно на об`єктах відповідача, які зазначені в Додатку №1 до Договору № о/р 220109 від 31.01.2020, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 262 487,45 грн за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано 31 222,41 грн 3 % річних та 161 732,82 грн інфляційних втрат та з вимогами про стягнення яких заявлено даний позов до Господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідачем не подано відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 1534 від 27.11.2018 Приватному акціонерному товариству «Закарпаттяобленерго» (далі ПрАТ «Закарпаттяобленерго») видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Закарпатської області.

31 січня 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго», як Оператором системи та Відділом освіти Тячівської районної державної адміністрації (зі зміненим в ході реорганізації найменуванням відповідно до розпорядження Тячівської РДА від 16.01.2021 №9 на Управління освіти, охорони здоров`я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації, як Споживачем було укладено Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № о/р 220109 (надалі Договір), розробленого відповідно до п. 1.2. Договору у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі Правила).

Відповідно до п. 1.1. Договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи; укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком №1 до цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 «Предмет Договору» цього Договору Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.032018 № 310, за об`єктом споживача, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є Додатком 2 до цього Договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7.1 Договору Оператор системи має право на отримання від Споживача своєчасної оплати за надання послуги з розподілу електричної енергії у разі, якщо умовами глави 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу Споживач здійснює безпосередньо Оператору системи та на отримання своєчасної оплати за надання послуги з розподілу електричної енергії від Постачальника у разі, якщо умовами глави 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу Оператору системи здійснює Постачальник.

В свою чергу, згідно з підпунктом 8 пункту 6.2 Договору Споживач зобов`язується у разі здійснення оплати за послугу з розподілу безпосередньо Оператору системи здійснювати таку оплату у терміни передбачені Додатком № 4 «Порядок розрахунків» до цього Договору.

Згідно з пунктом 2.3 Договору Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком 4 «Порядок розрахунків».

Оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточні рахунки Оператора системи, які визначені в Додатку № 4 «Порядок розрахунків» (пункт 5.2 глави 5 цього Договору).

Цей Договір набирає чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору і діє до кінця поточного календарного року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 11.1 Договору).

Відповідно до пункту 7 Додатку № 4 «Порядок розрахунків» (далі Додаток № 4 до Договору) термін оплати рахунків зазначається на платіжному повідомленні та не має перевищувати 5 робочих (операційних) днів з дня отримання (формування) рахунків Споживачем. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період Оператором системи мають бути враховані суми проведених попередніх платежів у поточному розрахунковому періоді.

31.01.2020 Споживачем підписано Додаток №1 до Договору заява-приєднання із визначеними, в тому числі об`єктами Споживача, відповідно до яких Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Оператором системи у період з грудня 2020 року по березень 2021 року включно надано відповідачу, як Споживачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 313 037,30 грн, що підтверджується складеними Актами наданих послуг по розподілу електричної енергії №220109/12/1 від 31.12.2020 за грудень 2020 року (на суму 61 887,90 грн), №220109/1/1 від 31.01.2021 за січень 2021 року (на суму 94 360,21 грн), №220109/2/1 від 28.02.2021 за лютий 2021 року (на суму 132 444,79 грн), №220109/3/1 від 31.03.2021 за березень 2021 року (на суму 24 344,40 грн) та не заперечено відповідачем у справі.

Також судом встановлено, що позивачем були сформовані відповідачу відповідні рахунки за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з грудня 2020 року по березень 2021 року включно на загальну суму 313 037,30 грн, в т.ч.:

- 61 887,90 грн за розподіл електричної енергії за розрахунковий період грудня 2020 року згідно з рахунком №220109/12/1 від 11.01.2021;

- 94 360,21 грн за розподіл електричної енергії за розрахунковий період січня 2021 року згідно з рахунком №220109/1/1 від 05.02.2021;

- 132 444,79 грн за розподіл електричної енергії за розрахунковий період лютого 2021 року згідно з рахунком №220109/2/1 від 04.03.2021;

- 24 344,40 грн за розподіл електричної енергії за розрахунковий період березня 2021 року згідно з рахунком №220109/3/1 від 01.04.2021.

Означені рахунки на оплату розподілу електроенергії 20.04.2021 року надіслані позивачем на адресу відповідача (фіскальний чек від 20.04.2021, поштова накладна за трек-номером 9050004521749) разом з вимогою про сплату 313 037,30 грн вартості послуг розподілу електроенергії за період з грудня 2020 року по березень 2021 року включно.

Означена вимога та рахунки на сплату вартості послуги розподілу електроенергії отримані відповідачем 01 липня 2021 року.

За твердженням позивача, відповідачем неналежно виконувалися обов`язки Споживача за Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № о/р 220109 щодо своєчасної та повної оплати вартості послуг розподілу електроенергії за період з грудня 2020 року по березень 2021 року включно, на підставі зазначених вище рахунків у зазначений в п. 7 Додатку №4 до Договору строк, здійснивши часткову оплату в розмірі 50 549,85 грн (банківські виписки за 12.10.2021, за 11.11.2021 та за 24.12.2021), у зв`язку з чим борг відповідача за цей період становить 262 487,45 грн, стягнення якого разом з нарахованими позивачем відсотками річних та втратами від інфляції і є предметом судового розгляду у даній справі.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» та приписами Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ, Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі Постанова № 312) врегульовано взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Згідно з пунктом 96 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасниками ринку електричної енергії є виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до пункту 1.1.1 ПРРЕЕ учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України «Про ринок електричної енергії» розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Як вже зазначалось вище та встановлено судом, відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» ПрАТ «Закарпаттяобленерго» є оператором системи розподілу електричними мережами та здійснює провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території ліцензованої діяльності на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затвердженої постановою НКРЕКП від 27.11.2018 № 1534.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 312 укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Відповідно до пункту 6 Постанови № 312, до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або оператором системи розподілу як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема, сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства. Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Пунктом 4 Постанови № 312 встановлено, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу оператора системи розподілу, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до оператора системи розподілу із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Постанови № 312 з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії оператор системи розподілу (оператор системи передачі) надає послуги комерційного обліку споживачам, точки комерційного обліку яких улаштовані на території його ліцензованої діяльності, відповідно до Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.

Згідно з пунктом 1.2.4 ПРРЕЕ оператор системи розподілу укладає договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який є додатком 3 до цих Правил, з кожним власником мереж.

Згідно з пунктом 1.2.6 ПРРЕЕ оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції).

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Відповідно до пункту 2.1.2 ПРРЕЕ оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.

Згідно з пунктами 2.1.3, 2.1.5 ПРРЕЕ споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи. Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на основі типового договору, що є додатком 3 до ПРРЕЕ.

Відповідно до пункту 2.1.7 ПРРЕЕ у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу/передачі та має подати оператору системи письмову заяву про припинення розподілу/передачі електричної енергії на його об`єкт. Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

Так, відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до частини 2 статті 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 3 статті 633 ЦК України визначено, що підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 5 статті 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до підписаного сторонами Договору та змісту заяви-приєднання від 31.01.2020 до Договору, з метою електрозабезпечення за об`єктами Споживача Управління освіти, охорони здоров`я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації за адресами та ЕІС-кодами точок комерційного обліку, відповідач приєднався до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного за посиланням: https://zakarpat.energy/customers/info-for-company/, з викладення його в паперовій формі.

Документів, що підтверджували б звернення відповідача до позивача із запереченнями щодо укладення Договору чи його окремих умов, відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Отже, з 31.01.2020 розподіл електричної енергії за об`єктами відповідача здійснювався на підставі публічного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, до умов якого приєднано правопопередника відповідача Управління освіти, охорони здоров`я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації згідно з пунктом 4 Постанови № 312, на умовах Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № о/р 220109 від 31.01.2020 року.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що позивачем на виконання умов договору в період з грудня 2020 року по березень 2021 року включно надано відповідачу послуги згідно з Актами наданих послуг по розподілу електричної енергії №220109/12/1 від 31.12.2020 за грудень 2020 року, №220109/1/1 від 31.01.2021 за січень 2021, №220109/2/1 від 28.02.2021 за лютий 2021 року, №220109/3/1 від 31.03.2021 за березень 2021 року на загальну суму 313 037,30 грн.

Зазначені акти з відповідними рахунками були направлені на адресу відповідача, що останнім не заперечено у встановленому законом порядку.

При цьому, суд враховує, що жодних заперечень стосовно надання послуг з розподілу електричної енергії у спірному періоді за зазначеними актами, відповідачем надано не було, як і не подано доказів щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг за вказаними актами, а банківськими виписками по рахунку позивача за 12.10.2021, за 11.11.2021 та за 24.12.2021 підтверджується часткова сплата відповідачем вартості послуги розподілу у спірний період на загальну суму 50 549,85 грн, що також підтверджує відсутність заперечень відповідача щодо факту надання йому позивачем послуги розподілу електричної енергії у спірний в цій справі період.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що оператор системи розподілу має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з розподілу електричної енергії та інші послуги, надані на ринку електричної енергії.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що в силу зобов`язання кредитор вправі вимагати виконання обов`язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов`язань у відносинах, що виникли між сторонами.

Договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За встановленими у справі обставинами в п. 7 Додатку № 4 до Договору термін оплати вартості послуги з розподілу пов`язується з терміном сплати рахунків, які зазначаються на платіжному повідомленні та не має перевищувати 5 робочих (операційних) днів з дня отримання (формування) рахунків Споживачем та відповідні рахунки за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з грудня 2020 року по березень 2021 року включно на загальну суму 313 037,30 грн №220109/12/1 від 11.01.2021, №220109/1/1 від 05.02.2021, №220109/2/1 від 04.03.2021, №220109/3/1 від 01.04.2021, які 20.04.2021 року були надіслані позивачем на адресу відповідача отримані останнім 01 липня 2021 року, що також не заперечується відповідачем у справі.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії з грудня 2020 року по березень 2021 року включно в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову сплату вартості послуг в сумі 50 549,85 грн, , у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість за надані йому за цей період позивачем послуги у розмірі 262 487,45 грн.

За таких обставин, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 262 487,45 грн, яка відповідачем належними та допустимими доказами не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Щодо 3% річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, за неналежне виконання умов Договору, відповідачу з урахуванням дати отримання останнім рахунків (01.07.2021) та встановленого у п. 7 Додатку № 4 до Договору терміну оплати рахунків за період з 09.07.2021 по 31.05.2025, з урахуванням часткової оплати нараховано 3% річних в розмірі 31 222,41 грн та інфляційні втрати на суму 161 732,82 грн.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в цій частині, суд, з огляду на встановлений в п. 7 Додатку № 4 до Договору строк оплати послуги з розподілу та здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в цій частині, з урахуванням часткової сплати за визначений позивачем період вважає правомірними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 160 888,99 грн інфляційних нарахувань, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення 843,82 грн інфляційних нарахувань належить відмовити, позаяк позов в цій частині до задоволення не підлягає.

В той же час, здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в частині нарахованих 3% річних, судом встановлено, що розмір відсотків річних за зазначений позивачем період є більшим та становить 31 299,39 грн.

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, а відтак підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача нарахованих позивачем відсотків річних в сумі 31 222,41 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Не виконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.20 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 0,17 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству «Закарпаттяобленерго» в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням.

При цьому, з огляду на подану позивачем заяву від 01.07.2025 про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та розподіл судових витрат після прийняття рішення у справі, суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти, охорони здоров`я, культури та спорту Тячівської районної державної адміністрації (90500, м. Тячів Закарпатської області, вул. Незалежності, буд. 30, код ЄДРПОУ 39543119) на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (89412, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) 262 487,45 грн (двісті шістдесят дві тисячі чотириста вісімдесят сім гривень 45 копійок) заборгованості, 31 222,41 грн (тридцять одну тисячу двісті двадцять дві гривні 41 копійку) 3% річних, 160 888,99 грн (сто шістдесят тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 99 копійок) втрат від інфляції та 5455,18 грн (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять гривень 18 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 28 липня 2025 року.

СуддяЛучко Р.М.